Міжбанківський ринок. Операції на міжбанківському ринку.

Міжбпнк. ринок – частина ринку позикових капіталів де тимчасово вільні грош. ресурси банківських установ залучаються і розміщуються ними між собою переважно у формі міжбанк. депозитів на короткі терміни.

Міжбанк. ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функт. Грош. ринку.

В України суб’єктами міжбанк. ринку є комерц. банки, які виступають у ролі фін. посередників при перерозподіл коштів і здійсненні платежів на фін. ринку.

Міжб. депозити, які надаються в межах кореспонд. відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих відносин між банками.

Міжб. депозити пов’язані з активними операціями банків, тобто вкладення тимчасово вільних ресурсів одних банків в інші кредитні установи в т.ч. центральний банк. Внесення депозитів комерц. банками у Центр. банк у межах обов’язкових резервів є одним із способів регулювання суку. грош. обороту країни.

Міжб. кредити – одне з основн. джерел форм. банківських кредитів. Одержання кредитів інших банків дає можливість банківським установам поповнювати власні кредитні ресурси.

На практиці використовуються наступні основні різновиди міжбанківського кредиту:

- овердрафт за кореспонд. рахунками: на відповідному рахунку облікують суми дебетових (кредетових) залишків на кореспонд. рахунках банків на кінець операційного дня. При овердрафті банк - кредитор надає кредит банку клієнту в межах певного ліміту. Сума ліміту, тобто макс. сума овердрафту, встан. з врахуванням фін. стану позичальника.

- кредити овернайт, які надані (отримані) ін. банком: вони надаються банком на термін не більше 1 – го операційного дня. Цей вид міжб. кредиту використовується для завершення розрахунків поточного дня.

- кошти які надані (отримані) іншим банком за операціями РЕПО. Ці операції пов’язані з купівлею ЦП на певний період з умовою зворотного їх викупу за здалегідь обумовленою ціною, або з умовою безвідкличної гарантії погашення у разі, якщо термін операції РЕПО збігається із терміном погашення ЦП. В Укр. з розвитком ринку держ. ЦП значна частина операцій з купівлі - продажу міжбанк. ресурсів відб. за доп. операцій РЕПО.

Розрізняють «пряме РЕПО» - купівля у комерційному банку держ. ЦП та «зворотне РЕПО» яке передбачає обов’язковий продаж держ. ЦП. Перший вид операцій використовується, коли існує потреба і підвищення ліквідності банківських установ. У разі зростання грош. маси більш високими темпами та надлишкової ліквідності банківської системи проводяться операції «зворотне РЕПО»- НБУ продає комерційним банкам держ. ЦП.

Фондовий ринок

Фонд. ринок - являє собою сукупність учасників фонд. ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу ЦП. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій у виробничу і соц. сфери, сприяє підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження ЦП.

Головне завдання фонд. ринку полягає в акумулюванні вільних інвестиц. ресурсів та забезпеченні їх найбільш повного і швидкого переливу в інвестиції за допомогою випуску та обігу ЦП.

Фондовий ринок виконує такі функції:

1) забезпечення фінанси. держави і приватного сектора. Держава та суб’єкти господ. за рахунок випуску і розміщенні ЦП на ринку забезпечують себе необхідними фін. ресурсами. У результаті реалізації зазначеної функції забезпечується перелив заощаджень населення та нагромаджень суб’єктів господарювання в інвестиції.

2) Фінанс. дефіциту державного бюджету. Реалізація зазначеної функції здійснюється державою за рахунок випуску і розміщення на внутр. і зовн. ринках держ. ЦП. Цей спосіб подолання бедж. дефіциту розглядається як не інфляційний, оскільки не приводить до збільшення грошової маси.

3) Регулювання обсягу грошової маси в обігу. Суть цієї функції полягає в зменшенні (збільшенні) маси грошей в обігу за рахунок випуску (погашення) ЦП. Механізм випуску та погашення ДЦП є одним з інструментів реалізації державою грошової політики.

4) Формування попиту на гроші як засобу нагромадження. За допомогою цієї функції під впливом ринкової дохідності ЦП формується обсяг попиту на гроші, умови високої дохідності операцій на фондовому ринку спостерігається тенденція до зростання обсягу попиту на гроші як засобу нагромадження, при низькій доходності операцій з фондовими цінностями - спостерігається зворотна тенденція.

5) Соціальна функція. Суть цієї функції має два прояви:

По - перше, за рахунок володіння ЦП їх власники одержують додаткові доходи у формі %, дивідендів, приросту ринкової ціни, індексації вартості ЦП, тощо. По-друге власники акцій реалізують себе як співвласники майна акціонерного товариства і відповідно до наявності кількості акцій, можуть приймати участь в управлінні товариством.

1. Приватизаційна функція які має тимчасовий прояв. Реалізація цієї функції мала місце під час приватизації державного майна України за допомогою використання приватизаційних ЦП. Масова приватизація майна вітчизняних підприємств відбувалась за допомогою таких ЦП, як приватизаційні майнові сертифікати.

2. Антиінфляційна функція, має непостійний характер і проявляється в умовах високого рівня інфляції в країні. Для зменшення надлишкової маси грошей і відповідно,зниження рівня інфляції державою здійснюється випуск боргових зобов’язань з метою їх розміщення на внутрішньому ринку.() торгове зобов’язання – облігації, ВДП, обліг місцеві позики, казнач. Зобов’язання, векселі, ощадні сертифікати.

Ринок позик

Ринок позик – є системою екон. відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використ.

Об’єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грош. засоби,що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний %. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Особливістю позикового капіталу проявляється:

1. На ринку позик цей капітал –є товаром, що реалізується за певну ціну (позиковий відсоток);

2. На відміну від звичайного товару позиковий капітал відчужується від свого власника не назавжди а лише на певний термін за умови повернення з позиковим відсотком.

Основн. джерелами позикового капіталу є грош. кошти, що вивільняються в процесі розширеного відтворення. Такими коштами є:

1.Аморт. відрахування під-в що призначені для оновлення нематеріальних активів;

2.Частина чистого прибутку під-а;

3. Частина оборотного капіталу під-в, що вивільняється за наявності надлишкових грош. потоків;

4. Нагромадження під-в і заощадження населення, держави тощо.

Склад кредиторів та позикодавців.

Суть ринку позик виявляється в таких його функціях:

1. Обслуговування вир-ва та товарного обігу за доп. кредитів.

2. Акумуляція грош. збережень під-в, населення, держави, а також іноз. клієнтів.

3. Фінанс-я ді-ті держави та населення.

4. Концепція і централізація позикового та виробничого капіталу з метою їх злиття, для утворення фінансово промислових груп.

Основними видами фін. послуг, що реалізуються на ринку позик є кредитуванням, довірчі та гарантійні операції, що здійсн. банківськими та небанківськими фін. установами, на користь клієнтів. Провідне місце серед цих послуг належить кредитуванню. Кредитні послуги на ринку позик надаються багатьма оферентами: банками кредитними спілками, лізинговими, факторинговими компаніями, ломбардами, іншими фін. установами і мають на меті задоволення потреб суб’єктів ринку у додатковому капіталі.

Валютний ринок

Валютний ринок – це розгалужена система стійких та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування між нар. платежів, здійснення інозе. інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використ. Іноз. валют.

Інструментом обігу на валютному ринку є валюта. Термін «валюта» хар-я у широкому і вузькому розумінні.

У вузькому розуміння валюта являє собою нац. Грош. одиницю, та грош. одиниці іноз. держав.

У широкому розуміння в поняття валютних цінностей окрім грош. одиниць іноз. держав включають фондові цінності (акції, облігації, та інші), платіжні документи (векселі, чеки, акредитиви), випущені в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина,а також метоли платинової групи).

Валюта може бути поділена на національну, іноземну та колективну.

Національна валюта емітується нац. банківською системою. Валюта Укр. є єдиним законним засобом платежу на території Укр.

Іноземна валюта емітується банківськими системами ін. країн.

Колективна валюта – це особливі міжнар. грош. одиниці, що випущені міжнародними фінансово - кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Важливими хар-ми валюти є її курс та конвертованість.

Валютний курс - це ціна грош. одиниці однієї країни, яка виражена в грош. одиницях іншої країни або в між нар. валютних одиницях (спеціальні права запозичення, євро).

Основою визначення валютного курсу купівельна спроможність грош. одиниці. На стан валютного курсу та курс валюти впливають три групи факторів:

- Стан економіки;

- Політична ситуація в країни;

- Ступінь довіри до валюти на нац. та світовому рівні.

Конвертованість валюти – це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:

Вільно конвертована валюта вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн та застосовується у всіх видах міжнародного обігу.

Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках використовується з обмеженням. Більшість країни світу, в тому числі і Укр. мають частково конвертовану валюту.

Неконвертована валюта, не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується на території певної країни.

Клірингова валюта - це розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними постановками товарів та надання послуг між країнами – учасницями клірингових розрахунків.

Основними функциями валютного ринку є:

- Забезпечення між нар. переливу капіталу;

- Створення суб’єктом валютних відносин передумов для здійснення міжнародних платежів та сприяння завдяки цьому розвитку зовн. торгівлі;

- Забезп. прибутку учасникам ринку в наслідок реалізації валютних операцій;

- Формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- Страхування валютних ризиків;

- Забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави.

Валютний ринок має свою структуру. Він може бути поділений на окремі складові за ознаками:

- за сферою поширення в складі валютного ринку виділяють:

1) міжнародний валютний ринок;

2) національний валютний ринок.

- за принципом організації валютний ринок поділяється:

1. організований;

2. стихійний;

- залежно від централізації може бути поділений: 1. біржовий; 2. позабіржовий.

Поряд з вище зазначеними ринками в складі валютного ринку функціонує ринок банківських металів.

- За характером валютних операцій в складі валютного ринку виділяють:

1.ринок конверсійних операцій;

2. ринок депозитних операцій;

3.ринок кредитних операцій.

Страховий ринок

Страховий ринок – являє собою сферу економічних відносин, де об’єкта купівлі продажу – є специфічний товар – страхова послуга.

Страх. послуги віднесені до фінансових послуг.

Страх. послуги характеризуються такими особливостями:

- Віддаленістю від виконання тривалим строком;

- Можливістю реалізацій залежно від настання страхового випадку.

Як і будь – який товар страхові послуги мають свою споживчу та мінову вартість. Споживча вартість страх. послуги проявляється у забезп. страх. захисту:

- Майнових благ, де об’єктом виступають всі майнові блага, що мають вартість;

- Відповідальність де об’єктом є відповідальність власників автотранспортних засобів, перевізників, відповідальність за виконання зобов’язань, тощо;

- Підприємницьких ризиків, де об’єктами є фінансові та інші ризики, що супроводжують господарську діяльність;

- Населення, де об’єктом виступають життя і здоров’я громадян.

Мінова вартість страх. послуги являє ї ціну, що знаходить вираження в страховому тарифі, а потім у страховому внеску. Ціна страх. послуги формується на основі попиту на неї та пропозиції таких послуг на ринку.

Відповідно до об’єктів страхування страх. послуги забезпечують майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків.

Споживачами страхових послуг можуть бути як юр. так і фіз. особи. Користування страховими послугами може здійснюватись на добровільній та обов’язковій основі.

Страх. ринку притаманні такі основні функції:

- Забезпечення суспільного вивчення страх. послуг;

- Акумуляція та розподіл страх. фонду для забезпечення страх. захисту фіз. та юр. осіб;

- Забезпечення соц.. та екон. стабільності в суспільстві за рахунок повного та своєчасного відшкодування збитку;

- Залучення тимчасово вільних коштів страхового фонду для здійснення інвестицій.

Об’єктивними умовами існування страх. ринку є наявність суспільної потреби у страхових послугах та на діяльність ринку страховиків, здатних забезпечити їх надання.