Право на отримання частини прибутку юридичної особи.

Це право мають лише учасники підприємницьких товариств. Відповідно до п. "б" ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Закон України «Про акціонерні товариства» також визначає право на отримання акціонерами своїх дивідендів. Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Дивіденд — це частина прибутку акціонерного товариства, що підлягає розподілу між акціонерами, яка припадає на одну акцію.

Проаналізувавши висловлені в літературі точки зору з при­воду співвідношення виникнення в акціонера права на диві­денди та можливості реалізації цього права, О. В. Щербина дійшов висновку, що право акціонера на отримання дивідендів є основним безумовним правом, яке не залежить від наявності прибутку товариства або прийняття загальними зборами товариства рішення про спрямування частини прибутку на виплату дивідендів, проте за певних умов акціонер набуває додаткове право — право вимагати виплати оголошених дивідендів.

І. В. Спасибо-Фатєєва відзначає подвійність юридичної природи права на дивіденди, що, на її думку, слід враховувати _при заявленні вимог про захист відповідного права. Якщо від­сутнє рішення про нарахування дивідендів через несвоєчасне скликання загальних зборів або невключення цього питання до порядку денного, акціонер, який вважає, що його права порушені цією обставиною, має право звернутися до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) органів, які суперечать його інте­ресам, і вимагати в суді проведення в установлені строки загаль­них зборів для вирішення цього питання. Якщо ж виникли зобов'язальні правовідносини, тобто рішення загальними збо­рами про виплату дивідендів було прийняте, акціонер може вимагати їх стягнення.

Судова практика дотримується позиції, що право на одер­жання дивідендів виникає з моменту прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів.

Відповідно до рекомендацій, наведених у Принципах корпо­ративного управління, затв. рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 р. № 571, у товаристві повинна бути розроблена прозора дивідендна по­літика, спрямована на оптимізацію доходів акціонерів та роз­виток товариства. Дивідендна політика товариства повинна сприяти реалізації права акціонера на отримання дивідендів.

Разом з тим дивідендна політика товариства повинна передба­чати випадки, коли виплата дивідендів не дозволяється, зокрема, в разі неповної оплати акцій, або якщо виплата дивідендів може призвести до неплатоспроможності товариства. Дивідендна політика товариства має також враховувати потреби та доціль­ність у спрямуванні частини прибутку (дивідендів) на розвиток товариства.

Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі. Дивіденди повинні бути виплачені товариством протягом трьох місяців з моменту прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів.

Порядок виплати дивідендів визначено у Законі України «Про акціонерні товариства».

Право на отримання дивідендів мають власники простих і привілейованих акцій. На кожну просту акцію акціонерного товариства нараховується однаковий розмір дивідендів. Диві­денди за простими акціями можуть виплачуватись тільки у тому разі, якщо акціонерне товариство за підсумками діяль­ності за рік, за який мають сплачуватись дивіденди, отримало прибуток.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться у розмірі, встановленому відповідно до умов їх випуску та зазначеному в акції (сертифікаті акції), незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що сплачуються акціонерам, за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейова­ними акціями, власникам останніх може провадитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Розподіл та використання прибутку акціонерного товариства здійснюється у порядку, передбаченому законодавством, що регулює діяльність акціонерних товариств та питання оподатку­вання, а також статутом товариства. Пропозиції щодо розподілу прибутку готуються уповноваженим органом управління това­риства та підлягають затвердженню вищим органом акціонер­ного товариства.

Уповноважений орган управління товариства — орган ак­ціонерного товариства, до компетенції якого вищим органом акціонерного товариства передано питання стосовно надання пропозицій щодо розподілу прибутку товариства.

Правила виплати дивідендів. Затвердження порядку розпо­ділу прибутку, строку і порядку виплати частини прибутку (диві­дендів), питання про затвердження розміру дивідендів належить до виключної компетенції вищого органу акціонерного това­риства. Виплата нарахованих дивідендів відповідно до прий­нятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Дивіденди за акціями сплачуються один раз на рік за під­сумками календарного року. Не здійснюються нарахування та виплата проміжних дивідендів за підсумками кварталу чи пів­річчя. Виплата дивідендів акціонерам може проводитись одно­разово в повному обсязі в строк, установлений вищим органом товариства та статутом товариства.

Рішення про виплату дивідендів може прийматись лише у випадках, якщо вищим органом акціонерного товариства прий­нято рішення про затвердження річних результатів діяльності товариства.

Рішення про виплату дивідендів оформляється протоколом, який може містити дані про:

— розмір дивідендів, що припадає на одну акцію;

— дату початку та закінчення виплати дивідендів (у разі виплати дивідендів грошима) або термін початку та закінчення приймання заяв від акціонерів у разі їх згоди на направлення нарахованої кожному з них суми дивідендів на збільшення розміру статутного фонду (у разі виплати дивідендів акціями);

—спосіб виплати дивідендів;

—порядок виплати дивідендів.

З метою визначення переліку інвесторів (акціонерів), які мають право на отримання дивідендів, акціонерне товариство на початок терміну виплати дивідендів повинно забезпечити складання зведеного облікового реєстру рахунків власників цінних паперів, складеного депозитарієм на дату початку виплати дивідендів.

Виплата дивідендів за акціями на пред'явника здійснюється емітентом за умови пред'явлення акціонером акцій (сертифіката акцій).

Виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, ви­пущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів. Акціонер, включений до зазначеного реєстру, має право отримати дивіденди незалежно від терміну, протягом якого він був власником акцій. Дивіденди не нараховуються та не виплачуються: — за акціями, які не оплачено повністю. До речі, на анало­гічне питання щодо товариства з обмеженою відповідальністю, Вищий арбітражний суд України відповісти не зміг. На його думку, питання про виплату дивідендів засновнику, який не повністю сплатив свій внесок до статутного фонду, повинно вирішуватись з урахуванням установчих документів та зібра­них у справі доказів (див. п. 5 листа Вищого арбітражного суду України від 21 червня 1999 р. № 01-8/292 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чин­ного законодавства");

У разі випуску привілейованих акцій у статуті акціонерного товариства обов'язково повинно бути визначено порядок здій­снення їх власниками переважного права на одержання ди­відендів.

При виплаті дивідендів за простими акціями забороняється встановлювати черговість виплат за ознаками акціонерів (виду особи, розміру пакета акцій тощо).

Наведені вище правила регулюють виплату дивідендів в акціонерних товариствах і не поширюються на інших юридич­них осіб. Порядок виплати дивідендів в інших товариствах визначається їх установчими документами та рішеннями вищих органів управління.

Відчуження права на одержання дивідендів. У разі відчу­ження корпоративних прав до набувача переходить право на одержання частини прибутку, який ще не виплачено, якщо інше не передбачено договором. Разом з тим право на одержання частини прибутку, пропорційне до розміру частки, саме по собі може бути предметом договору.

 

7. Право на отримання відповідної частки активів у разі ліквідації юридичної особи.

Це право передбачено безпосередньо у понятті корпоративного права і його мають лише учасники підприємницьких това­риств.

Відповідно до ст. 21 Закону "Про господарські товариства" грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконан­ня зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами у 6-місячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Логічно було б, щоб активи, котрі залишилися після лікві­дації, розподілялися між учасниками пропорційно до їх часток. Однак учасники можуть встановити інші правила. Зробити цс потрібно в установчих документах.

Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. Це означає, що такий учасник не вправі розраховувати на одержання нічого цілого, крім того, шо він передав товариству у користування, разом з тим, якшо активів товариства не вистачає для того, щоб погасити борги перед кредиторами, майно, передане това-иству в користування, все одно повертається учаснику. У разі виникнення спорів шодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кре­диторами відповідних гарантій.

В статуті, на думку Кравчука В.М., доцільно врегулювати порядок розподілу майна, що залишилося після ліквідації. Можна, наприклад, включити нижченаведені норми:

1.Якщо під час ліквідації учасник відмовився одержати належну йому частину майна або не з'явився без поважних причин для одержання майна у встановлений ліквідаційною комісією строк, майно розподіляється між іншими учасниками пропорційно належним їм часткам.

2.Якщо майно або окремі речі розподілити між учасниками пропорційно неможливо, воно передається учаснику, який має найбільшу частку, а він зобов'язаний сплатити іншим учасни­кам грошову компенсацію.

3.Під час розподілу майна в процесі ліквідації враховується залишкова вартість майна за даними балансу, складеного на день прийняття рішення про ліквідацію. У разі якщо балансова вартість не відповідає ринковій вартості майна, на вимогу будь-кого з учасників може здійснюватися експертна оцінка цього майна.

 

Укладач: