Виникнення, зміст та функції перестрахування

Виникнення, зміст та функції перестрахування

Перестрахування – система фінансових і договірних відносин між страховими компаніями, в процесі яких страховик, приймаючі ризик на страхування, частину відповідальності за ним передає на узгоджених умовах іншим страховикам з урахуванням своїх фінансових можливостей та умов чинних договорів страхування.

При перестрахуванні страхувальник має справу лише з прямим страховиком і вимагає від нього у випадку збитку всю суму страхового відшкодування.

У випадку перестрахування формуються інші, ніж у випадку прямого страхування, цивільно-правові відносини, а саме:

1.в рамках перестрахової діяльності відбувається перерозподіл вже сформованих страхових фондів;

2. виплати за договором перестрахування здійснюються не внаслідок пошкодження майна перестрахувальника, як це відбувається у випадку прямого страхування.

3.договір перестрахування набирає чинності з моменту його укладання (акцепту), якщо сторони не передбачили іншого.

4. страхові суми одного й того ж ризику, а часто і строки дії договорів у випадках страхування і перестрахування, не завжди співпадають.

До функцій перестрахування належать наступні:

- забезпечувальна, яка полягає у вторинному перерозподілі ризику і створенні особливого перестрахового фонду, основне призначення якого – одночасне забезпечення виконання зобов’язань перестраховиків перед перестрахувальниками, з одного боку, та страховиків перед страхувальниками – з іншого;

- конвертаційна, суть якої полягає у перетворенні реального початкового страхового портфеля в портфель з максимально можливою однорідністю ризиків;

- функція нівелювання – полягає у здійсненні заходів із зниження впливу на діяльність страховика коливань, які виникають внаслідок зовнішніх і внутрішніх причин, і, як наслідок, забезпечується стабілізація його страхового портфеля;

- функція штучного підвищення андеррайтерської місткості страховика.Якщо величина власного капіталу страховика не відповідає визначеним вимогам, то він зобов’язаний або наростити власний капітал, або зменшити обсяг страхових операцій

- балансувальна, полягає у забезпеченні відповідності зобов’язань і активів страховика для підтримання на належному рівні його платоспроможності та фінансової стійкості;

- інвестиційна, полягає у забезпеченні додаткових джерел інвестування;

- аналітична, дослідницька та консультаційна, яка дозволяє перестраховикові внаслідок володіння ним особливими знаннями порівнювати між собою, в тому числі й у міжнародному масштабі, продукти та результати роботи різних страховиків.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів. Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Перестрахування класифікується за такими критеріями:1) за способом дії – на активне (передача ризиків в перестрахування) та пасивне (прийняття ризиків на перестрахування); 2) за розміщенням ризиків – на вітчизняне і зарубіжне; 3) за специфікою передачі – кількісне і якісне. Під першим розуміється поділ ризику на заздалегідь визначені частини, одна з яких залишається на утриманні страховика, а інша – передається у перестрахування. Якісним перестрахування є тоді, коли страховик передає перестраховику лише ризики, які не підходять для нього за своїм характером.

2. Економічна сутність страхування

Стр. –вид цивільно-правових відносин щодо захисту майн. інтересів громадян та ю.осіб у разі настання певних подій (стр.випадків), визначених договором стр.або чинним законод., за рахунок грошових фондів, що форм.шляхом сплати громадянами та ю.особами стр.платежів (стр.внесків, стр.премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Стр.– це ек.відносини, в яких беруть участь як мінімум дві сторони. Одна сторона (суб'єкт) – це стр.організація, яку називають страховиком. Страховик виробляє умови страхування (зокрема, зобов'язується відшкодувати страхувальникові збиток при стр.події) і пропонує їх своїм клієнтам – ю.особам (підпр., організ., установам) і ф.особам (окремим приват.громадянам). Якщо клієнтів влаштовують ці умови, то вони підписують договір стр.встановленої форми і одноразово або регулярно в перебігу узгодженого періоду платять страховикові страхові премії (платежі, внески) відповідно до договору. Інша сторона (суб'єкт) стр.ек.відносин – це ю.або ф.(окремі приватні громадяни) особи, звані страхув. Страхув.визнаються ю.особи та дієздатні ф.особи, які уклали із страховиками договори стр.або є страхув.відповідно до законод.Укр.При настанні стр.випадку, при якому страхувальникові завданий збитку (ек.або його здоров'ю), страховик відповідно до умов договору виплачує страхувальникові компенс., відшк. З аналізованих визначень виходить, що страховик і страхувальник регулюють стр.ек. відносини спец.договором.У світовій практиці він отримав назву поліс – док., що засвідчує укладення стр.договору і що містить зобов'яз.страхов.виплатити страхувальникові при настанні стр.події визначену умовами договору суму гр.(стр.компенс. або відшк.).Договір стр.-письмова угода між страхув.і страхов.,згідно з якою страховик бере на себе зобов'яз.у разі настання стр.випадку здійснити стр.виплату страхув.або ін.особі, визначеній у договорі стр. страхувальником, на користь якої укладено договір стр.(подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхув.зобов'яз. сплачув. стр.платежі у визначені строки та виконувати ін.умови договору.Договір стр.може містити і інші умови, визначувані за угодою сторін, і повинен відповідати загальним умовам дійсності операції, передбаченим законод.Укр.

Загальна характеристика страхового ринку

Страховий ринок – це система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею продажем страхових послуг; – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі продажу. Пропозиція страхових послуг забезпечується наявністю страхових компаній, які здатні задовольнити потреби в страхуванні потенційних страхувальників.

Виділяють місцевий, національний і світовий страхові ринки:

місцевий – задовольняє страхові інтереси регіону;

національний – задовольняє страхові інтереси, що перейшли за межі регіону і розширилися до рівня держави;

світовий – задовольняє попит на страхові послуги в масштабі світового господарства.

Стан і розвиток страхового ринку характеризується такими основними показниками:

• кількістю страхових товариств;

• обсягом зібраних страхових платежів і їх питомою вагою у валовому внутрішньому продукті;

• обсягом виплат страхового відшкодування і їх питомою вагою в обсязі зібраних страхових платежів;

• середнім розміром статутного фонду на одну страхову компанію;

• структурою страхових платежів;

• величиною прибутку страхових компаній та їх рентабельністю;

• сконцентрованістю ринку

Структура страхового ринку визначається суб’єктами ринку:

• професійними учасниками страхового ринку, до яких належать страхові компанії, перестрахові компанії, страхові посередники;

• страхувальниками – споживачами страхових послуг;

• суб’єктами інфраструктури страхового ринку – сюрвейєрами, актуаріями, аудиторами, консультантами та ін.

 

Змішане страхування життя

Найпоширенішим є змішане страхування життя.

Змішане страхування життя - це страхування життя, за якого в одному договорі об'єднується страхування від декількох ризиків: смерті, дожиття, нещасного випадку, хвороби, втрати працездатності тощо. Якщо договір про страховий захист покриває два і більше ризиків, страхування вважається змішаним.

Страхувальниками за змішаного страхування можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні фізичні особи.

Застраховані - громадяни віком від 2-3 до 60-70 років або без обмеження віку. Останнє слово у виборі віку застрахованої особи належить страховику, а вікову вилку встановлює законодавство. Такі обмеження спрямовані на зменшення рівня ризику смерті, що, з одного боку, сприяє зміцненню фінансової стійкості страхової компанії, а з іншого - зменшенню страхових тарифів.

Вікові обмеження (за договором сторін) можуть зніматися, але тоді страхування супроводжується суттєвим зростанням тарифів.

Змішане страхування теж може бути індивідуальним і колективним.

Найпоширеніші страхові випадки за змішаного страхування життя:

o дожиття застрахованої особи до закінчення дії страхового договору;

o смерть застрахованої особи, спричинена будь-якими подіями за винятком тих, що не визнаються страховими;

o тимчасова чи постійна втрата працездатності, смерть у зв'язку з настанням нещасного випадку.

Якщо, наприклад, договір змішаного страхування життя вміщує два ризики: смерть та дожиття до визначеного віку, то сукупна вірогідність настання однієї з двох страхових подій дорівнює одиниці. Адже якщо застрахований доживе, то він не вмер, а якщо вмер, то не доживе.

Це означає, що страхова виплата відбувається за кожним договором страхування життя. Невідомим залишаються тільки час і обсяг виплати.

Страхова сума може встановлюватись єдиною для всіх ризиків, а може для одного ризику бути меншою, а для іншого - більшою.

Термін страхування визначається угодою сторін, але для України він має бути не менше трьох років.

Страхові внески (премії) (Insurance Premium), які є платою страхувальника страховику за страхування, розраховуються на основі тарифних ставок з урахуванням віку застрахованого, строку та способу сплати внесків.

Страхові виплати за змішаного страхування життя

При страхуванні на дожиття та від нещасних випадків, якщо протягом дії договору відбувались нещасні випадки з настанням страхової події, застрахований отримує певний відсоток страхових виплат, залежно від ступеня втрати здоров'я. Ці виплати не залежать від виплат з фонду загальнодержавного соціального та пенсійного страхування.

Нещасними випадками за цим видом страхування вважаються:

o утоплення;

o опіки, враження блискавкою чи електричним струмом;

o обмороження;

o гострі отруєння газами або парами, отруйними та хімічними речовинами, ліками, харчовими продуктами.

По закінченні договору страхування застрахований отримує повну страхову суму, на яку було підписано договір, незалежно від того, чи отримував він страхові виплати у зв'язку з нещасним випадком впродовж дії договору.

Уразі смерті застрахованого в період дії зазначеного вище страхового договору страхова сума в обсязі 100% виплачується правонаступнику (вигодонабувачеві), зазначеному в страховому полісі. Природна смерть як наслідок хвороби, старості і т. ін. не є страховим випадком. Страховик звільняється від виплати страхової суми, якщо смерть застрахованого сталася від онкологічної чи серцево-судинної хвороби протягом перших 6 місяців дії договору. Не несе відповідальності страховик і за умов, коли причиною смерті стали злочинні дії застрахованого, наркотичне чи алкогольне сп'яніння та самогубство

У разі дожиття до закінчення терміну дії договору або в зв'язку з втратою здоров'я страхову виплату отримує застрахована, або та особа, якій застрахована особа довірила отримати виплату. Довіреність має бути завірена нотаріально.

Якщо застрахований не дожив до закінчення дії договору, отримувачем страхової виплати є правонаступник (вигодонабувач), котрий з документами, перелік яких наводиться при висвітленні попереднього питання, звертається із заявою до страховика.

До змішаного страхування життя відносять також страхування дітей і страхування до шлюбу.

При страхуванні дітей страхувальниками виступають батьки, родичі, опікуни або певні юридичні особи.

Застрахованим вважається дитина від дня її народження (якщо інше не передбачено законодавством) до 18 років.

Строк страхування визначається як різниця між віком 18 років та віком (у повних роках) застрахованого під час підписання договору.

Страхова сума встановлюється за угодою сторін

Страхові премії залежать від величини страхової суми, строку договору та форми сплати внесків.

Страхова сума виплачується застрахованому при дожитті до 18 років, а у разі настання нещасного випадку, що стався в період дії договору, певний відсоток відповідно до рівня ризику.

Договір страхування до шлюбу може бути укладено на користь дітей, котрі постійно проживають в Україні. Вік дитини на день підписання договору не може перевищувати 15 повних років. За змістом цей договір є договором на дожиття.

Страхувальниками за цим видом страхування є батьки чи родичі.

Застрахованими є діти віком не більше 15 повних років, на користь яких укладено угоду про страхування до одруження. За змішаного страхування страховик може брати на себе відповідальність у зв'язку з втратою здоров'я, зумовленою нещасним випадком, та зі смертю застрахованого.

У цьому виді страхування розмежовують строк страхування та вичікувальний період1.

Термін страхування визначається як різниця між 18 роками та віком дитини на момент підписання договору.

Вичікувальний період - період між закінченням строку страхування, якщо до 21 року шлюб так і не був зареєстрованим, та між закінченням строку страхування.

Цим двом періодам властивий різний обсяг відповідальності страховика.

У період дії договору страховик несе відповідальність за всіма застрахованими ризиками. У вичікувальний період страховик залишається відповідальним тільки щодо дожиття застрахованого до вступу до шлюбу чи до 21 року.

Особливістю договору страхування до шлюбу є те, що в разі смерті страхувальника сплата внесків припиняється, а дія договору продовжується до кінця строку страхування (без страхових внесків) і по закінченні строку застрахований має право отримати страхову суму. Підставою для цього є дожиття застрахованого до зазначеного в договорі строку.

Обмеженнями для страхувальника щодо здійснення змішаного страхування життя та й власне просто страхування життя є захворювання на невиліковні хвороби: СНІД, онкологія, тяжкі хронічні захворювання. Страховик, як правило, не укладає такі договори з непрацюючими інвалідами І групи.

В умовах ринкової економіки все більшого поширення набуває страхування життя позичальника кредиту (Credit Life Insurance) на період дії кредитного договору. Такого страхування вимагає банк, що надає кредит. Для кредитора такий вид страхування є джерелом для відшкодування неповерненої частини позики у разі смерті позичальника до закінчення строку дії кредитного договору та погашення боргу в повному обсязі. Таке страхування є невід'ємним атрибутом за іпотечного кредитування.

Іпотечне страхування життя (Montagage Insurance) - це вид строкового страхування життя зі спадною страховою сумою або (і) страхування у зв'язку з втратою працездатності.

Страхувальником є позичальник - заставонадавач.

Зміст цього виду страхування полягає в тому, що позичальник страхує своє життя з ініціативи кредитора на період дії кредитного договору. Первинна страхова сума дорівнює сумі позики. Це своєрідна форма страхування довгострокової позики на випадок смерті чи втрати працездатності позичальника. У міру погашення кредиту зменшується страхова сума, а тому зменшуються й страхові внески (премії).

Тимчасове страхування життя використовують при страхуванні життя туристів, пасажирів і т. ін.

Страховим випадком (ризиком) є смерть застрахованого з будь-якої причини (хвороба, нещасний випадок, травма).

Особливістю цього виду страхування є те, що виплата страхової суми здійснюється тільки в разі настання страхової події впродовж дії договору. Нереалізована страхова подія не передбачає виплати страхової суми та повернення страхових внесків страхувальнику. Ці кошти залишаються у страховика і використовуються для формування страхових резервів для здійснення виплат постраждалим та інших витрат. Це робить значно дешевшими страхові тарифи і підвищує можливий обсяг страхових виплат потерпілим.

 

Класифікація ризиків

В суспільно-економічній практиці виділяють такі класифікації ризиків:

За походженням: природні та антропогенні.

За об’єктом: майнові та особисті.

За кількісними параметрами: катастрофічні, великі, середні, малі, незначні.

За наслідками реалізації: чисті та спекулятивні.

Причини природних ризиків — випадкові події та стихійні явища — зовсім не залежать від діяльності людини, тоді як антропогенні ризики виникають лише внаслідок різноманітної господарської та науково-технічної діяльності людей.

Незалежно від випадкової події майнові ризики стосуються майнових об’єктів та майнових інтересів відповідних власників, а особисті — конкретних осіб.

Особливістю катастрофічних ризиків є не лише великомасштабність негативних наслідків, а й неможливість їх передбачити й розрахувати. Поняття катастрофи пов’язується, як правило, з природними катаклізмами: землетрусами, циклонами, виверженнями вулканів, повенями та іншими стихійними явищами. Причинами катастрофічних ризиків можуть бути й різні види людської діяльності: винахідницька, політична чи економічна. Катастрофічний ризик означає загрозу появи численних негативних наслідків однієї події.

Великі ризики порівняно з катастрофічними менш відчутні економічно, але виявляються з більшою закономірністю, а тому піддаються точнішому передбаченню й розрахунку.

Поділ ризиків на чисті та спекулятивні має важливе практичне значення, оскільки страхове обслуговування стосується лише чистих ризиків. Спекулятивні ризики, як правило, виникають під час азартних ігор, лотерей, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків.

Виникнення, зміст та функції перестрахування

Перестрахування – система фінансових і договірних відносин між страховими компаніями, в процесі яких страховик, приймаючі ризик на страхування, частину відповідальності за ним передає на узгоджених умовах іншим страховикам з урахуванням своїх фінансових можливостей та умов чинних договорів страхування.

При перестрахуванні страхувальник має справу лише з прямим страховиком і вимагає від нього у випадку збитку всю суму страхового відшкодування.

У випадку перестрахування формуються інші, ніж у випадку прямого страхування, цивільно-правові відносини, а саме:

1.в рамках перестрахової діяльності відбувається перерозподіл вже сформованих страхових фондів;

2. виплати за договором перестрахування здійснюються не внаслідок пошкодження майна перестрахувальника, як це відбувається у випадку прямого страхування.

3.договір перестрахування набирає чинності з моменту його укладання (акцепту), якщо сторони не передбачили іншого.

4. страхові суми одного й того ж ризику, а часто і строки дії договорів у випадках страхування і перестрахування, не завжди співпадають.

До функцій перестрахування належать наступні:

- забезпечувальна, яка полягає у вторинному перерозподілі ризику і створенні особливого перестрахового фонду, основне призначення якого – одночасне забезпечення виконання зобов’язань перестраховиків перед перестрахувальниками, з одного боку, та страховиків перед страхувальниками – з іншого;

- конвертаційна, суть якої полягає у перетворенні реального початкового страхового портфеля в портфель з максимально можливою однорідністю ризиків;

- функція нівелювання – полягає у здійсненні заходів із зниження впливу на діяльність страховика коливань, які виникають внаслідок зовнішніх і внутрішніх причин, і, як наслідок, забезпечується стабілізація його страхового портфеля;

- функція штучного підвищення андеррайтерської місткості страховика.Якщо величина власного капіталу страховика не відповідає визначеним вимогам, то він зобов’язаний або наростити власний капітал, або зменшити обсяг страхових операцій

- балансувальна, полягає у забезпеченні відповідності зобов’язань і активів страховика для підтримання на належному рівні його платоспроможності та фінансової стійкості;

- інвестиційна, полягає у забезпеченні додаткових джерел інвестування;

- аналітична, дослідницька та консультаційна, яка дозволяє перестраховикові внаслідок володіння ним особливими знаннями порівнювати між собою, в тому числі й у міжнародному масштабі, продукти та результати роботи різних страховиків.

Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів. Якщо страхова сума за окремим предметом договору страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування.

Перестрахування класифікується за такими критеріями:1) за способом дії – на активне (передача ризиків в перестрахування) та пасивне (прийняття ризиків на перестрахування); 2) за розміщенням ризиків – на вітчизняне і зарубіжне; 3) за специфікою передачі – кількісне і якісне. Під першим розуміється поділ ризику на заздалегідь визначені частини, одна з яких залишається на утриманні страховика, а інша – передається у перестрахування. Якісним перестрахування є тоді, коли страховик передає перестраховику лише ризики, які не підходять для нього за своїм характером.

2. Економічна сутність страхування

Стр. –вид цивільно-правових відносин щодо захисту майн. інтересів громадян та ю.осіб у разі настання певних подій (стр.випадків), визначених договором стр.або чинним законод., за рахунок грошових фондів, що форм.шляхом сплати громадянами та ю.особами стр.платежів (стр.внесків, стр.премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Стр.– це ек.відносини, в яких беруть участь як мінімум дві сторони. Одна сторона (суб'єкт) – це стр.організація, яку називають страховиком. Страховик виробляє умови страхування (зокрема, зобов'язується відшкодувати страхувальникові збиток при стр.події) і пропонує їх своїм клієнтам – ю.особам (підпр., організ., установам) і ф.особам (окремим приват.громадянам). Якщо клієнтів влаштовують ці умови, то вони підписують договір стр.встановленої форми і одноразово або регулярно в перебігу узгодженого періоду платять страховикові страхові премії (платежі, внески) відповідно до договору. Інша сторона (суб'єкт) стр.ек.відносин – це ю.або ф.(окремі приватні громадяни) особи, звані страхув. Страхув.визнаються ю.особи та дієздатні ф.особи, які уклали із страховиками договори стр.або є страхув.відповідно до законод.Укр.При настанні стр.випадку, при якому страхувальникові завданий збитку (ек.або його здоров'ю), страховик відповідно до умов договору виплачує страхувальникові компенс., відшк. З аналізованих визначень виходить, що страховик і страхувальник регулюють стр.ек. відносини спец.договором.У світовій практиці він отримав назву поліс – док., що засвідчує укладення стр.договору і що містить зобов'яз.страхов.виплатити страхувальникові при настанні стр.події визначену умовами договору суму гр.(стр.компенс. або відшк.).Договір стр.-письмова угода між страхув.і страхов.,згідно з якою страховик бере на себе зобов'яз.у разі настання стр.випадку здійснити стр.виплату страхув.або ін.особі, визначеній у договорі стр. страхувальником, на користь якої укладено договір стр.(подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхув.зобов'яз. сплачув. стр.платежі у визначені строки та виконувати ін.умови договору.Договір стр.може містити і інші умови, визначувані за угодою сторін, і повинен відповідати загальним умовам дійсності операції, передбаченим законод.Укр.