Призначення і склад комплексу організаційно-правової документації

Система організаційно-правових документів має велике значения в управлінні будь-яким підприємством, установою чи організацією. Однією з основних управлінських функцій, що реалізуються в дiяльностi установ, пiдприємств, органiзацiй - це функцiя органiзацiї системи i процесiв управлiння, яка мiстить:

■ створення органiзацiї, включаючи вибiр її органiзацiйно-правової форми;

■ встановлення її структури;

■ визначення штатної чисельностi i складу (номенклатури) посад - керiвникiв, спецiалiстiв, технiчних виконавцiв та їх тарифiкацiя за Єдиною тарифною сiткою (ЄТС);

■ регламентацiю дiяльностi структурних пiдроздiлiв i працiвникiв;

■ формування дорадчих органiв управлiння;

■ лiцензування дiяльностi (в необхiдних випадках);

■ встановлення режиму роботи i системи охорони;

■ органiзацiю працi робiтникiв i оцiнка їхньої працi;

■ реорганiзацiю;

■ лiквiдацiю органiзацiї та деякi iншi види робiт.

Органiзацiйна дiяльнiсть установи виражається в розробцi i затвердженнi комплексу організаційно-правових документів (далі - ОПД), якi мiстять правила, норми, положения, встановлюють статус органiзацiї, її компетенцiю, структуру, штатну чисельнiсть i посадовий склад, функцiональний змiст дiяльностi органiзацiї в цілому, її пiдроздiлiв i працiвникiв, їх права, обов‘язки, вiдповiдальнiсть та iншi аспекта.

Організаційно-правові документа - трупа різних за назвою документів, які регламентують діяльність організації, її структурних підрозділів і посадових осіб, закріплюють за ними функції, обов'язки та права на тривалий час. До організаційно-правових документів вiдносяться:

■ статут органiзацiї;

■ положения про органiзацiю;

■ положения про структуры пiдроздiли, колегiальнi та дорадчi органи установи;

■ регламенти роботи колегiальних та дорадчих органiв, апарату управлiння або керiвництва;

■ штатний розклад;

■ iнструкцiї з окремих видiв дiяльностi, якi потребують регламентацiї (наприклад, iнструкцiя з дiловодства, iнструкцiя по користуванню обчислювальною технік);

■ посадовi iнструкцiї працiвникiв;

■ правила, пам‘ятки та iн. (правила внутрішнього трудового розпорядку).

Усі організації і підприємства у своїй діяльності поряд з актами державної влади керуються положениями, статутами, правилами та інструкціями. Організаційно-правові документа порівняно з розпорядчими та довідково-інформаційними є більш загальними та грунтовними. Ця підсистема управлінської документації має вищу юридичну силу, оскільки документа розпорядчої та довідково-інформаційної групи створюються (складаються) на підставі організаційно-правової документації.

Організаційно-правова документація мiстить положения суворо обов‘язковi для виконання, вони реалiзують норми адмiнiстративного права i виступають правовою основою дiяльностi пiдприємства. Цi документи в обов‘язковому порядку проходять процедуру затвердження уповноваженим на це органом - вищестоящою органiзацiєю, керiвником даної органiзацiї або її колегiальним органом (наприклад, зборами акцiонерiв або Радою директорiв тощо), або керiвником структурного пiдроздiлу - в залежностi вiд виду i рiзновиду організаційно-правового документа. Організаційно-правові документи можуть затверджуватися безпосередньо актом керiвника з проставлениям грифу затвердження або розпорядчим документом (постановою, рiшенням, наказом або розпорядженням).

Розробляють організаційно-правові документи для найбiльш

рацiонального розподiлу i кооперацiї працi мiж пiдроздiлами i працiвниками.

Особливості складання, затвердження, погодження, внесения змін до

Організаційно-правових документів

Організаційно-правові документи з огляду на термiн дiї, вiдносяться до безстрокових i дiють до їх вiдмiни або до затвердження нових. У стабiльно працюючiй установi необхiднiсть перегляду, змiн або доповнень організаційно-правові документи може виникнути один раз на кiлька рокiв. В залежностi вiд характеру i глибини змiн в дiяльностi установи організаційно-правові документи або розробляються по-новому, або до них вносяться необхiднi змiни i доповнення розпорядчими актами (наказом або розпорядженням керiвника). У випадку реорганiзацiї дiяльностi установи розробляються новi організаційно-правові документи i вiдбувається їхнє затвердження.

Порядок внесения змiн i доповнень до ОПД та їх перегляду залежить вiд виду органiзацiйно-правових документiв. Наприклад, змiни i доповнення до статуту органiзацiї вносять вiдповiдно до встановленої законом процедури - за рiшенням вищого органу управлiння пiдприємством (загальними зборами акцiонерiв та iн.) з обов‘язковим iнформуванням органу, який здiйснює державну реєстрацiю підприємств (тобто виконкому). Змiни до штатного розкладу вносяться при необхiдностi наказами або розпорядженнями керiвника. Змiни в положения про структурнi пiдроздiли також вносяться розпорядчими документами керiвництва.

Розробляються організаційно-правові документи керiвництвом підприємства або пiдроздiлу iз залученням квалiфiкованих спецiалiстiв, добре знаючих роботу устанШи^к^Щго'му, так i за окремими напрямками.

 

Організаційно-правова документація оформляється на стандартному аркушi паперу з обов‘язковим нанесениям всiх необхiдних реквiзитiв: назва установи i (або) пiдроздiлу (якщо документ затверджується керiвником пiдроздiлу), найменування документа, дата, номер документа, заголовок до тексту, пiдпис, гриф затвердження, причому датою організаційно-правового документа є дата його затвердження.

Текст бiльшостi організаційно-правових документів складається iз роздiлiв, якi мають власнi заголовки i подiлених на пункти, якi нумеруються арабськими цифрами.

У процесi пiдготовки організаційно-правові документа в обов‘язковому порядку проходять процедуру погодження (вiзування) з усiма зацiкавленими пiдроздiлами та особами, юридичною службою (юристом), заступниками керiвника установи або одним з його заступникiв, якi є кураторами вiдповiдного напрямку дiяльностi установи.

3.3. Установчі документи підприємств. Документування первинної державної реєстрації суб‘єктів господарської діяльності

Організаційний та правовий статус юридичної особи визначається її установчими документами. Цей термін застосовується насамперед щодо юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств). Стосовно інших організацій для позначення локального нормативного акту, на підставі якого вони діють, можуть використовуватися також інші терміни -"статут", "положения".

Законодавство України, зокрема Цивільний кодекс України, Закони "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" та "Про об'єднання громадян" як локальні нормативні документа, на підставі яких створюються і діють юридичні особи, передбачають:

■ статут (для деяких підприємств, об'єднань громадян);

■ рішення про створення або установчий договір (для господарських товариств);

■ положения,втому числіположения проорганізаціїданоговиду(для об'єднань громадян).

Статут - це юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організації, установи, товариства громадян, їхні стосунки з іншими організаціями та громадянами, визначають їхню структуру, функції, правовий статус та обов'язки у певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Існують два види статутів: типові й індивідуальні. Ці види статутів можна розглянути у нижче наведеній таблиці:

 

Група	Для кого розробляється	Приклади організацій	Ким затверджується
Типові (загальні)	Для певних груп, організацій, підприємств .	Акціонерні товариства (АТ), малі підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)	Вищими органами державної влади та управління, з′їздами громадських організацій

Тощо

Індивідуальні

Дляпевної організації шляхом конкретизації типового статусу

АТ „МАЛЬВА” ТОВ „КОЛУМБ” МП „КУЛІБАБА”

Вищою установою, якій підпорядковується підприємство, організація

Законодавство містить вимоги до змісту статуту, зокрема ст.9 Закону України "Про підприємства в Україні" визначає, що статут повинен містити дані про власника, найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет та цілі діяльності, органи управління, порядок їх формування, компетенцію і повноваження трудового колективу та його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У статуті можуть вказуватися й інші норми, пов'язані з особливостями діяльності підприємства або визначені власником. Відсутність у статуті підприємства зазначених умов є підставою для відмови в державній реєстрації підприємства в зв'язку з тим, що установчі документи не відповідають вимогам закону.

Власник підприємства

Власником є особа, на майні якої засновується підприємство. Поняття «власник підприємства», вживане законодавцем, з точки зору юридичної техніки, є некоректним. Оскільки підприємство є суб'єктом права, воно не може бути об'єктом права власності, а тому не може мати власника. Більш прийнятним є термін "засновник підприємства". Про фізичних осіб-засновників в установчих документах зазначається їх прізвище, ім'я, по-батькові, громадянство, місце проживання, бажано – паспортні дані. Про юридичних осіб – найменування, місце знаходження, ким і коли зареєстровані, код ЄДРПОУ (ідентифікаційний код).

Найменування підприємства

Підприємство повинно мати власне найменування. Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про підприємства в Україні" найменування підприємства повинно включати в себе його назву (завод, фабрика, майстерня тощо) і вид (приватне, колективне, державне тощо). Відповідно до ст.37 Закону України "Про мови" від 22.10.1989 р. офіційні назви державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій утворюються і подаються українською мовою. Відповідно до ст.2 Закону України "Про господарські товариства" найменування товариства повинно містити зазначення виду товариства, для повних та командитних товариств – прізвища (найменування) учасників, а також інші необхідні відомості.

Назва організації – це частина найменування, що відрізняє її від інших організацій даного виду. Товариств з обмеженою відповідальністю багато, а от товариство "Беркут" – одне. В даному випадку лише слово "Беркут" є назвою товариства. Повним же його найменуванням буде: Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркут". Найменуванням може бути як власна назва, наприклад, "Світоч", так і сукупність слів, наприклад, Львівський завод фрезерних верстатів.

Місцезнаходження

 

Відповідно до ст.30 Цивільного кодексу України місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження її постійно діючого органу. Відповідно до ст.8 Закону України «Про підприємництво» місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором.

Предмет та цілі діяльності

Теоретичного обґрунтування відмінності між предметом діяльності і цілями діяльності в Україні немає. Як наслідок, немає єдиного підходу і в законодавстві. На нашу думку, мета (цілі) діяльності – це те кінцеве прагнення, яке визначає зміст усієї діяльності юридичної особи. Мета визначає загальну орієнтацію юридичної особи, що зумовлює сфери, види, завдання та форми її діяльності.

За законодавством України прослідковується чітке розмежування юридичних осіб за їх цілями:

а) підприємства (мета – отримання прибутку),

б) громадські організації (мета – задоволення та захист своїх законних
соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних,
спортивних та інших спільних інтересів),

в) політичні партії (мета – участь у виробленні державної політики,
формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і
представництво в їх складі).