Аналіз товарної структури окремих складових товарообороту.

Окрім характеристики загального товарообороту, виконують також аналіз товарної структури окремих його складових. Кожен вид товарообороту характеризується абсолютними показниками:

1. загальний обсяг продажу (товарооборот);
2. абсолютний обсяг продажу товарної групи;
3. абсолютний обсяг продажу окремого товару.

Обчислюють також відносні показники товарної структури:
питома вага кожного товару або товарної групи в загальному обсязі товарообороту:

, (2.6)

 

де Ki — коефіцієнт товарної структури, питома вага продажу і -го товару;

— обсяг продажу і -го товару у вартісних одиницях виміру;

— обсяг товарообороту;

i — кількість і -х товарів (товарних груп).

Другим відносним показником є співвідношення обсягів продажу двох окремих товарів (товарних груп):

, (2.7)

де Paqa — обсяг продажу товару А;

Pbqb — обсяг продажу товару В.

Питома вага Ki відображає місце і -го товару в усій сукупності реалізованих товарів або в окремій групі. Він може бути інтерпретований так: скільки грошей із кожних ста грн, витрачених на купівлю товарів, використано на придбання саме і -го товару. Другий показник дає змогу співвідносити обсяги продажу різних товарів.

2.3. Система показників контролювання величини товарного запасу.

Успішне виконання оптовою торгівлею своїх функцій значною мірою залежить від стану товарних запасів. Формування товарних запасів у каналах розподілу — процес об’єктивний, його необхідність зумовлена закономірностями руху товарів від вироб­ників до споживачів. Об’єктивною причиною утворення товарних запасів є розбіжність у часі та просторі моментів виготовлення й споживання товарів.

Для контролювання величини товарного запасу використовують систему показників, головними з яких на макрорівні є такі:

1. Обсяг товарних запасів оптової торгівлі (у натуральному та вартісному обчисленні), а також величина товарних запасів у днях реалізації.
Обсяг товарних запасів оптової торгівлі визначають як суму фак­тичних залишків товарів у сфері оптової торгівлі на певну дату.

Величину товарного запасу у днях реалізації розраховують як відношення обсягу фактичного товарного запасу на початок періоду до одноденного товарообороту (загального, товарної групи, окремого товару) за вказаний період за формулою:

, (2.8)

де Здн — величина товарного запасу у днях реалізації;
Зтов — обсяг фактичного товарного запасу у сфері оптової торгівлі на початок періоду;
Тодн — одноденний товарооборот.

, (2.9)

де Тзаг — загальний товарооборот за аналізований період;
D — кількість днів в аналізованому періоді.

2. Структура товарних запасів. Вона характеризується питомою вагою запасів окремих товарів, товарних груп в обсязі товар­них запасів у сфері оптової торгівлі.

3. Рівень товарних запасів загалом і за окремими товарами. Його оцінюють за допомогою показника середнього товарного запасу за певний проміжок часу.

Так, середньомісячний товарний запас обчислюють за формулою середньої арифметичної:

, (2.10)

де — середньомісячний товарний запас;

Зп — фактичний товарний запас на початок місяця;

Зк — фактичний товарний запас на кінець місяця.

 

За наявності даних про фактичні залишки товарів на певні дати через приблизно однакові проміжки часу за тривалий період використовують формулу середньої хронологічної:

, (2.11)

де — середній товарний запас за більш тривалий, ніж місяць, період часу;

З1,З2,…,З n — фактичні залишки товарів на певні дати;

n — число дат, на які є дані про фактичні залишки товарів.

 

Показники середнього товарного запасу використовують для оцінювання товарооборотності, що характеризується такими показниками, як:

1. швидкість товарообороту;
2. тривалість одного обертання.

Швидкість товарообороту вимірюють кількістю обертань товарних запасів за аналізований період і розраховують за формулою:

, (2.12)

де Ш і — швидкість обертання і -го товару, коеф.;
Т і — обсяг товарообороту і -го товару за аналізований період;
— середній запас і -го товару за той самий період.

Тривалість одного обертання характеризує кількість днів, упро­довж яких товар перебував у формі запасу від моменту його надходження до сфери товарного обігу й до моменту його продажу. Вона визначається діленням середнього товарного запасу за певний період () на одноденний обсяг товарообороту за цей самий період (Тодн).

. (2.13)

 

До макроекономічних показників оптової торгівлі належать також обсяг витрат обігу та відносний показник їх — рівень вит­рат обігу.

Витрати обігу оптової торгівлі (Вопт) — це сума витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на здійснення оптового продажу товарів та послуг у вартісному обчисленні, які поділяють на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Рівень витрат обігу розраховують як відношення суми витрат обігу (Вопт) до обсягу оптового товарообороту.

Макроекономічні показники оптової торгівлі дають змогу проаналізувати й оцінити відповідність обсягу товарообороту грошовій масі на внутрішньому ринку, раціональність структури товарообороту, визначити вплив на ринкову кон’юнтуру стану товарних запасів, зіставити рівень витрат обігу в оптовій торгівлі із відповідними показниками інших галузей.

Загальною особливістю макроекономічних показників є інтегральний узагальнювальний характер їх, вони формуються на підставі даних окремих оптових торговельно-посередницьких підприємств. Тому діяльність останніх відіграє вирішальну роль у підвищенні й поліпшенні їх.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3

Показники стану та розвитку складових інфраструктури товарного ринку

3.1. Основні показники, які характеризують стан організаційної складової.

3.2. Основні показники, які характеризують стан матеріальної складової.

3.3. Основні показники, які характеризують стан інформаційної складової.

3.4. Основні показники, які характеризують стан кредитно-розрахун­кової складової.

Основними показниками, які характеризують стан організаційної складової, є:

1. вартість основних фондів (зокрема й їхніх складових елементів) загалом та за видами економічної діяльності (оптова торгівля, роздрібна торгівля тощо);
2. питома вага основних фондів ринкової інфраструктури у загальному обсязі виробничих основних фондів;
3. кількість підприємств оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, матеріально-технічного забезпечення тощо;
4. розподіл торгових підприємств за типами та видами (продовольчі, непродовольчі, змішані, кіоски та палатки роздрібної мережі тощо).

Стан розвитку матеріальної складової оцінюють за системою показників, які характеризують кількість і потужність складського, тарного й транспортного господарства. До них належать:

1. площа складських будівель, споруд;
2. площа закритих складів, кількість складів-холодильників, місткість їхніх холодильних камер; місткість газосховищ, ємностей для рідини та сипучих товарів;
3. середня відстань перевезень однієї тонни вантажів за видами транспорту й продукції, обсяг вантажообороту окремих видів транспорту; рівень механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт; собівартість тощо.

Рівень механізації праці оцінюють за допомогою коефіцієнта механізації:

, (3.1)

де Км — коефіцієнт механізації;

Q мех — обсяг роботи, виконаної за допомогою механізмів;

Q заг — загальний обсяг робіт.

Інформаційна складова характеризується кількістю інформаційних, виставкових центрів, рекламних агенцій, обсягом послуг, що їх вони надають, кількістю та якістю наявної у них інформації про стан кон’юнктури товарного ринку, обсяги пропо­зиції та споживання товарів, виробників і споживачів, ціни, умови реалізації та постачання тощо.

З метою оцінювання стану й розвитку кредитно-розрахун­кової складової визначаються кількість, середній розмір і загальний обсяг кредитів, отриманих суб’єктами інфраструктури, обсяг інвестицій фінансово-кредитних установ в інфраструктуру, обсяг розрахункових операцій по товарному ринку окремих банківських установ і великих банківських організацій.

Визначення основних показників обігу та відповідні ресурсні можливості розвитку та розміщення об’єктів товарної інфраструктури в конкретному регіоні передбачає кілька послідовних етапів:

1. розрахунок диференційованих нормативів потреби у послугах суб’єктів інфраструктури;
2. визначення загальної потреби населення у підприємствах торгівлі з розподілом за районами міста й населених пунктів залежно від функціонального призначення торговельного підприємства;
3. вибір найефективніших типів торговельних підприємств;
4. розподіл загальної кількості підприємств між різними торговельними системами із визначенням конкретної території обслуговування;
5. обчислення необхідного обсягу інвестицій і джерел фінансування будівництва об’єктів інфраструктури.

Структурно-функціональний підхід до оцінювання рівня забезпеченості інфраструктурними послугами вимагає системного дослідження всіх головних чинників, що впливають на її формування. До них належать баланс доходів і витрат населення, обсяг і питома вага основних фондів товарної інфраструктури в загальному обсязі, співвідношення кількості зайнятих в інфраструктурному комплексі та народному госпо­дарстві.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4

показники діяльності підприємств оптової торгівлі та методи їх визначення

4.1. Планування обсягів оптового товарообігу.

4.2. Фінансові показники діяльності підприємств оптової торгівлі.

4.3. Показники ефективності управління підприємством оптової торгівлі.

Планування обсягів оптового товарообігу

Фінансові показники дають можливість оцінити ефективність діяльності оптового підприємства, проаналізувати джерела вит­рат і формування прибутку, визначити резерви підвищення рентабельності всіх видів діяльності оптового підприємства й поліпшення якості обслуговування споживачів.

Основним видом обороту підприємств оптової торгівлі є оптовий.

Планування оптового товарообороту на наступний за звітним період здійснюють на підставі даних стосовно прогнозованого обсягу закупівлі товарів для реалізації споживачам у вартісному обчисленні (Тз) очікуваних залишків товарів, призначених для реалізації, на складах оптового підприємства на початок прогнозованого періоду (Зп) та норм товарних запасів на кінець прогнозованого періоду (Зк) за формулою:

. (4.1)

 

Нормативний запас на кінець прогнозованого періоду (Зк) обчислюють як добуток одноденного обсягу реалізації (Од) на встановлений норматив товарних запасів на кінець прогнозованого періоду в днях (Зн):

. (4.2)

Величину одноденної реалізації визначають за формулою:

, (4.3)

де 365 — тривалість прогнозованого періоду в днях (рік).

Ці розрахунки необхідні для формування інших взаємопов’я­заних показників: витрат обігу, прибутку тощо.

4.2. Фінансові показники діяльності підприємств оптової
торгівлі.

До фінансових показників діяльності оптового підприємства належать:

1. доходи за видами діяльності;
2. витрати за видами діяльності;
3. прибуток (збиток) від звичайної та надзвичайної діяльності;
4. чистий прибуток (збиток) оптового підприємства.

На підставі фінансових показників в абсолютному обчисленні розраховують низку відносних показників. Це передусім коефіцієнт прибутковості. Об’ємним фінансовим показником основної операційної діяльності є валовий обсяг продаж (виручка від реалізації товарів) (Др).

Валовий обсяг продаж (Др) визначають як загальну суму виручки від реалізації товарів у цінах продажу.

Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (Дч) визначають як різницю між валовим обсягом продаж (Др) та сумами вирахувань з доходу: суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають відрахуванню до бюджету, вартість повернених покупцем товарів та інших вирахувань (Вп)

. (4.4)

 

Валовий прибуток від реалізації (Пр) формується як різниця між чистим доходом від реалізації (Дч) та собівартістю реалізованої продукції (товарів) (Ср):

Пр = Дч – Ср. (4.5)

 

Первинна вартість, або собівартість товарів, призначених для реалізації, визначається на підставі цін закупівлі товарів, так званої первинної вартості товару без податку на додану вартість. Склад витрат, які включають у первинну вартість без ПДВ, предс­тавлено на рис. 4.1. Наприклад, підприємство оптової торгівлі закупило 40 одиниць товару, за які сплатило товаровиробникові 8200 грн та 164 грн ПДВ. Послуги посередника обійшлися у 80 грн, транспортні витрати — 420 грн, витрати на відрядження агента — 100 грн.
Загальна первинна вартість становить:

8200 + 80 + 420 + 100 = 8800 грн,

а одиниці товару — 220 грн.

Рис.4.1. Схема формування первинної
вартості товарів (ціна закупівлі).

До первинної вартості не включають:

1. наднормативні втрати і недостачі товарів;
2. відсотки за користування позиками;
3. витрати на збут;
4. загальногосподарські та інші аналогічні витрати, безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою товарів.

Згідно із чинним законодавством, ці витрати включають до відповідних статей витрат обігу. Закупівельна ціна (первинна вартість товару) становить підгрунтя визначення ціни продажу. Оскільки до собівартості товару не входить сума податку на додану вартість, нарахована (сплачена) у зв’язку з придбанням товарів, а продажна вартість включає ПДВ, торгівельна націнка складається з націнки на первинну вартість товару і суми ПДВ. Схему формування торговельної націнки наведено на рис. 4.2.

Рис. 4.2. Склад продажної ціни товару

Після визначення валового прибутку (збитку) від реалізації як основної операційної діяльності, обчислюють дохід від іншої операційної діяльності. Інші операційні доходи включають суму надходжень від оренди складських приміщень та інших активів, надання транспортних, виробничо-технологічних та інших послуг, отримання і сплати пені, штрафів, неустойок та інших санкцій тощо (Діо).

Суму інших операційних доходів (Діо) враховують при визначенні фінансових результатів від операційної діяльності: прибуток (Поп), збиток (Зоп).
Прибуток від операційної діяльності визначають як різницю між сумою валового прибутку від реалізації (Пр) та інших операційних доходів (Діо) і загальною сумою витрат операційної діяльності оптового підприємства (Во) за формулою:

Поп = (Пр + Діо) – Во. (4.6)

 

Витрати операційної діяльності становлять частину поточних витрат підприємства оптової торгівлі.

Поточні витрати підприємств оптової торгівлі — це грошове відбиття витрат живої та вречевленої праці на здійснення поточної господарсько-торговельної діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових і фінансових ресурсів.

До складу поточних витрат підприємства оптової торгівлі належать витрати обігу — представлені в грошовій формі підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які становлять собівартість послуг із доведення товарів від виробника до покупця та пов’язаних зі зміною форм вартості. Витратами не визнаються:

1. платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;
2. погашення отриманих позик;
3. попередня оплата товарів (робіт, послуг);
4. інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, які не призводять до зменшення власного капіталу підприємства;
5. витрати, які відображаються шляхом зменшення власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (надані знижки, повернення товарів тощо).

Поточні витрати підприємств оптової торгівлі за видами діяльності класифікують за такими групами: витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати.

До складу витрат обігу включають операційні витрати, транспортно-заготівельні витрати, що припадають на реалізовані товари, та відсотки за кредит, що належать до витрат фінансової діяльності. Витрати операційної діяльності поділяють на:

1. витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів (продукції, послуг);
2. адміністративні витрати;
3. витрати на збут;
4. інші операційні витрати.

Собівартість реалізованих товарів складається з таких фактич­них витрат:

1. суми, що сплачуються постачальникові згідно із договором (продавцеві);
2. суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші аналогічні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням товарів;
3. суми ввізного мита;
4. суми непрямих податків у зв’язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству;
5. витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів до місця їх зберігання, включно із вит­ратами зі страхування ризиків транспортування;
6. інші витрати, що безпосередньо пов’язані із придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до реалізації.

Ці витрати формують первинну ціну товару. Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості товарів, поділяють на адміністративні вит­рати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприємством, наприклад:

1. витрати на службові відрядження, зарплати управлінському персоналу і нарахування на неї;
2. витрати на утримання офісу (ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід, охорона);
3. виплата винагород за аудиторські послуги;
4. оплата послуг зв’язку (телефон, пошта тощо);
5. амортизація нематеріальних активів;
6. податки, збори та інші передбачені законодавством обов’яз­кові платежі (інноваційний фонд, комунальний податок);
7. плата за розрахунково-касове обслуговування та інші пос­луги банків;
8. інші.

Витрати на збут — це витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), наприклад:

1. оплата праці й комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;
2. витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);
3. витрати на передпродажну підготовку товарів;
4. відрядні виплати працівникам, зайнятим збутом;
5. витрати на утримання складу магазину (ремонт, опалення, освітлення, охорона);
6. витрати на транспортування, перевалку товарів та страхування їх, оплата транспортно-експедиційних та інших послуг, пов’язаних з транспортуванням товарів відповідно до умов договору (базису) поставки;
7. інші.

До складу інших операційних витрат включають:

1. собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахування іноземної валюти у гривні за курсом НБУ на дату продажу валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;
2. суми безнадійної дебіторської заборгованості й відрахуван­ня до резерву сумнівних боргів;
3. втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, пов’яза­ними з операційною діяльністю підприємства);
4. втрати від знецінення запасів;
5. недостачі й втрати від псування цінностей;
6. визнані штрафи, пеня, неустойка;
7. витрати на виплату матеріальної допомоги;

Загальна сума адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат становить витрати операційної діяльності підприємств оптової торгівлі (Во). Крім операційної діяльності деякі підприємства оптової торгів­лі здійснюють інвестиційну й фінансову діяльність. Доходи від цих видів діяльності (Ді, Дф) та відповідні витрати Ві, Вф враховують при визначенні фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування прибутку чи збитку (Пзв, Ззв):

. (4.7)

Після вирахування з прибутку від звичайної діяльності до оподаткування суми податку на цей прибуток (Впз), визначеної за встановленою ставкою оподаткування, отримують кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності (Пк):

Пк = Пзв – Впз. (4.8)

Чистий прибуток П оптового підприємства визначають після врахування доходів (Дн), витрат (Вн) та податку на прибуток від надзвичайної діяльності (Впн):

. (4.9)

Коефіцієнт прибутковості (Кп) обчислюють як відношення чистого прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів за формулою:

, (4.10)

де П — чистий прибуток підприємства оптової торгівлі, тис. грн;
Дч — чистий дохід (виручка) від реалізації товарів.

Коефіцієнт прибутковості використовують як узагальнювальний показник ефективності діяльності оптового підприємства. Іноді з цією метою розраховують показник рентабельності операційної діяльності як відношення прибутку від операційної діяльності до суми відповідних витрат оптового підприємства:

, (4.11)

де Кр — коефіцієнт рентабельності, %;

Поп — прибуток від операційної діяльності, тис. грн;

Во — сума витрат операційної діяльності за звітний період, тис. грн.