Види господарських договорів

Договір з господарської діяльності — це службовий документ, в якому фіксують угоду між сторонами про встановлення ділових відносин, пов'язаних з господарською діяльністю, і який регулює ці відносини. Такі договори між підприємствами належать до найважливіших засобів міжвиробничих зв'язків у нових умовах господарювання й розвитку ринкових відносин.

Існують різні види договорів з господарської діяльності: про постачання; про закупівлю; про оренду виробничих та службових приміщень; про розрахунково-касове обслуговування; про купівлю-продаж; про спільну діяльність; про одержання позики; про оренду житлового приміщення; про майнову відповідальність та ін.

Договір постачання. За договором постачання постачальник, який є підприємцем, зобов'язується в обумовлені строки передавати у власність (повне господарське відання або оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.

В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, вивантажувальні та платіжні реквізити.

Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця: визначається згідно з додатковими умовами до даного договору.

Номенклатура (асортимент) продукції обумовлюється або в самому договорі, або в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною: визначається письмовою заявкою Покупця на кожну партію товару окремо.

Якість продукції — це сукупність властивостей і характеристик, які визначають рівень новизни, надійності, довговічність, економічність продукції.

Згідно з Положенням про поставки продукції (п. 39) та Положенням про поставки товарів (п. 32) продукція (товари) мають відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції, або зразкам (еталонам). Так, як продукція повинна бути якісною, процеси її виготовлення та якість визначається методами, державними стандартами та іншими нормативними актами по цьому питанню. Декретом КМУ від 10 травня 1993 р. "Про стандартизацію і сертифікацію" визначено, що нормативні вимоги щодо якості встановлюються такими видами нормативних документів із стандартизації:

а) держстандартами України;

б) галузевими стандартами;

в) стандартами науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

г) технічними умовами;

д) стандартами підприємств.
У договорі на поставку продукції потрібно зазначити посилання на

нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде поставлятися продукція.

З метою запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього середовища проводиться обов'язкова щодо певних видів продукції, або добровільна сертифікація.

Продукція, що імпортується та підлягає обов'язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом відповідності.

Гарантійний строк — це передбачений стандартом, технічними умовами або договором більш тривалий, порівняно із загальними строками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставленої

продукції.

 

Строки поставки поділяються на загальні та окремі (часткові). Загальний строк збігається по суті із строком дії договору. Окремі (часткові) — квартальні, місячні, декадні, або поставка комплектами, партіями і т. ін.

Істотною умовою договору поставки є ціна.

Крім того, в договорі обумовлюються: маркування продукції, товарні знаки, зареєстровані в установленому порядку; тара (упаковка) та засоби пакетування; порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків та ін.

Приймання поставленої продукції здійснюється у відповідності з вимогами, зазначеними у Статутах залізниць та автомобільного транспорту; інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (від 15.06.65) та про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (від 25.04.66).

Акт про приховані недоліки має бути складений протягом п'яти днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції до складу одержувача.

Правові наслідки порушення договору поставки настають у формі відшкодування збитків і неустойки (штрафу або пені). За Загальним правилом, неустойка у договорі є заліковою, бо збитки відшкодовуються лише в частині, не покритій неустойкою.

Договір підряду. За договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Укладається між громадянами; між підприємствами (організаціями, установами); між організаціями і громадянами.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється Цивільним кодексом України, законами України "Про захист прав споживачів", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", численними підзаконними нормативними актами.

Договір міни передбачає обмін одного майна на інше. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує. Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожної із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного господарського відання або право оперативного управління).

Відрізняється від договору купівлі-продажу формою розрахунків (вартість в грошовому вираженні є лише доплатою при нерівноцінності обмінюваного майна), але правове регулювання здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Бартерні угоди на відміну від традиційного договору міни передбачають обмін не лише майна, ай робіт, послуг.

 

Договір про оренду. Особливістю договору є те, що на його підставі майно переходить до орендаря (наймача) у користування, а не у власність, повне господарське відання чи оперативне управління, як це має місце за договором купівлі-продажу, поставки, міни тощо. Слід визнати, що орендар (наймач) набуває також право володіння набутим майном і, крім того, в силу договору набуває деякі права по розпорядженню майном. Проте права орендаря (наймача) по володінню, користуванню і розпорядженню обмежені законом і договором.

Сторонами договору є наймодавець і наймач (орендодавець і орендар).

Ними можуть бути як громадяни, так і організації (в тому числі іноземні) в межах їхньої правосуб'єктності.

Об'єктом договору можуть бути лише індивідуально визначені речі, споживна вартість яких передається поступово, тобто неспоживчі.

Не може бути об'єктом договору майно, вилучене або обмежене у цивільному обороті, а також те, яке не може перебувати у власності того, чи іншого суб'єкта власності.

Укладається як в усній, так і в письмовій формі. Але укладання договору оренди (найму) між громадянами на строк більше року, а також на будь-який строк між організаціями (підприємствами, установами) передбачається лише у письмовій формі.

Найпоширенішими договорами між підприємствами, організаціями, установами, фірмами є договори про постачання, оренду, спільну діяльність, підряд. Договори з господарської діяльності оформляють на загальних, трафаретних (нечасто) бланках або на чистих аркушах паперу формату А4. Якщо договір складено на кількох сторінках (аркушах), то їх нумерують, і кількість сторінок (аркушів) зазначають у тексті документа.

Реквізити договору з господарської діяльності:

• назва виду документа (ДОГОВІР);

• дата (проставляють дату підписання договору);

• індекс;

• місце складання чи видання;

• заголовок до тексту (про що договір);

• текст (Текст договору поділяють на дві частини:

 

- вступну, де зазначають назви сторін, між якими укладається договір, посади, прізвища, імена, по батькові осіб, які підписуватимуть договір; у разі потреби наводять посилання на документи, що засвідчують уповноваження особи, котра підписує договір (ТОВ “Креммегасервіс”, що далі називатиметься “Постачальник”, в особі генерального директора Клевжиця Володимира Михайловича, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та ВАТ “Черкаський АБЗ”, що далі називатиметься “Покупець”, в особі директора Якимчука Сергія Петровича, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей договір про таке...);

- основну, в якій є пункти “Предмет договору”, “Обов'язки сторін”, “Порядок розрахунків”, “Відповідальність сторін”, “Порядок розірвання договору”,“Форс-мажор”,“Загальнасумадоговору”,“Терміндії договору”, “Інші умови договору” і т. ін.);

• позначка про наявність додатка (в разі потреби);

• відбиток печатки (проставляють відбитки гербових (круглих, що прирівнюються до гербових) печаток усіх сторін, що підписали даний договір).

Нижче від реквізиту 22 оформляють пункт “Юридичні адреси та підписи сторін”.

Питання для самоконтролю:

1. Призначення та місце претензійно-договірної документації в управлінській діяльності.

2. Класифікація господарських договорів.

3. Документування та порядок укладання господарського договору.

4. Характеристика видів господарських договорів.