Протоколу III «Про заборону або обмеження застосування запалювальної зброї»

До Конвенції ООН 1980 року про заборону або обмеження застосування конкретних видів

Звичайної зброї, які можуть вважатись такими, що завдають надмірних ушкоджень

Або мають невибіркову дію

Визначення

1.1.«Запалювальна зброя» - будь-яка зброя або боєприпаси, які в першу чергу призначені для підпалювання об'єктів або спричинення людям опіків від дії полум'я, тепла або того та іншого разом, які виникають в результаті хімічної реакції речовини, доставленої до цілі.

Запалювальна зброя може бути у вигляді вогнеметів, фу­гасів, снарядів, ракет, гранат, мін, бомб і інших ємностей із за­палювальними речовинами.

1.2. Запалювальна зброя не включає:

• боєприпаси, які можуть здійснювати випадкову запалю­вальну або опікову дію, такі, як освітлювальні засоби, трасерні снаряди, димові або сигнальні системи;

• боєприпаси, які призначені для комбінованого впливу шля­хом проникнення, вибуху або осколками із додатковим запалю­вальним ефектом, такі, як бронебійні снаряди, осколкові снаря­ди, фугасні бомби та подібні боєприпаси комбінованої дії, запалю­вальний ефект яких спеціально не призначений викликати опіки у людей, але які використовуються проти воєнних об'єктів, таких як броньовані машини, літаки і установки або споруди.

1.3. Зосередження цивільного населення - означає будь-яке зосередження цивільного населення, чи то постійне, чи тимчасове, таке як в житлових частинах міст чи в заселених селищах, або в таборах чи колонах біженців та тих, кого ева­куюють, або в групах кочівного населення.

Захист цивільного населення та цивільних об'єктів

 

2.1. Забороняється за будь-яких обставин піддавати цивільне населення як таке, окремих цивільних осіб або цивільні об'єкти нападу із застосуванням запалювальної зброї.

2.2. Забороняється за будь-яких обставин піддавати будь-який воєнних об'єкт, який розташований в районі зосереджен­ня цивільного населення, нападу із застосуванням запалюваль­ної зброї, яка доставляється по повітрю.

2.3. Забороняється також піддавати будь-який військовий об'єкт, що розташований у районі зосередження цивільного на­селення, нападу із застосуванням запалювальної зброї, за ви­нятком тієї, що доставляється по повітрю, крім випадків, коли такий воєнний об'єкт чітко відділений від зосередження цивільного населення і коли вживаються всі можливі засте­режні заходи для обмеження (зведення до мінімуму) випадко­вих втрат серед цивільного населення, поранення цивільних осіб і пошкодження цивільних об'єктів.

2.4. Забороняється перетворювати ліси, інші види рослин­ного покриття на об'єкт нападу із застосуванням запалюваль­ної зброї, за винятком випадків, коли такі природні елементи використовуються для укриття, приховування або маскування комбатантів чи інших воєнних об'єктів, або коли вони самі є воєнними об'єктами.

 

 

Додаток 5

до пунктів 1.4.17, 1.8.1 Керівництва по застосуванню норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Військовослужбовців (громадян) України за злочини, пов'язані з

Порушенням норм міжнародного гуманітарного права, їх кваліфікація і перелік

Загальні положення

 

1.1. Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України, є частиною національного законодавст­ва України.

1.2. Законодавство України враховує положення міжнарод­ного гуманітарного права у частині, що стосується встановлен­ня відповідальності за його серйозні порушення.

Суспільна небезпека цих порушень полягає у застосуванні заборонених нормами міжнародного гуманітарного права ме­тодів і засобів ведення війни, у результаті чого:

спричиняються невиправдані надмірні страждання учас­никам збройного конфлікту та мирному населенню;

збільшуються людські жертви;

знищуються або руйнуються господарські об'єкти, які за­безпечують життєдіяльність людей;

безповоротно втрачаються культурні цінності.

1.3. До відповідальності за вказані дії можуть притягувати­ся військові службові особи органів військового управління, командувачі об'єднань, командири з'єднань, військових частин і підрозділів, військовослужбовці, працівники Збройних Сил України та інші учасники збройного конфлікту, у тому числі представники незаконних збройних формувань, якщо їхній правовий статус відповідає вимогам міжнародного гуманітар­ного права, перерахованим у цьому Керівництві.

1.4. Особа, яка вчинила злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 Криміналь­ного кодексу України із застосуванням до неї заходів, передба­чених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

1.5. Дії, які призводять до серйозних порушень норм міжнародного гуманітарного права, можуть вчинятися як на­вмисне, так і через необережність.

Мотивами навмисного порушення норм міжнародного гу­манітарного права можуть бути помста, корисливі, кар'єристські та ідеологічні (расистські, фашистські, націоналістичні і подібні їм) міркування.

Порушення норм міжнародного гуманітарного права через необережність можуть здійснюватися в силу злочинної халат­ності або байдужого ставлення до наслідків застосування тих чи інших засобів ведення збройної боротьби.

1.6. Відповідно до вимог статті 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність за­конодавству, а також за невжиття заходів щодо виконання на­казу, перевищення влади чи службових повноважень.

Особа, яка виконала явно злочинний наказ або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальність на за­гальних підставах.

Невиконання явно незаконного наказу або розпорядження виключає кримінальну відповідальність.

2. Витяг із розділу XIX Особливої частини Кримінального кодексу України «Злочини проти встановленого порядку не­сення військової служби (військові злочини)»

Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебу­ває в полоні

1. Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають воєнне значення, або в інших за­ходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союз­ним з нею державам, за відсутності ознак державної зради, -карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Насильство над іншими військовополоненими або жор­стоке поводження з ними з боку військовополоненого, який пе­ребуває на становищі старшого, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в по­лоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога, - карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 432. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), - карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій

1. Насильство, протизаконне знищення майна, а також про­тизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов'язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале вико­нання обов'язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності оз­нак більш тяжкого злочину, - караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста або Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста і Червоного Півмісяця або пофарбу­ванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, - кара­ються позбавленням волі на строк до двох років.