Особливості організації та ведення воєнних дій в обороні

2.3.2.1. Оборону слід організовувати, головним чи­ном, поза густозаселеними районами.

Цивільні особи та цивільні об'єкти слід вивести із розташування воєнних об'єктів. З цією метою команду­вачі, командири (начальники) повинні вжити всіх за­ходів щодо організації взаємодії із цивільною владою.

Переміщення цивільних осіб із районів, що розташо­вані поблизу воєнних об'єктів, бажано здійснювати у знайомі їм райони, які не становлять для них небезпеки.

Якщо дозволяє обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про оборонні заходи, які мо­жуть зачіпати цивільне населення (наприклад, для ева­куації людей із певних будівель або районів).

2.3.2.2. Необхідно перевірити, чи позначені об'єкти, які користуються особливим захистом, розпізнавальни­ми емблемами (знаками) (додаток 2 до Керівництва) відповідно до обстановки, що склалась.

2.3.2.3. Якщо можливий вибір між декількома смугами (ділянками, районами, позиціями) для отримання рівноцінної переваги, вибирається та із них, оборона якої створює найменшу небезпеку для цивільних осіб та цивільних об'єктів.

2.3.2.4. Командувач, командир (начальник) і штаб повинні постійно уточнювати місця розташування об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, на маршрутах висування і рубежах розгортання противника, перед фронтом оборони, а та­кож характер (статус) об'єктів (цілей), що заплановані до вогневого ураження. За необхідності завдання підлег­лим уточнюються.

2.3.2.5. Командир військової частини (підрозділу) другого ешелону (резерву) повинен знати розташування в районі майбутніх воєнних дій об'єктів (зон), які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, мати інформацію щодо зміни характеру (статусу) об'єктів
(цілей), запланованих до вогневого ураження, а з почат­ком дій - уточнити завдання підлеглим відповідно до ос­танніх даних обстановки.

Особливості організації та ведення воєнних дій під час наступу

2.3.3.1. Напад може здійснюватися лише на конкретні воєнні об'єкти.

Воєнні об'єкт має бути розпізнаним, для його ура­ження слід мати чіткі дані цілевказання.

2.3.3.2. Слід вибирати такий напрямок і час нападу, за яких людські втрати та зруйнування цивільним об'єктам будуть найменшими (наприклад, нанесення вогневого ураження військовому заводу противника після закінчення робочого дня).

Якщо дозволяє бойова обстановка, слід зробити за­вчасне ефективне повідомлення про наступальні воєнні дії, які можуть торкнутися цивільного населення (напри­клад, відкрити попереджувальний вогонь зі стрілецької зброї, щоб спонукати цивільних осіб зайняти сховища).

2.3.3.3. Командувач, командир (начальник) і штаб повинні постійно уточнювати характер (статус) об'єктів (цілей), які заплановані до вогневого ураження та місця розташування об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права. У разі, коли стало оче­видним те, що обрана ціль не є воєнним об'єктом, її ура­ження відміняється, а завдання підлеглим уточнюються.

У ході вогневого ураження противника необхідно:

• постійно вести розвідку цілей та уточнювати їх статус із метою недопущення невиправданих руйнувань, які не впливають на результати виконання поставленого завдання;

• дотримуватись запобіжних заходів щодо осіб і об'єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гу­манітарного права (пункти 1.2.33 та 1.2.51 Керівництва).

2.3.3.4. Торгові судна, що йдуть під конвоєм кораблів противника, та цивільні літальні апарати, що супроводжу­ються військовими літаками, можуть піддаватися нападу.

2.3.3.5. Переміщення військових частин (підрозділів) других ешелонів (загальновійськових резервів) за бойовими порядками першого ешелону, по можливості, здійснюється в обхід населених пунктів та об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Особливості організації та ведення воєнних дій під час зміни військ (сил)

2.3.4.1. Під час зміни військ (сил) райони зосереджен­ня, вихідні райони для військових частин (підрозділів), яких змінюють, і райони збору для змінюваних військових частин (підрозділів) призначаються, як правило, осторонь від районів (місць) проживання цивільного населення і роз­ташування об'єктів, що знаходяться під захистом міжна­родного гуманітарного права (пункт 1.2.51 Керівництва).

Особливості ведення воєнних дій в особливих умовах

2.3.5.1. Під час ведення воєнних дій у місті (населе­ному пункті) командувач, командир (начальник) і штаб повинні враховувати:

• перебування в місті (населеному пункті) цивільного населення;

• наявність і розташування об'єктів, що необхідні для виживання цивільного населення, та інших об'єктів (зон), що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Особливу увагу слід приділяти недопущенню перетво­рення цивільного населення в об'єкти нападу та здійснення нападів невибіркового характеру.

2.3.5.2.У разі ведення воєнних дій на водних перешко­дах (морському узбережжі, островах тощо) не допускається знищення (руйнування) гребель, дамб, а також об'єктів, які необхідні для виживання цивільного населення.

2.3.5.3.У разі ведення воєнних дій у горах необхідно враховувати можливість каменепадів, сходів сніжних лавин, селевих потоків, що може створити загрозу для осіб і об'єктів, які знаходяться під захистом права війни (пункти 1.2.33 та 1.2.51 Керівництва).

2.3.5.4. У разі ведення воєнних дій у лісі необхідно враховувати можливість виникнення лісових пожеж, які можуть становити загрозу для осіб і об'єктів, що знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

 

Особливості організації

Та здійснення пересування військових частин

І підрозділів

2.3.6.1. Під час здійснення маршу військових частин і підрозділів маршрут руху колон (за винятком колон медичних формувань) слід вибирати, по можливості, поза населеними пунктами. У разі проходження маршруту руху через населені пункти колони повинні рухатись із максимально можливою швидкістю.

Якщо дозволяє обстановка, про проходження колон необхідно завчасно сповіщати цивільне населення.

Місця для привалів і зупинок колон військових частин і підрозділів повинні, по можливості, вибиратися осторонь від населених пунктів, районів (зон) і об'єктів, що знахо­дяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

2.3.6.2. Сили і засоби комендантської служби військових частин не повинні допускати:

• скупчення цивільного населення поблизу переправ, мостів, залізничних переїздів, тіснин тощо під час про­ходження через них колон;

• одночасного пересування по дорогах і колонних шляхах цивільних колон і колон військової частини (підрозділів).

2.3.6.3. Під час перевезень військ (сил) райони зосе­редження військових частин та підрозділів, тимчасові перевантажувальні райони призначаються поза розташу­ванням населених пунктів та об'єктів (зон), що знахо­дяться під захистом міжнародного гуманітарного права.

Особливості розташування військових частин і підрозділів на місці

2.3.7.1. У разі тривалого розташування військової ча­стини (підрозділу) на місці командир (начальник) і штаб, крім вирішення звичайних питань, повинні організувати взаємодію з представниками місцевої влади з питань до­тримання порядку, поведінки і пересування цивільним населенням в районах розташування військ (сил), ор­ганізувати їхнє позначення та провести інші заходи, що знижують рівень небезпеки для цивільного населення.

2.3.7.2. Варто уникати розташування військ (сил) по­близу великих населених пунктів і об'єктів (зон), що знаходяться під захистом права війни.

Особливості дій військових частин і підрозділів під час їх участі у проведенні миротворчих операцій

2.3.8.1. Особовий склад військових частин та підрозділів, які беруть участь у проведенні миротворчих операцій, зобов'язаний дотримуватись норм міжнародно­го гуманітарного права в повному обсязі.

2.3.8.2. У разі порушення військовослужбовцями норм права війни, вони підлягають судовому пересліду­ванню в судах своїх держав[1].