Стаття 439. Застосування зброї масового знищення

1. Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких. надана Верховною Радою України,—

Карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки ,—карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

І. Особливість суспільної небезпеки цього злочину полягає у тому, що його вчинення завдає шкоди не тільки природному середовищу, життю і здоров’ю людей, а й негативно впливає на генетичну програму людини, інших живих істот. Об’єктом злочину є безпека людства (про її поняття див. коментар до ст. 1).

2. Предметом злочину є ті види зброї масового знищення, які заборонені До застосування міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР (див. коментар до ст. 3).

До зброї масового знищення належать хімічна, біологічна, ядерна, лазерна, інфразвукова, радіологічна, променева та деякі інші види зброї. Проте, відповідними міжнародними договорами заборонено застосування лише перших трьох її видів.

Про поняття хімічна зброя, ядерна зброя див. коментар до ст. 333. Хімічні засоби боротьби із заворушеннями за змістом Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення не є хімічною зброєю, і відповідальність за їх застосування за ст. 439 настати не може.

Бактеріологічна (біологічна) зброя — це зброя, дія якої побудована на використанні хвороботворних властивостей бойових біологічних засобів, зокрема: а) збудники захворювань (патогени), небезпечні для людини, — віруси (збудники різних видів гарячки, єнцефаліту, віспи, тифу, бруцельозу, холери, дизентерії, сапу, чуми, туляремії, орнітозу, ботулізму, газової гангрени, правцю тощо) і токсини (газової гангрени, стафілококу, дизентерійний, холерний і правцевий токсин тощо); б) патогени, небезпечні для тварин, — віруси (збудники чуми свиней,- грипу птахів, ящуру, віспи кіз та овець, сказу, хвороби Ньюкасла, чуми дрібних жуйних та чуми великої рогатої худоби тощо) і бактерії (збудник плевропневмонії рогатої худоби); в) патогени, небезпечні для рослин, — віруси (збудник кущистості верхівки бананів), бактерії (збудники опіку цукрової тростини, опіку рису, раку цитрусових, збудник хвороби Пірса винограду), мікроскопічні гриби (збудники антракнозу кави, гельмінтоспоріозу рису, стеблової та жовтої іржі пшениці, пірікуляріозу рису, інфекційного всихання цитрусових, моніліозу какао) тощо.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у застосуванні зброї масового знищення, під яким розуміється використання її специфічних властивостей саме у воєнних цілях, тобто як зброї. За змістом міжнародних договорів, не повинно визнаватися застосуванням хімічної зброї використання токсичних хімікатів: а) у промислових, сільськогосподарських, дослідних, медичних, фармацевтичних або інших мирних цілях; б) у цілях, безпосередньо пов’язаних із захистом від хімічної зброї; в) у воєнних цілях, які не пов’язані з використанням токсичних властивостей хімікатів як засобів ведення війни; г) у правоохоронних цілях, включаючи боротьбу з заворушеннями у країні; застосуванням бактеріологічної (біологічної) зброї — застосування відповідних агентів і токсинів для запобігання захворюванням та в інших мирних цілях; так само немає заборон і на здійснення ядерних Вибухів у мирних цілях.

Випробування зброї масового знищення кваліфікується за ст. 440 як її виробництво.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Його суб’єктивна сторона характеризується умислом.

6. Кваліфікованим видом злочину (ч. 2 ст. 439) є застосування зброї масового знищення, забороненої відповідними міжнародними договорами, яке спричинило загибель людей. Таке діяння є проявом біоциду — застосування атомної, водневої, нейтронної, хімічної та іншої зброї масового знищення з метою незворотного зруйнування оточуючого природного середовища. Про поняття загибель людей див. коментар до ст. 110.

Протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйнихта інших газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17 червня 1925 р.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 р. Україна приєдналась до Договору 16 листопада 1994 р.

Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичування бактеріологічної {біологічної) і токсичної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 р.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної ябрп! та про її знищення від 13 січня 1993 р. Ратифікована Україною 16 жовтня 1998р.

Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978р. Ратифікована Україною 17 вересня 1992р.

Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р. (ст. ст. 6, 7).

Закон України “Про міжнародні договори України” від 22 грудня 1993 р. (ст. ст. 7, 10, 12,17).

Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,—

Караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Об’єктом злочину є порядок поводження зі зброєю масового знищення, який забезпечує безпеку людства і міжнародний правопорядок.

2. Предмет його — зброя масового знищеная, заборонена міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР. Про поняття і види такої зброї див. коментар до ст. 439.

Фактично, якщо виходити із змісту відповідних міжнародних договорів, цією статтею передбачено відповідальність тільки за: 1) розроблення та виробництво ядерної, хімічної і біологічної (бактеріологічної) зброї; 2) придбання, збут і транспортування ядерної зброї; 3) зберігання, але тільки на дні морів і океанів та в його надрах, будь-яких видів зброї масового знищення.

3. З об’єктивної сторони злочин може мати лрояв у суспільне небезпечних діях або бездіяльності. Формами його можуть бути такі стосовно відповідних видів зброї: 1) розроблення — всі стадії робіт до початку серійного виробництва (прикладні дослідження, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, проектування тощо); 2) виробництво — всі стадії створення (будівництво, виготовлення, випробування тощо); 3) придбання; 4) зберігання — розміщення предметів у певному місці; 5) збут; 6) транспортування — перевезення предметів із одного місця в інше транспортними засобами. Про поняття придбання, збут див. коментар до ст. 198.

4. Суб’єкт злочину — загальний.

5. Суб’єктивна сторона характеризується умислом.

Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою від 5 серпня 1963 р. Ратифікований СРСР 25 вересня 1963 р.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від /липня 1968р. Україна приєдналась до Договору 16 листопада 1994 р.

Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів та в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення від 11 лютого 1971 р. Ратифікований СРСР 28 червня 1971 р.

Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичування бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 р.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13 січня 1993 р. Ратифікована Україною16 жовтня 1998р

Конвенція про ядерну безпеку від 20 вересня 1994 р. Ратифікована Україною17 грудня 1997р.

 

Угода між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв’язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї від 21 вересня 1995р. Ратифікована Україною 17 грудня 1997р.

Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 27 вересня 1996 р. Ратифікований Україною 16 листопада 2000р.

Стаття 441. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу -