Карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Об’єктом злочину є безпека об’єктів, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Порушення не» доторканності таких об’єктів, протиправне насильницьке проникнення на них загрожує порушенням технологічного процесу порядку зберігання загальнонебезпечних предметів, а тим самим життю, здоров’ю, іншим правоохорошованим благам, всій громадській безпеці.

Об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення,— це виробництва, сховища, транспортні засоби, наукові установи, військові частини та інші об’єкти, на яких виготовляються, зберігаються, використовуються або якими транспортуються радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети. Про перелік таких об’єктів див. також коментар до ст. 236.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується нападом на зазначені об’єкти. Про поняття нападу див. коментар до ст. 257. При вчиненні цього злочину він полягає у подоланні опору охорони чи

інших працівників відповідного об’єкта шляхом застосування насильства чи погрози, встановленні над усім таким об’єктом чи його частиною фактичного панування, отриманні можливості розпоряджатися предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточення

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона нападу на об’єкти, які становлять підвищену небезпеку для оточення, характеризується умисною виною; спеціальною метою — захоплення, пошкодження або знищення таких об’єктів. При цьому винний розуміє, що його діяння спрямоване проти об’єкта, на якому розміщені загальнонебезпечні предмети, знає про потенційну шкідливість таких речовин. Тим самим він усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї дії та передбачає можливість заподіяння шкоди для громадської безпеки.

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р

Закон України “ Прооб’єкти підвищеноїнебезпеки” від 18січня 2001 р.

Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Затверджений постановою КМ № 554 від 27липня 1995 р.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджене постановою КМ № І099від І5липня 1998р.

Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства—

Караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем—

Караються позбавленням волі,на стро.к від п’яти до десяти років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, розбій з метою викрадення вогнепальної иброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я,—

Караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення зід неконтрольованого доступу до вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів. Виокремлення протиправного безоплатного заволодіння ними в спеціальну:юрму пояснюється тим, що ці дії порушують громадську безпеку, порівняно з викраденням майна становлять підвищену суспільну небезпеку і в ряді випадків не охоплюються нормами про злочини проти власності.

2. Предметом злочину, передбаченого ст, 262, виступають: 1) зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні мате ріали.

Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) — це зброя, в якій снаряд (куля, шрот) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші), До зброї, яка є предметом злочину, передбаченого ст. 262, належать всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, а також атипічна зброя, кустарно виготовлені чи перероблені, а також історичні зразки зброї. Це — гармати, міномети, кулемети, автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети та револьвери тощо.

Про поняття бойових припасів, вибухових речовин див. коментар до ст. 410,

Під вибуховими пристроями слід розуміти поєднання вибухових речовин із засобами ініціювання вибуху — зовнішніми джерелами імпульсу для здійснення вибуху (електродетонатор, капсуль-дето-натор, вогнепровідний та детонаційний шнури тощо) та засобами управління (годинниковими, радіокерованими, ударної дії), завдяки чому такі пристрої придатні для застосування.

Радіоактивні матеріали — це матеріали, здатні до самовільного поділу, що супроводжується виділенням тепла, а також альфа-, бета- і гама-випромінюванням, порядок обігу яких регламентовано спеціальними нормативними актами. Предметом аналізованого злочину радіоактивні матеріали є за умови, що кількість речовини та інтенсивність випромінювання настільки великі, що здатні заподіяти шкоду здоров’ю людини.

3. Об’єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій щодо вказаних предметів; 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння шляхом шахрайства; 5) заволодіння Шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 262); 6) розбій (ч. З ст. 262).

Розбій з метою заволодіння вибуховим пристроєм кваліфікується за ст. 187.

Термінологія, яка використовується у законі для позначення відповідних дій у складі даного злочину, показує, що ці дії є однорідними аналогічним діям, які утворюють об’єктивну сторону злочинів проти власності. Про їх поняття див. коментар до ст. ст. 185—187, 189—191.

4. Суб’єктом цього злочину, вчиненого шляхом крадіжки, грабежу, розбою і вимагання, може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку, а у разі його вчинення в інший спосіб — 16-річного віку.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною. При цьому особа повинна знати про те, що предмет, яким вона заволодіває, належить до зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв або радіоактивних матеріалів, розуміти небезпечні властивості таких предметів та те, що заволодіння ними здійснюється протиправним способом.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) повтор но; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 262). Про поняття повторності і вчинення злочину за попередньою змовою гру пою осіб див., відповідно, ст. ст. 32 і 28 та коментар до них.

Особливо кваліфікований вид злочину (ч. З ст. 262) має місце тоді коли дії, передбачені ч. 1 або 2 ст. 262, вчинено організованою групою. Про поняття організованої групи див. ст. 28 і коментар до неї.

Особливо кваліфікованим видом вимагання предметів цього злочину (крім вибухових пристроїв) с вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я (ч. З ст. 262). Вимагання вибухових пристроїв, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, кваліфікується 2а ст. 189.

Положення про дозвільну систоіу Затверджене постановою КМ №576 від 12 жовтня 1992 р.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, пепеве-зення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів. Затверджена наказом МВС №662 від 21 серпня 1998 р.

Постанова ПВС№ 6 від 8 липня 1994р. ‘Просудову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”.