Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення

Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов’язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

Карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є екологічна безпека в частині встановленого порядку ліквідації та усунення наслідків екологічного забруднення, а додатковим обов’язковим об’єктом — життя людини, власність або інші блага.

2. Предметом злочину є території, що зазнали екологічного забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням.

До небезпечних речовин належать речовини, які через свої фізико-хімічні властивості здатні негативно впливати на людей, довкілля, матеріальні цінності. Це хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі речовини, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, довкілля, матеріальних і культурних цінностей.

Випромінювання — це вплив на людину і довкілля з боку ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання. Під ядерними установками потрібно розуміти об’єкти з виробництва ядерного палива, ядерні реактори, які включають критичні та підкритичні збірки; дослідницькі реактори; атомні електростанції; підприємства і установки по збагаченню та переробці палива, а також сховища відпрацьованого палива. Джерело іонізуючого випромінювання — це фізичний об’єкт (крім ядерних установок), що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання.

Прикладом екологічного забруднення є радіоактивне забруднення значних територій України внаслідок Чорнобильської катастрофи. До забруднених належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік. і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння (дія чи бездіяльність) — ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або

усунення наслідків екологічного забруднення; 2) наслідки — загибель людей або інші тяжкі наслідки; 3) причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Одним із засобів захисту населення за умов надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, здатним усунути наслідки екологічного забруднення у вигляді загибелі людей або їх захворювання, є евакуація. Непроведєння або несвоєчасне проведення евакуації, рішення про яку прийнято у встановленому порядку, ухилення від прийняття рішення про евакуацію населення за наявності безпосередньої загрози життю і здоров’ю людей, а також ухилення від проведення або неналежне проведення дезактивацій-них та інших відновлюваних заходів потаібно кваліфікувати за ст. 237.

Склад злочину побудований як матеріальний. Злочин е закінченим з моменту настання загибелі людей або інших тяжких наслідків (про ці поняття див. коментар до ст, 236).

.4. Суб’єкт злочину — спеціальний. Це особа, на яку покладено обов’язок здійснювати дезакткваційш та інші відновлювальні заходи щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи до наслідків і характеризується як правило необережною формою вини. Проте не виключається можливість вчинення злочину з непрямим умислом.

 

Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

1. Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічніш, а тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою,—

Караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—

Караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Об’єктом злочину є встановлений з метою забезпечення екологічної безпеки та захисту здоров’я людей, збереження тваринного і рослинного світу порядок інформування про екологічний стан та стан захворюваності населення, а також право громадян на отримання у встановленому порядку повної, достовірної та своєчасної інформації про стан навколишнього природного середовища, здоров’я населення, наявні та можливі фактори ризику для нього та їх ступінь, про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, про рівні опромінення людини та захист від впливу іонізуючих випромінювань у місцях проживання чи роботи.

2. Предметом злочину виступають відомості про: 1) екологічний, у т.ч. радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і який негативно впливає на здоров’я людей, рослинний і тваринний світ; 2) стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою.

.Екологічний стан визначається додержанням або порушенням існуючих екологічних нормативів, які встановлюють граничне допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Предметом даного злочину є лише ті відомості, приховування або перекручення яких ставить під загрозу екологічне благополуччя людини, флори та фауни. Йдеться про інформацію, що стосується не звичайного екологічного стану, а такої екологічної обстановки, яка різко погіршується, у зв’язку з чим потрібно вживати негайних заходів, спрямованих на її поліпшення.

До відомостей про стан захворюваності належить інформація про кількість хворих у районі з підвищеною екологічною небезпекою на хвороби, характерні для забруднення, що мало місце у цьому районі (наприклад, захворювання променевою хворобою при радіоактивному забрудненні), про діагнози, які були поставлені, динаміку захворюваності, зв’язок специфічних хвороб з погіршенням екологічної обстановки, а також про хвороби загальної етіології (рак, запалення легенів, виразка шлунку тощо). Районами підвищеної” екологічної небезпеки оголошуються території, де внаслідок діяльності людини або руйнівного впливу стихійних сил природи в навколишньому природному середовищі на тривалий час виникають негативні зміни, що ставлять під загрозу здоров’я людини, збереження природних об’єктів і обмежують ведення господарської діяльності.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у приховуванні або перекрученні службовою особою відомостей про екологічний стан або стан захворюваності населення у певних районах.

Приховування означає неповідомлення відповідної інформації належним адресатам або її несвоєчасне подання їм. Це бездіяльність особи, яка поводить себе пасивно і не виконує покладений на неї правовий обов’язок за власною ініціативою чи за запитом уповноважених суб’єктів надати відомості про екологічний стан або захворюваність населення.

Відповідальність за ст. 238 настає лише у разі, коли в особи, яка володіє інформацією, з урахуванням конкретної ситуації була фактична можливість виконати покладений на неї обов’язок. Поняттям приховування охоплюється також відмова надати певні відомості у відповідь на запит уповноваженого суб’єкта, а також активні дії, спрямовані на те, щоб ухилитись від виконання обов’язку з інформування, наприклад прийняття з порушенням чинного законодавства рішення про визнання такої інформації державною чи комерційною таємницею.

Перекручення — це подання завідомо неправдивих відомостей, які вводять адресата в оману у питанні про екологічний стан або стан захворюваності населення. Це будь-яке спотворення істини, у т.ч. в бік перебільшення чи применшення показників про забруднення довкілля або стан захворюваності населення у відповідних районах (свідоме заниження показників про кількість шкідливих речовин у навколишньому природному середовищі, повідомлення занижених показників про рівень радіації у даній місцевості тощо).

Злочин є закінченим з моменту, коли особа могла і повинна була направити інформацію належному адресатові, але не зробила цього, або з часу, коли вона направила завідомо перекручену інформацію.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Це службова особа, на яку покладено правовий обов’язок збирати та/або подавати відповідні відомості (зокрема, працівники підрозділів МЕПР, службові особи органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, ЦО, обласних центрів гідрометеорології, уранових об’єктів, службові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, службові особи суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані надавати населенню, іншим органам влади або засобам масової інформації відповідну інформацію).

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне ставлення до загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 238) характеризується необережною формою вини.

Не утворює коментованого складу злочину поширення неперевіреної інформації, наприклад попередніх розрахунків чи даних, які потребують аналізу й обробки, чиїхось суджень, думок, припущень, чуток.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) повторність; 2) вчинення злочину в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації; 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Під зоною надзвичайної екологічної” ситуації” потрібно розуміти окрему місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація, тобто ситуація, за якої сталися негативні зміни у довкіллі, що потребують з боку держави застосування надзвичайних заходів. Негативні зміни у навколишньому природному середовищі — це втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльь ості людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є, зокрема: значне перевищення грани-чно допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством; виникнення реальної

загрози життю та здоров’ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам або довкіллю внаслідок його надмірного забруднення та інших факторів; значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у природному навколишньому середовищі.

Порядок оголошення окремої місцевості України зоною надзвичайної екологічної ситуації встановлюється законом.

Про поняття повторності див. ст. 32 та коментар до неї, про поняття спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків — коментар до ст. 236.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. (ст. ст. 25, 31-33, 50).

Закон України “ Про цивільну оборону” від 3 лютого 1993р. (ст. 2).

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24лютого 1994 р. (ст. 23).

Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8лютого 1995р. (ст. 10).

Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” від 14 січня 1998 р. (ст. 4).

Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р. (ст.ст. 1, 5, 8).

Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від 13 липня 2000р.

Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України. Затверджене указом Президента України № 724/2000 від 29 травня 2000 р.

Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища. Затверджене постановою КМ № 785 від 23 вересня 1993р.

Положення про Аержавну екологічну інспекцію Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Затверджене постановою КМ № 244 від 2 березня 1998 р.