Карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими ро-оотами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років.

Примітка, Отримання доходу у великих розмірах вважається таким, коли дохід у триста І більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений законодавством порядок охорони і використання знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань та маркування товарів, засади добросовісної конкуренції. Додатковим об’єктом виступають права та законні інтереси споживачів.

2. Предметом злочину є: 1) чужий знак для товарів чи послуг; 2) фірмове (зареєстроване) найменування; 3) маркування товару.

Знаки для товарів чи послуг — це позначення, за якими товари або послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів чи послуг інших осіб. Дані знаки призначені для ідентифікації (індивідуалізації) товарів і послуг, для розрізнення сервісу підприємств. Крім основної (розпізнавальної), знаки для товарів і послуг виконують інші функції: вказують на походження товарів або послуг (не географічне, а, так би мовити, виробниче), на їхню певну якість, рекламують товари і послуги, надаючи споживачам відповідну інформацію про них.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом, видача якого означає, що знак є зареєстрованим. Свідоцтво надає його власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком за своїм розсудом, забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком тих випадків, коли використання знака не визнається законодавством порушенням прав власника свідоцтва.

В Україні не можуть, отримати правову охорону як знаки для товарів чи послуг, зокрема, такі позначення, які: 1) не мають розрізняльної здатності; 2) є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; 3) вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту; 4) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу. Відповідно, вони не є предметом цього злочину.

Предметом злочину, передбаченого ст. 229, є знаки для товарів чи послуг, які зареєстровані в Україні або охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна.

Предметом коментованого злочину є чужий знак для товарів чи послуг. Це знак, право власності на який належить не винному, а іншій особі, котра у встановленому порядку отримала відповідне свідоцтво.

На підставі договору власник свідоцтва може передавати іншій особі право власності на знак для товарів чи послуг, Передача права власності не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача.

Предметом злочину, передбаченого ст. 229, не визнаються позначення, які є схожими настільки, що їх можна сплутати із чужими знаками для однорідних товарів чи послуг або фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам (наприклад, Рапазопіх замість Рапазопіс, Зпгігпоу замість Зтігпой). Вказані позначення не можуть бути зареєстровані в Україні як товарні знаки. Власник свідоцтва має право вимагати їх усунення з теварів та упаковки. З огляду на те, що використання таких імітуючих позначень здатне заподіяти шкоду певним соціальним цінностям (див. п. 1 цього коментаря), доцільно доповнити диспозицію ст. 229 окремою вказівкою на незаконне використання схожих позначень для однорідних товарів чи послуг.

Фірмове (зареєстроване) найменування — це найменування підприємства незалежно від виду його діяльності, організаційно-правової форми та форми власності, під яким воно бере участь у господарському обороті. Право на фірму дає Змогу індивідуалізувати юридичну особу серед інших учасників ринкових відносин, відрізнити одне підприємство від іншого, є складовою частиною ділової репутації господарюючого суб’єкта.

Найменування підприємства фіксується в процесі його державної реєстрації шляхом зазначення фірмового найменування в установчих документах. Право на фірму в Україні підлягає охороні без його спеціальної реєстрації, відмінної від державної реєстрації юридичних осіб — суб’єктів підприємництва. Воно не може бути відчужене окремо від підприємства. Фірмові найменування українських підприємств охороняються на території інших держав без будь-якої реєстрації, а фірмові найменування іноземних юридичних осіб користуються правовою, у т.ч. кримінально-правовою, охороною на території України без додаткової реєстрації.

Маркування товару — це один із способів, за допомогою якого інформація про той чи інший товар доводиться до відома споживача особою, яка цей товар виготовляє. Інформація про товари повинна містити, зокрема: перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування — їхні склад, калорійність, вміст шкідливих для здоров’я речовин; дату виготовлення; найменування та адресу виробника, а також підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття пропозицій від споживача.

Стосовно окремих видів товарів закон встановлює спеціальні правила їх маркування (лікарські засоби, продовольчі товари, ювелірні вироби тощо). Наприклад, маркування горілки та лікеро-горілчаних виробів, які реалізуються через торговельну мережу, здійснюється шляхом нанесення на кожну пляшку етикетки.

Маркування товарів, які виробляються або реалізуються в Україні, штриховими кодами ЕАН запроваджено з 1 січня 1997 р. Штриховий код ЕАН — це числовий код, представлений комбінацією послідовно розташованих паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлено певними правилами, і який присвоюється одиницям обліку (товару) відповідно до нормативних документів національної нумерувальної організації. Присвоєння товарам штрихових кодів ЕАН та реєстрація кодів в Україні здійснюються асоціацією “ЕАН—Україна”. Обов’язковому маркуванню штриховими кодами підлягають усі товари, крім визначених нормативними актами (товари народних промислів та авторські роботи, товари, виготовлені на індивідуальне замовлення, товари в роздрібній торгівлі, які реалізуються безпосередньо покупцеві шляхом вимірювання, тощо).

Предметом коментованого злочину визнається також попереджувальне маркування, яке має право проставляти поряд із знаком для товарів чи послуг власник свідоцтва і яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

3. З об’єктивної сторони злочин полягає у незаконному використанні чужого знака для товарів чи послуг, фірмового найменування або маркування товару, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Під використанням, знака для товарів чи послуг, фірмового найменування слід розуміти їх застосування на товарах і при наданні послуг, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній із введенням товарів і послуг в господарський обіг.

Незаконним є таке використання чужого знака для товару чи послуги, яке здійснюється без дозволу на те власника свідоцтва на товарний знак. Власник має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака, зокрема, на підставі ліцензійного договору, який повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не може бути нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцгва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Незаконність використання знака потрібно вбачати і в тому разі, коли особа, здійснюючи посередницьку діяльність, без укладення договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовує знак зазначених осіб поряд із своїм знаком.

Використання фірмового найменування є незаконним і тоді, коли воно здійснюється без дозволу уповноваженої особи, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта, який має пріоритет на використання цього найменування.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається незаконним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта.

Закон забороняє використовувати в найменуванні підприємницької юридичної особи найменувань, тотожних найменуванню іншого суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи або об’єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів. Якщо використання найменування юридичної особи — суб’єкта підприємництва здійснюється з порушенням цих вимог, є підстави вважати вчинене незаконним використанням фірмового найменування і кваліфікувати його за ст. 229.

Випадки використання схожих фірмових найменувань, у т.ч. ситуації, коли назва юридичних осіб збігається, а організаційно-пра-вова форма — ні, диспозицією ст. 229 не охоплюються.

Незаконне використання маркування товару має місце тоді, коли особа доводить інформацію про товари з порушенням вимог законодавства про маркування.

Злочин вважається закінченим з моменту отримання доходу у великих розмірах. Про поняття доходу диз. коментар до ст. 202 Доходом у великих розмірах вважається дохід, який у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 229). Незаконне використання фірмового найменування, знака для товарів чи послуг або маркування товарів, яке не

було пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах, тягне адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 164-3 КАП).

Такі прояви недобросовісної конкуренції, як неправомірне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення товару, а також імітація, копіювання чи пряме відтворення товару іншого підприємця, диспозицією ст. 229 не охоплюються і тягнуть адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 164-3 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Вчинення таких дій за необережністю визнається адміністративним проступком (ч. 1 ст. 164-3 КАП).

Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 вересня 1883 р. Україна приєдналась до Конвенції25 грудня 1991 р.

Договір про закони щодо товарних знаків від 27жовтня 1994 р. Ратифікований Україною 13 жовтня 1995р.

ЦК (ст. ст. 23, 271.

Закон України “Про підприємництво” від 7лютого 1991 р, (ст. ст. 2,8)

Закон України _уПро підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р. (ст. ст. 6, 7, 9).

Закон України Про господарські товариства’ від 19 вересня 1991 р. (ст. ст. 2, 6)

Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг від 15 грудня

Закон України ‘Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами від 19 грудня 1995р. (ст. 11).

Закон України “Про лікарські засоби” від 4 квітня 1996р. (ст. 12).

Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996р.

Закон України ‘^Пробанки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. (ст. 15).

Закон України ‘ Про захист економічної конкуренції’ від 11 січня 2001 р.

Положення про Єдиний Державний реєстр підприємств та організацій України. Затверджене постановою КМ № 118 від 22 січня 1996 р.

Постанова КМ “Про впровадження штрихового кодування товарів” № 574 від 29 травня 1996 р.

Інструкція про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на знак для товарів і послуг та ліцензійного договору на використання знака для товарів і послуг. Затверджена наказом Держпатенту України від 6 червня 1995 р.

Положення про штрихове кодування товарів. Затверджене наказом МЗЕЗторгу № 530 від 27 серпня 1996р.

Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Затверджене наказом МОН № 347 від 25липня 2000 р.

Положення про фірму. Затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927р.