ТОП 10:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ



ББК 65.05Я73

 

© Головінов О. М., Юрченко Ю. Ю., 2011

© Донецький національний університет

економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського, 2011

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП...………………………….………………………………………………….6

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ...………........................................................................8

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ...…………………..............................................................................8

1. Сутність національної економіки як науки...…………................................8

2. Цілі розвитку національної економіки...………………….........................11

3. Класифікація економічних систем...…………………................................14

4. Недоліки ринкової економіки...………………….......................................22

5. Класифікація моделей національної економіки...………………………..25

Питання для самоконтролю...……………………………...............................31

 

ТЕМА 2. ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ...……………………………............................................................32

1. Структура фінансово-кредитної системи...……………………………….32

2. Роль державного бюджету в національній економіці...………………….37

3. Оподатковування як інструмент фіскальної політики...……....................44

4. Кредитно-грошова політика, види і інструменти...……............................53

5. Конвертованість валют і регулювання валютного курсу...…...................62

6. Функції ціни і методи цінового регулювання...………………………….64

Питання для самоконтролю...……………………………...............................67

 

ТЕМА 3. ПІДПРИЄНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ...……………………………………………..69

1. Пріоритетні цілі регулювання підприємництва...………………………69

2. Напрями розвитку підприємницької діяльності...…..................................80

3. Форми підтримки і стимулювання розвитку малого бізнесу...…............84

4. Антимонопольна політика...…………………….........................................89

Питання для самоконтролю...……………………………...............................99

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ...….........................................100

ТЕМА 4. ІННОВАЦІЇ І ЕКОНОМІКА ЗНАНЬ...……………………………100

1. Наукова і науково-технічна діяльність...…………...................................100

2. Зарубіжний досвід регулювання інноваційної діяльності...……………106

3. Регулювання інноваційних процесів...…………………………………..123

Питання для самоконтролю...…………………………….............................141

 

ТЕМА 5. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА У СВІТОВОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ...…………………………..............................143

1. Види зовнішньоекономічної політики держави...………........................143

2. Напрями інтеграції національної економіки у світове господарство...150

3. Платіжний баланс...………….....................................................................159

Питання для самоконтролю...…………………………….............................161

 

ТЕМА 6. НАЦІОНАЛЬНА ІНВЕСТИЦІЙНА СИСТЕМА ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ...………………………………163

1. Класифікація інвестицій...………………………………………………..163

2. Джерела інвестиційної діяльності і шляхи залучення інвестицій...………………………………………………………………………167

3. Методи регулювання інвестиційної діяльності...……………….............173

Питання для самоконтролю...…………………………….............................190

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ І ЙОГО СТРУКТУРА...………………...191

ТЕМА 7. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ І ЙОГО СТРУКТУРА...……………………………………….191

1. Структура і пріоритети розвитку господарського комплексу країни…191

2. Промисловий комплекс...…………………...............................................196

3. Агропромисловий комплекс...……………………………………………210

4. Сфера товарного обігу...…………………….............................................220

Питання для самоконтролю...…………………………….............................226

 

ТЕМА 8. СОЦІАЛЬНІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ...…………………………………………………………………..228

1. Види і моделі соціальної політики...…………………….........................228

2. Показники якості і рівня життя населення...……………………………243

3. Ринок праці і зайнятість населення...…………………………................246

4. Політика доходів...………………………………………………………..248

Питання для самоконтролю...…………………………….............................262

 

ТЕМА 9. НАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ...………….......263

1. Адміністративне стимулювання раціонального природокористування в національній економіці...……………....................................................................263

2. Економічне стимулювання раціонального природокористування в національній економіці...…………………............................................................272

Питання для самоконтролю...…………………………….............................276

 

ТЕМА 10. РЕГІОНИ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ...…………………………..............................................278

1. Національна регіональна політика, показники її ефективності………..278

2. Механізм реалізації регіональної економічної політики держави…….284

Питання для самоконтролю...…………………………….............................291

 

Рекомендована література………………………………………………...293

ВСТУП

Сьогодні економіка України перебуває в непростій ситуації, викликаної як світовою економічною кризою, так і незавершеністю трансформації і формування правових, економічних і соціальних основ нового суспільства. У реалізації соціально-економічного розвитку шляхом поступового і поетапного руху до суспільства постіндустріального типу, орієнтованому на підвищення рівня і якості життя населення, поліпшення середовища перебування, найважливішу роль грає стан і динаміка розвитку національної економіки.

Національна економіка – це частина загальної світової економіки, невід'ємний елемент механізму функціонування сучасного ринкового господарства. Однак кожна національна економіка входить у світову зі своєю структурою виробництва, з певним обсягом експорту і імпорту, різним ступенем відкритості до зовнішньоекономічних зв'язків. В економіці кожної країни істотно відрізняються соціально-економічні моделі, звичаї і традиції населення, є певна специфіка регулювання як внутрішніх, так і міжнародних зв'язків.

У системі економічних наук дисципліна "Національна економіка" займає особливе місце. Вона містить у собі елементи економічної теорії, механізм регулювання економіки як цілісної соціально-економічної системи, так і питання прикладного характеру, пов'язані з використанням конкретних форм, методів, інструментів вирішення проблем національної економіки України на відповідному історичному етапі її розвитку.

Особливістю дисципліни "Національна економіка" є те, що в ній розмаїтість економічних елементів синтезовано в єдину, цілісну систему. Вона дає можливість вивчити природу і різновид різних моделей економіки, підходи до створення ефективної національної економіки в різних сферах господарської діяльності, дозволяє представити сукупний вплив всіх окремих елементів у потрібному напряму, тому що окремі елементи незважаючи на їхню значимість, не можуть впливати на економіку ізольовано, у відриві друг від друга, тобто поза цілісної системи національної економіки.

Вивчення дисципліни "Національна економіка" особливо актуально у зв'язку із прагненням владних структур української держави до забезпечення економічного зростання, створенню бази для підвищення життєвого рівня населення, підйому конкурентоспроможності економіки країни, активізації її науково-технічного і інтелектуального потенціалу, переорієнтацію з надання підтримки неефективним підприємствам на розвиток інфраструктури, забезпечення мобільності робочої сили, підтримку високотехнологічних і наукомістких виробництв, структурну перебудову, врахування довгострокових інтересів населення.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

ТЕМА 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

1. Сутність національної економіки як науки.

2. Цілі розвитку національної економіки.

3. Класифікація економічних систем.

4. Недоліки ринкової економіки.

5. Класифікація моделей національної економіки.

 

Недоліки ринкової економіки

 

Необхідність втручання держави в економіку обумовлено:

1. Створення умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму.

2. Усуненням негативних наслідків ринкових процесів.

3. Захистом національних інтересів на світовому ринку.

4. Рішенням проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх погано.

Недоліки ринку виникають у наслідок обмеження конкуренції; нездатності ринку забезпечувати людей суспільними товарами; виникненням зовнішніх ефектів; неповноти інформації; економічної нестабільності.

Зовнішні ефекти (екстерналії). Ситуація, коли дії одного суб'єкта ринку завдають шкоди іншим, називаються негативними зовнішніми ефектами (негативними екстерналіями). Наприклад, забруднення навколишнього середовища відходами виробництва і споживання різноманітних продуктів. Там, де мають місце негативні екстерналії, виникає тенденція до відносного надвиробництва через надмірну витрату ресурсів.

Ситуація, коли дії суб'єкта ринку приносять благо іншим – називається позитивним зовнішнім ефектом (позитивні екстерналії). Освіта вигідна не тільки викладачам і студентам але і всьому суспільству в цілому, профілактична медицина і т. ін. Позитивні екстерналії виникають через відносне недовироблення, оскільки для тих, хто їх створює, результати виробництва виявляються неадекватними витратам.

Нездатність ринку забезпечити людей суспільними товарами. Суспільні товари задовольняють потреби всіх членів суспільства в цілому. До суспільних благ відносяться системи сигналізації (маяки), системи протидії стихійним лихам (протипаводкові спорудження), система національної оборони і безпеки, а також фундаментальні дослідження (їх результати). Такі блага мають наступні властивості. Невиключність – неможливо зменшити використання суспільного товару в споживанні, зменшити доступ споживачів до таких товарів. Якщо індивід хоче скористатися благом, але нездатний за нього платити, оптимальне використання ресурсів передбачає надання йому цього блага безкоштовно. Неподільність означає, що виробник не має реального вибору, кому надавати це благо: тільки тим, хто за нього платить, або всім бажаючим. Тобто, постачальник суспільного блага не спроможний змінити свої взаємини з кожним споживачем окремо. Суспільні товари споживаються всіма людьми і нарівно. Неконкурентность – граничні витрати для додаткового споживача дорівнюють нулю.

Різноманітним суспільним благам у неоднаковій мері властиві ці властивості. Ті, що в більшій мері мають ці властивості, називаються чисто суспільні блага. Ті, у яких хоча б одна із властивостей виражена в меншому ступені, називаються змішаними суспільними благами – це телефонна служба, дороги, музеї. Товари, які не мають цих властивостей, називаються приватними товарами.

Обмеження конкуренції. Для того, щоб спрацьовував принцип "незримої руки", повинна існувати конкуренція. Проте в процесі концентрації капіталів утворюються монополії, які згодом з метою усунення конкурентів підривають конкуренцію, створюючи погрозу існування самого ринку.

Неповнота інформації. Функціонування ринку значною мірою залежить від того, наскільки вичерпно учасники угод проінформовані про споживчі властивості товарів і послуг, альтернативні можливості їх виробництва і споживання, а також про тенденції зміни. Обмеженість інформації лімітує можливості ефективного використання ресурсів, визначає неоптимальну поведінку продавців і покупців. Ринки товарів і послуг характеризуються важливою інформаційною асиметрією, тобто нерівномірним розподілом інформації, необхідної для прийняття рішень про купівлю і продаж. У випадку інформаційної асиметрії інформація, необхідна для ухвалення рішення, є (переважно) у розпорядженні одного з учасників (як правило, у продавця) і породжує диктат однієї зі сторін.

Економічна нестабільність. Розвиток економіки має хвилеподібний зростаючий характер, що пов'язано з постійними чергуваннями спадів і підйомів. Ринок, на жаль, не має механізму здатного протистояти економічній нестабільності, що проявляється через тривалий спад виробництва, високе безробіття, високий рівень довгострокової інфляції.

Для країн з розвитий ринковою національною економікою характерний чотирьохрівневий механізм регулювання господарського життя.

Перший рівень – рівень стихійного ринкового регулювання почав формуватися ще в 16-17 ст., у період зародження капіталістичних відносин у Західній Європі і склався в цих країнах і в США в 50-60 роки 19 сторіччя. Найважливішим регулятором ринкових відносин виступала ринкова ціна. Зміна цін відбувалася залежно від витрат виробництва і співвідношення попиту на товар і його пропозиції.

Другий рівень – рівень корпоративного регулювання сформувався наприкінці 19 сторіччя. На той час створилися великі корпорації, зосередили у своїх руках значну частину виробництва того або іншого товару, одержали можливість цілеспрямовано впливати на ціни, а також на обсяги виробництва і реалізацію відповідних товарів. Для дрібних фірм ціна була зовнішнім регулятором їх виробництва і збуту, на яку вони не могли впливати і до якої повинні були пристосовуватися.

Третій рівень – рівень державного (макроекономічного) регулювання сформувався після найглибшої в історії капіталізму кризи 1929 – 1933 років (так званої Великої депресії), і особливо після Другої світової війни. Ця криза показала, що існуючий у той час дворівневий господарський механізм не мав можливості забезпечити більш-менш стабільний стан і розвиток капіталістичної економіки, а отже, і суспільства в цілому. Стало очевидним, що без значного посилення економічної ролі держави традиційний капіталізм не має майбутнього.

Четвертий рівень державного регулювання в країнах ЄС. У Європейському союзі сформувалися форми наднаціонального державного регулювання.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Хто є автором першої цілісної концепції національної економіки? Які питання вона розглядала?

2. Дайте визначення національної економіки. У чому складаються найбільш важливі і істотні відмінності даної дисципліни від досліджуваних Вами інших дисциплін?

3. Дайте визначення суб'єкта і об'єкта національної економіки. Назвіть найбільш важливі з них.

4. Які завдання дозволяють вирішувати в національній економіці макроекономічне планування, прогнозування, програмування?

5. Які механізми диференціюють різні економічні системи між собою?

6. Яка економічна система є найбільш ефективною в сучасних умовах розвитку світової економіки? Обґрунтуйте свою відповідь.

7. Які особливості трансформаційної економіки характерні для сучасного етапу розвитку України? Наскільки економіка України відповідає статусу "ринкової економіки"? Поясніть свою відповідь.

8. Чим викликані зміни ролі держави в національній економіці більшості розвинених країн? Наскільки це явище можна вважати позитивним?

9. Що можна віднести до недоліків ринкової економіки? Яку роль грає держава в їх усуненні? Приведіть приклади.

10. Назвіть найпоширеніші моделі національної економіки. Дайте порівняльну оцінку кожної з них.

 

ТЕМА 2

Питання для самоконтролю

1. Яка фінансова модель характерна для національної економіки України? Поясніть свою відповідь.

2. Яка структура фінансової системи України? Назвіть її основні компоненти.

3. Які функції виконує державний бюджет у функціонуванні національної економіки?

4. Що відноситься до особливостей фінансової політики держав із трансформаційною економікою?

5. Які існують підходи до побудови державного бюджету? Приведіть приклади і обґрунтуйте відповідь.

6. Які тенденції податкових реформ у країнах з постіндустріальною економікою? Наскільки ефективні аналогічні реформи в Україні? Приведіть приклади.

7. Які основні цілі кредитно-грошової політики в змішаній ринковій економіці? Наскільки ефективні дії Національного банку України по подоланню кризових явищ? Поясніть свою відповідь.

8. Які міри можуть сприяти успішному функціонуванню ринку цінних паперів у країні?

9. Яке значення має конвертованість валюти для національної економіки? Обґрунтуйте свою відповідь.

10. Які цілі держава може переслідувати при впливі на ціни і ціноутворення? Як змінюються заходи впливу залежно від фази економічного циклу?

 

ТЕМА 3

 

Антимонопольна політика

 

Монополістичної є діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на недопущення, обмеження або усунення конкуренції і така, що надає збитки споживачам. Вона дозволяє суб'єктові господарювання зайняти домінуюче положення на ринку і впливати на рух товарів або ускладнювати доступ на ринок іншим суб'єктам. Суб'єкт господарювання, що займає домінуюче положення, одержує можливість встановлювати монопольну ціни з метою компенсації необґрунтованих витрат і одержувати додатковий прибуток за рахунок зниження якості товару.

Розрізняють тимчасову, природну і державну монополії.

Тимчасова монополія виникає в результаті використання винаходів, впровадження патентів і характеризується відсутністю конкуренції.

Природні монополії – це підприємства, що виробляють товар, задоволення попиту на який ефективно при відсутності конкуренції через технологічні особливості виробництва, а також товари, що мають стійкий попит через неможливість повної заміни їх іншими товарами. Створення конкурентного середовища на ринку в умовах природної монополії неможливо або економічно неефективно при досягнутому рівні розвитку науки і техніки. Ознаками природної монополії є:

- відсутність конкуренції на товарному ринку, наявність конкурентного суперництва привело б до істотного підвищення цін на вироблені товари;

- вироблені товари не мають замінників або перехід до них практично неможливий або утруднений;

- зміна ціни на товари природних монополістів не впливає істотно на зміну споживчого попиту, в силу його нееластичності.

Державна монополія створюється на основі законодавства з визначенням її суб'єкта, форм і границь.

У різних країнах встановлені різні граничні значення, за якими визначається домінуюче положення постачальника. У Німеччині – це 1/3 ринку для одного підприємства, більше половини – для двох, 2/3 – для трьох підприємств; у Японії більше половини – для одного підприємства, більше 3/4 – для двох підприємств. У Великобританії і Франції "планка" найнижча – 1/4 ринку для одного підприємства. Закон України "Про захист економічної конкуренції", визначають монопольне положення суб'єкта господарювання у випадку, якщо він займає більше 35 % від загального річного обсягу виробленої продукції. Для двох і трьох суб'єктів господарювання – більше 50 %, для чотирьох і п'яти суб'єктів господарювання – більше 70 відсотків на ринку товарів.

У кожній країні антимонопольне законодавство має свою специфіку, але виділяються загальні для всіх положення:

- контроль за об'єднанням компаній;

- заборона угод і змов підприємців;

- припинення несумлінної конкуренції.

Разом з тим, антимонопольна політика держави не повинна перешкоджати створенню великих інтегрованих корпоративних структур. У силу змін в антитрестовському законодавстві розвинених країн, обумовлених новими тенденціями в організаційному устрою світового господарства, в Україні антимонопольна політика на перехідному етапі повинна бути дуже гнучкою. Спрощений підхід до антимонопольного регулювання буде означати спробу затвердити архаїчні форми конкуренції, що вже не відповідають завданням інноваційної трансформації національної економіки. Стратегічним цілям економічного розвитку країни не відповідають концепція перебільшення ролі малого і середнього бізнесу, його протиставлення великому капіталу і великим підприємствам. Не заважаючи концентрації промислового і фінансового капіталів, антимонопольна політика, у першу чергу, покликана вирішувати питання контролю за ціновою поведінкою великих структур. Актуальні проблеми запобігання прихованої монополізації в процесі приватизації стратегічних підприємств; монополізації експортних секторів; монополізації ринків посередниками, а також іноземними ТНК.

В ЄС виділяють чотири різновиду державної допомоги, які хоча і спотворюють конкуренцію, але можуть бути визнані сумісними із принципами загального ринку. До них відносяться:

- підтримка економічного розвитку територій, де рівень життя особливо низький або спостерігається високий рівень безробіття;

- допомога в реалізації проектів, важливих для загальних європейських інтересів або поліпшують положення країни-члена в період серйозних економічних труднощів;

- допомога, спрямована на поліпшення розвитку окремих видів господарської діяльності або окремих територій, за умови, що така допомога не буде робити негативного впливу на проведення торгівлі між країнами-членами;

- допомога для популяризації культури і для охорони культурної спадщини, якщо при цьому вона не впливає на умови проведення торгівлі і конкуренцію, не загрожує спільним інтересам.

В Україні конкуренція найчастіше відсутня. По-перше, багато товарів і послуг (енергоносії, послуги окремих видів зв'язку, транспорту) реалізуються в умовах природних монополій. По-друге, якщо товар і реалізуються декілька фірм, то в ряді випадків між ними існує змова і створюються картелі. По-третє, монополіями є господарські об'єднання, наприклад гігантські корпорації харчової промисловості, що скуповують основну частину сільськогосподарської продукції, а також значні промислові об'єднання базових галузей промисловості.

Діяльність монополій у ринковій економіці має як негативні, так і позитивні сторони. Негативними сторонами діяльності монополій є:

- в умовах монополії ринкова рівновага зберігається, але при більш високій ціні і більш низькій пропозиції, чим в умовах досконалої конкуренції;

- при відсутності в галузі ефективних механізмів конкурентної боротьби монопольне положення фірми на ринку може викликати таке явище як мотиваційна неефективність. При відсутності конкурентного тиску на норму прибутку контроль над витратами може послаблятися;

- з метою підтримки монопольної влади і збільшення прибутків монополія має невиробничі витрати на пошук і збільшення видатків на надлишкову диференціацію продукції, утримування надлишкових потужностей, рекламу і т. ін.

- втрати від монополії включають не тільки втрати суспільства в їх традиційному розумінні, але і прибуток. Спокуса використовувати надприбутки для інвестицій у соціально непродуктивні види діяльності з метою посилення монопольної влади дуже великий;

- діяльність монополій підсилює диференціацію доходів у суспільстві, слідством чого можуть стати соціально-політичні конфлікти. Можливості пошуку більш привабливих для споживача варіантів вибору товарів обмежені, що обумовлює консерватизм покупців. Ліквідуючи рівноважну ціну і її регулятивну роль, монополісти сприяють перерозподілу частини доходів товаровиробників і споживачів на свою користь;

- монополіст нерідко зловживає своїм положенням, порушуючи правові, економічні, етичні норми і правила поведінки на ринку, наносячи збиток своїм контрагентам;

- спостерігається тенденція до стримування НТП. Завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів, монополії мають можливості для прискорення наукового прогресу і розвитку інновацій, однак далеко не завжди в цьому зацікавлені. Свої можливості вони реалізують лише в тому випадку, коли це сприяє одержанню монопольно високих прибутків;

- монополія може викликати негативні зовнішні ефекти на тільки в економічний, але і політичній, а також правовій сферах суспільства.

Разом з тим, монополії як господарські організації грають досить вагому роль у соціально-економічному розвитку країни. Так до позитивних сторін можна віднести:

- монополіст може мати переваги у виробничо-збутових витратах завдяки вигодам від масштабів виробництва і інновацій. Дійсно, експансіоністська поведінка, характерна для монопольних компаній, несе в собі потенціал економічного зростання. Крім того, монополія може скорочувати витрати у випадках, коли значний рівень концентрації сприяє повному досягненню ефекту від масштабу або необхідний для цього. І хоча обсяг випуску монопольної фірми менше в порівнянні з галузевим, все-таки він залишається вище, ніж обсяг виробництва окремої фірми-конкурента. Саме стратегія найменших витрат стала запорукою успіху багатьох монопольних компаній;

- монополіст може також досягати істотних переваг у трансакційних витратах. Величезна монополія здатна знижувати видатки адміністративного характеру, видатки на різного роду угоди і на висновок договорів між окремими виробничими підрозділами, поєднуючи у свою структуру суміжні стадії виготовлення продукції, НДДКР, збут, обслуговування споживачів і т. ін. Очевидно, у результаті такої тенденції до об'єднання зусиль досягається значний економічний ефект;

- за певних умов обсяг випуску продукції монопольної фірми може перевищувати обсяг виробництва при конкуренції, а монопольна ціна не обов'язково буде максимально можливою. Очевидно, що монопольна ціна буде перевищувати конкурентну, а обсяг продукції буде менше конкурентного, якщо технологія і організація виробництва в обох випадках будуть однакові. Ситуація не така однозначна при зміні того або іншого фактору під впливом інноваційних процесів, в умовах природної монополії, квазіконкурентних ринків;

- величезні монополістичні об'єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. Крім того, галузева приналежність і профіль діяльності величезних монополій формують міжнародний імідж країни;

- монополія несе в собі потенціал регулювання і планомірності, сприяє прогностичності ринку. Особливо це стосується монополій, що становлять групу підприємств, пов'язаних технологічною залежністю, взаємними поставками продукції і т. ін. У межах такої монопольної фірми виникають єдність власності з розгалуженим виробничим процесом. Монополіст координує ринкові ціни і обсяги пропозиції, контролює відносини з постачальниками і конкурентами, впливає на попит споживачів і темпи розвитку галузі, здійснює ефективний облік ресурсів і їх раціональний розподіл між окремими виробництвами, управляє величиною інвестицій, видатків на рекламу. Ринкові процеси стають керованими і підконтрольними, знижуються невизначеність і непередбачуваність господарської сфери, обмежується банкрутство фірм.

- основою для збереження монополії є гнучкість. Наявність сукупності факторів потенційної конкуренції обумовлює нестійкий характер сучасних монополій. Динамічність розвитку ринку, зміни в його структурі, викликані НТП, активізація диверсифікаційних процесів, інтенсифікація міжгалузевої і міждержавної експансії капіталу, глобалізація економіки обмежують монопольну владу компаній. Тому монополіст змушений проявляти високу мобільність, вчасно адаптуватися до спонтанних ринкових процесів, підкорятися їх диктату, перебудовуватися залежно від змін попиту на ринку, діяти відповідно до вимог мінливого конкурентного середовища;

- в умовах інформатизації і глобалізації світової економіки наявність і затвердження монополій не знищує, а лише видозмінює конкуренцію, переводячи її в русло інноваційної активності, переносячи акцент із жорсткої боротьби на руйнування і витиснення конкурента із традиційного місця на ринку на пошук перспективних можливостей, ще не використаних потенційними суперниками. Це обумовлює, з одного боку, деяке пом'якшення форм конкуренції, вихід у минуле її найбільш руйнівних проявів, а з іншого боку – підвищення інтенсивності конкурентної боротьби на тих ділянках і в тих сферах, де технічний прогрес відбувається найбільш динамічно, руйнуючи устояні пропорції і породжуючи нові потенційні ризики;

- фірма монополіст може бути більш активною, чим фірма, що функціонує в конкурентному середовищі. Висока інноваційна активність монополіста обумовлена широкими можливостями великомасштабного фінансування, вагомим науково-технічним потенціалом, сукупністю економічних, технологічних, організаційних факторів, необхідних для реалізації винаходів і нововведень. Це особливо важливо при динамічному розвитку інформаційно-технічної революції, коли витрати на реалізацію середніх розробок подвоюються кожні 3-4 роки;

- монополістичні фірми володіють значним інвестиційним потенціалом. Інвестиційні можливості монопольних фірм і їх схильність до інвестування набагато вище, ніж у інших учасників ринку. Одним із джерел інвестицій є монопольні прибутки, які ці фірми, як правило, інвестують у дослідження, завдяки чому завжди мають можливість випереджати своїх суперників або, принаймні, утримуватися на їх рівні. Монопольний прибуток виступає стимулом, рушійною силою нововведень і одночасно винагородою за нововведення;

- на монопольних підприємствах рівень заробітної плати істотно вище, ніж на підприємствах, що функціонують в умовах сильної конкуренції. Як правило, монополіст також надає своїм працівникам значні соціальні гарантії і забезпечує нормальні умови праці для численного персоналу компанії, що сприяє підвищенню їх добробуту;

- монополісти беруть участь у заходах соціального характеру, займаються активною благодійною і спонсорською діяльністю, встановлюють і підтримують тісні зв'язки із громадськістю. Монополіст здійснює подібні заходи заради створення власного позитивного іміджу;

- у більшості випадків монополії являють собою величезних виробників товарів і послуг, що функціонують на ринках багатьох країн світу, у кожній з яких товар монополістів користується підвищеним попитом. Більшість монополій затвердили свої позиції в глобалізованому світі саме завдяки тому, що їм вдалося виграти у своїх конкурентів конкурентну боротьбу за якість товарів. В умовах постіндустріального розвитку пріоритетом для споживача є якість товарів, що монополісту забезпечити легше – за рахунок значних фінансових ресурсів і високого науково-технічного потенціалу. Тому споживачі більшості країн миру віддають перевагу товарам, що мають кращі споживчі властивості і якість у порівнянні з аналогічними товарами конкурентних фірм.

Вітчизняним антимонопольним законодавством не дозволяється:

1. Обмеження або зняття з виробництва і вилучення з обігу товарів з метою створення і підтримки товарного дефіциту або штучного підвищення цін.

2. Нав'язування невигідних умов договору, у тому числі споживачеві – примусових умов продажу товарів.

3. Прийняття угод між конкурентами, у яких передбачається:

а) встановлення цін і тарифів, знижок і надбавок до них з метою обмеження конкуренції;

б) територіальний розділ ринків із продажу і закупівель, по обсягу і асортименту продукції, по колу покупців і продавців;

в) усунення з ринку або обмеження доступу на нього інших суб'єктів.

4. Змова між неконкуруючими суб'єктами, один із яких займає домінуюче положення на ринку, а іншій є його постачальником або споживачем, і при цьому угода між ними обмежує конкуренцію.

5. Перешкоджання з боку органів влади створенню підприємств і розширенню їх господарської діяльності, а також дискримінація будь-яких фірм.

6. Пряме або опосередковане примушення із боку органів влади суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні і інші форми об'єднань.

7. Централізація органами влади розподілу товарів.

8. Встановлення органами влади заборони на рух товарів між регіонами.

9. Надання з боку органів влади окремим суб'єктам господарювання пільг або переваг, що ставлять їх у привілейоване положення.

До методів антимонопольного регулювання відносяться:

- обмеження на встановлення вищого рівня цін і тарифів;

- декларування зміни цін;

- встановлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;

- регулювання розмірів ринку;

- використання державних замовлень і контрактів;

- розподіл ринків;

- тарифне регулювання експорту і імпорту товарів.

Фінансові санкції за порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути пред'явлені в наступних формах:

- штрафів, які накладаються на суб'єкти господарювання і пеня за несвоєчасну їх оплату;

- стягнення незаконно отриманого прибутку суб'єктами господарювання в результаті зловживань монопольним положенням і антиконкурентними погодженими діями;

- відшкодування збитку, заподіяного зловживанням монопольним положенням, а також антиконкурентними погодженими діями.

В Україні досить багато сказано про необхідність припинення монопольного зростання, але все це носить, як правило, декларативний характер. Антимонопольний комітет України, покликаний здійснювати контроль за дотриманням відповідних законів у більшості випадків відслідковує ціни постфактум. Зокрема, в останні роки ціни на залізничні квитки росли, але обґрунтування їх АМКУ від "Укрзалізниці" домогтися не смог. Це говорить про те, що практичне застосування антимонопольних законів в Україні, скоріше виключення, чим правило, тому їх ефективність невелика і серед всіх зловживань монополій необґрунтоване підвищення цін найпоширеніше.

В умовах національної економіки державне регулювання монопольного ринку не завжди може зберегти споживача від прояву монопольної влади. Так значна частка порушень антимонопольного законодавства в Україні відбувається саме на ринках надання послуг, пов'язаних з існуванням функцій держави і місцевого самоврядування. У числі таких порушень встановлення неправомірних заборон на підприємницьку діяльність; надання необґрунтованих переваг окремим суб'єкта господарювання; примушення до пріоритетного складання договорів; створення бар'єрів для міжрегіональної реалізації товарів. Прояв монополістичної діяльності з боку державних або муніципальних органів влади створює набагато більш серйозну погрозу для розвитку підприємництва і конкуренції, чим зловживання монопольною владою з боку окремих господарюючих суб'єктів.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Які цілі переслідує державна політика приватизації і роздержавлення? Наскільки доцільна така політика виявилася для трансформаційної економіки України?

2. На досягнення яких цілей спрямована політика банкрутства? За допомогою яких методів може здійснюватися процедура санації?

3. Якими перевагами володіє корпоративна форма ведення бізнесу? Приведіть приклади.

4. Наскільки доцільна політика держави по розвитку і підтримки малого бізнесу? Чи може він бути альтернативою розвитку великого виробництва? Поясніть свою відповідь.

5. Надайте визначення факторингу. Наскільки успішно він розвивається в Україні? Приведіть приклади.

6. Які види лізингу Вам відомі? У яких сферах національної економіки доцільне застосування лізингу? Наскільки успішно лізинг розвивається в Україні?







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-23; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.13.28 (0.027 с.)