Поняття світогляду. Класифікація.

Феноменологія як метод пізнання світу.

1. Сенека Анней Луцій (лат. Lucius Annaeus Sĕnĕca minor; Сенека молодший) (4 до н. е. — 65) — давньоримський філософ,поет, державний діяч і оратор. Син філософа Сенеки Старшого Сенека Анней Луцій народився бл. 4 р. до н. е. в Кордубі (Кордова, Іспанія) у заможній родині. Його батько, відомий як Сенека Старший, був видатним ритором. Він був упевнений у перевазі практичної діяльності над філософією і мріяв про політичну кар'єру для синів. Заради дітей він переїхав до Риму, тут і минули молоді роки Сенеки Молодшого.

«Мора́льні листи́ до Луцилія» (лат. Epistulae morales ad Lucilium) — збірка із 124 листів, написаних Сенекою Молодшимнаприкінці його життя, після відходу з політики. Вони адресовані Луцилію Молодшому, прокуратору Сицилії (він відомий тільки через листування із Сенекою). Всього збірка налічує 124 листи різного розміру, кожен з яких починається фразою «Сенека вітає свого Луцілія!» (лат. Seneca Lucilio suo salutem), а закінчується прощанням «Бувай здоров!»^[2] (лат. Vale). У цих листах Сенека дає Луцилію різні поради, багато пише про бідність, свободу волі, дружбу і смерть. Про час:

Сенека вітає Луцилія!

Так і поступай, мій Луцилій! Відвоюй себе для себе самого, зберігай і заощаджуй час, який в тебе відбирали або крали, який проходив даремно. Сам переконайся в тому, що я кажу правду: частину часу у нас забирають силою, частину крадуть, частина протікає намарне. Але найганебнішою є втрата часу з нашого власного нехлюйства. Придивись уважніше: адже найбільшу частину нашого життя ми витрачаємо на безглузді справи, велику частину на ледарство, а все життя - не на те, що треба.
Покажи мені хоч одну людину, яка цінує свій час, хто розуміє, чого вартий один день, людину, яка розуміє,що помирає з кожною хвилиною.
В тому наша біда,що ми бачимо смерть попереду, в той час, коли насправді вона у нас за спиною - адже скільки років прожито, всі належать смерті.
Поступай так, мій Луцилій, як ти мені пишеш: не втрачай ані хвилини. Запанувавши над сьогоднішнім днем, не так залежатимеш від завтрашнього. Інакше, поки будеш відкладати на завтра - життя мине. Все, Луцилію, чуже нам, один тільки час - наша власність. Лише час мінливий і текучий дала нам у власність природа, але і його хто хоче, той у нас і відбирає.
Смертні нерозумні - отримавши щось дріб'язкове, дешеве, і таке, що легко компенсувати, вони дозволяють, щоб їм виставили рахунок. А ось ті, кому приділили час, не рахують себе боржниками, хоч час не поверне навіть той, хто знає, що таке вдячність.
Можливо, ти спитаєш, як поступаю я, раз смію тебе повчати?
Признаюсь щиросердно, як марнотратник, який все підраховує, я точно знаю скільки витратив. Не можу сказати, що нічого не втрачаю, але скільки і чому - знаю, і причини своєї бідності розумію. Проблеми зі мною такі ж, як і з більшістю тих, хто не по своїй вині дійшов до зубожіння - всі мене прощають, та ніхто не допомагає.
Ну то й що ж? Не бідний той, кому багато не потрібно. Але ти бережи своє багатство - саме час розпочати! Як казали наші предки - пізно бути заощадливим, коли залишилось лише на дні. На дні залишається не лише мало, але й найгіршої якості.

Бувай здоровий.

 

2. СВІТОГЛЯД - система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на відношення людей до оточуючої їх дійсності і самим собі, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації.

Світогляд - це сукупність поглядів та уявлень людини про світ,які визначають її ставлення до різноманітних явищ дійсності,життєву позицію та ціннісні орієнтації.

Світогляд - складна і суперечлива єдність знань, ідеалів, мрій, цілей, сподівань, інтересів, бажань, надій, вірувань, переконань, емоцій, почуттів, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають аспекти мислення та норми діяльності особи.Через світогляд завжди відшукується смислова основа буття та відбувається прилучення до духовного світу як предків, так і сучасників.

Світогляд - багатовимірне і складне утворення, що характеризує активне самовизначення людини, динаміку її певного способу життя й думки.

Світогляд - необхідна складова людської свідомості взагалі, яка поєднує різні щаблі як загальнолюдського, так і особистісного досвіду.Головними поняттями світогляду є світ та людина. Він відображає не стільки об'єктивне бачення скільки суб'єктивне. Головним завданням постає формування загальної картини світу.

Класифікація світогляду

За носієм: Індивідуальний;Колективний;Національний;

За рівнем світобачення: Усвідомлений;Неусвідомлений;Буденний;Філософський;

За історичними епохами: Античний;Середньовічний (теоцентричний);Гуманістський (епохаренесансу(відродження));Новий (епоха нового часу);Новітній (новітній час);

За морально-ціннісними орієнтирами: Егоїстичний;Гуманістичний;Антигуманний;Шовіністичний;

Структура світогляду Світовідчуття;Світосприйняття;Світорозуміння;

Складові частини світогляду

За визначенням бельгійського філософа Апостеля світогляд включає сім елементів:

Онтологію — описову модель світу

Пояснення світу

Футорологію, відповідь на запитання, куди ми йдемо.

Цінності, відповіді на етичні питання — відповідь на запитання, що слід робити.

Праксеологію або методологію або теорію дії — відповідь на запитання, як досягти мети.

Епістемологію або теорію знань, відповідь на запитання, що є правдою, а що ні.

Етіологію — пояснення походження й структури світогляду

Типи світогляду

міфологічний — для поглядів властивий синкретизм, тотемізм, фетишизм, магія тощо.

релігійний — особлива форма усвідомлення світу, в основі якої замість обґрунтування і доказів лежить одкровення.

науковий — усвідомлення світу через отримання істинних знань, відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

мистецький — форма суспільної свідомості, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів.

філософський — форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу.

 

3. Феноменологія буквально означає вчення про феномени. Феномен – це філософське поняття, яке означає: 1) явище, яке осягається в чуттєвому досвіді; 2) об'єкт чуттєвого споглядання на відміну від його сутнісної основи.

Виникнення на початку XX ст. феноменології як напрямку західної філософії пов'язано з іменем німецького філософа Е. Гуссерля (1859–1938). Вів вперше розглядає феноменологію як нову філософію з властивим їй новим феноменологічним методом, який становить фундамент науки.

Метою феноменології є побудова науки про науку і розкриття життєвого світу, світу повсякденного життя як основи всього пізнання. Гуссерль вважав, що починати вивчення життєвого світу і науки треба з дослідження свідомості, тому що реальність доступна людям лише через свідомість.

Важлива не сама реальність, а те, як вона сприймається та осмислюється людиною. Свідомість має вивчатися не як засіб дослідження світу, а як основний предмет філософії.

Слід виділити чисту, тобто допредметну, досимволічну свідомість, або "суб'єктивний потік", і визначити її особливості. Виділивши "чисту" свідомість, стверджують феноменологи, ми зрозуміємо сутність свідомості взагалі.

Головною характеристикою свідомості взагалі є її постійна направленість на предмети. Така "наївна" направленість називається "інтенціональністю". Свідомість завжди інтенціональна, тобто направлена на що-небудь.

У процесі своєї діяльності, як теоретичної, так і практичної, людина "наївна", тобто вона не бачить тих "смислів", які сама вкладає в предмети, що нею усвідомлюються. Людина вважає, що пізнає об'єкти як щось незалежне від свідомості своєї та інших людей. Але насправді це не об'єкти, а "предмети" (те, що переді мною), іншими словами, це – об'єкти, в які я вкладаю певні смисли, або "олюднені об'єкти", або дані в свідомості.

Важливо розрізняти цю "чисту свідомість" ("смисли свідомості") і те, що поза нею, тобто власне об'єкти. До виникнення всіх наук і теорій існує життєвий світ – наївне повсякденне життя. Це життя і є джерелом всіх теорій та понять науки. Життєвий світ – фундаментальна передумова культури і цивілізації. Він заповнений "смислами" свідомості, через які ми сприймаємо об'єкти буття. Але трагедія в тому і полягає, що ми цього не розуміємо. Ми думаємо, що досліджуємо первинне буття поза свідомістю, а в дійсності досліджуємо вторинні утворення "життєвого світу", на основі яких здобуваємо поняття науки. Завдання феноменології – показати, як з'явилися вторинні утворення життєвого світу.

Щоб зрозуміти генезис понять і виявити природу істинної "чистої свідомості", треба здійснити редукцію свідомості, тобто перейти від розгляду конкретних предметів до аналізу їх чистої сутності. Для цього ми застосовуємо спосіб "Епохе" – такої операції думки, коли увага вченого спрямована не на предмет, а на те, як даються вказані предмети нашій свідомості. Сам предмет немовби залишається осторонь, а на перший план виходить стан свідомості. Сфера, де усвідомлюється предмет, – "чиста свідомість", тобто очищена від догм, схем та стереотипів мислення, а головне, очищена від спроб знайти основу свідомості в тому, що не є свідомістю.

"Чиста свідомість", звільнена від усіх людських настанов, додосвідна, стає доступною розумінню за допомогою "редукції" (зведенню) – розумової операції, яка дає змогу спочатку перейти від розгляду предметів до осмислення їх чистої сутності способом "Епохе", а потім перейти до осягнення основи всього існуючого – "абсолютного Я".

Феноменологія стверджує, що свідомість у чистому вигляді – "абсолютне Я" (яка одночасно є джерело* потоку свідомості людини). Вона конструює світ, вкладаючи в нього "смисли". Всі види реальності, з якими має справу людина, пояснюються із актів свідомості. Об'єктивної реальності, що немовби існує поза і незалежно від свідомості, просто не існує. А свідомість пояснюється із себе самої, проявляє себе як феномен.

Засновники феноменології (Гуссерль, Брентано, Хайдеггер, Мерло-Понті та ін.) розуміли, що це нова наука про свідомість, нове начало філософії, перехід від ірраціоналізму до можливості рефлексивного дослідження розмаїтих видів людського досвіду.

Методи феноменології здійснили значний вплив на розвиток екзистенціалізму, герменевтики, аналітичної філософії та ін.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 2

Платон. Апологія Сократа.