ТОП 10:

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ



ЗДОРОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Актуальність теми:Проблеми здоров’я, здорового способу життя тісно пов’язані із соціальними змінами в сучасному світі. Вивчення теми дасть змогу досягти розуміння студентами того, що на медичних працівників покладається відповідальність за формування здорового суспільства, зокрема, через пропагування здорового способу життя, допоможе проаналізувати вплив різноманітних чинників на стан здоров’я населення.

Навчальні цілі:

Знати: визначення понять здоров’я, хвороба, роль хворого, стигма, сімейний лікар, превентивна медицина, здоровий спосіб життя, медикалізація, соціальні захворювання, функції соціальної реклами, ейджизм, геронтологія.

Вміти: пояснити відмінності між поняттями «здоров’я» та «хвороба»,аналізувати причини та наслідки таких соціальних захворювань як наркоманія, алкоголізм, туберкульоз, тютюнопаління, а також роль медичних працівників у подоланні цих проблем, визначити роль волонтерів у суспільстві та ефективність соціальної реклами.

Питання для обговорення:

1.Здоров’я людини як соціальна цінність:

- соціологічне тлумачення “здоров’я” та “хвороби” (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 1) ;

- концепція стигми за І.Гофманом; (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 2);

- “Роль хворого” за концепцією Т.Парсонса; (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 2);

- ставлення членів суспільства до свого здоров’я та до медицини загалом;

2.Місце системи охорони здоров’я у формуванні здорового суспільства:

- пропаганда здорового способу життя;

- сімейний лікар і превентивна медицина;

- можливості розвитку сфери платних медичних послуг та страхової медицини;

- особливості соціальної роботи для здоров’я суспільства.

3.Фактори впливу на здоров’я сучасної людини:

- стать;

- вік; ейджизм; геронтологія; проблема старіння населення (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 4);

- етнічно-расова приналежність;

- релігійна належність;

- професія; професійні захворювання;

- соціально-економічна нерівність (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 3);

- політична ситуація в державі;

- стан екології;

- новітні технології, генномодифіковані продукти, біологічні добавки.

4.Соціологія тіла: (див. Тема 3. Завдання №2, с.27)

- негативні аспекти впливу способу життя та заняття спортом на тіло людини;

- анорексія як соціальне явище;

- глобалізація виробництва їжі;

- фастфуди та проблема ожиріння.

5.Соціальні захворювання в суспільстві:

- наркоманія (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 4);

- алкоголізм;

- тютюнопаління;

- туберкульоз;

- ігроманія;

- роль медичних працівників у подоланні цих проблем.

6.Соціальна реклама:

- функції соціальної реклами та її ефективність у боротьбі із соціальними захворюваннями суспільства.

7. Роль волонтерів у суспільстві. Значення благодійності у подоланні захворювань.

8.Епідемія. Реакція суспільства на епідемію. Швидкість реагування медицини в стані епідемії. (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 5).

 

Питання самостійної роботи студента на теми

“Роль медиків у формуванні громадської думки”

1. Соціологія громадської думки.

2. Роль медиків у формуванні громадської думки.

3. Громадська думка як соціальна інституція.

4. Природа громадської думки як стану масової свідомості.

5. Джерела і специфіка формування громадської думки.

6. Структура, канали висловлювання та функції громадської думки.

7. Громадська думка про медицину.

“Соціологія освіти”

1. Предмет, об’єкт і завдання соціології освіти.

2. Система освіти як соціальний інститут.

3. Функції освіти.

4. Основні концептуальні підходи до соціологічного аналізу освіти.

5. Принципи сучасної освітянської системи визначені вітчизняними соціологами.

“Соціологія науки”

1. Соціологія науки як галузь соціології. Основні завдання соціології науки.

2. Принципи соціології науки розвинуті Р.Мертоном.

3. Концепції соціології науки.

4. Поняття наука, знання.

5. Основні напрями соціологічного дослідження науки.

“Соціологія культури”

1. Соціологія культури. Предмет та об’єкт соціології культури.

2. Поняття «Культура». Основні функції культури.

3. Основні категорії соціології культури. Цивілізація.

4. Соціально-культурне середовище.

“Соціологія релігії”

1. Соціологія релігії: предмет, завдання, методи та місце в системі гуманітарного знання.

2. Класифікації релігій. Основні елементи, які допомагають зрозуміти чи є релігією система вірувань.

3. Релігійні організації. Релігія як фактор національної інтеграції.

4. Формування релігії як соціального інституту.

5. Соціальні функції релігії. Релігійні фактори становлення особи.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Обгрунтуйте фразу, що “здоров’я людини є соціальною цінністю”.

2. Опрацюйте фрагмент статті А.Андрух про соціологічні концепції І.Гофмана та Т.Парсонса і дайте відповіді на запитання:

· Що І.Гофман розуміє під «стигмою»?

· Які два аспекти стигми виділяє вчений І.Гофман?

· Які переваги та недоліки має хвора людина згідно концепції Т.Парсонса?

· Як з позиції конфепції Т.Парсонса розглядається життя пацієнта з хронічною хворобою, який змушений постійно виконувати роль хворого?

Соціальна реакція на хворобу

Наявність хвороби або фізичної неспроможності людини може впливати на її особистісну ідентичність. Ставлення до хворої людини інше, ніж до здорової, навіть якщо вони виконують однакові ролі й досягають однакових успіхів. Наприклад, золота медаль чемпіона Олімпійських ігор має "більшу вагу" у шанувальників спорту, аніж така сама золота медаль паролімпійця. Американський соціолог І.Ґофман у своїх працях розробляє концепцію стигми. Згідно з цією концепцією люди, які мають певні відхилення від норми (в тому числі фізичні вади), сприймаються іншими людьми як "гірші за них", як соціально "неповноцінні". Під стигмою (від грец.stigma – пляма) він розуміє будь-яку рису або особливість людини, не бажану, з погляду узагальнених соціальних очікувань, для представника даної групи або носія конкретної соціальної ролі.

І.Ґофман виокремлює два аспекти стигми: 1) поведінку та установки інших членів суспільства щодо носія стигми, наприклад людини, хворої на СНІД; 2) реакцію носія стигми на ставлення соціального оточення. Перший аспект ("навішування ярликів") досліджується переважно теоріями соціального контролю і девіації. Наприклад, якщо ВІЧ-інфікований індивід не приховує своєї хвороби, він стає "дискредитованим" у суспільстві, оскільки більшість людей керуються страхом перед цією хворобою й уникають спілкування з такими хворими. Поряд із тим, ВІЧ-інфікована людина може не розповідати про свою хворобу й залишатися в очах інших "цілком здоровою". Однак слід прагнути, щоб такі люди, не приховуючи своїх недугів, не побоювалися, що соціальне оточення, довідавшись про захворювання, їх "відштовхне". Здійснення опору стигматизації залежить як від самої людини, яка має неприйнятні для даного суспільства чи соціальної групи відхилення, так і від суспільства, в якому вона живе. Окремо варто згадати такий аспект цієї проблеми, як поширення професійного жебрацтва інвалідів, характерне, зокрема, для України: вони не приховують своїх фізичних вад і заробляють на прожиття своїм каліцтвом, розраховуючи на жалість з боку пересічних перехожих на вулицях міст. Це актуальна й болюча тема для українського суспільства, яка вимагає застосування соціомедичної моделі для її осягнення.

Роль хворого

Підґрунтям підходу до соціологічного аналізу здоров'я є концепція здоров'я американського соціолога Т.Парсонса. Ще в 1951 році Парсонс сформулював бачення медицини ж соціального інституту, що визначає механізми соціального контролю задля відновлення соціальної рівноваги в суспільстві, в якому хвора людина не має змоги виконувати свої соціальні функції.

У даній концепції "роль хворого" розглядається як така, що містить певні привілеї та зобов'язання: хвору людину звільняють від щоденних обов'язків, вона не несе відповідальності за свою хворобу, очікує на визнання її хвороби як небажаної і є вмотивованою лікуватись, а також сподівається знайти професійну медичну допомогу та підкоритися приписам лікаря. Т.Парсонс доводив, що хвороба дозволяє людині звільнитися від виконання певних соціальних обов'язків, але в обмін за це повинна визнати, що її обов'язком є видужання, а позаяк вона не зможе вилікуватись самостійно, їй потрібна професійна медична допомога.

"Роль хворого" формує в людини певні соціальні очікування стосовно її соціального оточення та суспільства загалом. Поряд із тим, як вважає Т.Парсонс, захворювання, або відхилення від звичної норми, є динамічним процесом, що передбачає розвиток і зміну якісно відмінних один від одного етапів, а також пошук оптимальних типів поведінки на підставі прийнятих рішень.

Проте ця концепція "ролі хворого", на думку критиків, має недоліки. По-перше, її важко застосувати до людей із хронічними хворобами, які не мають великих шансів на зцілення. По-друге, не завжди і не кожна людина із симптомами хвороби згодна виконувати "роль хворого" - визнавати себе хворою і немічною, звертатися за медичною допомогою, дотримуватися порад лікаря, оскільки є відмінності між суб'єктивними переживаннями хвороби, з одного боку, і об'єктивною наявністю її в тої чи тої людини – з іншого. Також є відмінності між знаннями, інтересами та очікуваннями пацієнтів і лікарів, що, своєю чергою, можуть зумовлювати напруженість у їхніх стосунках та конфлікти.

Але заслугою Т.Парсонса є те, що він першим порушив питання про відповідальність людини-пацієнта і медиків за здоров'я населення, про їхню спільну діяльність щодо його збереження та зміцнення.

Загалом концепція "ролі хворого" американського соціолога сприяла легітимації ролі соціології в медицині, поширивши концепцію здоров'я та хвороби від біологічної царини до соціальної. Розуміння ролі медицини, медичної практики та охорони здоров'я як соціальної системи, звернення до пізнання медико-соціальних, економічних та політичних проблем охорони здоров'я втілилися у XX столітті у становленні та закономірному розвитку нової наукової дисципліни – соціології медицини. Вона сформувалася на стику соціології й медицини, перебравши на себе розв'язання проблем, які увиразнилися, коли з'ясувалося, що медицина та система охорони здоров'я впливають не тільки на благополуччя кожного окремо взятого індивіда, а й на суспільство загалом.

Андрух А. Соціологічне розуміння ролі медицини: міркування з приводу книги С.Тейлора і Д.Фалда “Соціологія здоров’я та охорона здоров’я” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – № 2. – С.203-210.

 

3.Опрацюйте дані про проблему зв'язку захворювання людини із соціально-економічною нерівністю на прикладі наступних досліджень і дайте відповіді на запитання:







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.120.174 (0.006 с.)