Людське тіло: харчування, захворювання і старіння

Автор пише Подивіться на дві фотографії на стор. 149. І там, і там майже однаково змарніле обличчя й виснажене тіло. Дівчина ліворуч – це сомалійка, яка вмирає через брак їжі. Дівчина праворуч – американка, якій немає ще й двадцяти років і яка вмирає тому, що в суспільстві, де їжі більш ніж достатньо, вона свідомо не їсть або їсть так мало, що її життя опинилося під загрозою [с.148].

Соціальна динаміка в кожному з цих двох випадків абсолютно різна. Вмирання з голоду через брак їжі спричинене факторами, що перебувають поза людським контролем, і воно спостигає дуже бідних людей. Американська дівчина-підліток страждає від анорексії – хвороби, яка виникає з нез'ясованих фізичних причин; одержима ідеалом стрункого тіла, ця дівчина, очевидно, майже зовсім перестала їсти. Анорексія та інші розлади харчування – це захворювання людей заможних, а не тих, кому немає чого їсти. Вони абсолютно невідомі в країнах «третього світу», де їжі мало, наприклад, у Сомалі [с.148].

Протягом тривалих періодів у людській історії деякі люди, такі як святі або містики, умисне морили себе голодом із релігійних міркувань. Майже завжди то були чоловіки. Сьогодні ж на анорексію хворіють здебільшого жінки, і це явище не має нічого спільного з релігією. Це захворювання тіла, отож напрошується висновок, що нам слід пошукати біологічних або фізичних чинників, аби дати цьому пояснення. Але здоров'я та захворювання, як і інші вже розглянуті нами явища, часто зазнають соціальних та культурних впливів [с.148].

Хоча анорексія – захворювання, вона тісно пов'язана з уявленням про перебування на дієті, яка у свою чергу пов'язується зі зміною на фізичну привабливість, передусім жінок, у сучасному суспільстві. В більшості досучасних суспільств ідеалом жіночої форми була повнота. Худорлявість вважалася взагалі небажаною, почасти тому, що асоціювалася з нестачею їжі, а відтак з бідністю. Навіть у Європі 1600-х і 1700-х років ідеалом жіночої фігури були округлі, тілисті форми. Кожен, хто бачив картини того періоду, наприклад, картини Рубенса, не міг не завважити, якими пишнотілими були зображені на них жінки. Уявлення про худорлявість як про бажану ознаку жіночого тіла виникло в середовищі середнього класу наприкінці дев'ятнадцятого сторіччя, але тільки зовсім недавно воно сформувалося в ідеал, якого сьогодні прагне більшість жінок [с.148].

Таким чином, анорексія стала наслідком переміни в уявленнях про досконале жіноче тіло, що сформувалися протягом недавньої історії сучасних суспільств. Уперше її визначили як розлад у Франції в 1874 р., але вона залишалася в тіні ще тридцять чи сорок років поспіль, аж поки не набула великого поширення серед молодих жінок (Brown and Jasper, 1993) [148]. Те саме можна сказати й про булімію – переїдання, після якого викликають у себе штучне блювання. Анорексію й булімію часто виявляють у однієї й тієї самої особи. Людина може схуднути до неймовірності, а потім перейти до невпинного поглинання їжі й набрати велику зайву вагу, після чого знову настає період цілковитого виснаження [с.149].

Анорексія та інші розлади харчування вже не є прихованими формами захворювання в сучасних суспільствах. Близько 20 відсотків жінок у Британії мають серйозні проблеми з розладом харчування в якийсь із періодів свого життя. Ті, кому доводиться давати раду нападам булімії, становлять ще вищий відсоток. Уже в тринадцятирічному віці шістдесят відсотків британських дівчат починають дотримуватися дієти. А у віці вісімнадцяти років таких набирається вже 80 відсотків [с.150].

Розлади харчування стали звичайним явищем серед людей багатих і знаменитих. 1995 р. в одному зі своїх інтерв'ю Британському телебаченню принцеса Діана публічно визнала, що їй довелося пережити дуже тяжкі періоди анорексії та булімії [с.150].

Знову ж таки, начебто суто особисті турботи – труднощі з харчуванням та невдоволення своїм зовнішнім виглядом – виявляються соціологічною проблемою. Якщо ми включимо сюди не лише ті форми анорексії, які становлять реальну загрозу для життя, а також нав'язливі думки про дієту та про те, як виглядає твоє тіло, то розлади з харчуванням непокоять сьогодні мільйони людей; і це відбувається не тільки у Британії, а й у всіх індустріальних країнах світу [с.150].

 

ЛЮДСЬКЕ ТІЛО І СУСПІЛЬСТВО

Поширеність розладів харчування вражає і є незаперечним та пере­конливим свідченням того впливу, який справляють на наше індивідуальне життя соціальні чинники. Наукова галузь, відома під назвою СОЦІОЛОГІЯ ТІЛА, досліджує, як саме діють на наші тіла такі суспільні впливи. Як людські створіння ми маємо тілесну форму, тобто в кожного з нас є своє тіло. Але тіло – це не просто наша власність, не просто фізичний об'єкт, що існує поза суспільством. Наші тіла зазнають глибокого впливу нашого соціального досвіду, впливають на нього також і норми та цінності груп, до яких ми належимо. Лише недавно соціологи почали визнавати глибоку природу взаємозв'язків між суспільним життям і тілом. Тому це абсолютно нова сфера досліджень, де на дослідника чекають найнесподіваніші відкриття [с.150-151].

Соціологія тіла включає в себе кілька основних тем, що їх ми спро­буємо коротко розглянути в цьому розділі. Одна з головних тем стосується питання, як впливають на тіло соціальні зміни. Друга тема – це дедалі більше відокремлення тіла і «природи» – того, що ми сприймаємо як необхідну передумову нашого життя. На наші тіла навалюються найновітніші досягнення науки та технології, створюючи нові дилеми. Наприклад, винахід цілої низки репродуктивних технологій дав нам можливості для нового вибору, але водночас спричинив палкі дискусії в суспільстві. [с.151].

Термін «технологія» не слід тут розуміти в надто вузькому значенні. Тобто тут ідеться не тільки про матеріальні технології, такі, що використовуються в сучасній медицині, наприклад, сканер, який дає можливість лікареві простежувати, як розвивається дитина до свого народження. Ми повинні також брати до уваги те, що Мішель Фуко (Foucault, 1988) назвав соціальними технологіями, які впливають на тіло. Цією фразою він хотів сказати, що тіло дедалі більшою мірою стає чимось таким, що ми повинні «створити», а не просто прийняти в готовому вигляді. Соціальна технологія – це своєрідне реґулярне втручання у функціонування нашого тіла з метою змінити його в специфічний спосіб. Як приклад можна навести дієту, що так часто призводить до анорексії [с.151].

РОЗЛАДИ ХАРЧУВАННЯ І КУЛЬТ ТІЛА

Щоб зрозуміти, чому розлади харчування стали таким звичним явищем у сьогоднішньому світі, ми повинні повернутися до проаналізованих раніше в цій книжці соціальних змін. Анорексія реально віддзеркалює широкі аспекти соціальних змін, включаючи і вплив глобалізації [с.151].

Зростання кількості випадків з розладами харчування в західних суспільствах безпосередньо збігається з глобалізацією виробництва їжі, яка значно прискорилася три чи чотири десятиліття тому. Винайдення нових методів замороження, а також використання контейнерних перевезень дали змогу зберігати продукти харчування протягом тривалих періодів і доставляти їх з одного кінця світу в другий. Починаючи з 1950-х pp. полиці супермаркетів заповнені продовольчими товарами з усіх реґіонів світу. Більшість із продуктів тепер доступні в будь-який час, а не тільки в певний сезон, як то було раніше [с.152].

За останні кілька років чи не всі у Британії та в інших розвинених суспільствах дотримувалися тієї або тієї дієти. Це аж ніяк не означає, що всі неодмінно прагнуть схуднути. Річ зовсім в іншому: коли всі види харчування більшою чи меншою мірою доступні постійно, ми маємо вирішувати, що нам їсти, тобто складати для себе дієту, що означає визначити перелік продуктів, які ми звичайно споживаємо. По-перше, ми повинні вирішувати, що нам їсти, у зв'язку з найрозмаїтішою новою медичною інформацією, якою наука сьогодні нас бомбардує, наприклад, що високий вміст холестерину в організмі є фактором, який сприяє серцевим захворюванням. По-друге, нам тепер не байдуже, скільки калорій міститься в тому чи в тому продукті. У суспільстві, де їжі вдосталь, ми вперше маємо можливість пристосувати своє тіло до стилю життя та своїх звичок (біг підтюпцем, аеробіка) і вільно обирати, що нам їсти. Розлади харчування виникають унаслідок появи цих можливостей, але безпосередньо вони спричинені колосальною перенапругою, яку створює така ситуація [с.152].

Вісімдесят відсотків анорексиків виявляють хворобливу пристрасть до фізичних вправ. Хвороблива пристрасть – це вимушена модель поведінки, якій індивід або почасти, або й зовсім неспроможний чинити опір. Наприклад, Салі, двадцятивосьмирічна мати-одиначка з Центральних графств Великої Британії, стала жертвою анорексії після того, як, за її власними словами, «не змогла опиратися непереборному бажанню робити якнайбільше фізичних вправ». Вона почала цим займатися після того, як розлучилася із батьком свого сина. «Я відчула себе деморалізованою й нікому не потрібною, коли урвалися наші взаємини, і хотіла довести, що в мені ще є життя і що я ще сильна. Спочатку вправи принесли мені велику користь, і я почувала себе після них дуже добре; чоловіки виявляли до мене ува­гу, що дуже мені лестило. А тепер мені треба безперервно спалювати калорії тільки для того, щоб почувати себе нормально». її одержимість вправами не минула навіть після того, як вона одужала від своєї анорексії (Walker, 1995) [с.152].

Чому розлади харчування у найгострішій формі бувають здебільшого у жінок і в молодих жінок? Насамперед треба зазначити, що не тільки жінки страждають від розладів харчування; близько 10 відсотків таких хворих – чоловіки. Але чоловіки занедужують на анорексію або булімію рідше хоча б тому, що загальнопоширені суспільні норми наголошують на важливості фізичної привабливості більше для жінок, ніж для чоловіків. Окрім того, ідеал красивого чоловічого тіла відрізняється від ідеалу жіночого [с.152-153].

Коли чоловіки починають захоплюватися культом тіла, їхній ідеал –мускулисте тіло. Для багатьох чоловіків, які стали на цей шлях, нарощування м'язів стає такою ж палкою пристрастю або згубною звичкою, як дієта схуднення для жінок. Наприклад, Сем Фасел у своїй книжці «М'язи» описує, як він захопився нарощуванням м'язів, щоб пригнітити в собі почуття непевності й тривоги, бо йому уявлялося, що він – «хирляк». З кволого хлопця він справді перетворився на здорованя, але потім уже не міг зупинитися. Він був неспроможний щось робити протягом дня, якщо кілька годин не тренувався в підійманні ваги. Нарощувачеві м'язів ніколи не здається, що він уже достатньо м'язистий, як ото жінці, хворій на анорексію, завжди вважається, що вона ще не досить тендітна (Риззеїі, 1991) [с.153].

Деякі жінки захоплюються сьогодні культуризмом, але більшість про це й не думають, коли прагнуть сформувати собі тіло, яке відповідало б певному ідеалу. Їхню поведінку визначає страх розповніти. Сучасний ідеал жаданої жінки – це особа тендітна й елеґантна. Анорексія та булімія – недуги, властиві жінці активній. Вони не самі приходять – їх провокують. Особа, вражена анорексією, неухильно дотримується строгої дієти і може щодня займатися аеробікою [с.153].

Анорексія та інші розлади харчування віддзеркалюють обставини, за яких жінки відіграють набагато помітнішу роль у суспільстві, аніж раніше, але їх досі оцінюють більше за зовнішністю, аніж за їхніми чеснотами. Розлади харчування засновані на почутті сорому за своє тіло. Людина почуває себе неадекватною і недосконалою; жінка з тривогою думає про те, якими очима на неї дивляться інші, і ця тривога формує ті неґативні відчуття, які виникають у неї, коли вона сама на себе дивиться. Ідеал тендітності в такі моменти – справжнє наслання; скинути вагу стає тепер для неї метою життя. Коли вона переходить на примусову дієту, доповнювану фізичними вправами, вона може замкнутися в такій моделі поведінки, взагалі відмовляючись від їжі або вибльовуючи все спожите. Якщо цю модель не зламати (а деякі форми психотерапії та медикаментозного лікування тут виявились ефективними), бідолашна може заморити себе голодом до смерті [с.153].

Гіденс Е. Соціологія / Ентоні Гіденс; [Переклад з англійської В.Шовкун, А.Олійник; Науковий редактор О.Іващенко]. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

 

Запитання для самоперевірки

1. Які медичні проблеми з життя суспільства вивчалися на ранньому етапі розвитку соціології медицини впродовж ХІХ ст.?

2. Хто і коли ввів термін “соціологія медицини”?

3. Які вчені розвивали соціологію медицини в першій половині ХХ ст.?

4. Коли і як відбулося становлення медичної соціології як самостійної дисципліни?

5. Яке значення для розвитку соцілогії медицини мав ІV Всесвітній соціологічний конгрес в 1959р.?

6. Які основні тенденції розвитку медичної соціології на сучасному етапі?

7. Які сучасні вчені займаються вивченням проблем з галузі соціології медицини?

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Андрух А. Соціологічне розуміння ролі медицини: міркування з приводу книги С.Тейлора і Д.Фалда “Соціологія здоров’я та охорона здоров’я” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2007. – № 2. – С.203-210.

2. Гіденс Е. Соціологія [Переклад з англійської В.Шовкун, А.Олійник; Науковий редактор О.Іващенко]. – К.: Основи, 1999. – С.147-172.

3. Грандо А.А. Врачебная этика и медицинская деонтология. – К., 1988.

4. Дмитриева Е.В. От социологии медицины к социологии здоровья // Социологические исследования. – 2003. – № 11. – С.51-57.

5. Зеленская Т.М. Социально значимые заболевания и социальная сфера // Проблемы социальной гигиены, здравоохранения и истории медицины. – 2006. – №5. – С.25-30.

6. Изуткин А.М. и др. Социология медицины / А.М. Изуткин, В.П. Петленко, Г.И. Царегородцев. – К., 1981. – 184 с.

7. Матеріали з медичної соціології / Укладено І.З.Держко, О.П.Петрусенко, Т.В.Тімченко, С.К.Сандрачук. – Львів, 2008. – С.4-8.

8. Піча В.М. Соціологія. Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти України. - К., 2000. – С.45-58.

9. Практикум з соціології. Навчальний посібник. За ред. В.М.Пічі. – Львів, 2006. – С.264-280.

10. Сірий Є.В. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2007. – С.266-284, 292-294, 318-319.

11. Соціологія: Навчальний посібник / За ред. С.О.Макеєва. – 4-те видання, перероблене і доповнене / С.О.Макеєв, Н.В.Костенко, Н.В.Паніна та ін. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – С.93-105.

12. Соціологія. Навчальний посібник /За ред. В.Г. Городяненка. – К., 1999. – С.55-65.

13. Соціологія. Терміни. Поняття. Персоналі. Навчальний словник-довідник для студентів. За ред. В.М.Пічі. – Львів, 2004. – С.132-133, 167-168, 208.

14. Танчин І.З. Соціологія: Навчальний посібник. – 3-тє видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2008. – С.41-50.

15. Філософські та соціально-екологічні проблеми медицини. Навчальний посібник для студентів медичних вузів / За загальною редакцією М.В.Кривоносова, А.П.Алексеєнко, І.С.Кратенка. – Харків, 2002. – С.81-95.

16. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання. – 5-те вид., перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2009. – С.76-91.

 

ТЕМА 4.