Формування особистості медичного працівника

Актуальність теми: Особистість є основним елементом суспільства, а її формування складним процесом, в якому беруть участь і медики. Основні знання про особистість, умови її формування та розвитку, її соціальні зв’язки, відносини, поведінку, цінності матимуть важливе значення для застосування їх на практиці у професійній діяльності медичного працівника. Крім того, вивчення цієї теми дасть змогу зрозуміти процес формування особистості медичного працівника, визначити агентів його соціалізації.

Навчальні цілі:

Знати: визначення понять особистість, індивід, індивідуальність, соціалізація, агенти соціалізації, суть теорії потреб А.Маслоу, основні типи особистостей за В.Піча, соціальній зв’язок, теорії міжособистісної взаємодії, фактори, що визначають поведінку людини, основні форми соціального контролю.

Вміти: на прикладах проаналізувати чотири стадії соціалізації, визначити, які агенти соціалізації найбільше впливають на якій стадії; відтворити процес соціалізації медичного працівника, визначити агентів його соціалізації.

Питання для обговорення:

1. Особистість і проблеми соціалізації:

- поняття: людина, індивід, індивідуальність, особистість;

- умови формування та розвитку особистості;

- розвиток особистості;

- ієрархічна теорія потреб А.Маслоу (див. “Завдання для самостійної роботи”, №1);

- поняття “соціалізація особистості”;

- чотири стадії соціалізації;

- вісім фаз життєвого циклу людини в концепції Е.Еріксона;

- агенти первинної та вторинної соціалізації;

- елементи соціалізації;

- теорія “дзеркального Я” Чарльза Кулі.

2. Соціалізація медичного працівника:

- умови формування та розвитку особистості медика (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 3);

- стадії та агенти соціалізації лікаря.

3. Типи особистостей у соціології:

- “гармонійний”; “традиційний”; “технократичний”; “неадаптований”.

4. Соціальні зв’язки і соціальні відносини:

- “соціальний зв’язок” – одна з основних категорій соціології;

- фактори, що визначають соціальні зв’язки;

- соціальні відносини згідно теорій міжособистісної взаємодії (теорія обміну Дж.Хоманса, теорія символічного інтеракціонізму Дж.Міда та Г.Блумера, теорія управління враженнями Е.Гофмана, психоаналітична теорія З.Фрейда).

5. Соціальна поведінка та соціальний контроль:

- фактори, які визначають поведінку людини;

- значення соціального контролю для суспільства;

- засоби соціального контролю (див. “Завдання для самостійної роботи”, № 2);

- форми соціального контролю визначені вченим Р.Парком.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Розташуйте людські потреби згідно “Ієрархічної теорії потреб” А.Маслоу:

потреба в автомобілі, потреба з’їсти піцу, бажання стати головним лікарем лікарні, потреба у відпочинку на Буковелі, бажання бути депутатом міської ради, бажання виспатися, потреба у власному охоронцю, бажання купити джинси Colins, потреба вживати противірусні препарати, бажання бути хорошим сином, бажання провести вечір з друзями, бажання бути волонтером.

2. Проаналізуйте, які засоби соціального контролю та санкції будуть дієвими для регулювання поведінки у медичному колективі.

3. Опрацюйте уривки з книги “ Філософські та соціально-екологічні проблеми медицини ” і дайте відповіді на запитання:

· Що таке альтруїзм?

· Які соціально-психологічні теорії пояснюють сутність альтруїзму?

· Коли люди найбільше схильні пропонувати допомогу?

· Поясніть чому альтруїзм має бути нормою життя сучасного лікаря та медпрацівника?

АЛЬТРУЇЗМ:

ЙОГО ЗНАЧЕННЯ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ ТА МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

У даний час наше суспільство переживає стан соціальної аномалії. Поняття «соціальна» аномалія, введене в науковий обіг соціологом Е.Дюркгеймом, означає такий стан суспільства, коли старі норми і цінності відкинуті більшістю і вже не є регуляторами суспільних відносин, а нові ще не сформувалися. Анемічний стан переживає не тільки суспільство вцілому, але і всі його структурні елементи і соціальні інститути. Повною мірою це відноситься і до системи медичного обслуговування населення [с.106].

З одного боку, ніхто не скасовував конституційне закріплене право громадян нашої країни на одержання безкоштовної медичної допомоги, з іншого боку – це право в умовах наростаючої фінансово-економічної кризи практично не реалізовується [с.106].

Разом з тим наростаючі негативні явища в самій структурі населення, погіршення медико-демографічних показників, порушення екологічної рівноваги й інші фактори не сприяють поліпшенню суспільного здоровя і разом з тим збільшують потребу в медичних послугах і, в першу чергу, в грамотних фахівцях – медиках [с.106].

Реформування системи медичної освіти дозволило досягти певних змін у підготовці кваліфікованих фахівців-медиків, однак ніяка реформа не зможе навчити майбутніх медиків альтруїзму, як одному з факторів, що характеризують дійсних лікарів. Альтруїзм – філософська етична концепція, сутність якої полягає в безкорисливому служінні людям, у готовності жертвувати заради блага інших особистими інтересами [с.107].

Щоб зрозуміти природу альтруїстичних вчинків, вчені, соціологи і соціальні психологи стверджують, що три взаємодоповнюючі теорії дають деякі відповіді на це питання.

Перша теорія соціального обміну – теорія, відповідно до якої людські взаємодії являють собою своєрідні угоди, що мають за мету збільшити «винагороду» і «зменшити витрати». Пояснення альтруїзму на думку представників даної теорії полягає в наступному: людська взаємодія направляється «соціальною економікою». Ми обмінюємося не тільки матеріальними благами і грошима, але і соціальними товарами – любов’ю, послугами, інформацією [с.107].

Наступна теорія, що пояснює сутність альтруїзму, називається теорія соціальних норм. В її основі лежить судження: найчастіше ми робимо допомогу аж ніяк не тому, що свідомо вирішили, що таке поводження в наших інтересах, а просто тому, що щось говорить нам, що ми повинні зробити саме так. Дослідники, що займаються вивченням поведінки людей, які допомагають іншим, виділили дві соціальні норми, що мотивують альтруїзм. Норма взаємності – чекання того, що людині швидше за все допоможуть, а не нашкодять тим, хто їй допоміг. Норма соціальної відповідальності – чекання, що люди будуть допомагати тим, хто від них залежить [с.107].

Третє пояснення альтруїзму випливає з еволюційної теорії. Еволюційна психологія наполягає на тому, що сутністю життя є збереження роду. Гени змушують нас діяти так, щоб максимально збільшити можливість їхнього виживання. Коли наші предки помирали, їхні гени продовжували жити [с.107-108].

Усі ці три теорії взаємно доповнюють одна одну. Кожна використовує психологічні, соціологічні чи біологічні концепції для пояснення двох типів альтруїзму: 1) альтруїзму, заснованого на взаємообміні та 2) альтруїзму, що не пропонує ніяких додаткових умов [с.108].

Стосовно до медичної сфери можна однозначно стверджувати, що саме другий тип альтруїзму, який не пропонує ніяких додаткових умов, в найбільшій мірі характеризує сучасних лікарів. А рушійною силою даного типу альтруїзму є, на наш погляд, любов до ближнього, котра означає, що одна особистість заступається за іншу, так само як за саму себе, любов, що бореться за іншого, як за самого себе, не роздумуючи про права, заслуги чи достоїнства особистості [с.108].