Тема 11. Проблеми формування належних форм правової поведінки

За рахунок правових механізмів

(2 години)

Лекція 17 (24).

Поняття правомірної поведінки. Критерії класифікації правомірної поведінки. Види правомірної поведінки та їх загальна характеристика.

Основні аспекти формування найбільш прийнятних для суспільства видів правомірної поведінки. Чинники, що впливають на формування окремих видів правомірної поведінки.

Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.

Завдання для самостійної роботи (4 години)

1. Основні аспекти державної політики України з формування найбільш прийнятних для суспільства видів правомірної поведінки.

2. Чинники, що впливають на формування окремих видів правомірної поведінки у сучасному українському суспільстві.

3. Формування і реалізація правомірної поведінки у сучасних умовах України.

 

Рекомендовані теми для докладів та рефератів:

1. Правомірна поведінка і правові засоби. (Історія, співвідношення, проблеми.)

2. Правомірна поведінка: поняття, ознаки, види, стимули.

3. Проблеми стимулювання правомірної поведінки.

4. Вчинки, що впливають на формування правомірних форм поведінки особи.

5. Правова культура та правомірна поведінка.

6. Правове узагальнене навчання та правомірна поведінка.

7. Маргінальна поведінка, як форма правомірної поведінки.

8. Особливості правомірної поведінки населення України на сучасному етапі.

9. Звичай і правомірна поведінка.

10. Вплив соціального середовища на формування правомірної поведінки окремої особи.

11. Правосвідомість та правомірна поведінка.

12. Механізми формування різних видів правомірної поведінки.

13. Звичка та правомірна поведінка

14. Українська дійсність та її вплив на формування правомірної поведінки особи.

15. Колективні форми правомірної поведінки.

 

Література:

1. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М., 2001.

2. Ведяхин В.М., Галузин А.Ф. К вопросу о понятии правонарушения // Правоведение. 1996. № 4.

3. Гринберг М.С. Пределы принуждения (Уголовно-правовой аспект) // Государство и право. 1994. № 4.

4. Гусарев С.Д. Основи держави і права: Навч. посібник / Гусарев С.Д., Калюжний С.А. та ін.; За ред. Колодія А.М. і Олійник А.Ю. – К., 1997.

5. Дементий Л.И. Ответственность: типология и личностные основания. – Омск, 2001.

6. Дмитриев А.В., Залысин И.Ю. Насилие: социально-политический анализ. – М., 2000.

7. Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1989.

8. Звечаровский И.Э. Посткриминальное поведение: понятие, ответственность, стимулирование. – Иркутск, 1993.

9. Иванов Р.Л. Некоторые вопросы юридической ответственности // Вестник Омского ун-та. 1998. Вып. 1.

10. Козулин А.И. Принуждение в социальном регулировании // Правоведение. 1985. № 3.

11. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ За редакцією В.В.Копєйчикова. – К., 1997.

12. Косаров А.И. Право: Учебник для вузов/ А.И.Косаров, М.В.Малинкович, С.Д. Покревская и др., Под ред. проф. Н.А.Тепловой, проф. М.В. Малинкович.-2-е изд., перераб. и доп. – М., 1998.

13. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. – М., 1986.

14. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982.

15. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы переходного общества. – М., 2002.

16. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976.

17. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. – М., 1981.

18. Нурпеисов Е. К. Психология правомерного поведения. – Алма-Ата, 1984.

19. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко. –Харків, 1998.

20. Правознавство: підручник /за ред. Настюка М. – Львів, 1995.

21. Рабінович П.М., Основи загальної теорії права та держави. – К., 1999.

22. Оксамытный В.В. Правоверное поведение личности. – Киев, 1985.

23. Савин В.Н. Ответственность государственной власти перед обществом // Государство и право. 2000. № 12.

24. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Сущность юридической ответственности. – М., 1974.

25. Сергеев А.А. Проблемы конституционно-правовой ответственности выборных лиц государственной власти и местного самоуправления // Правоведение. 2003. № 3.

26. Серегина В.В. Государственное принуждение по советскому праву. – Воронеж, 1991.

27. Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда: Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали. – СПб., 1999.

28. Социальные отклонения. 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1989.

29. Тархов В.А. Гражданские права и ответственность. – Уфа, 1996.

30. Шабуров А.С. Социальная ответственность личности в условиях перестройки. – Свердловск, 1990.

31. Шиндяпина М.Д. Стадии юридической ответственности. – М., 1998.

 

 

Тема 12. Значення правосвідомості, правового виховання,

Правової культури і правової поведінки для функціонування

Політико-правової системи суспільства

(2 години)

Лекція 18 (25).

Поняття правосвідомості. Місце і роль правосвідомості у политико-правовій системі суспільства. Правосвідомість і право: взаємозалежність і доповненість. Структура правосвідомості. Види правосвідомості. Функції правосвідомості.

Поняття правового виховання, його форми. Засоби правового виховання. Роль і місце заохочення у процесі правового виховання. Роль і місце покарання у процесі правового виховання. Роль і місце примушення у процесі правового виховання. Роль і місце стимулювання у процесі правового виховання.

Поняття правової культури. Рівні правової культури. Структура правової культури. Значення і функції правової культури у суспільстві.

Правовий нігілізм як специфічна форма правової культури, його загальна характеристика.

Правовий ідеалізм як форма правової культури, його загальна характеристика.

 

 

Семінарське заняття 10.

Значення правосвідомості, правового виховання, правової культури і правової поведінки для функціонування політико-правової системи суспільства (2 години)

1. Поняття правосвідомості.

2. Правосвідомість і право: взаємозалежність і доповненість.

3. Види правосвідомості. Функції правосвідомості.

4. Поняття правового виховання, його форми.

5. Поняття правової культури.

6. Правовий нігілізм як специфічна форма правової культури, його загальна характеристика.

7. Правовий ідеалізм як форма правової культури, його загальна характеристика.

 

Завдання для самостійної роботи (4 години)

1. Особливості правосвідомості населення України.

2. Особливості засобів правового виховання на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

3. Стан правової культури сучасного українського суспільства (критичний аналіз).

4. Політико - економічне середовище в Україні та його вплив на формування правосвідомості та правової культури її населення.

 

Рекомендовані теми для докладів та рефератів:

1. Особливості правової культури сучасного українського суспільства.

2. Практичні проблеми правової культури.

3. Правовий нігілізм (загальна характеристика).

4. Правовой нігілізм і правова культура.

5. Проблеми взаємодії праворозуміння права.

6. Проблеми правосвідомості.

7. Залежність правової поведінки особи від рівня її правосвідомості.

8. Місце і роль правосвідомості у правовій системі суспільства.

9. Функції правосвідомості та сучасна українська державно-правова дійсність.

10. Засоби правового виховання та проблеми їх обрання у процесі індивідуального виховання особи.

11. Роль і місце заохочення у процесі правового виховання.

12. Покарання та правове виховання.

13. Роль і місце примушення у процесі правового виховання.

14. Значення і функції правової культури у суспільстві.

15. Правовий ідеалізм як форма правової культури, його загальна характеристика.

Література:

1. Агешин Ю. А. Политика, мораль, право / Агешин Ю. А. – М., 1982.

2. Аграновская Е. В. Правовая культура и обеспечение прав личности. – М., 1988.

3. Алъхименко В. В., Козловский А. Б. Правовое воспитание молодежи. – М., 1985.

4. Байниязов Р.С. Правосознание: Психологические аспекты // Правоведение. 1998. № 3.

5. Байниязов Р.С. Философия правосознания: постановка проблемы // Правоведение. 2001. № 5.

6. Бура Н.А. Функции общественного правосознания. – Киев, 1986.

7. Ветютнев Ю.Ю., Шириков А.С., Трифонов А.С. Правовая культура в России на рубеже столетий (Обзор Всероссийской научно-теоретической конференции) // Государство и право. 2001. № 10.

8. Головченко В. В. Эффективность правового воспитания. Понятие, критерии, методика измерения. – Киев, 1985.

9. Гречин А.С. Социология правового сознания. – М., 2001.

10. Иванников И.А. Концепция правовой культуры // Правоведение. 1998. № 3.

11. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества. – М., 1991.

12. Керимов Д.А. Право и психология // Государство и право. 1992. № 12.

13. Клейменова Е.В., Моралева К.А. Правовая культура и ее стандарты в конституциях Российской Федерации // Правоведение. 2003. № 1.

14. Малахов В.П. Правосознание: природа, содержание, логика. – М., 2001.

15. Малъко А. В. Популизм и право // Правоведение. 1994. № 1.

16. Матузов Н. И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны "одной медали" //Правоведение. 1994. № 2.

17. Мялкин В.А. Взаимосвязь правосознания с нормой права // Власть силы, сила власти: Сб. науч. тр. / Отв. ред. и сост. В.В. Серкова. – М., 1996.

18. Насонова Л.И. Обыденное сознание как социокультурный феномен. – М., 1997.

19. Общественное сознание и его формы. – М., 1986.

20. Петрова Л.В. Правовая форма общественного сознания: социально-философский аспект. – Харьков, 1987.

21. Семитка А. П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс. – Екатеринбург, 1996.

22. Семитко А. П. Российская правовая культура: мифологи­ческие и социально-экономические истоки // Гос-во и право. 1992. № 10.

23. Семитко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс. – Екатеринбург, 1996.

24. Смоленский М.Б. Правовая культура, личность и гражданское общество в России: формула взаимообусловленности // Правоведение. 2003. № 1.

25. Соколов Н.Я. Профессиональное сознание юристов. – М., 1988.

26. Суслов В.А. Структура правосознания // Правоведение. 1997. № 2.

27. Татаринцева. Е. В. Правовое воспитание: методология к методика. – М., 1990.

28. Туманов В.А. Правовой нигилизм в историко-идеологическом ракурсе // Государство и право. 1993. № 8.

29. Щенникова М.В. Культура и право. – М., 1992.

30. Щербакова Н. В. Правовая установка и социальная активность личности. – М., 1986.

Тема 13. Правопорядок і законність:

Проблеми теорії і практики

(2 години)

Лекція 19 (26).

Поняття законності, її структура. Поняття принципів законності. Основні принципи законності та їх практичне значення. Проблеми реалізації принципів законності (на прикладі України). Роль і значення законності для розвитку суспільства.

Поняття гарантій законності. Загальні і спеціальні гарантії. Питання реалізації гарантій законності у реальному житті суспільства.

Поняття правопорядку: інструментально-дескрептивный аспект. Співвідношення понять правовий і суспільний порядок. Співвідношення понять правопорядок і законність. Співвідношення законності і правопорядку. Роль і значення правопорядку для розвитку суспільства.

Проблеми зміцнення законності і правопорядку. Чинники, що впливають на рівень законності і правопорядку у суспільстві. Шляхи та засоби зміцнення законності і правопорядку у суспільстві. Шляхи та засоби зміцнення законності і правопорядку. Мета, ефективність та результати заходів по зміцненню законності і правопорядку: ідеалізм і реальність.

Держава та інші суспільні інститути, що беруть участь у процесі формування рівня правопорядку і законності соціума. Держава як основний суспільний інститут, покликаний забезпечити оптимальний рівень правопорядку і законності у суспільстві. Місце і значення правоохоронних органів для створення оптимального режиму правопорядку і законності у суспільстві.

 

Завдання для самостійної роботи (2 години)

1. Проблеми зміцнення законності і правопорядку у сучасній Україні.

2. Шляхи та засоби зміцнення законності і правопорядку в українському суспільстві на теперішньому етапі її розвитку.

3. Місце і значення правоохоронних органів для створення оптимального режиму правопорядку і законності у суспільстві (на базі українського законодавства).

 

Рекомендовані теми для докладів та рефератів:

1. Держава як основний суспільний інститут, покликаний забезпечити оптимальний рівень правопорядку і законності у суспільстві.

2. Загальні і спеціальні гарантії законності та проблеми їх забеспечення в умовах сучасної України.

3. Законність, як стан; законність, як принцип.

4. Місце і значення правоохоронних органів для створення оптимального режиму правопорядку і законності у суспільстві.

5. Право, законність, правопорядок: проблеми співвідношення.

6. Правопорядок і право, їх співвідношення.

7. Правопорядок: проблеми становлення в Україні.

8. Проблеми визначення поняття законності у юридичній науці.

9. Проблеми зміцнення законності і правопорядку в Україні.

10. Проблеми реалізації принципів законності (на прикладі України). Роль і значення законності для розвитку сучасного українського суспільства.

11. Проблеми співвідношення законності та доцільності у процесі юридичної практики.

12. Співвідношення понять «правовий» і «суспільний порядок».

13. Співвідношення понять правопорядок і законність.

14. Чинники, що впливають на рівень законності і правопорядку усуспільстві.

15. Шляхи та засоби зміцнення законності і правопорядку у суспільстві.

Література:

1. Аврутин Ю.Е., Кикоть В.Я., Сыдорук И.И. Правопорядок: организационно-правовое обеспечение в Российской Федерации: Теоретическое административно-правовое исследование. – М., 2003.

2. Афанасьев В. С. Обеспечение законности: Вопросы теории и практики. По материалам органов внутренних дел. Автореф... дис... докт. юрид. наук. – М., 1993.

3. Афанасьев В.С. Современные проблемы теории законности. – М., 1993.

4. Бахрах Д. Н. Вопросы законности в государственном управ-лении//Правоведение. 1992. № 3.

5. Братусъ С. Н. Юридическая ответственность и законность. – М., 1984.

6. Государственная дисциплина и законность. – Л., 1990.

7. Евдокимова Е.Г., Ромашов Р.А. Правовой режим законности: теория и история // Правоведение. 2001. № 5.

8. Ефремов А.Ф. Принципы законности и проблемы их реализации. – Тольятти, 2000.

9. Ефремов А.Ф. Принципы и гарантии законности. – Самара, 1999.

10. Исаев И.А. Понятия «законность» и «целесообразность» в советской правовой науке 20-х годов // Сов. государство и право. 1985. № 10.

11. Исаев И.А. Революционная психология и революционная законность (Российский опыт 1917 г.) // Государство и право. 1995. № 11.

12. Казаков В.Н. О некоторых чертах современного международного правопорядка // Государство и право. 2003. № 4.

13. Конституция и закон: стабильность и динамизм / Отв. ред. В.П. Казимирчук. – М., 1998.

14. Кудрявцев В. Н. О правопонимании и законности // Гос-во и право. 1994. № 3.

15. Лисюткин А.Б. К понятию законности // Правоведение. 1993. № 5.

16. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М., 1973.

17. Малеин Н.С. О законности в переходный период // Теория права: новые идеи. – М., 1995. Вып. 4.

18. Некишев В. Л. Гуманизм и правопорядок. Социально-фило­софский аспект: Автореф... канд. юрид. наук. – М., 1993.

19. Правовое государство, личность, законность. – М., 1997.

20. Привезенцев Н.И. Законность в российском обществе (история, теория и практика). – СПб., 1998.

21. Рабинович П. М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Львов, 1979.

22. Рабинович П.М. Упрочение законности - закономерность социализма (вопросы теории и методологии исследования). – Львов, 1975.

23. Саванели Б.В. Правопорядок и юридическая практика. – Тбилиси, 1981.

24. Тихомиров М. Ю. О механизме обеспечения законности в управлении экономикой // Сов. гос-во и право. 1990. № 7.

25. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия, власть и правопорядок // Государство и право. 1994. № 1.