Проблеми правозастосування, як специфічної форми правореалізації

(2 години)

1. Правозастосування як особлива форма правореалізації.

2. Стадії правозастосовчого процесу.

3. Акти провозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).

4. Механізм і стадії застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на цих стадіях.

5. Складні форми застосування права.

6. Основні аспекти правозастосування.

 

Завдання для самостійної роботи (4 години)

1. Значення правозастосування для формування правової держави в Україні.

2. Найбільш поширені форми правозастосування у діяльності центральних органів виконавчої влади України.

3. Значення правових принципів для процесу правозастосування.

4. Умови та підстави застосування юридичних норм (співвідношення).

 

Рекомендовані теми для докладів та рефератів:

1. Значення правозастосування у правовому механізмі.

2. Правореалізація та правозастосування: спільне та особливе.

3. Правозастосування і державний примус.

4. Загальна характеристика форм правозастосування у залежності від характеру правореалізуючих дій.

5. Особливості правозастосування норм фінансового права.

6. Специфіка правозастосування норм конституційного права.

7. Особливості правозастосування норм адміністративного права.

8. Порівняння механізмів застосування юридичних норм кримінального та адміністративнго права.

9. Земельні правовідносини і правозастосування норм земельного права.

10. Зловживання у сфері правозастосування: причини та наслідки.

11. Стадії правозастосування норм кримінального права.

12. Застосування юридичних норм, як особлива форма реалізації права.

13. Підстави застосування юридичних норм.

14. Механізм застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на цих стадіях.

15. Стадії застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на цих стадіях.

 

Література:

1. Безродній С.Ф. Світова класична думка про державу і право: Навч. посібник. - К., 1999.

2. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М., 1992.

3. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: Практическое пособие для начинающих юристов. – М., 1997.

4. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М., 2002.

5. Галаган И.А., Василенко А.В. К проблемам теории правоприменительных отношений // Государство и право. 1998. № 3.

6. Григорьев Ф.А. Акты применения права. – Саратов, 1995.

7. Даніл’ян О. Роль конфліктів у суспільстві, що трансформується. – Харків, 2001.

8. Дзейко Ж.О. Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне дослідження: Монографія. ­–К., 2007.

9. Зайчука О. В., Оніщенко Н. М., Академічний курс підготовлений провідними вченими в галузі теорії держави і права у відповідності до типової програми на основі узагальнень та застосування новітнього емпіричного матеріалу// К.: Юрінком Інтер. 688

10. Евдокимова Е.Г. Цикличность правоприменения // Правоведение. 2001. № 6.

11. Иванов Р.Л. Применение норм права по российскому законодательству: общетеоретический аспект // Реализация норм права: Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 2. / Под ред. Е.Л. Невзгодиной. – Омск, 1999.

12. Карташов В.Н. Правоприменительная практика в социалистическом обществе. – Ярославль, 1986.

13. Карташов В.Н. Применение права. Ярославль: Изд-во Ярослав. ун-та, 1980.

14. Княгинин К.Н. Охранительные правоприменительные акты. Свердловск, 1991.

15. Коренев А. П. Нормы административного права и их при­менение. М., 1987.

16. Лазарев В. В. Применение советского права. Казань, 1972.

17. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекты приме­нения права. Казань, 1982.

18. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов. Казань, 1975.

19. Лазарев В. В., Левченко И. П. Правоприменительная дея­тельность органов внутренних дел. – М., 1989.

20. Правоприменение в советском государстве. – М., 1985.

21. Разин Л. М. Нормативные и правоприменительные акты органов внутренних дел. – М., 1969.

22. Ставицька О. Норми права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. – 2001. - №10.

23. Черкасов А. Д. Органы внутренних дел как субъекты при­менения права // Вопросы теории государства и права. – Сара­тов, 1986.

24. Шундиков К.В. Цели, средства и результаты в правореализационном процессе // Правоведение. 2001. № 4.

25. Юсупов В.А. Правоприменительная деятельность органов управления. – М., 1979.

 

 

Тема 3. Тлумачення юридичних норм,

Як складова процесу правореалізації

(2 години)

Лекція 3 (34).

Поняття тлумачення права. З'ясування і роз'яснення змісту юридичних норм.

Способи тлумачення права. Мовне тлумачення. Систематичний спосіб тлумачення. Логічний спосіб тлумачення. Історичний спосіб тлумачення.

Суб'єкти тлумачення права. Види тлумачення по суб'єктах. Офіційне і неофіційне тлумачення. Різновиди офіційного тлумачення права. Нормативне і казуальне тлумачення.

Об'єм тлумачення. Буквальне, розповсюджене і обмежене тлумачення.

Інтерпретаційні акти (акти тлумачення): поняття, види і структура. Відмінність інтерпретаційних актів від нормативно – правових актів і актів застосування права.

Семінарське заняття 2.

Тлумачення юридичних норм (2 година)

1. Поняття та види тлумачення юридичних норм.

2. Способи тлумачення юридичних норм. Особливості їх застосування на практиці.

3. Види тлумачення юридичних норм, їх загальна характеристика).

Завдання для самостійної роботи (6 годин)

1. Акти застосування юридичних норм: поняття, види.

2. Основні вимоги до правильного застосування юридичних норм.

3. Поняття, види і причини правозастосовчих помилок і шляхи їх усунення.

Рекомендовані теми для докладів та рефератів:

1. Семантичні проблеми видання правозастосовчого акту.

2. Логіка правозастосовчого акту.

3. Співвідношення логічного та семантичного у правозастосовчому акті.

4. Поняття юридичної техніки у контексті проблем правозастосування.

5. Конституційні засади у процесі видання правозастостосувчого акту.

6. Особливості судових рішень, як актів правозастосування.

7. Акти правозастосуваанння органів місцевого самоврядування (основні вимоги).

8. Правозастосовчі акти та система права.

9. Значення офіційних роз’яснень для процесу видання інтерпритаційних актів.

10. Особливості інтерпритаційних актів правоохоронних органів.

11. Синтаксіс інтерпритаційних актів.

12. Компетенція і правозастосовчий акт: проблема співвідношення.

13. Вплив процесу уточнення тексту юридичної норми на зміст інтерпритаційного акту.

14. Правозастосовча помилка у інтерпритаційному акті та шляхи їх усунення.

15. Умови запобігання виникнення правозастосовчих помилок у інтерпритаційних актах.

16. Вплив пануючої ідеології на результати історичного тлумачення юридичних норм.

17. Загальна характеристика інтерпиритаційних актів.

18. Мета тлумачення юридичних норм та їх роз’яснення.

19. Місце логічного способу тлумачення у процесі уточнення змісту юридичних норм.

20. Нормативне і казуальне тлумачення (загальне та особливе).

21. Об’єм тлумачення юридичних норм.

22. Особливості мовного тлумачення.

23. Принципи тлумачення юридичних норм.

24. Специфічні особливості тлумачення юридичних норм, як стадії тлумачення.

25. Співвідношення між буквальним, розширюючим та обмежуючим тлумаченням юридичних норм.

26. Співвідношення між нормативно-юридичними та інтерпритаційними актами.

27. Співвідношення між офіційним, аутентичним та неофіційним тлумаченням юридичних норм.

28. Співвідношення мовного та системного тлумачення.

29. Стадії тлумачення юридичних норм (загальна характеристика).

30. Суб’єкти тлумачення юридичних норм.

 

Література:

1. Абдрасулов Е.Б. Практика толкования закона в странах СНГ в переходный период // Правоведение. 2002. № 4.

2. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М., 1992.

3. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов: Практическое пособие для начинающих юристов. – М., 1997.

4. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М., 2002.

5. Власенко Н.А. Коллизионные нормы в советском праве. – Иркутск, 1984.

6. Вопленко Н. Н. Официальное толкование норм. – М., 1976.

7. Дроздов Г. В. Правовая природа разъяснений закона выс­шими органами судебной власти // Сов. гoc-во и право. 1992. № 1.

8. Лазарев В. В. Пробелы в праве и пути их устранения. – Ка­зань, 1974.

9. Маликов М.Ф. Гносеологические основы реализации права. – Уфа, 2000.

10. Матузов Н.И. Коллизии в праве: причины, виды и способы разрешения // Правоведение. 2000. № 5.

11. Мостков М. К. Проблемы реализации права. – Иркутск, 1988.

12. Некрасов С.И. Федеральные и региональные средства и способы преодоления юридических коллизий публично-правового характера // Государство и право. 2001. № 4.

13. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР. – М., 1962.

14. Половченко К.А. Толкование Конституции (и законов) Конституционными Судами России и Украины: теоретические и практические проблемы (Сравнительно-правовой анализ) // Государство и право. 2002. № 10.

15. Протасов В. Н. Юридическая процедура. – М., 1991.

16. Разин Л. М. Нормативные и правоприменительные акты органов внутренних дел. – М., 1969.

17. Самощенко И. С., Сырых В. М. Диалектика и методы тол­кования права // Труды ВНИИСЗ. Т. 6. Проблемы совершенст­вования законодательства. – М., 1976.

18. Соцуро Л.В. Неофициальное толкование норм права. – М., 2000.

19. Спасов Б. Б. Закон и его толкование. –М., 1986.

20. Суслов В.В. Герменевтический аспект законодательного толкования // Правоведение. 1997. № 1.

21. Тимофеев М. С. Место и роль толкования права в деятель­ности органов внутренних дел; Автореф... дис. канд. юрид. наук. – М., 1980.

22. Халфина Р. О. Необходимые условия действенности пра­ва // Сов. гос-во и право. 1990. № 3.

23. Черданцев А. Ф. Толкование советского права. – М., 1979.

24. Черданцев А.Ф. Логико-языковый феномены в праве, юридической науке и практике. – Екатеринбург, 1993.

25. Черданцев Ф.Ф. Толкование права и договора. – М., 2003.

Тема 4. Колізії та прогалини у праві: