Тема . Реалізація права. Застосування права

Методичні поради

Розкриваючи поняття реалізація норм права слід мати на увазі, що в теорії сьогодні не існує єдиного розуміння категорії "реалізація норм права". Висвітлюючи основні форми реалізації норм права - дотримання, виконання, застосування та використання, показати їх сособливості. Слід розповісти про стадії реалізації норм права, пов'язуючи їх з нормативними актами, що відповідають кожній з них. Дати визначення поняття правозастосування і показати його відмінність від інших форм реалізації права. Особливу увагу приділити суб'єктам правозастосування. Визначи основні етапи застосування права, звернувши увагу, що вчені висловлюють різні точки зору з цього питання. Докладно зупинитись на вимогах правильного правозастосування. Характеризуючи акти застосування права, звернути увагу на їх відмінність від нормативних і інтерпретаційних актів. Звернути увагу на особливості застосування норм права при наявності прогалин у законодавстві.

Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни:

1. Реал. права - це втілення правових норм в життя в процесі діяльності фізичних і юридичних осіб. Р. права - це кінцевий результат правового регулювання, перетворення норм права в правомірну поведінку. Р. права - складний процес, в якому беруть участь держава, юридичні і фізичні особи. Цей процес відбувається протягом певного часу і поділяється на певні стадії. Р.п. як процес втілення права в життя включає в себе: 1) юридичні механізми реалізації права; 2) форми безпосередньої реалізації права.

В країнах романо-германської правової сім'ї (або сім'ї континентального права) в т.ч. і в Україні процес правореалізації відбувається за такою схемою: Перший етап - надання природному праву та об'єктивно утвореним правовим нормам сили закону. Тобто конституційне закріплення цих прав з подальшою деталізацією у поточному законодавстві. Другий етап - дія різноманітних механізмів реалізації закону, за допомогою яких відбувається переведення або втілення приписів закону в конкретний зміст юридичних суб'єктивних прав і обов'язків. Основні механізми реалізації закону: конкретизація закону в підзаконних нормативних актах; роз'яснення норм законів, прийняття і дія процесуальних норм; процес і акти застосування права; діяльність державних органів по підготовці і прийняттю нормативних актів. Третій етап - власне реалізація права. Тобто перетворення норм права в дійсність з волі суб'єкта права.

Залежно від того, яка за характером припису норма права реалізуються -зобов'язуюча, забороняюча і уповноважуюча, розрізняють три основні форми реалізації норм права: виконання, дотримання, використання.

Застосування права - це здійснювана в спеціально-встановлених формах державно-владна діяльність державних органів і уповноважених державою компетентних осіб та громадських об'єднань, яка полягає в підготовці і прийнятті індивідуально-конкретних рішень з метою вирішення конкретних справ. Застосування права - це реалізація норм права в результаті якої підтверджуються, встановлюються, змінюються, скасовуються юридичні права і обов'язки. Вимоги до правильного застосування права:1.Законність. 2. Обгрунтованість. 3. Доцільність. 4.Справедливість.

Стадії застосування права: 1.Встановлення та аналіз фактичних обставин справи, що потребує застосування правової норми. 2. В вибір правової норми. 3. Встановлення аутентичності правової норми. Перевіряється дія даної норми у часі, просторі та за колом осіб. 4. Тлумачення норми права. На цій стадії відбувається тлумачення норм права, тобто з'ясування точного змісту кожного з елементів її структури. 5. Прийняття рішення у справі. 6. Оформлення рішення в акті застосування правової норми. 7. Доведення змісту рішення до виконавця і сторін у справі або зацікавлених осіб і організацій. Рішення може бути доведене як письмово так і усно, або через засоби масової інформації. 8. Виконання рішення.

Тема. Тлумачення права

Методичні поради

В ході підготовки теми необхідно з'ясувати необхідність іважливість тлумачення як елементу юридичної діяльності. Зокрема, звернути увагу на неможливість процесу правотворчості без здійснення тлумачення та на необхідність тлумачення як передумови, попередньої стадії реалізації правових норм в суспільному житті. Зупинитись на ролі тлумаченя в процесі застосування правових норм. З'ясувати два аспекти проблеми тлумачення: уяснення і роз'яснення. Визначити поняття і мету тлумачення: уяснення дійсного змісту і соціального призначення правої норми. Розглянути способи уяснення і роз'яснення правових норм. Розглядаючи способи тлумачення, треба приділити увагу їх взаємопоєднанню і зв'язку між собою. Проаналізувати види тлумачення правових норм: офіційне і неофіційне тлумачення, нормативне і казуальне тлумачення. Дати поняття неофіційного тлумачення. Аналізуючи види тлумачення необхідно звернути увагу на критерії їх класифікації. Звернути увагу що деякі види мають подвійну назву.

Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни:

Під тлумаченням норм права розуміють уяснення змісту правової норми та встановлення волі законодавця, закріпленої в конкретній нормі. Тлумачення права означає переклад його абстрактних велінь на зрозумілу і доступну мову конкретних понять і висновків. Тобто необхідність в тлумаченні норм права виникає через те, що вони мають загальний характер, передбачають типові ознаки певних дій і відносин, в той час як реальні суспільні відносини завжди конкретні, відрізняються певними індивідуальними особливостями. Тому в кожному конкретному випадку реалізації норм права виникає необхідність з'ясувати чи стосується даний конкретний випадок виду відносин, передбачених законодавцем.

Тлумачення норм права можна класифікувати на декілька видів: 1. За юридичною силою тлумачення - слід розрізняти офіційне і неофіційне тлумачення. Офіційне тлумачення норм права - це тлумачення, яке дається уповноваженими на те державними органами (а в деяких випадках за дорученням держави іншими організаціями). Інтерпретаційні акти, які з'являються в ході такого тлумачення мають нормативний характер, тобто є обов'язковий характер для суб'єктів, які реалізують дану норму. Суб'єкти офіційного тлумачення визначаються законом або їх статусом у системі органів держави. Види нормативного тлумачення: 1.Аутентичне. Тлумачення органу, який сам видав норму права. У випадку коли виникає тенденція неправильного тлумачення певної норми іншими органами. (Напр. Верховна Рада України постановою може роз'яснити свій закон або окрему норму). 2.Легальне. Тлумачення яке дають спеціально уповноважені державні органи, які не приймали дану норму, але на які законодавчий або інший вищий нормотворчий орган поклав обов'язок розробити норми, які конкретизують ці загальні положення. З.Правозастосовче. Це тлумачення норм права відносно конкретних фактів, які дають судові і арбітражні органи в ході вирішення справ, роз'яснюючи права і обов'язки сторін в рамках конкретних правовідносин. А також це тлумачення адміністративних органів, які вони діють в рамках своєї компетенції, застосовуючи норми права і одночасно здійснюють обов'язкове тлумачення норм права з тих правовідносин, які виникають між ними і іншими суб'єктами права. Неофіційне тлумачення — це тлумачення, яке не має юридичної сили. Тобто воно не є обов'язковим тому що не забезпечується державним приимусом. Види неофіційного тлумачення: 1.Доктринальне. Роз'яснення, коментарі, які дають наукові працівники, викладачі, кваліфіковані практики в результаті безпосереднього аналізу права, правових концепцій (доктрин). Інколи доктринальні висновки можуть слугувати орієнтиром для офіційного тлумачення законів. 2.Спеціально-компетентне. Засноване на спеціальних професійних знаннях в галузі права. Здійснюється особами, що мають вищу юридичну освіту. (Адвокати, прокурори, працівники юридичних служб). З.Повсякденне. Здійснюється особами, що не мають спеціальної юридичної освіти.