Як називається процес підготовки співробітників до виконання нових виробничих функцій, зайняття нових посад і рішення нових задач.

А) професійний розвиток;

Б) професійне навчання;

В) професійна освіта.

За допомогою чого виявляється відповідність між професійними знаннями і навичками, якими повинен володіти персонал організації для реалізації її цілей?

А) визначення потреб у профрозвитку;

Б) атестація;

В) співбесіда.

Як називається процес безпосередньої передачі нових професійних навичок або знань співробітникам організації?

А) професійне навчання;

Б) професійний розвиток;

В) професійна освіта.

За допомогою якого методу проводиться роз,яснення і демонстрація прийомів роботи безпосередньо на робочому місці?

А) лекція;

Б) інструктаж;

В) кейси.

При якому методі самостійного навчання співробітник тимчасово переміщується на іншу посаду з метою отримання нових навичок?

А) кейси;

Б) ротація;

В) інструктаж.

За допомогою якого методу навчання проводиться аналіз і групове обговорення конкретної ситуації?

А) ділові ігри;

Б) кейси;

В) лекція.

Який метод навчання є найбільш близьким до реальної професійної діяльності?

А) кейси;

Б) ділові ігри;

В) інструктаж.

За допомогою якого методу визначається і реєструється потреба у професійному навчанні?

А) ротація;

Б) атестація;

В) планування.

Що означає поняття “капіталовкладення організації в розвиток своїх співробітників”?

А) витрати на профрозвиток;

Б) прямі витрати на профрозвиток;

В) бюджет профнавчання.

10. Про який принцип навчання йде мова:” … те про що говориться під час навчання має відношення до професійного, або приватного життя, того, хто навчається”.

А) участь;

Б) зворотній зв,язок;

В) актуальність.

Питання для самостійного вивчення

1. Статистика навчання персоналу
2. Робота з резервом персоналу в організації

 

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись періодичними літературними джерелами (газети, журнали з питань управління персоналом), ресурсами Internet та інформаційними джерелами.

З першого питання необхідно вказати основні показники, за допомогою яких проводять облік та аналіз ефективності та якості системи навчання персоналу в організації.

З другого питання слід дати характеристику основним етапам процесу роботи з резервом персоналу в організації, визначити основні принципи такої роботи та її роль в системі розвитку персоналу сучасної організації, навести приклади.

Відповіді на питання повинні бути представлені у вигляді короткого конспекту (можна у вигляді схем), або прикладені у вигляді копій документів.

Інформаційні джерела

1. Моргунов Е.В. Управление персоналом: исследование, оценка, обучение: Учебное пособие. – М.: ЗАО”Бизнес-школа”, “Интел-синтез”, 2000, 264 с.

2. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу: Навчально-практичний посібник. – К.: Знання, 2002, 135 с.

3. Петюх В.М. Управління персоналом. Навчально-методичний посібник. – К.: КНЕУ, 2000, 124 с.

4. Травин В.В., Дятлов В.А. Менеджмент персонала предприятия: Учебное пособие. – М.: Дело, 2000, 272с.

5. Управление персоналом предприятия: Учебное пособие для вузов (под редакцией А.А.Крилова, Ю.В.Пружинского). – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002, 495 с.

6. Уткин Э.А. и др. Управление персоналом в малом и среднем бизнесе.-М.:1998.

7. Управление персоналом в организации. Под ред. А.Я.Кибанова.-М.:1997. 489 с.

Алгоритм вивчення теми

Термінологічний словник

№№	Основні поняття та терміни теми	Зміст
1.	Вивільнення (звільнення) персоналу	– це вид діяльності, який передбачає комплекс заходів спямованих на дотримання правових нор та організаційно-психологічної підтримки з боку адміністрації при звільненні співробітників.
2.	Класифікація видів звільнення за крітерієм доборовільнсті залишення працівниками організації	- звільнення за ініціативою співробітника (за власним бажанням) - звільнення за ініціативою працедавця (за ініціативою адміністрації) - вихід на пенсію

Довідкова інформація

Витяг з Кодексу законів про працю України / КЗПП /

 

(Затверджується Законом N 322-VIII (322а-08) від 10.12.71ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375)

 

Стаття 36. Підстави припинення трудового договору

 

Підставами припинення трудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншогоуповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;

6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбачені контрактом.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення

чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

(Стаття 36 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10

від 29.07.81, N 6237-10 від 21.12.83, N 5938-11 від 27.05.88;

Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 487-IV

(487-15) від 06.02.2003)

 

Стаття 37. Припинення трудового договору з працівником, направленим за постановою суду на примусове лікування

 

Крім підстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, трудовий договір припиняється також у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію.

 

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

 

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

(Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 5584-09

від 17.01.80, N 6237-10 від 21.12.83, N 7543-11 від 19.05.89;

Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3694-12 від 15.12.93, N 6/95-ВР

від 19.01.95, N 1356-XIV (1356-14) від 24.12.99)

 

Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

 

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

(Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від

19.01.95)

 

Стаття 39-1. Продовження дії строкового трудового договору

на невизначений строк

 

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

(Кодекс доповнено статтею 39-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від

19.01.95)

 

Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи

власника або уповноваженого ним органу

 

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише

у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

(Пункт 1-1 статті 40 втратив чинність на підставі Закону

N 92/94-ВР від 12.07.94)

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входитьнакладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

(Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставі

Закону N 1356-XIV (1356-14) від 24.12.99)

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

(Частину третю статті 40 виключено на підставі Закону

N 6/95-ВР від 19.01.95)

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

(Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6237-10

від 21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88;

Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95,

N 263/95-ВР від 05.07.95, N 2343-XII (2343-12) від 14.05.92 - в

редакції Закону N 784-XIV (784-14) від 30.06.99 - набирає

чинності з 1 січня 2000 року, із змінами, внесеними згідно із

Законом N 1356-XIV (1356-14) від 24.12.99)

 

 

Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового

договору з ініціативи власника або уповноваженого

ним органу з окремими категоріями працівників за

певних умов

 

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;

1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

(Стаття 41 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11

від 27.05 88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3632-12 від

19.11.93, N 184-IV (184-15) від 17.10.2002)

Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12); 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.(Стаття 42 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7543-11від 19.05.89; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3706-12 від16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 75/95-ВР від 28.02.95,N 263/95-ВР від 05.07.95) Стаття 42-1. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором. Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівники мали до вивільнення, визначаються колективним договором.(Кодекс доповнено статтею 42-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від19.01.95) Стаття 43. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.(Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10від 24.01.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88;Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92, N 3719-12від 16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 2343-III (2343-14) від05.04.2001, N 1096-IV (1096-15) від 10.07.2003) Стаття 43-1. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: ліквідації підприємства, установи, організації; незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу; звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченимизаконодавством; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації; звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян; звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).(Кодекс доповнено статтею 43-1 згідно із Законом N 2134-12 від18.02.92; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3632-12 від19.11.93, N 3719-12 від 16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95,N 1096-IV (1096-15) від 10.07.2003) (Офіційне тлумачення поняття, використаного в абзаці шостомучастини першої статті 43-1 див. в Рішенні Конституційного СудуN 14-рп/98 (v014p710-98) від 29.10.98) Стаття 44. Вихідна допомога При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.(Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3694-12 від15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95; в редакції Закону N 1356-XIV(1356-14) від 24.12.99) Стаття 45. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"(1045-14). Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення. У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.(Стаття 45 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від19.01.95, в редакції Закону N 2343-III (2343-14) від05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV(1096-15) від 10.07.2003) Стаття 46. Відсторонення від роботи Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.(Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від19.01.95) Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.(Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2240-10від 29.07.81; Законом N 871-12 від 20.03.91) Стаття 48. Трудові книжки Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. (Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12від 20.03.91, N 374/97-ВР від 19.06.97, N 1356-XIV (1356-14) від24.12.99, N 429-IV (429-15) від 16.01.2003) Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.(Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від20.03.91) Глава III-А ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ВИВІЛЬНЮВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ (Кодекс доповнено главою III-А згідно з Указом ПВР N 5938-11 від 27.05.88) (Статтю 49-1 виключено на підставі Закону N 263/95-ВР від 05.07.95) Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.(Стаття 49-2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12від 20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95) (Стаття 49-3 втратила чинність з 1 січня 2001 року напідставі Закону N 2213-III (2213-14) від 11.01.2001) Стаття 49-4. Зайнятість населення Зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених цим Кодексом, при неможливості їх самостійного працевлаштування, забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення"(803-12). Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов'язаних з вивільненням працівників.(Кодекс доповнено статтею 49-4 згідно із Законом N 871-12 від20.03.91, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2343-III(2343-14) від 05.04.2001)

План семінарського заняття

Семінарське заняття №13

План

(Питання для обговорення)

1. Звільнення персоналу з організації: сутність та правові аспекти

2. Морально-психологічні аспекти звільнення працівників з організації

3. Світовий досвід управління звільненням персоналу

Практичні завдання до теми

Для закріплення знань з даної теми необхідно виконати практичне завдання та підсумковий тест (тестування проводиться під час семінарського заняття).

Практичне завдання.

І. Розглянте конкретну СИТУАЦІЮ та письмово виконайте запропоновані завдання.

 

СИТУАЦІЯ 1.

Марина Власенко працюєте керівником торгового відділу на підприємстві «Біостокс», яке займається реалізацією фармакологічної продукції. Сьогодні до неї звернулась одна з працівниць відділу – Тетяна, з проханням звільнити її з роботи за власним бажанням, крім того, через місяць, йде на пенсію досить досвідчений працівник, Надія Михайлівна. Тетяна, також є досить досвідченим і потрібним для відділу та підприємства в цілому працівником. Крім того, Марина розуміє, що зараз не дуже просто знайти нових працівників на вакантні місця.

ЗАВДАННЯ ДО СИТУАЦІЇ:

1. Якими повинні бути дії Марини, як лінійного керівника, в процесі звільнення працівника з посади?

2. Які документи повинні бути оформлені у відділі кадрів у випадку звільнення цих працівників?

3. Яким чином можна вийти з цієї ситуації з найменшими втратами для підприємства?

ІІ. Дайте відповіді на ТЕСТ

ТЕСТ-ОПИТУВАННЯ: позначте знаком «+» правильну і знаком «-» неправильну відповідь

1. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації припиняє дію трудового договору.

2. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

3. Угода сторін не є підставою припинення трудового договору

4. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

5. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

6. Не допускається відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.

7. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

8. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

9. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника не продовжується.

10. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Питання для самостійного вивчення

1. Як правильно звільнитися з організації?

2. Як забезпечити безпеку організації при звільненні працівників?

Для засвоєння матеріалу з питань самостійної роботи слід скористатись періодичними літературними джерелами (газети, журнали з питань управління персоналом), ресурсами Internet та інформаційними джерелами.

З першого питання необхідно розкрити основні прав