Ключові напрямки реформ для досягнення стратегічних цілей

I. Макроекономічна стабілізація, насамперед, вимагає від Уряду відповідальної та виваженої фіскальної політики, адже саме за цю сферу державної макроекономічної політики відповідає Уряд. У 2016 році головним завданням є утримання досягнутої минулого року макроекономічної стабільності та подальше оздоровлення державних фінансів, яке передбачає впровадження реформ, що стануть запобіжниками відтворення подібної кризи в майбутньому.

1. Реформування системи управління державними фінансами. Однією з причин постійних криз у сфері державних фінансів, з якими стикається Україна, є відсутність діючих правил, які обмежували б можливості для безвідповідального витрачання коштів та забезпечували б ефективність цих витрат. На відміну від більш розвинених країн, в яких діють жорсткі бюджетні обмеження та можливості для Міністерства фінансів чітко контролювати обсяг витрат, в Україні роль Міністерства фінансів є порівняно слабкою, а бюджетні обмеження часто порушуються. Це призводить до витрат, яких країна не може собі дозволити і які фінансуються руйнівними для економіки способами - друкуванням грошей, накопиченням боргів тощо. Неякісне планування витрат з боку розпорядників коштів призводить до низької ефективності використання коштів та поганої якості державних послуг. Сильна роль Міністерства фінансів, дотримання жорстких бюджетних обмежень, ефективне використання коштів та впровадження середньострокового бюджетного планування стануть запобіжниками від подібних порушень в майбутньому.

2. Пенсійна реформа. Пенсійна система в Україні хаотично організована та перебуває в стані хронічного глибокого дефіциту. Пенсії в Україні виплачуються за більш ніж 20 законами, зі своїми різними правилами. Певні категорії пенсіонерів користуються привілеями, зокрема правом виходу на пенсію значно раніше встановленого для звичайних громадян пенсійного віку, що створює великий фінансовий тиск на Пенсійний фонд. Значна частина пенсійних виплат, фактично, не відноситься до пенсій як таких і є просто доплатою тим чи іншим категоріям пенсіонерів з бюджету. В результаті, розрахунок отримуваної пенсії є непрозорим для громадянина і відірваним від внесків, які громадянин сплачує до Пенсійного фонду - що перетворює дані внески на форму оподаткування, якого громадяни починають активно уникати. Нагромадження доплат, надбавок та привілеїв підривають фінансовий стан пенсійної системи та ставлять її під загрозу банкрутства. Пенсійна система гостро потребує приведення до ладу, уніфікації та чіткої прив'язки пенсійних виплат до внесків громадян.

3. Впровадження адресної системи соціальної підтримки. Досягнення стабільності державних фінансів потребує суттєвого підвищення ефективності застосування державних коштів, перш за все, коштів соціальних видатків. Загальні соціальні видатки державного сектору на 2016 рік заплановані на рівні близько 350 млрд гривень - більше третини від сумарних витрат держави. При цьому, лише 25% видатків на соціальні програми потрапляють до реально нужденних громадян. Досягти реальної та дієвої соціальної підтримки саме бідних громадян, ефективно використовуючи при цьому кошти платників податків, можна лише за рахунок впровадження адресної підтримки.

II. Привабливий діловий клімат передбачає провадження низки реформ, які дозволять забезпечити вихід на траєкторію сталого економічного зростання.

1. Податкова реформа та реформа адміністрування податків. Україна потребує побудови простої, прозорої, справедливої та прогнозованої податкової системи, яка б стимулювала інвестиції та підтримувала економічне зростання. Це вимагає як змін до системи податків, які б спрощували її та розширювали базу оподаткування, так і підвищення прозорості та якості адміністрування податків. Податкові реформи, які провадилися після Революції Гідності, вже частково покращили ситуацію, проте подальші кроки все ще залишаються потрібними. При цьому, особлива увага буде приділена реформі податкових та митних органів, які найчастіше з усіх державних органів стикаються з бізнесом і найчастіше стають об'єктом його нарікань.

2. Приватизація та реформа управління держпідприємствами. На сьогодні в Україні налічується 3500 державних підприємств, із яких 1700 не підлягають приватизації, у той час як у країнах Європейського Союзу кількість державних підприємств у середньому складає не більше 300. Таким чином, сектор державних підприємств в Україні є аномально великим за розміром. Українські державні підприємства часто неефективно управляються та стають джерелом збагачення для корупціонерів, також вони страждають від нестачі коштів для капіталовкладень.

Приватизація держпідприємств дозволить залучити капітал приватних інвесторів у розвиток, модернізацію та технічне переоснащення приватизованих підприємств, створити додаткові робочі місця та забезпечити соціальні гарантії працівникам. Саме за рахунок приватизації Україна може залучити такі необхідні для неї іноземні інвестиції, які дозволять нам реструктуризувати та модернізувати нашу економіку.

Також, приватизація є потужним антикорупційним заходом, оскільки прибирає можливості для збагачення за рахунок використання майна державних підприємств. Стратегічні ж підприємства, що не підпадуть під приватизацію, мають пройти через реформування та осучаснення їхньої системи управління, що дозволить зробити їх ефективними та конкурентоспроможними.

Нарешті, приватизація здатна збільшити доходи державного бюджету та знизити рівень державного боргу.

3. Дерегуляція та покращення інвестиційного клімату. Великою проблемою України є низький рівень інвестицій в її економіку - трохи більше 10% від ВВП, у той час як нормальною вважається частка інвестицій у ВВП на рівні 20-25%. Нестача капіталовкладень українського бізнесу та низький рівень притоку іноземних інвестицій обмежують створення нових робочих місць та стримує зростання економіки. Вагомою причиною такого низького рівня інвестицій є різноманітні обмеження, які заважають бізнесу розвиватися, та певні точкові проблеми (наприклад, невідшкодування ПДВ експортерам), що відлякують інвесторів. Зняття обмежень через дерегуляцію та вирішення цих точкових проблем дозволить залучити інвестиції та створити нові робочі місця для громадян України – а залучення інвестицій з країн ЄС допомагатиме Україні на шляху євроінтеграції. Крім того, дерегуляція має сильний антикорупційний ефект, оскільки зменшує можливості для хабарництва з боку чиновників.

4. Земельна реформа. Діючий мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення позбавляє селян їхнього права на власність та стримує розвиток аграрного ринку. Впровадження земельного ринку може стати джерелом потужного зростання в агросекторі та значно підвищити рівень добробуту на селі.

5. Реформування енергетичного сектору. Енергетичні ринки в Україні довгий час були монополізованими та низькоконкурентними, що обмежувало можливості для їхнього розвитку. У той же час, встановлення для домогосподарств занижених у порівнянні з ринковою вартістю цін на природний газ створило потужні корупційні схеми, пов'язані з перепродажем цього газу за ринковими цінами. Після Революції Гідності вдалося добитися суттєвого прогресу в реформуванні сектору, від прийняття нового євроінтеграційного закону про ринок газу до впровадження єдиної ціни на газ. Подальше втілення реформ дозволить українському споживачеві отримувати якісні послуги за конкурентною ціною та допоможе залучити інвестиції в енергетичну галузь.

III. Встановлення верховенства права та протидія корупції. Розбудова антикорупційних органів.

Створені після Революції Гідності незалежні антикорупційні органи - Національне антикорупційне бюро, спеціальна прокуратура, Національне агентство із запобігання корупції - є наріжним каменем антикорупційної реформи. Уряд зобов'язується всебічно забезпечити функціонування антикорупційних інституцій, а також впровадити електронне декларування доходів для державних службовців. Найнагальнішими завданнями для державної влади в антикорупційній сфері в найближчі місяці Уряд вважає:

- ефективну імплементацію законодавства та функціонування антикорупційних інституцій, створених після Революції Гідності;

- подальший прогрес у лібералізації та дерегуляції економіки, приватизації та підвищення прозорості державного управління;

- співпрацю усіх гілок влади щодо реформування судової системи.

Враховуючи особливу роль прозорості в якості засобу протидії корупції, Уряд впровадить обов’язкову відкриту публікацію он-лайн усіх договорів, в яких використовуються публічні кошти, за винятком договорів, що стосуються оборонної сфери. Без подібної публікації жоден з таких договорів не буде вважатися дійсним. Ця практика була з великими успіхом застосована у Словаччині – тепер цим європейським досвідом зможе скористатися й Україна.