ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ТЕМА 19. ІНФЛЯЦІЯ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ



1. Сутність та види інфляції.

2. Причини інфляції.

3. Соціально-економічні наслідки інфляції.

4. Механізм регулювання інфляційного процесу. Антиінфляційна політика держави.

Сутність та види інфляції

У найбільш загальному розумінні інфляціяозначає знецінення грошей у результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу відносно суми товарних цін.

У докапіталістичну епоху знецінення грошей відбувалося в результаті втрати довіри до монет, при карбуванні яких закладалося менше металу (порівняно з офіційно встановленою кількістю), або внаслідок зниження вартості виробництва золота. Але така інфляція мала обмежений характер. З початку ХVІ ст. до останньої третини XIX ст. інфляція виникала лише під час воєн та повоєнної розрухи. У цей період держава могла вдатися до надмірної емісії паперових грошей і припинити їх обмін на золото. Після воєн XIX ст. рівень цін знижувався, тому наприкінці XIX ст. вони були на такому рівні, як і на початку століття.

На рубежі XIX – XX ст. інфляція набула постійного і загального характеру, охопивши майже всі розвинуті країни. При цьому її темпи стають високими, а у деяких країнах навіть стрімкими. Крім того, інфляція після 1914 р, відбувалася за умов відсутності в обігу золотих монет, а згодом і нерозмінності банкнот на золото (після кризи 1929-1933 рр.), у результаті чого замість золотих цін встановлюються паперові грошові ціни.

Від чого залежить кількість грошей, необхідна для забезпечення товарного обігу? Передусім від суми цін товарів, що підлягають реалізації протягом певного періоду, скажімо року. Кількість грошей в обігу залежить далі від швидкості обігу кожної грошової одиниці. Це пов’язане із тим, що одна і та ж сума грошей може обслуговувати більше чи менше число актів купівлі-продажу.

Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає інфляцію. Інфляція – це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція – це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає в усі сфери економічного життя і починає його руйнувати. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під час інфляції має місце:

- знецінювання грошей по відношенню до золота;

- знецінювання грошей по відношенню до товару;

- знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

Виходячи з цього можна дати наступне визначення інфляції: інфляція – це підвищення загального рівня цін. Це не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються. Це означає, що інфляція має незбалансований характер унаслідок чого змінюються відносні ціни і деформується структура попиту. Тому інфляція є найбільш чутливим показником нестабільності економіки. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін.

Виходячи із темпів інфляції виділяють наступні види інфляції:

1) "повзучу" – коли ціни зростають у незначному обсязі (до 5% за рік);

2) "галопуючу" – коли ціни зростають за рік на 10% і дещо більше;

3) "гіперінфляцію" – коли ціни зростають на 1–2% щоденно.

Багато сучасних економістів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса, вважають повзучу інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно умов виробництва і попиту, що постійно змінюються. Але якщо інфляція перетворюється у галопуючу вона виявляє руйнівний вплив на економіку.

Коли ціни підстрибують різко і неймовірно, нормальні економічні відносини руйнуються. Власники підприємств не знають, яку ціну на товари слід призначити і промислові підприємства здебільшого переходять на інші, значно менш ефективні форми розрахунку, наприклад – бартер. Споживачі не знають, яку ціну сплачувати. Постачальники сировини бажають одержати реальні товари, а не гроші, що стрімко знецінюються. Кредитори намагаються уникати своїх боржників, щоб не одержувати повернутий борг в дешевих грошах. Гроші фактично втрачають ціну і перестають виконувати свої функції в якості міри вартості і засобу обміну. В окремих випадках з’являються паралельні валюти, зростає роль стабільних іноземних валют.

Існують інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану; збалансовану і незбалансовану:

- очікувану інфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом дій уряду;

- неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно впливає на систему оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме по собі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільного попиту;

- у разі збалансованої інфляції ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підіймаються досить повільно і водночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку за результатами середньорічного зростання цін підіймається і процентна ставка державного банку і таким чином ситуація подібна ситуації із стабільними цінами;

- при незбалансованій інфляції співвідношення цін товарних груп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.

Причини інфляції

Зростання цін може бути пов’язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом та пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією. Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополізації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації та ревальвації грошової одиниці, зміни кон’юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв’язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не будь-яке зростання цін є інфляцією. Важливо виділити насправді інфляційне.

До найважливіших інфляційних причин зростання цін прийнято відносити наступні:

- незбалансованість державних видатків і надходжень - дефіцит бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок випуску додаткових грошей, що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок – інфляція;

- мілітаризація економіки. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші;

- відсутність вільного ринку і досконалої конкуренції. Сучасний ринок здебільш олігополістичний, що дозволяє виробникам піднімати ціни на товари;

- відкритість економіки. Зі зростанням відкритості економіки зростає імпортована інфляція, а можливості для боротьби з такою інфляцією у держави досить таки обмежені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт;

- інфляційні очікування. Такі очікування викликають в інфляції самопідтримуючий характер. Населення і господарські суб’єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи їх швидке подорожчання. Виробники, очікуючи підвищення цін з боку своїх постачальників, водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і тим самим пожвавлюють інфляцію.

До причин інфляції також відносять:

- державну монополію на емісію грошей;

- профспілкову монополію;

- монополію великих фірм.

Ці три види монополій пов’язані між собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись і поза державою, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.

В теоріях, що опрацьовуються західними економістами, виділяються у вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляції витрат. У цих концепціях причина інфляції пов’язується із змінами у сукупному попиті і сукупній пропозиції.

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів і підвищуються ціни. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть своєчасно реагувати на зростання попиту. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту можна пояснити однією фразою: «Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів».

Інфляція пропозиції – зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва і зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат може бути олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати та ін. Теорія інфляції, зумовлена зростанням витрат, пояснює зростання цін такими чинниками, що призводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін, наслідком чого є зменшення пропозиції товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Зменшення пропозиції, в свою чергу, веде до підвищення рівня цін. При такому підході витрати стають причиною зростання цін в економіці. На практиці не легко відрізнити один тип інфляції від іншого, вони тісно пов’язані і постійно взаємодіють, наприклад, зростання заробітної плати може розглядатися і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

Між інфляцією попиту і інфляцією пропозиції існує суттєва різниця. Остання сама по собі має змогу зупинитися, тоді як інфляція попиту потребує зовнішнього втручання для своєї зупинки. Для стримування інфляції попиту перш за все використовуються засоби державної політики націлені на скорочення сукупного попиту, наприклад, «заморожування» заробітної плати, ліквідація різного роду дотацій і пільг населенню.

Інфляція, зумовлена зростанням витрат породжує спад, який у свою чергу стримує додаткове збільшення витрат, що веде до стабілізації цін.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.232.96.22 (0.013 с.)