Людський капітал та його особливості. Роль освіти у формуванні людського капіталу




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Людський капітал та його особливості. Роль освіти у формуванні людського капіталу



Поняття „людський капітал” вперше з’явилося в західній економічній літературі на початку 1960-х років. Пізніше, завдяки роботам відомих американських учених-економістів Т. Шульца, Г. Беккера, Л. Туроу, Я. Мінсера та інших, російських дослідників С.А. Дятлова, Р.И. Капелюшникова, М.М. Критського, А. Саградова, а також українських учених О.А. Грішнової, Г.І. Євтушенко, В.І. Куценко, сформувалася теорія людського капіталу.

Розглянемо основні положення теорії більш детально.

1. Людський капітал характеризує сукупність накопичених людиною (людьми) знань, навичок, здібностей, певного запасу здоров’я і мотивацій, які раціонально використовуються в економічній діяльності. Окрема особаздобуває такі продуктивні характеристики шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду, з використанням при цьому своїх природних здібностей.

Намікроекономічному рівні під людським капіталом розуміється сукупна кваліфікація та продуктивні здібності всіх працівників підприємства, а також здобутки підприємства у справі ефективної організації праці та розвитку персоналу. Намакроекономічному рівнійдеться про суму людського капіталу всіх підприємств та всіх громадян країни як частину національного багатства країни.

2. Важливу роль у формуванні людського капіталу відіграють освіта і професійна підготовка. Згідно із Законом України „Про освіту” метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками. З точки зору розвитку людських здібностей до праці процес освіти та професійної підготовки включає: загальну середню освіту; професійну підготовку на виробництві; професійно-технічну освіту; вищу та післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту. Професійна освіта повинна орієнтуватися на потреби людини в розвитку і самореалізації, а також на потреби ринку праці.

Найкращими вимірниками обсягу накопиченого людського капіталу вважаються час (кількість років) та загальна сума коштів, що витрачені на освіту і підвищення кваліфікації. За експериментальними розрахунками фахівців Інституту економіки Російської академії наук, наприклад, людський капітал росіян оцінюється приблизно в 200 тис. дол. на душу населення (для працівників вищої кваліфікації цей показник вище).

Людський капітал практично у всіх країнах перевищує половину накопиченого національного багатства, про що свідчать дані таблиці 18.1.

Таблиця 18.1 - Оцінки людського капіталу наприкінці XX століття (трлн. дол.)

Країни Людський капітал, трлн. дол. У % до:
національного багатства країн світового підсумку рівня США
Світовий підсумок Країни „сімки” і ЄС з них США Країни ОПЕК Країни СНД Інші країни        

3. Людський капітал утворюється завдяки інвестиціям. Інвестиції в людський капітал бувають кількох видів: 1) витрати на освіту, які формують робочу силу, сприяють зростанню її кваліфікації і професіоналізму; 2) витрати на охорону здоров’я – профілактику захворювань, медичне обслуговування, що підвищує працездатність і продуктивність праці людей; 3) витрати на трудову мобільність, переміщення працівників з місць відносно низької продуктивності праці в місця з відносно високою продуктивністю; 4) витрати на пошук економічно значимої інформації; 5) витрати на виховання дітей (вкладення в майбутній людський капітал). Причому інвестування здійснюється двояко – як вкладення фінансових коштів і як витрати часу та сили, тобто як певні види людської діяльності.

4. На людський капітал поширюється поняття зношування. Природне старіння людського організму означає фізичне зношування людського капіталу. Знецінення ж знань або раніше одержаної освіти приводить до його морального зношування, яке може компенсуватися набуттям необхідного професійного досвіду. Це потребує постійних інвестицій у людський капітал.

5. Людський капітал, як і речовий капітал, в процесі використання має створювати своєму власнику певні вигоди, приносити дохід – заробітну плату, процент чи прибуток. Зростання доходів стимулює подальші інвестиції в людський капітал, які сприяють новому зростанню доходів. За оцінками багатьох економістів, інвестиції в людський капітал є найвигіднішими як для окремої людини, так і для всього суспільства.

6. Для оцінки ефективності інвестицій в людський капітал дослідники звертаються до техніки аналізу „витрати – вигоди”.

Найчастіше аналізуються витрати, пов’язані з одержанням освіти. Їх поділяють на три групи: 1) прямі матеріальні витрати – плата за навчання; витрати на підручники, послуги бібліотеки, канцтовари тощо; витрати, пов’язані зі зміною місця проживання; 2) втрачені заробітки – заробітки, які людина могла б мати, якби не навчалася, мінус доходи студента (стипендія та підробітки); 3) моральні витрати – втрата вільного часу, зміна звичного соціального оточення, стресові ситуації під час іспитів тощо. Найточніше можна підрахувати лише дві перші групи витрат. Моральні витрати оцінити дуже важко.

Вигоди від інвестицій у навчання теж складаються з трьох груп: 1) прямі матеріальні доходи – вищий рівень заробітків у майбутньому, більша можливість брати участь у прибутках фірми, отримувати кращі умови оплати праці; медичне, пенсійне страхування за рахунок компанії; можливості кар’єрного зростання з відповідним підвищенням доходів і т.п.; 2) непрямі матеріальні доходи – більша вірогідність підвищувати кваліфікацію і освітній рівень, мати кращі умови праці та відпочинку, здійснювати оздоровлення за рахунок роботодавця, одержувати на пільгових умовах кредити та іншу допомогу роботодавця для поліпшення умов життєдіяльності; 3) моральні доходи – задоволення від одержаної освіти та обраної професії, доступ до цікавих видів діяльності, співробітництво з творчими людьми, відчуття конкурентоспроможності на ринку праці та впевненості у майбутньому тощо.

Віддача від інвестицій у людський капітал залежить безпосередньо від терміну його використання, тобто визначається часом, що залишився до закінчення працездатного періоду життя людини. Чим раніше зроблені інвестиції в людину, тим довше вони приноситимуть віддачу.

Критерієм доцільності інвестицій в людський капітал є чиста поточна вартість (net present value, NPV), тобто різниця між дисконтованими величинами витрат і вигод:

; ,

де Bt - дохід від інвестицій в людський капітал у період t;

Ct - величина витрат у період t;

n - кількість періодів часу;

r - ставка дисконтування.

Якщо інвестиції в людський капітал відбуваються одноразово, то інвестиції будуть вважатися доцільними, якщо поточна вартість майбутніх вигод (грошових та моральних) буде більшою, або хоча б рівною витратам:

.

Отже, як економічне поняття людський капітал є сукупністю сформованих і накопичених внаслідок інвестицій продуктивних здібностей та мотивацій індивідів, які раціонально використовуються в економічній діяльності, сприяючи зростанню продуктивності праці і доходів свого власника.

Особливої актуальності набуває розробка спеціальної економічної політики держави щодо формування людського капіталу суспільства. Вона має сприяти вирішенню принаймні двох важливих завдань: 1) адаптації працівників (рівня їхньої освіти, професійних якостей) до нових умов трудової діяльності та вимог ринку праці; 2) випереджаючому розвитку сукупної робочої сили - накопиченню її здоров’я, інтелектуального та освітнього потенціалу – з метою зростання ефективності всього суспільного виробництва.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.85.57.0 (0.007 с.)