Добро і милосердя у твоєму житті

 

Мета. Продовжувати знайомити учнів із людськими чеснотами; довести до свідо­мості дітей, що добро й милосердя чинять­ся безкорисливо; розвивати в учнів почуття доброти, чуйності, милосердя; викликати у дітей бажання творити добро, бути милосе­рдними й уникати злих вчинків; виховува­ти любов і повагу, щирість і працьовитість.

 

На дошці написані вислови:

«Найпрекрасніші і в той час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших».

В, Сухомлинський

«Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою».

Сенека

«Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить не жити, а бу­ти мертвим».

Г. Сковорода

«Криниця без води - просто яма, люди­на без доброти - сама тільки оболонка». (Народна творчість)

Вислови Сааді:

«Коли людина перестане думати про власне задоволення, а житиме для інших, то вона високо підніметься душею».

«Все те, що робиш комусь, робиш собі!»

«Не чиніть зла, воно гидке і кривди не робіть нікому, бо кривда щастя не дає, а зло обмежує свободу».

«Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш називатися лю­диною».

Вступне слово вчителя.

Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких пережи­вань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

Люди, їх мільйони... Всі вони різні і чи­мось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? Хочеть­ся гукнути: «Життя! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть». Прекрасні слова. І як хотілося б кожному із нас, щоб і жит­тя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти? Як бути дійсно щасливим?

Що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним? Відповіді на ці запитання частково можемо знайти у висловах відомих людей, які представлені на дошці.

Запитання.

Що об'єднує всі ці вислови?

У чому вбачають сенс життя ці відомі особистості?

Отож сьогодні ми з вами поговоримо про добро і милосердя у вашому житті.

Завдання.

Протягом уроку продумайте, проаналізуй­те дані вислови і в кінці заняття висловіть свою думку щодо даних тверджень.

Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду.

Бо доброта - не тільки те, Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш, ти, То раниш, людяне в людині.

Немає вищої святині. Ніж чисте сяйво доброти.

Бесіда.

Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство.

Як ви розумієте слово «добро»? Доберіть до цього слова синоніми.

Співчуття, добродійність, чуйність, мило­сердя, благодійність завжди були притаманні нашому народові. Цілком природним і зако­номірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба з го­лодним, дати притулок бездомному, захисти­ти старого і немічного, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

У Вавилоні був такий звичай: недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив.

У Сербії був такий закон: той, хто одру­жувався, мав посадити 75 оливкових де­рев. Оливки живуть і плодоносять 400 років. Забули імена тих, хто їх садив, а по­саджені в XVII столітті дерева плодоно­сять і радують людей ще й сьогодні.

Прекрасний звичай побутує і нині на Кавказі. Високо в горах саджають плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамував­ши голод чи спрагу, не може навіть подя­кувати, не знає кому. Але смуга відчужен­ня відступає. Чужі стають рідними, близь­кими, коли потрапляють у скруту.

Потреба в доброті - повсякчасна. Навіть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами. Творче завдання «Обличчя доброти»

Вчитель об'єднує дітей у групи і просить намалювати учнів доброту та прокоменту­вати свої малюнки.

Творче завдання «Серце доброти»

Учитель малює на дошці серце і на ньому відповіді учнів на запитання назвати добрі вчинки, які вони можуть здійснити одне для одного, щоб усім жилося краще і цікавіше.

Вчитель. Що сталося б зі світом, яке ньому зникла доброта? Як ви вважав чи важко бути добрим? Чи може добро зцілити людину? Наведіть приклади, є поряд із вами люди, які потребують допомоги?

Повідомлення «Сумні цифри»

В Україні проживає близько мільйонів самотніх людей. Майже тисяч із них не здатні подбати про себе. П'ятнадцять тисяч самотніх живуть у будинках-інтернатах. Понад мільйон українців живе у злиднях. Близько тридцяти тисяч із них не мають гідного житла. Сімдесят тисяч громадян нашої держиш змушені існувати на мізерну пенсію. Ля сумні цифри лякають.

Як змінити ситуацію?

(«Вершини влади»)

Бесіда.

Важко уявити, що люди можуть страждати не лише від хвороб або бідності. Душевний біль може спричинити і холодна байдужість оточуючих, непривітність. І якобразливе слово може поранити душу, привітне слово може зцілити її.

Чи стикалися ви з такими випадками. Розкажіть.

Якби малювати світ доброти і милосердя, то, мабуть, він був би світлим, сонячним. А чи хотіли б ви жити в такому світі? Мабуть, так. А що ви можете зробити уз сьогодні, щоб він був таким?

Чи підтримуєте ви вислови, які написані на дошці? Висловіть свою думку.

Вчитель. У старовину церковні дзвони сповіщали прихожан про початок закінчення служби, били на сполох під час пожежі або ворожого нашестя, збирали громаду для вирішення важливих громадських питань.

Сьогодні церковні дзвони також б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя і доброти. Бо тільки ці вічні цінності роблять нас справжніми людьми. Будьмо милосердні. Озирнімося навколо. Поряд нами мешкають люди, які потребують допомоги. Отож, не відкладаймо добі чинність на потім. Нині, сьогодні, саме зараз!

Хай світлими і чистими будуть ваші по­мисли, а справи - добрими. Не лінуйтеся щодня робити найлегшу справу - дарувати хоч краплину добра всьому живому на землі. Гете писав: «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна».

Подивіться навкруги і уявіть собі, що поруч тільки гарні люди, які завжди допо­можуть, підтримають. І нехай кожен із вас задумається: «А чи все я зробив для того, щоб людям було біля мене затишно, спокійно?». Тож пам'ятайте, що доброта - ознака сили, а не слабкості. І нехай завж­ди супроводжують слова геніального поета Т. Шевченка: «Раз добром нагріте серце - вік не охолоне».

Давайте завтра, прийшовши до школи, посміхнемося один одному, скажемо приємні слова і обміняємося розповідями про добрі вчин­ки, які ми зробили сьогодні.

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекаймо крізь роки троянди жито, Тримаймо у серцях, як сонце золоте. Даруймо для людей погожі дні Щоб щедрим садом вік святився небокрай,

Щоби беріз пісні лунали до нестями, І повниться добром наш дім і рідний край. Лікуймо наші зболені серця, Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг — / кривда в нашу долю не поцілить.

Є ще спасіння від недуг людських, Джерела віднайдімо лиш. цілющі...

Мов подорожником торкнімося до них

Й добром розквітнуть, просвітліють душі. Скропімо серце щире, не черстве Людського милосердя еліксиром, Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість й людяність повірить.

Година спілкування

П’Є ЖУРАВКА ВОДУ

 

Мета. Вшанувати пам'ять загиблих у Великій Вітчизняній війні; сформувати патріотичні почут­тя, повагу до старшого покоління.

Ведуча. Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за своє визволення у найстрашніший за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Наслідком кривавої бійні стали мільйони вдів, яких у народі називають журавками, сиріт. Вдовина доля особ­ливо пекуча. Довіку не притамувати горя жінки, яка не дочекалася з війни сина чи чоловіка. Чому недолі наші вдови випили до дна?

Й учень.

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів.

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть,

І доки є пам’ять в людей, і живуть матері -

Доньки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Й учень.

Вони не повернулися з війни. Мені привиділось, немов живії.

Які не повернулися з боїв, Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись у білих журавлів.

Й учень.

Стоять, замислившись, тополі. Бійців нагадують мені

Отих, полеглих в травах, полі, В кривавих січах на війні.

Не тільки зграйно журавлями В небесній синеві летять -

Вони в гаях, поміж полями, В степах тополями стоять,

Торкнутись силяться зеніту... Немов з легенд, мов живі,

Вони, здається, всього світу, Усього людства вартові.

Й учень.

Чистого неба зірниця в кожне вікно заглядає,

Мирного лану пшениця пісню вечірню гойдає.

В наші серця прилітають луни далекого грому.

Солдати в степу спочивають, які не повернулись додому.

Мало зозулі кували тим юнакам перед боєм,

Світ від чуми врятувати, нас захистили собою.

Схиляємо голови низько, щоб шану героям-солдатам віддать

На вічних постах стоять обеліски, в полях обеліски стоять.

1-й учень. Обеліски, пам'ятники... Скільки їх? Але чому немає пам’ятника матері, що досі чекає з війни сина, вдовам - жінкам високої краси вірності. Які виконали останній заповіт чо­ловіків - вивели в люди дітей. Саме вони, затаму­вавши горе, біль відбудували зруйноване, вихову­вали своїх дітей - продовження роду.

Ведуча. А було тепло, літо, тихі та спокійні ночі, слова кохання, народжувалися діти, виши­вались рушники, гартувалась доля.

Й учень.

3-й учень.

Я тягнусь до вуст твоїх вустами. Як до сонця тягнеться трава

І гублю в ранковому тумані, Наче квіти, ніжнії слова.

І ніхто, ніхто тих слів не знає, Ніби в світі тільки я і ти,

І зоря схилилася над нами, Щоб ясніш коханню посвітить.

4-й учень. Як хороше бути молодими. День ясний, сонячний... Але що це за грім? Що це за гроза? Що вона віщує? Ой, людоньки, біда! Війна! Війна!!!

(«Священная война»).

Прощавайте, сини і чоловік.

Ведуча. їхали вони на фронт із вірою у швид­ку перемогу. А ворог насувався, захоплював ще більше території. З сумом, стогоном та плачем летіли на фронт листи від матерів, коханих. І в короткі хвилини затишку їх читали стомлені солдати.

2-й учень.

Лист, звичайно, від мами. Обстріл - жорстокий завжди.

Не чекав я небесної манни, Як чекав я твої листи.

Снаряди свистять нещадно. Може, здається, так і є

Ну-мо місяць допоможе — Лист прочитати мені.

Тут в цих рядках і поміж ними Палить сильніше вогню:

Ти ж один у мене син, Ти ж один у мене син, Ти ж один у мене!

3-й учень.

Кому тут до цього є справа, Снаряди, свист, завиття.

Піхота на кулемети, дзоти Знову піде в майбуття.

Я без читання знаю - так вже потрібно буть

Тривога - рана навскрізь, В цих листах без слів,

Тут в цих рядках і поміж ними Палить сильніше вогню:

Ти ж один у мене син, Ти ж один у мене!

Ти ж один у мене син, Ти ж один у мене!

Учениця.

Прощай, земля сира, і кулі з пітьми.

Вони ж не розбирають - чи один у матері ти.

Тут в цих рядках і поміж ними Палить сильніше вогню:

Ти ж один у мене син, Ти ж один у мене!

Ти ж один у мене син! Ти ж один у мене!

Ведуча. Вся територія України була захоплена ворогом. Відлунням докочувались звістки про бої на фронтах. Матері чули про подвиги своїх синів з усних переказів, із партизанських листівок, повідомлень Інформбюро.

Листи не йшли. Про рідних складалися вірші та пісні, які лунали в хвилини затишку бойових дій, ці пісні підтримували солдат. (Вірш К. Симонова «Жди меня»). (Пісня «Вье'тся в тихой печурке огонь», «Огонек», «Темная ночь», «Катюша», «Смуглянка»).

Ведуча. Глибокі рани завдала війна. У 1973-1976 рр. за парти в Україні не сіли сотні ти­сяч першокласників. Вони не народилися, бо ті, хто мав стати дідусями, батьками загинули на війні зовсім юними.

4-й учень.

Схилилось зажурено жито, тамуючи біль в колосках,

І тануло-тануло літо у батьківських добрих очах.

Осколком останнім атака під серце йому запекла,

Не скоро по нім будуть плакати — в хатині, що скраю села.

По синій, зимовій дорозі Крізь плетиво стомлених днів

Ще будуть стрічать листоношу, Чекатимуть звісток з війни.

Бо жінка не вірила смерті, Зімкнувши уперто вуста.

Листи, пожовтіли в конвертах, На скронях біліють літа

Й учень.

Вийшла в степ широкий мати посивіла, Виплакала очі від журби вона.

Біля квітів мати стала, заніміла І згадалась знову матері війна.

І почула голос сина над житами, То зітхала мати, то вогонь палав:

«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо, Я своєю смертю смерті потоптав.

На моїй могилі нині квітів море, Ти в думках до мене линеш з далини,

І твоє невтішне материнське горе, То прокляття вічне пам'яті війни».

(Звучить пісня «П'є журавка воду»).

Ведуча. Скільки долей зламала війна. Гірка до­ля дісталась і дочкам, красуням-дівчатам, які стали дешевою робочою силою. Не всі вони повер­нулись додому такими ж молодими, якими їх до­ля закинула у далеку Німеччину.

Учениця.

Лист з чужини

Не побивайся, матінко, за мною, Твій син-герой згорів у боротьбі. Не плач, старенька, над похилим тином, Не плакати, гордитися тобі. Гордися сином, мама сива, Селянка з українського села,

Гордися, ти народові зростила Такого сина - мужнього орла.

«Реквієм»

Пам'ятайте! Через віки, через роки! Пам'ятайте!

Про тих, що вже не прийде ніколи. Пам'ятайте, не плачте! Стримайте стогони гіркі. Пам'ять загиблих бережіть свято, Вічно бережіть. Люди, поки серця ваші б'ються. Пам'ятайте!

Якою ціною дісталося щастя, Просимо вас, пам'ятайте! Дітям своїм розкажіть про них, Щоб пам'ятали.

Вбийте війну, прокляніть війну!

Люди землі,Мрію пронесіть через роки І життям нагадуйте Про тих, хто вже не прийде ніколи,

Заклинаю - пам'ятайте!!!

Година спілкування

Злочин і кара

Мета: ознайомити дітей з правами та обов’язками, прививати почуття гідності та відповідальності за свої вчинки.

Хід години спілкування

 

Не кажи і не роби нічого поганого,

Навіть тоді, коли ти наодинці з собою.

Учись надто більше соромитись самого

Себе, ніж інших.

Демокрит

 

Закон можна вважати якісним тоді, коли смисл його є точним,

якщо вимоги його справедливі, якщо він формує чесноти у громадян.

Френсіс Бекон

Учитель.

Злочин і кара – досить актуальна тема. У вашому віці ви особливо цікавитесь, які права дає вам закон, як слід діяти в тих чи інших випадках тощо. Гете писав: «Поведінка – це дзеркало, у якому кожен показує своє обличчя». Давайте й ми спробуємо розгледіти себе у дзеркалі своїх дій і вчинків.

Людина – складний, таємний, багатогранний світ. Її серце – вмістилище Всесвіту, зосередження емоційної енергії й сукупність ставлень до дійсності.

Хто «Я»? Навіщо прийшов(ла) у цей світ? Чи правильно чиню? Здавалося, це прості запитання, але дати відповідь на них важко.

Можна по-різному визначати мету свого існування, але її треба мати-інакше то буде не життя, а існування. Сьогодні ми розмовлятимемо про підступних ворогів підлітків: тютюн, алкоголь, наркоманію, крадіжки, хуліганство. і ми визначимо, що таке шкідливі звички – хвороба чи щось інше?

Звичка – це певна дія, яка набута людиною у процесі життя. Але звичка може перерости у хворобу, яка може мати різні наслідки. Отже, людина має контролювати свої вчинки. А що таке вчинок? Учинок є одиничним, відносно завершеним актом поведінки. Він реалізує моральну спрямованість поведінки. Думаю, що всі ви знаєте або чули влучний крилатий вислів: «Посієш учинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю».

Що ж спонукає підлітків до певних вчинків? Насамперед, виховання дітей у неповній сім’ї; далі – бажання прославитись (Я – герой); прагнення повелівати (Я – це сила, влада); прагнення до самостійності. Звісно, це основні причини вчинків.

Давайте розглянемо конкретні вчинки і спробуймо їх проаналізувати.

На мою думку, найпоширенішим серед підлітків є тютюнокуріння. На жаль, цією звичкою захоплюються не лише підлітки, а й діти 9 років. Як одні, так і інші навіть не усвідомлюють, що завдають шкоди своєму організмові, а звідси виникають такі захворювання, як рак горла, легень.

Куріння переслідувалось в давні часи дуже суворо. В Англії курців страчували, у Туреччині їх саджали на кіл, в Італії Римський папа відлучав курців від церкви. У Росії цар Олексій Романов заборонив ввіз тютюну, а курців карали батогами.

Ще хочеться сказати про тютюн з біологічного погляду. Тютюн – трав’яниста рослина сімейства пасльонових. Є приблизно 60 видів тютюну. Із нього виготовляють хімічний продукт – нікотин-сульфат, який використовують у сільському господарстві для захисту рослин від шкідників.

Понад 80% випадків захворювання раком легень припадає на долю курців-підлітків.

На Русі курців засуджували до страти, та ми живемо з вами не у ХІІ сторіччі, а у ХХІ, і не слід судити одне одного, а слід допомагати, підтримувати. Проханням до вас буде те, що якщо ви побачите таку ситуацію, допоможіть їм, розтлумачте, що це погана звичка.

Розглянемо інші згубні звички: пиятику, алкоголізм.

Пиятика – велика загальна біда. Миритися з нею не можна, бо дуже дорого вона нам обходиться. За даними вчених, перше знайомство з алкоголем і формування позитивного ставлення до його вживання у більшості випадків (60-82%) відбувається в сім’ї, у компанії. У цьому випадкові, як свідчать численні дослідження, неповнолітнім, щоб стати алкоголіком, достатньо вживати спиртні напої не менше разу на тиждень. Доза алкоголю може бути при цьому невелика: 100 г горілки або 200-250 г міцного вина чи склянка пива – але це згодом переросте у звичку. А що несе за собою ця звичка ми знаємо.

Алкоголізм – захворювання, причиною якого є вживання алкоголю. Він впливає на мозок, серцево-судинну систему, печінку, систему травлення. Характеризується наявністю психічної і фізичної залежності. Алкоголік – хвора людина, що виявляє непереборну пристрасть до вживання алкоголю.

У Єгипті та Китаї алкоголь виготовляли і вживали як святовий і повсякденний напій. У стародавніх греків пили вино лише в свята Діоніса – бога вина. Від греків потім виноробство прийшло і до римлян. Щоб випити келих вина, був спеціальний ритуал.

У Росії цар Іван Грозний жорстоко карав тих, хто таємно займався виноробством і продавав горілку. Другий російський цар Олексій Михайлович 1652 року заборонив торгівлю горілкою по середах, п’ятницях і неділях, а також у Різдвяний і Петровський піст.

У нашому світі є ще одна біда – наркоманія. Причому наркоманія серед неповнолітніх, приблизно вашого віку. Наркотики – це речовини, пристрасть до вживання яких спричиняє психічні розлади та інші захворювання. Людина не знає свої дії, вонв їх не контролює. Щоб дістати наркотики, бо вони дуже дорогі, дитина іде на злочин: крадіжки, бійки, пограбування тощо. До наркотиків належать морфій, опіум, гашиш, героїн, промедол тощо.

Усі наркотики характеризуються руйнівним впливом на фізичний і психічний стан здоров’я дітей. Наркотичні речовини діють на нервову систему, викликають збудження, певні розлади, галюцинації. Сучасний стан наркотизації в Україні характеризується постійним збільшенням груп підлітків 13-14 років, залічених до вживання, зберігання і розповсюдження наркотиків.

Особи, що вживають наркотики, становлять вразливу групу населення до захворювань. нерідко передозування або ж тяжка залежність призводить до смерті.

Повернімося до теми злочину. Одним із найпоширеніших і найнебезпечніших злочинів є крадіжки, хуліганства. Що включає в себе поняття «злочин»?

Поняття «злочин» включає в себе чотири ознаки: суспільну небезпечність, протиправність, вину та караність.

Учитель.

Тут пролунали різні міркування. Тепер слід підбити підсумки. Отже, які риси притаманні високодуховній людині?

• Якісне усвідомлення вищої мети існування людини та людства.

• Постійне прогресивне самотворення та допомога у цьому процесі іншим.

• Наповненість життя гуманістичним змістом, надання пріоритету буттєвим цінностям, що виявляються в думках, словах, діях.

• Високий рівень фізичної, емоційної, ментальної та моральної культури.

Запишіть, будь ласка, ці важливі кожній людині риси у зошити, а завданням буде – самостійно доповнити цей перелік.

Учитель.

Який короткий висновок ми можемо зробити після всього сказаного і почутого? – Духовна краса людини – це животворче джерело людського життя, внутрішній світ людини.

 

 

Година спілкування