Свято Матері Божої Милосердя

Серпня 1933 року

Сьогодні я отримала велику і незбагненну ласку. Ласку суто внутрішню, за яку щиро вдячна Богові у цьому житті та у вічності.

Ісус сказав мені, що найбільшу Його прихильність здобуду через розважання над Його Болісними Муками. Завдяки такому розважанню багато світла спливає на мою душу. Хто бажає навчитися справжньої покори, нехай роздумує над Христовою мукою.

Коли я роздумую про Ісусову муку, до мене приходить чітке усвідомлення багатьох речей, які раніше я не могла зрозуміти. Хочу уподібнитися до Тебе, Ісусе, до Тебе, розіп’ятого, замученого, приниженого. Христе, залиши в душі й у моєму серці відбиток Своєї покори.

Люблю Тебе безмірно! Тебе, змордованого, такого, яким Тебе описує пророк: зміненого великими стражданнями до невпізнання. Таким люблю Тебе безмірно. Одвічний і неосяжний Боже, що зробила з Тобою любов?..

 

ТАЄМНИЦЯ ДУШІ

Вільно, 1934 рік

Якось сповідник велів мені спитати Господа, що означають ті два промені, що їх зображено на іконі. Я пообіцяла запитати.

Під час молитви я почула з душі: "Ці два промені означають Кров і Воду. Блідий промінь – це вода, яка несе виправдання душі; червоний промінь – це кров, яка є життям душ. Ті два промені вийшли з надр Мого Милосердя тоді, коли Моє умираюче Серце було на хресті пробите списом.

Ті промені заступають душі від гніву Мого Отця. Щасливий той, хто житиме під їх покровом, бо його не досягне справедлива Божа рука. Бажаю, щоб перша неділя після Великодня була святом Милосердя.

Утішається Моє Серце званням "Милосердя". Розголошуй, що Милосердя є найвизначнішою властивістю Бога. Всі витвори Моїх рук увінчані Милосердям".

Одвічна Любове, прагну, щоб Тебе пізнали всі душі, які Ти створив. Хотіла б я стати священиком: безустанно розповідала б про Твоє милосердя грішним душам, охопленим розпукою. Хотіла би бути місіонером і нести світло віри в дикі, краї, щоб і там душі спізнали Тебе, а я – віддана задля них у жертву – хотіла би вмерти мученицькою смертю, якою вмер Ти заради мене і заради них. Можу піти на мученицьку смерть через повну самопосвяту й самозречення з любові до Тебе, Ісусе Христе, і до безсмертних душ. Велика любов і дрібні речі перетворює на великі, і лише любов надає вартості нашим вчинкам. І чим чистішою стане наша любов, тим менше поживи матиме в нас очисний вогонь страждань. Отоді страждання перестане бути для нас мукою, а стане насолодою.

Я просила Господа, щоби Він уділив мені ласки, аби моя натура була відпорною й сильною супроти впливів, що інколи намагаються відвернути мене від духу статуту та дрібних положень. Бо вони є наче ті молі, що хочуть знищити наше внутрішнє життя і, напевно, зруйнували б його, якщо душа є свідомою тих дрібних порушень, але все ж легковажить ними, як речами малими. Не має значення, що я часто наражаюся на прикрості й уїдливість. Аби лише мій дух перебував у гармонії з духом статуту, обітів та чернечих приписів.

 

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР 1934 рік

Ісус мовив мені: "Прагну, щоб ти віддала себе в жертву за грішників, а особливо за ті душі, які втратили надію на Боже милосердя".

 

БОГ І ДУШІ

(Акт пожертви)

Перед небом і землею, перед усіма Ангельськими Хорами, перед лицем Найсвятішої Діви Марії, перед всіма небесними Силами засвідчую Єдиному в Трійці Богові, що в єднанні з Ісусом Христом, Ізбавителем душ, нині добровільно віддаю себе в жертву за навернення грішників, а особливо за ті душі, які втратили надію на Боже милосердя. В цілковитій смиренності віддаючись Божій волі, приймаю всі муки, страхи і тривоги, якими сповнені грішники, а натомість віддаю їм усі утіхи моєї душі, які спливають на мене від Бога. Одним словом, я жертвую за них усе: Служби Божі, святі Причастя, покути і умертвлення, молитви. Не лякають мене удари – удари Божої справедливості, бо я перебуваю в єднанні з Ісусом. О, мій Боже, я прагну в такий спосіб віддячити Тобі за тих, котрі не довіряють Твоїй доброті. Уповаю всупереч всякій надії на безмежжя Твого милосердя. Господи, мій Боже, частко – частко моя навіки, в цьому акті пожертви опираюсь не на власні сили, але на силу і міць, які випливають із заслуг Ісуса Христа. Щоденно повторюватиму цей акт складання жертви такою молитвою, якої Ти Сам мене навчив, Ісусе: "О Кров і Вода, що виплинула з Серця Ісуса джерелом Милосердя для нас, уповаю на Тебе".

 

 

СЕСТРА ФАУСТИНА

ВІД НАЙСВЯТІШОЇ ЄВХАРИСТІЇ

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР, СЛУЖБА БОЖА

Року

Коли я одержала від свого сповідника дозвіл на виконання цього акту пожертви, то невдовзі пізнала, що для Бога милим був той акт. Я відразу почала відчувати його наслідки. В одну мить моя душа стала, наче скеля: черства, повна терзань і неспокою. Різні блюзнірства і прокльони лізли мені в вуха. Недовіра і розпач закрались у моє серце. Таким є стан нещасних, котрий я прийняла на себе. Спочатку я дуже злякалась тих жахів, але після першої ж сповіді заспокоїлась.

Коли якось зайшла до того художника, котрий малював ікону, то побачила, що вона є не настільки гарна, як справжній вигляд Ісуса. Це мене дуже засмутило. Коли я повернулась додому, то відразу подалася до каплиці й виплакалась. Я запитала в Господа: "Хто може зобразити Тебе у всій Твоїй красі?" У відповідь пролунало: "Не в красі фарб і вправності пензля велич цієї ікони, але в Моїй ласці".

Одного разу я перебувала з вихованками в саду. Незважаючи на їх галас, я почула слова: "Молись за мене". Я не могла повністю зрозуміти ті слова, замислилась, хто б то міг бути. Відійшла на кілька кроків від вихованок й одразу почула: "Я – сестра". Та сестра була в той час у Варшаві, а я – у Вільно. "Молися за мене доти, поки я не попрошу перестати. Я вмираю". Негайно я почала ревно молитися за неї до вмираючого Серця Ісуса. Молилася так без спочинку від третьої до п’ятої години. Тоді почула: "Дякую", і я зрозуміла, що вона вже померла. Наступного дня під час Служби Божої я гаряче молилася за спасіння її душі. Пополудню надійшла листівка, яка сповістила, що сестра померла о такій-то годині. Саме в той час вона просила: "Молися за мене".

Якось мене відвідала Матір Божа. Вона була сумною, а очі мала опущені додолу. Вона дала зрозуміти, що має мені щось сказати, а, з іншого боку, нібито не хоче про це говорити. Я почала просити, щоби Вона промовила й поглянула на мене. Марія вмить звела на мене очі і, сердечно посміхнувшись, сказала: "Ти зазнаєш страждань через хворобу і лікарів. Тобі випаде також чимало мук через оту ікону, але не бійся".

Наступного дня я захворіла і дуже мучилась. Все було так, як про це провістила Божа Матір. Проте моя душа підготовлена до страждань, а вони постійно супроводжують мене у житті.

 

НІЧНА АДОРАЦІЯ ЩОЧЕТВЕРГА

Серпня 1934 року

Я відправляла адорацію від 23 до 24 години. Її я відбула за навернення запеклих грішників, особливо за тих, що втратили надію на Боже милосердя.

Ісус дав мені пізнати, якою милою для Нього є винагороджувальна молитва. Він сказав: "Молитва покірної і люблячої душі вгамовує гнів Мого Отця і прихиляє море благословінь".

Після адорації напівдорозі до келії мене обступило дуже багато великих чорних собак. Вони стрибали, вили, хотіли роздерти мене на шматки, Я здогадалася, що це не пси, а біси. Один із них люто кричав: "За те, що ти цієї ночі відібрала в нас стільки душ, ми розірвемо тебе на шматки". Я їм відповіла: "Якщо на те воля наймилосерднішого Бога, рвіть мене на шматки, бо я на це слушно заслужила. Адже я є найнікчемнішою з грішників, а Бог – завжди святий, справедливий і безмежно милосердний". У відповідь всі біси вигукнули: "Тікаймо, вона не сама, з нею – Всемогутній". І щезли, як пил, як гамір на дорозі, а я спокійно, закінчуючи «Тебе, Боже, славимо», йшла собі далі до келії, роздумуючи над безмірним і незглибимим Божим милосердям.

Одного разу мій сповідник (отець Сопоцько) спитав мене, як повинен бути розташований напис на іконі, бо він весь не поміщається. Я сказала, що помолюсь і наступного тижня дам відповідь. Коли, відійшовши від сповідальниці, я проходила повз Найсвятіші Тайни, отримала внутрішнє осяяння, як повинен виглядати цей напис. Ісус нагадав, що, як казав Він і першого разу, три слова повинні бути виділені: "Ісусе, уповаю на Тебе". Я зрозуміла, що Ісус прагне, щоб там було поміщене усе звернення, але особливо не наполягає на цьому. Однак наголошує на цих трьох словах:

"Я даю людям начиння, з яким вони мають приходити по ласки до джерела милосердя. Тим начинням є ікона з написом: "Ісусе, уповаю на Тебе".

Під кінець триденних реколекцій я побачила, що йду по нерівній дорозі й щораз спотикаюся. Зауважила, що мене супроводжує якась постать, яка весь час намагається мене підтримати. А я цим невдоволена і прошу, щоб вона полишила мене, бо я хочу йти сама. Однак ця постать, яку я так і не змогла впізнати, ні на мить не покидала мене. Мій терпець увірвався, я обернулась до неї і відштовхнула, тут упізнала, що то мати-настоятелька. В ту ж мить бачу, що це не вона, а сам Ісус Христос. Він уважно подивився на мене і дав зрозуміти, як Йому боляче, коли навіть у найнезначнішій справі я не намагаюсь виконувати волю настоятельки. "Її воля – це Моя воля". Я попросила пробачення у Господа, а цю пересторогу взяла собі глибоко до серця.

Одного разу сповідник попросив мене, аби я помолилася за сповнення Його задумів і почала відмовляти дев’ятницю до Матері Божої. Під кінець молитов я побачила Богоматір з Дитятком Ісусом на руках, а також свого сповідника, що стояв на колінах біля її ніг і розмовляв з Нею. Я не зрозуміла, про що він говорив, бо була поглинута розмовою з Дитятком Ісусом, котре спустилось з рук Матінки Божої і наблизилось до мене. Я не могла надивуватись Його красі. Вловила кілька слів з того, що Божа Матір промовила до сповідника. А сказала таке: "Я – не лише Цариця Неба, а й Мати Милосердя і твоя Мати. Тоді простягнула руку, в якій тримала покров, і прикрила ним священика. В ту ж мить видіння зникло.

Яке то велике благо мати духовного провідника! Швидше вдосконалюєшся в чеснотах, виразніше спізнаєш Божу волю, правильніше її виконуєш, йдеш надійною й безпечною дорогою. Провідник вміє оминути скелі, об які можна розбитися. Наведу лише один приклад.

Якось я звернулась до Ісуса з проханням подати мені тему для розважань. Отримала таку відповідь: "Веди роздуми про пророка Іону і його місію". А пополудню члени згромадження приступили до сповіді. Коли я звірялась своєму духівникові, той пояснив, що хочемо ми того, чи ні, а мусимо сповняти Божу волю, і навів приклад пророка Іони. Після сповіді я замислилась, звідки сповідникові відомо, що Бог велить мені роздумувати про Іону, адже я не обмовилась йому про це, і почула слова: "Коли священик є Моїм заступником, то не він діє, а Я через нього. Його бажання – це Мої бажання". Бачу, як Господь оберігає Своїх заступників. Сам спрямовує їх дії.

 

ПОДЯКА ЗА СТРАЖДАННЯ

Страждання є найбільшим на землі скарбом: воно очищає душу. Справжню любов можна виміряти за шкалою страждань.

Ісусе, я вдячна Тобі за щоденні малі хрести, за перешкоди в здійсненні моїх задумів, за труднощі життя у спільноті, за хибне тлумачення намірів, за приниження від ближніх, за незаслужені звинувачення, слабке здоров’я і вичерпання сил, за зречення власної волі, за перекреслення усіх моїх планів.

Дякую Тобі, Ісусе, за внутрішні муки, тривоги, страхи і непевність, за непроглядний внутрішній морок, спокуси і різні випробування, за тягар і гіркоту боротьби в годину смерті.

Вдячна Тобі, Ісусе. Тобі, Котрий перед тим, як подати мені, Сам спершу випив ту чашу гіркоти, аби пом’якшити її гіркість. Притулила уста до келиха Твоєї святої волі: нехай станеться зі мною усе за Твоїм розсудом. Нехай мені випаде те, що визначила Твоя предвічна мудрість. Я прагну осушити чашу долі до останньої з краплин, не аналізуючи їх призначення: в гіркоті – моя радість, в безнадії – моє уповання.

 

СВЯТИЙ ВЕЧІР

Грудня 1934 року

Вранці під час Служби Божої я відчула близькість Бога. Моя душа підсвідомо поринула в Нього. В цей час я почула такі слова: "Ти – Моя мила оселя, в тобі спочиває Мій дух".

Після тих слів я відчула, як Господь скерував свій погляд вглиб мого серця і, усвідомлюючи свою нікчемність, упокорялась духом та захоплювалась великим Божим милосердям, тим, що вищий понад усе Господь опускається до такої убогості.

Під час святого Причастя душа моя наповнилась радістю. Я відчула, що всемогутність Бога поглинула всю мою істоту. Протягом усього дня в особливий спосіб я відчувала Його присутність.

Хоча виконання обов’язків позбавило мене можливості хоч на хвилину зайти у каплицю, я щомиті переживала свою поєднаність із Богом. Я неустанно складала вітання Матері Божій, намагалась проникнутись її духом і просила, щоб Вона навчила мене справжньої любові до Бога, Тоді почула: "Вночі, під час Служби Божої поділюся з тобою таємницею Свого щастя".

Вечеря почалася о шостій годині. Після вечері ми швидко попорались, і о дев’ятій годині я змогла зайти в каплицю на адорацію. До півночі я молилася за батьків і всю родину, за свого духівника, церкву і духовенство, за грішників, місії і наші домівки. Відпусти жертвувала за душі в чистилищі.

 

ДВАНАДЦЯТА ГОДИНА

Грудня 1934 року

Різдвяна Служба Божа. З перших хвилин наростала в мені внутрішня зосередженість, радість наповнила душу. Під час приношення я побачила на вівтарі малого Ісуса у незрівнянній красі. Дитятко Боже поглядало на всіх і простягало свої рученята. Коли відбувалося освячення, Дитя звернуло свій погляд до неба, а після таїнства знову дивилась на нас. Видіння повторювалось три дні поспіль. Нема слів, щоб описати ту радість, яка охопила моє серце!

 

ПЕРЕДДЕНЬ НОВОГО РОКУ

Роки

Я отримала дозвіл не йти спати, а натомість молитися в каплиці. Одна з сестер попросила мене пожертвувати за неї годину адорації. Я пообіцяла їй. Під час молитви Бог дав мені знати про те, наскільки милою є для Нього ця душа.

Другу годину адорації я жертвувала за навернення грішників, а третю – відбула за сповнення задумів свого духівника, гаряче молилась за пролиття світла для нього в певній справі. Нарешті пробила дванадцята година, остання година року. Я закінчила її в Ім’я Пресвятої Трійці і так само розпочала першу годину нового року. Просила благословенства в кожної з Осіб і з великою надією дивилась у рік новий, який, безперечно, не пошкодує для мене страждань.

 

РОЗДУМИ ПРО ЄВХАРИСТІЮ

Свята тайно євхаристії, в якій міститься заповіт Божого милосердя для нас, а особливо – для бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, в якій міститься Тіло і Кров Господа Ісуса Христа, як доказ нескінченного Милосердя до нас, а особливо – до бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, в якій міститься вічне життя і безмежне Милосердя, щедро дароване нам, а особливо – бідним грішникам.

Свята тайно євхаристії, в якій міститься Милосердя Отця і Сина, і Святого Духа до нас, а особливо – до бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, в якій міститься безмежна ціна Милосердя, яка оплатить всі наші борги, а особливо – бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, в якій міститься джерело живої води, що б’є з безмежного милосердя для нас, а особливо – для бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, в якій міститься вогонь найчистішої любові, котрий палахкотить із лона Предвічного Отця як з безодні нескінченного милосердя для нас, а особливо – до бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, в якій містяться ліки на всі наші немочі. Наче з криниці випливають ті ліки з безмежного милосердя для нас, а особливо – для бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, яка містить у собі єднання поміж Богом і нами, завдяки нескінченному милосердю до нас, а особливо – до бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, в якій містяться всі почуття найсолодшого Серця Ісуса до нас, а особливо – до бідних грішників.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє в усіх стражданнях і життєвих труднощах.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє посеред темряви і сум’ять, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє у житті та в годину смерті.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє серед невдач і сумнівів.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє посеред фальші та зрад.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє серед темряви і безбожництва, що наповнює землю.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє серед суму і болю, якого ніхто не зрозуміє.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє серед поту і сірості буденщини.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє посеред краху наших надій і змагань.

Свята тайно євхаристії, єдина наша надіє серед ворожих атак і потуг пекла.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли труднощі перевищуватимуть мої сили, коли я побачу, що зусилля мої марні.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли неспокій шматуватиме моє серце, а дух схилятиметься до сумнівів.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли серце Моє тремтітиме і смертельний піт зросить чоло.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли все змовиться проти мене і непроглядний відчай закрадатиметься в мою душу.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли погляд мій згасатиме до всього дочасного, а душа моя вперше побачить незвідані світи.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли моя праця буде непосильною, а невдачі супроводжуватимуть мене.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли видаватиметься важким дотримання цноти і натура бунтуватиметься.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли ворожі удари будуть скеровані проти мене.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли мою працю і зусилля осуджуватимуть люди.

Свята тайно євхаристії, уповатиму на Тебе, коли пролунають Твої вироки. Уповатиму тоді на море Твого Милосердя.

Пресвята Трійце, уповаю на безмежне Твоє Милосердя. Бог є моїм Отцем, отже я, Його дитина, маю повне право на Його Божественне Серце. А чим більша темрява, тим повнішим повинно бути уповання.

Не розумію, як можна не довіряти Тому, Котрий усе може; з Ним – усе, без Нього – нічого. Він, Господь, не дозволить і не допустить посоромлення тих, що все своє уповання поклали на Нього.

 

ЧЕТВЕР, 10 січня 1935 року

Увечері під час відправи мене почали мучити такі думки: "Чи все, що я кажу про велике Боже Милосердя, не є часом облудою або оманою...". Я хотіла ще трохи над цим подумати, як почула сильний і виразний внутрішній голос: "Все, що ти розповідаєш про Мою доброту, є правдою, і не дібрати відповідних слів для прослави Моєї доброти". Ці слова були настільки повні сили і такі виразні, що я готова накласти життям, що вони йдуть від самого Бога. Свідченням цього є глибокий спокій, який мене при них огортає і залишається надалі. Те світло ледь відхилило завісу, і я побачила, що всі мої зусилля, витрачені на те, щоби душі пізнали милосердя Господа, милі Богові. Тому в моїй душі панує така велика радість, що я й не знаю, чи можлива ще більша на небі, Якби тільки душі хотіли хоч трохи прислухатись до голосу сумління і голосу, тобто натхнення, Святого Духа… Кажу, – хоч трохи, бо якщо лише раз віддамося впливові Божого Духа, Він сам доповнить те, чого нам бракуватиме.

 

НОВИЙ 1935 РІК

Ісус радо вдається у подробиці нашого життя і не раз сповняє мої потаємні прагнення, з якими інколи я криюся перед Ним, хоча знаю, що перед Ним нічого не можна приховати.

На Новий рік у нас є звичай жеребкуванням обирати собі особливих заступників на цілий рік. Вранці, під час медитації в мені пробудилося одне з таких потаємних прагнень, щоби Ісус у Євхаристії, як і раніше, був моїм заступником. Коли ми прийшли в їдальню на сніданок, почалося жеребкування. Наблизившись до образків, на яких написані імена святих заступників, я взяла один, не роздумуючи. Не кинулася читати одразу, бо хотіла на кілька хвилин завдати собі умертвлення. І раптом пролунало в душі: "Я – твій заступник, читай". Я відразу поглянула на образок і прочитала: "Заступник на 1935 рік – Ісус у Святих Тайнах". Моє серце затріпотіло від радості. Я непомітно полишила сестер і подалася до вівтаря з Найсвятішими Тайнами, щоб побути там хоч хвильку. Там і дала волю почуттям свого серця. Ісус, однак, ніжно так зробив мені зауваження, що я повинна бути в цей час із сестрами. Я відразу повернулась, дотримуючись вказівки.

Одного дня під час ранкових розважань я почула: "Особливо остерігайся сваволі. Нехай і найдрібніша справа буде позначена відбитком послуху".

Якось Ісус дав мені зрозуміти, що коли часом я за дорученням прошу Його в справі якогось задуму, Він завжди готовий уділити мені своїх ласк, лише душі не завжди хочуть їх прийняти: "Моє серце переповнене великим Милосердям для душ, особливо – для бідних грішників. Якби вони могли зрозуміти, що Я – їх найкращий Отець, що для них з Мого Серця, як із переповненої Милосердям криниці, виплила Кров і Вода. Задля них Я перебуваю в кивоті як Цар Милосердя. Прагну наділяти душі благодаттю, але вони не хочуть її прийняти. Принаймні, ти приходь до Мене як можна частіше. Бери ті ласки, які вони відкидають. Тим ти потішиш Моє Серце, О, якою ж великою є байдужість душ у відповідь на доброту, на стільки виявів любові! Серце Моє наповнюється самою невдячністю душ, що живуть у світі, їх забутливістю. На все вони знаходять час, не мають тільки часу на те, аби прийти до Мене по ласки. Але найбільше ранить Моє Серце невірність душі, котра є Моєю обраницею. Ця зрадливість є вістрям, котре пробиває Моє Серце".