Пробація перед вічними об1тами

Варшава, 1933 рік

За кілька тижнів перед тим, як повідомили мене, що я відбуватиму пробацію (проба, іспит зрілості майбутньої монахин)і, почула, увійшовши до каплиці, Ісусові слова: "В цю мить настоятельки оголошують, хто з сестер складатиме вічні обіти. Не всім буде дано таку ласку, вони самі в цьому винні. Хто не користає з малих ласк, той не отримує великих. Але тобі, Моя дитино, Я цієї ласки уділяю". Радісний подив огорнув мою душу, бо кілька днів тому одна з сестер сказала мені, що я не відбуватиму третьої пробації. Мовляв, вона сама подбає, щоб не допустити мене до обітів. Я змовчала, хоча мені стало дуже прикро. Я, як могла, намагалася приховати свій біль.

У листопаді 1932 року я приїхала у Варшаву на третю пробацію. Після сердечних привітань з настоятельками, увійшла в невелику капличку. Раптом мою душу охопила Божа присутність, я почула: "Доню Моя, прагну, аби твоє серце уподібнилося до Мого милосердного серця. Ти вся повинна бути пройнята Моїм Милосердям".

Дорога мати-наставниця одразу ж спитала, чи я вже була в цьому році на реколекцїях. Я заперечила. Тоді вона зауважила, що спочатку я повинна відбути принаймні триденні реколекції.

Богу дякувати, у Валендові якраз проходили восьмиденні реколекції, і я могла до них приєднатися. Однак знову з’явились труднощі з моїм від’їздом. Одна особа дуже противилась тому, так що я вже мала не їхати.

Після обіду я зайшла на п’ятихвилинну адорацію, як раптом побачила Ісуса, який мені мовив: "Доню Моя, багато ласк готую тобі, що ти їх одержиш під час реколекцій, котрі завтра розпочнеш". Я відповідаю; "Ісусе, але ж реколекції вже відбуваються, а я не повинна на них їхати". "Готуйся завтра розпочати реколекції, а Я полагоджу твій виїзд з настоятельками", – і зник, Я почала гадати, як воно буде. Та вмить відкинула роздуми й присвятила той час молитві до Духа Святого, аби просвітив мене і дав збагнути всю мою вбогість. Потім я вийшла з каплиці та взялась до своїх занять. Але невдовзі мене покликала Мати-Генеральна: "Сестро, ще сьогодні поїдете з матір’ю Валерією у Валендів, щоб уже завтра розпочати реколекції".

...Перший день реколекцій. Зранку я постаралася першою бути в каплиці. Перед розважаннями мала ще трохи часу, аби відмовити молитви до Святого Духа і Пресвятої Матері. Благала Божу Матір, щоб Вона випросила мені ласку непомильності в моїх внутрішніх натхненнях, щоби я правильно сповнила будь-яку волю Божу.

Отець, котрий вів реколекції, приїхав з Америки, Прибув він у Польщу ненадовго. Сам вигляд цієї людини свідчив про велич духа. Аскетизм та зосередженість були його характерними рисами. Але, незважаючи на всі чесноти цього священика, мені було дуже важко відкрити йому свою душу щодо ласк. Признатися в гріхах завжди легко, а щоб звіритись з ласк, то справді мушу чинити над собою велике зусилля та й тоді не про все можу розповісти.

Отець виголосив коротку лекцію й відразу зайшов у сповідальницю, я дивлюсь, аж жодна з сестер не підходить. Я підхопилася зі свого місця і за мить була біля ґраток. Не було часу задумуватися. Отож, замість того, щоб розповідати отцеві про всі ті сумніви, які посіяно в моїй душі щодо Господа Ісуса, я почала звірятися з усіх спокус. Проте сповідник відразу збагнув мою ситуацію і сказав: "Ти тому не довіряєш Господеві Ісусові, що Він так ласкаво з тобою поводиться. Отож, сестро, будь цілковито спокійною. Ісус є твоїм Учителем, а твоє спілкування з Ним не є ані істерією, ані мрійництвом, ані ілюзією. Знай, що ти – на добрій дорозі. Старайся бути вірною тим ласкам і не ухиляйся від них".

Коли я відійшла від сповідальниці, то така незбагненна радість залила мою душу, що я мусіла усамітнитись від сестер у куточку саду, аби повністю віддатися серцем Богові.

Про оновлення обітів. Як тільки я прокинулась вранці, то відразу всім духом потонула в Богові, в цьому океані любові. Після оновлення обітів і святого Причастя я раптом побачила Ісуса, і Він ласкаво звернувся до мене: "Доню Моя, зазирни в Моє Милосердне Серце". Коли я вдивилася в те Найсвятіше Серце, то побачила, як із нього витікають ті ж самі промені, що й на іконі – як Кров і Вода. Я зрозуміла, яким великим є Господнє Милосердя. І знову Ісус милостиво заговорив: "Доню Моя, розповідай священикам про Моє незбагненне милосердя. Палить Мене полум’я милосердя. Я хочу виливати його на душі. Але душі не хочуть вірити в Мою доброту". І зник.

Сьогодні – третя пробація. Ми зібралися у матері Малгожати. Вона розпочала з молитви й пояснення, в чому полягає третя пробація. Нагадала, якою великою є благодать вічних обітів. Раптом я голосно розплакалась. В одну мить постали перед зором моєї душі всі Божі ласки, а я видалась собі такою мізерною й невдячною перед Богом. Сестри почали картати мене за те, що я плачу. Але мати заступилася за мене і сказала, що не дивується.

Коли закінчилася ця година, я пішла до Найсвятіших Тайн і, відчуваючи свою найбільшу нужденність та нікчемність, попросила Його милосердя, аби Він зволив вилікувати й очистити мою бідну душу. Отоді пролунали слова: "Доню Моя, вся твоя убогість згоріла у вогні Моєї любові, наче стебельце, вкинуте у незрівнянний ні з чим жар. А цим приниженням ти здобуваєш для себе та інших душ ціле море Мого милосердя".

Моїм обов’язком протягом усього часу пробації було допомагати сестрі, що пильнувала за виглядом одягу. При цьому я мала багато нагод для вправляння в чеснотах. Інколи по три рази я мусіла ходити з білизною до деяких сестер і не могла їм догодити. Але я пізнала й великі чесноти деяких сестер, які завжди просили давати їм щось благесеньке. Захоплював мене такий дух покори й умертвлення,

В час адвенту (час, який триває чотири тижні до Різдва Христового) в моїй душі прокинулась така велика туга за Богом, що мій дух поривався до Нього з такою силою, яка лише була в його єстві. Тоді Господь послав мені найбільше світла пізнання Його властивостей.

Першою властивістю, яку дав мені спізнати Господь, є Його святість. Святість ця є такою великою, що перед Ним тремтять всі Влади і Сили. Чисті духи затуляють своє обличчя й поринають у безупинну адорацію. Єдиним висловом їхнього найвищого пошанування є "Святий". Божа святість проливається на Божу Церкву і на кожну душу, що до неї належить. Проте не однаковою мірою. Одні душі наскрізь пронизані нею, а є й такі, що ледве животіють.

Друге пізнання, яке уділив мені Господь, – це Його справедливість. Справедливість Його є такою великою й проникливою, що сягає самої істоти речей. Все постає перед Ним в оголеній правді, і ніщо не може приховатись від Нього.

Третьою властивістю є Любов і Милосердя. І я зрозуміла, що, найвищою властивістю є Любов і Милосердя, Воно єднає творіння з Творцем. Найбільшу любов і незмірне милосердя розпізнаю у Втіленні Слова та Його спокутній жертві. З цього я збагнула, що та властивість є найвищою в Богові.

Святий вечір. Сьогодні я тісно єдналася з Богоматір’ю. Ввечері, перед тим, як поділитися просфорою, я зайшла в каплицю, щоб у душі поділитися з дорогими для мене людьми, і просила в Матері Божої ласк для них. Під час різдвяної відправи мені привиділось в просфорі мале Дитя Ісус. Хоча Дитя мале, Його велич пронизувала мою душу. Глибоко вразила мене та таємниця, те велике самоприниження Бога, те незбагненне Його самознищення. Це жило в моїй душі через усі свята.

Сьогодні сказав мені Христос: "Прагну, щоб ти глибше зрозуміла ту любов, якою палає до душ Моє серце. А зрозумієш її тоді, коли розважатимеш над Моєю Мукою. Благай про Моє милосердя для грішників, бо Я прагну їхнього порятунку. Коли з розкаяним серцем і вірою ти відмовиш цю молитву за якогось грішника, то Я подарую йому ласку навернення. Ця молитва така: "О Кров і Вода, що виплинула з Серця Ісуса, як джерело Милосердя для нас, уповаю на Тебе".

В останні дні свят, коли я відправляла Святу Годину, побачила Ісуса Христа, котрий зазнавав мук бичування. Якими невимовними були ті тортури! Як тяжко страждав Ісус при бичуванні! О нещасні грішники, як ви стрінетесь у день суду з тим Ісусом, якого зараз так катуєте?! Його кров стікає на землю, тіло подекуди почало відпадати, а на плечах я зауважила вже оголені деякі кості... Тихий стогін і зітхання вихоплювалися в Ісуса.

Якось Ісус дав мені зрозуміти, наскільки милою є для Нього душа, яка вірно дотримується правил. За це вона здобуває більшу винагороду, ніж за покуту й велике умертвлення.

Колись Господь сказав мені: "Доню Моя, твоє уповання й любов сковують Мою справедливість, так що Я не можу карати, бо ти Мені перешкоджаєш". Такою великою силою володіє душа, сповнена віри!

Сьогодні приїхала до мене рідна сестра. Коли вона відкрила мені свої наміри, я перелякалась, чи ж це можливо. Гарною є та душа в очах Божих, але її оповила така темрява, що вона не знала, як собі зарадити. Все бачила в чорних барвах. Бог у доброті Своїй дав її під мою опіку на два тижні. Та скількох жертв коштувала мене ця душа, лише одному Богові відомо. Ні за жодну душу я не склала перед Його престолом стільки пожертв, страждань і молитов, скільки за неї. Врешті, я відчула, що таки випросила в Бога уділити їй ласки. Коли роздумую про це, то вбачаю в тому справжнє чудо. Тепер знаю, яку силу в очах Божих має молитва заступництва.

Під час цього посту я часто відчувала в усьому тілі Муку Господа Ісуса. Все, що витерпів Ісус, глибоко переживаю в своєму серці. Але назовні нічим не виявляю своїх страждань. Лише сповідникові відомо про це.

Пасхальна утреня. Сьогодні під час воскресної утрені побачила Господа Ісуса у великому сяйві. Він наблизився до мене й мовив: "Мир вам, діти, – здійняв руку і поблагословив. На Його руках, ногах і боці ясніли незгладимі рани. А коли Він глянув на мене з такою великою лагідністю й любов’ю, що душа моя вся заглибилася в Нього, сказав: "Ти взяла велику участь у Моїй Муці, тому Я дам тобі значну частку з Моєї слави й радості".

А наступного дня після святого Причастя я почула голос: "Доню Моя, поглянь у безодню Мого милосердя і віддай тому Моєму милосердю честь і славу. Вчини це так: збери всіх грішників з усього світу й заглиб їх у безмір Мого милосердя. Хочу віддаватися душам. Дитя Моє, Я спраглий душ. На Моє свято – свято Милосердя – будеш оповіщати увесь світ і приводити знеможені душі до джерела Мого милосердя. Я зцілю їх і зміцню".

 

ДЕНЬ ВІЧНИХ ОБІТІВ

Травня 1933 року

Поєднання з Ісусом в день вічних обітів. Віднині Твоє серце стає моїм надбанням, а моє серце належить Тобі. Сама згадка Твого імені, Ісусе є насолодою для мого серця. Воістину, ні на мить я не змогла би жити без Тебе, Ісусе. Нині душа моя потонула в Тобі, як у єдиному своєму скарбі.

Слова Господа Ісуса під час вічних обітів: "Обручнице Моя, навіки поєднались наші серця. Пам’ятай, кому ти присягала."

Не все можна виповісти словами.