Прославлятиму боже Милосердя навіки

Краків, 10 лютого 1938 року

Сам Господь спонукає мене писати молитви і гімни про Його Милосердя. Ці хвалебні пісні самі з’являються на моїх устах. Я зауважила, що на честь Божого Милосердя в моїй свідомості зринають готові слова. Вирішила, наскільки це буде в моїх силах, переносити їх на папір.

 

Березня 1938 року

Прийшов лікар. З певної причини я не могла, як інші сестри, спуститись до нього у розмовницю і попросила, щоби прийшов до мене. Лікар мене оглянув і сказав: "Розповім усе сестрі, що доглядає хворих". Коли після від’їзду лікаря та сестра прийшла до мене, я повідомила їй причину, через яку не змогла зійти до розмовниці. Сестра виявила велике незадоволення. На питання, що лікар сказав про мої болі, відповіла: "Нічого. Сказав, що хвора вередує".

Коли вона пішла, я звернулась до Бога: "Господи, дай мені сили витримати страждання. Влий у моє серце чисту любов до цієї сестри."

Протягом цілого тижня вона жодного разу до мене не зазирнула. Однак болі раптово повторилися і тривали майже цілу ніч. Здавалося, що надходить мій кінець. Настоятелька вирішила покликати іншого лікаря. Той констатував, що стан мого здоров’я важкий і про повне одужання не може бути й мови. Виписав мені ліки, після вживання яких сильніші приступи більше не повторились. Той лікар дуже хотів, щоб я приїхала на лікування у Прондік. О мій Ісусе, дивні Твої присуди.

 

Березня 1938 року

Сьогодні я побачила страждального Ісуса Христа. Він схилився наді мною і пошепки промовив: "Моя доню, допоможи Мені спасти грішників". Я сповнилася гарячим прагненням рятувати душі. Коли прийшла до тями, знала, яким чином повинна діяти. Приготувалася до ще більших страждань.

 

Квітня 1938 року

Сьогодні знову почуваю себе гірше. Починає мене мучити висока температура. Не можу приймати їжу. Хочеться напитись чогось освіжаючого, але навіть так трапилось, що в глечику нема води, О Ісусе, все це задля того, аби випрохати для душ Милосердя.

Великий Четвер. Сьогодні почувала себе настільки сильною, що змогла взяти участь у церковних церемоніях. Під час Служби Божої явився Ісус і сказав: "Зазирни в Моє Серце, повне любові і Милосердя до людей, а передовсім до грішників. Дивись і проймайся Моєю Мукою". В одну хвилину я відчула і пережила у власному серці всю муку Ісуса і здивувалася, що ті тортури не позбавили мене життя.

Увечері під час Святої Години я почула: "Бачиш Моє милосердя до грішників, котре в цей момент на повну силу проявляється. Поглянь, як мало ти написала про нього. Це поки що тільки краплина в морі. Роби, що в твоїх силах, щоби грішники пізнали Мою доброту".

 

Квітня 1938 року

Велика П’ятниця. Я побачила замученого Господа Ісуса Христа, але не прибитого до хреста. Ще перед розп’яттям Він сказав мені: "Ти є Моїм серцем. Розповідай грішникам про Моє Милосердя".

І дав Мені Господь внутрішнє осяяння всієї безмежності Свого Милосердя до душ, і я зрозуміла, що те, що я написала, є справді краплею.

Великдень. Під час Служби Божої, я дякувала Господеві за наше викуплення і за той найбільший дар, тобто любов, яку Він дає нам у святому Причасті, себто Себе Самого.

 

Квітня 1938 року

Від’їзд до Прондіка. Я переживала, що лежатиму в одній палаті з іншими хворими. Якби ж тиждень-два, а то так довго, може, два місяці або й більше. Я звірилася Ісусові з усіх труднощів, страхів і побоювань. Ісус слухав мене з любов’ю, а потім промовив: "Будь спокійною, Моя дитино. Я – з тобою. Все готово. Я велів властивим Мені способом приготувати для тебе окрему кімнату". Заспокоєна, сповнена вдячності, я подалася на спочинок.

Наступного дня мене відвезла сестра Феліція. Коли ми приїхали, нам сказали, що для мене приготована окрема кімната. Зайшовши туди, ми здивувалися, що все так гарно підготовлено: чистенько, застелено обрусами, прибрано квітами. На шафці сестри поставили гарненького великоднього баранчика. Залишившись сама, я подякувала Господеві за ту велику ласку, Ісус промовив: "Будь спокійна. Я – з тобою". Втомлена, я заснула. Ввечері прийшла сестра, під опікою якої я перебувала, і сказала: "Завтра не зможете піти прийняти святе Причастя, бо ви є заслаба. Побачимо, як буде надалі". Це мене засмутило безмірно, але я відповіла надзвичайно спокійно: "Гаразд", здаючись цілковито на Господа. Намагалась заснути.

Вранці провела медитацію і приготувалася до святого Причастя, хоч не повинна була його приймати. Коли моє прагнення і любов дійшли до апогею, я побачила біля ліжка Серафима, який подав мені святе Причастя (На подібні випадки натрапляємо в житіях деяких святих, наприклад, св.Станіслава Косткі, св.Бонавентури), промовивши: "Ось Володар ангелів". Коли я прийняла Господа, дух мій поринув у Божу любов і зачудування. Так повторювалось 13 днів.

 

Червня 1938 року

Під кінець триденних реколекцій Господь сказав мені: "Знай, що Моє серце – це саме Милосердя. З цього моря Милосердя розливаються ласки на увесь світ. Жодна душа, яка наблизилась до Мене, не відійшла без потіхи. Кожну убогість поглинає Моє Милосердя, а всіляка ласка б’є з того джерела, рятівна й освячуюча. Моя доню, Я прагну, щоби твоє серце було осердям Мого Милосердя. Прагну, щоби воно через твоє серце пролилося на цілий світ. Хто б до тебе не наблизився, нехай не відійде без віри в Моє Милосердя. Так жадаю, щоб душі мали ту віру... Скоріше би небо і земля пішли в небуття, ніж уповаючу душу не огорнуло би Моє Милосердя".

 

Червня 1938 року

Зелені свята. Оновлення обітів. Я встала трохи раніше, ніж звичайно, і пішла до каплиці, поринаючи в Божу любов. Коли заглибилась у молитву і з’єдналась з усіма літургіями, які в цю хвилину відправлялись по всьому світу, за їх посередництвом я благала Бога про Милосердя для світу, а особливо для бідних грішників, котрі тепер умирають. Відразу отримала відповідь, що тисячі душ одержали ласку за допомогою молитви, яку я засилала до Бога. Не знаємо, скільки душ можемо спасти своїми молитвами і жертвою, тож завжди молімося за грішників.

 

Червня 1938 року

У п’ятницю відразу після свята Божого Тіла я почувала себе так погано, що, гадала, наближається бажана хвилина. Дуже піднялась температура. Вночі сильніше спльовувала кров’ю. Вранці, однак, пішла прийняти Господа, але бути на Службі Божій вже не могла. Пополудню температура раптово впала до 35,8. Я була дуже ослаблена. В мені немов усе завмирало. Проте, коли я заглибилась у молитву, то зрозуміла, що не прийшла ще хвиля визволення.

Коли я зустрілась із Господом, то сказала Йому: "Ти вводиш мене в оману, Ісусе, Ти показуєш мені відкриту браму небес і знову полишаєш мене на землі".

Сьогодні зайшов до мене Господь і сказав: "Моя доню, допоможи Мені спасти душі. Підеш до вмираючого грішника і будеш відмовляти вервицю до Милосердя. Тим випросиш йому надію на Моє Милосердя, бо він у розпачі".

Раптово я опинилася в незнайомій хаті, де в жахливих муках помирав старший вже чоловік. Навколо ліжка зібралася заплакана родина і товпилося багато бісів. Коли я почала молитися, духи темряви з сичанням та погрозами в мій бік розбіглися. Та душа заспокоїлась і повна надії спочила в Бозі.

В ту саму хвилю я знову опинилась у своїй кімнаті. Як таке діється, не знаю.

Сьогодні я побачила Божу хвалу, яка плине з тієї ікони. Багато душ одержує ласки, хоча про них не говорить вголос. Бог отримує хвалу за посередництвом ікони, а зусилля сатани і лихих людей розбиваються і перетворюються в ніщо. Всупереч гніву сатани Боже Милосердя затріумфує над цілим світом і буде усіма шановане.

Я зрозуміла, що для того, аби Бог міг діяти в душі, вона повинна зректися самовільних учинків. Бо інакше Бог не здійснить у ній Своєї волі.

Сьогодні я побачила на небі у великому сяйві Найсвятіше Серце Ісуса. З рани виходили промені і поширювались на весь світ.

Коли одного дня я готувалась до святого Причастя і похопилася, що не маю нічого що могла б принести Йому в жертву, впала до Його стіп, благаючи зіслати на мою бідну душу все Його Милосердя: "Нехай Твоя ласка, що спливає на мене з милосердного Твого Серця, укріпить мене до боротьби і страждань, щоби я залишилась вірною Тобі. І хоч якою убогою я є, не лякаюся Тебе, бо добре знаю Твоє Милосердя. Ніщо не віддалить мене бід Тебе, Боже, бо все є мізерним у порівнянні з тим, що я спізнала. Не маю в цьому сумніву..."

(На цьому закінчується шостий і останній зошит нотаток сестри Фаустини Ковальської)

 

О Крове і Водо, які витекли з Пресвятого Серця Ісуса, наче струмінь милосердя для нас, довіряємо вам. Ісусе, довіряю Тобі!

 

ВЕРBИЦЯ ДО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ

На початку –

Отче наш…

Радуйся Маріє…

Вірую…

 

На великих зернятках:

Отче Предвічний, жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество Наймилішого Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа, на переблагання за гріхи наші і цілого світу (1 раз).

 

На малих зернятах:

Заради Його тяжких страждань, будь милосердний для нас і цілого світу(10 разів).

 

На закінчення вервиці:

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас і цілий світ (3 рази).

 

7 березня 1992 року Святіший Отець Іван Павло II визнав героїчні чесноти Марії Фаустини Ковальської і розпочав беатифікаційний процес.

18 квітня 1993 року Святіший Отець Іван Павло II проголосив Марію Фаустину Ковальську блаженною.

 

ДЕЯКІ ДАТИ

з життя сестри Марії Фаустини – Гелени Ковальської:

25.08.1905р.	Гелена Ковальська народилася в селі Глоговєц, р н Турек, воєводство Лодзь.
Вересень 1917 р.	Гелена Ковальська почала відвідувати початкову школу в Сьвініце.
Липень 1924 р.	Їде у Варшаву, щоб вступити в монастир.
01.08.1925 р,	Гелену Ковальську прийнято в монастир Згромадження Матері Божої Милосердя у Варшаві.
30. 04 1928 р.	Сестра Фаустина складає тимчасові обіти.
01.05.1933 р.	Сестра Фаустина складає вічні обіти.
Червень 1934р.	Художник Е. Казімєровський закінчив малювання ікони Божого Милосердя.
09.12.1936 р.	Настоятелька посилає сестру Фаустину в лікарню до Прондніка.
21.04.1938 р.	Стан здоров'я Фаустини сильно погіршився. Її знову посилають до Прондніка.
26.09.1938 р.	Отець професор Сопоцько востаннє відвідав сестру Фаустину в Кракові.
05.10.1938 р.	Сестра Фаустина востаннє висповідалась, прийняля Святі тайни і помазання та о 22.45 померла.

 

Після смерті:

21.10.1965 р.	Єпископ Юліан Гробліцький урочисто відкриває інформаційний процес. З того моменту сестра Фаустина одержала титул Слуги Божої.
20.09.1967 р.	Його Еміненція кардинал Войтила закінчує у Кракові інформаційний процес Слуги Божої.
31.01.1968 р.	На підставі Декрету св. Конгрегації у Справах Святих розпочався процес беатифікації Слуги Божої Фаустини.