Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Згромадження Матері Божої МилосердяСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Скорочений переклад з польського оригіналу щоденника на українську мову виконали Віра Андрухів і Надія Пікулик
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА........................................................................................ 2 Перший зошит ВСТУП У МОНАСТИР............................................... 2 Другий зошит СХИЛІМОСЬ ПЕРЕД БОГОМ..................................... 31 Третій зошит ВЕЛИЧАТИМУ БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ......................... 45 ІСУСЕ, УПОВАЮ НА ТЕБЕ ДЕВ’ЯТНИЦЯ ДО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ.................................................................................... 51 Четвертий зошит.................................................................................... 55 П’ятий зошит......................................................................................... 55 Шостий зошит ПРОСЛАВЛЯТИМУ БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ НАВІКИ 60 ВЕРBИЦЯ ДО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ............................................. 63 ДЕЯКІ ДАТИ з життя сестри Марії Фаустини – Гелени Ковальської 63
ПЕРЕДМОВА Щоденник сестри Марії Фаустини Ковальської Згромадження Матері Божої Милосердя не належить до белетристики, хоча й становить явище письменства. Не варто шукати в ньому ані вибагливості стилю, ані риторичних прикрас та пафосу. Не слід підходити до нього і з критерієм систематичного викладу богословських істин. Щоденник поза будь-яким сумнівом належить до сповідальної літератури. Твір цей – не просто щиросердечне і непретензійне зізнання людини з усіх складних перипетій щодо здійснення її прагнення поєднатись з Богом, туги за Всевишнім, злетів і душевної пітьми на шляху до втілення мрії. Щоденник правильніше було б назвати не документом-сповіддю, а пам’яткою-свідоцтвом. Текст щоденника рясніє натхненнями, які були передані Ісусом Христом сестрі Фаустині для того, щоби вона не лише записувала їх, але й сповіщала людям, поширюючи по цілому світі. Беатифікувавши сестру Фаустину, Христова Церква тим самим визнала, що їй було дано істинне особисте одкровення. Як сказано в Св. Письмі: "... ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише, ведені Святим Духом, промовляли святі люди від Бога". (II Петра 1, 21). Отже, передаємо до рук читача скорочений переклад українською мовою з польського оригіналу унікальної пам’ятки містики XX ст. – щоденник сестри Марії-Фаустини з надією на те, що для багатьох ця книга стане втіхою і дорадницею в сум’ятті й труднощах життя.
Перший зошит ВСТУП У МОНАСТИР Варшава, 1 серпня 1925 року Ласку покликання до чернечого життя я відчувала з семилітнього віку. Тоді я вперше почула в душі голос Божий, тобто запрошення до досконалішого життя. Але не завжди я дослухалася до нього. Я не зустріла нікого, хто би мені ці речі розтлумачив. Коли мені було вісімнадцять років, я звернулась до батьків із наполегливим проханням – дозволити мені вступити в монастир. Батьки рішуче відмовили. Після цього, не звертаючи жодної уваги на голос ласки, я віддалася марноті життя, хоча душа моя ні в чому не знаходила задоволення. Неустанний поклик ласки був для мене великою мукою, яку я намагалася заглушити в розвагах. Внутрішньо я уникала Бога і всією душею схилялась до створінь. Однак в душі перемогла таки ласка Божа. Була я якось з однією із своїх сестер на балу. В той час, як усі приємно забавлялись, моя душа зазнавала внутрішніх страждань. Як тільки я почала танцювати, раптом побачила біля себе Ісуса, змученого, оголеного з шат, цілого пораненого, який промовив такі слова: "Доки Я тобі терпітиму і доки ти ошукуватимеш Мене?". В ту мить змовкла чарівна музика, зникло з-перед моїх очей усе товариство, а залишилися Ісус і я... Я присіла біля своєї дорогої сестри, приховуючи за удаваним болем голови все те, що відбулося у моїй душі. Невдовзі я потайки покинула товариство, сестру й попрямувала до кафедрального собору св. Станіслава Костки. ...Світало. Людей у соборі було мало. Не звертаючи уваги на те, що діялося довкола, я впала хрестом перед Найсвятішими Тайнами і просила Господа, аби Він зволив вказати мені, що ж маю робити далі. Отоді й почула слова: "Негайно їдь у Варшаву, там вступиш у монастир". Я підвелася, прийшла додому й полагодила нагальні справи. Наскільки могла, звірилася сестрі у тому, що діялося в душі, попросила її попрощатися з батьками. І так – без нічого, в одній сукні, – я приїхала у Варшаву. Коли вийшла з поїзда і побачила, як кожен поспішає у своїх справах, мене охопив страх: що маю робити, куди звернутись, адже немає нікого знайомого? І тоді я звернулась до Матері Божої: "Веди мене, Маріє, керуй мною". Одразу ж почула в душі відповідь, щоби я виїхала за місто в одне село, де знайду безпечний нічліг. Я так і вчинила. Все відбулося так, як вказала мені Божа Матір. Наступного дня ранесенько я приїхала в місто, зайшла до першого ж костелу й почала молитися та просити Бога явити мені Свою волю. Служби Божі змінювали одна одну. Під час однієї з них я почула такі слова: "Йди до того священика і все йому розкажи. Він тобі порадить, що маєш робити далі". Після закінчення Служби Божої я зайшла до захристії, розповіла про все і попросила підказати, до якого монастиря вступити. Спочатку священик здивувався, але радив мені дуже вірити в те, що Бог розпорядиться мною і надалі. "Поки що, – -сказав, – відішлю тебе до однієї побожної жінки, в якої ти можеш зупинитися, доки не вступиш у монастир. Та жінка прийняла мене доброзичливо. Тим часом я шукала монастир, проте до якої би фірти (вхід в монастир) не застукала, скрізь мені відмовляли. Серце стислося від болю, і я промовила до Господа Ісуса: "Допоможи мені, не залишай мене саму". Нарешті я постукала у фірту монастиря згромадження Матері Божої Милосердя. Вийшла до мене мати-настоятелька (тепер – Мати Генеральна Міхаела). Після короткої розмови сказала мені піти до Господаря дому і спитати, чи Він прийме мене. Я відразу зрозуміла, що повинна спитатись у Господа Ісуса Христа. З великою радістю поспішила до каплиці і, як порадила мені одна з сестер, запитала Ісуса: "Господарю дому цього, чи Ти приймаєш мене?". Одразу почула голос: "Приймаю, ти – в Моєму серці". Коли я повернулася з каплиці, мати-настоятелька спершу поспитала: "Ну, прийняв тебе Господь?". Я відповіла, що так. А вона на те: "Якщо Господь прийняв, то і я прийму". Так мене було прийнято в монастир. Однак із багатьох причин ще майже рік я змушена була залишатись у тієї побожної жінки, проте додому вже не повернулась. У той час я мусіла боротись із багатьма труднощами, але Бог не скупився для мене на ласки. Щораз більша туга за Богом охоплювала мене! Було це в час октави (свято, яке триває цілих 8 днів. Це підготовка до свята, або ще кілька днів після свята) Божого Тіла. Бог наповнив мою душу внутрішнім світлом, аби я глибше пізнала Його як найвище ДОБРО І КРАСУ. Спізнала, як сильно Бог мене любить. Під час однієї з вечірень простими словами, що линули з серця, склала я Богові обітницю вічної чистоти. З тої миті я відчуваю більшу близькість із Богом, моїм Нареченим. Відтоді я створила оселю у своєму серці, де завжди перебувала разом з Ісусом. Нарешті надійшла хвиля, коли відчинилася для мене фірта монастиря. Було це 1 серпня 1925 року ввечері, напередодні свята Матері Божої Ангельської. Я почувала себе безмежно щасливою, мені видавалось, що розпочалося райське життя. З мого серця вихоплювалася лише подячна молитва. Однак через три тижні я побачила, що тут бракує часу для молитви і багатьох інших речей, які хвилювали мою душу. Я почала розмірковувати, як би перейти до монастиря з суворішими правилами. Ота думка заволоділа мною, але не було на те Божої волі. Проте ця думка, ця спокуса все посилювалася, так що одного дня я вирішила сказати про це матері-настоятельці і рішуче вийти з монастиря. Але Бог так покерував обставинами, що я не змогла потрапити до неї. Перед тим, як йти на спочинок, я зайшла до каплиці і просила Ісуса, щоб Він просвітив мене в цій справі, але відповіді не одержала. Лише якийсь дивний незрозумілий неспокій огорнув мене. Проте, незважаючи ні на що, вирішила вранці відразу по Службі Божій звернутись до матері-настоятельки і повідомити про своє рішення. Світло скрізь було загашене. Сповнена муки і невдоволення, я зайшла у свою келію. Кинулась на землю і почала ревно молитись, аби Бог дав мені пізнати Свою волю. Невдовзі світло осяяло мою кімнату, і я побачила на фіранці Обличчя Ісуса Христа. Воно було дуже зболене, вкрите свіжими ранами, і великі сльози спадали на покривало мого ліжка. Не знаючи, що все це має означати, я запитала Господа: "Ісусе, хто завдав Тобі такого болю?". На що Ісус відповів: "Ти завдаєш мені такого болю, якщо вийдеш із цього монастиря. Я сюди тебе покликав, а не деінде і приготував для тебе багато ласк. Я благала прощення у Господа й одразу відмовилась від свого рішення. Наступного дня була сповідь. Я звірилась з усього, що діялось у моїй душі, а священик відповів, що в тім є безсумнівна Божа воля, аби я залишилась у цьому згромадженні. Про перехід до іншого монастиря мені не можна навіть і думати. 3 того часу я завжди почувала себе щасливою і задоволеною. Незабаром я захворіла. Дорога мати-настоятелька відправила мене разом із двома іншими сестрами відпочивати до Сколімова біля Варшави. Отоді я спитала Ісуса Христа за кого ще мені треба молитися? Ісус відповів що про це я дізнаюся наступної ночі. І от я побачила Ангела-Хоронителя, який наказав мені йти слідом за ним. Моментально я опинилася в імлистому, наповненому вогнем місці, де страждала сила-силенна душ. Вони палко молились, але це було надаремно. Лише ми можемо прийти їм на допомогу. Полум’я, що пекло їх, не торкалося мене. Мій Ангел-Хоронитель не відходив від мене ні на мить. Я спитала у тих душ, що завдає їм найбільшого болю. Вони одностайно відповіли, що найгіршою їх мукою є туга за Богом. Бачила я і Матір Божу, котра відвідує душі в чистилищі. Бона приносить їм охолоду. Хотілося мені ще з ними порозмовляти, але мій Ангел-Хоронитель подав знак вийти. Коли ми опинились поза цією в’язницею страждальників, я почула голос: "Милосердя Моє, не бажає цього, але справедливість велить". З того часу я ще більше молюсь за страждальні душі.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-17; просмотров: 349; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.224.64.10 (0.01 с.) |