Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.

Систематизація нормативно-правових актів - офіційна діяльність, спрямована на впорядкування та вдосконалення законодавчих і підзаконних актів, приведення їх до єдиної внутрішньої погодженої системи.

Систематизація нормативно-правових актів необхідна для: 1) усунення суперечностей між нормативними актами; 2) підвищення якості й ефективності законодавства; 3) забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними структурами.

Форми систематизації нормативно-правових актів.

1. Облік нормативно-правового матеріалу - спосіб систематизації, що полягає у письмовому чи автоматизованому фіксуванні виданих нормативно-правових актів, підтриманні їх у контрольному стані, а також у створенні пошукової системи для знаходження необхідних статей, в яких розташовані конкретні приписи, що виражають відповідні норми права (у спеціальних журналах, на картках, автоматизоване - ЕОМ. Автоматизованою системою збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів в Україні є Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів).

Форми обліку: 1) журнальний (хронологічний, алфавітний, тематично-предметний) - полягає у фіксації реквізитів нормативних актів у журналах (проста форма); 2) картковий - складання карткової системи, коли на картках картотеки фіксуються або основні реквізити акта (вид акта, його заголовок, дата видання, місце офіційного опублікування), або його повний текст з усіма реквізитами; розміщуються картки в картотеці за хронологічним, алфавітно-предметним, предметно-галузевим принципом; 3) автоматизований (електронний) - передбачає створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем за нормативно-правовою базою держави, міжнародних об'єднань та ін. Це найповніша і найзручніша (швидкий пошук) форма обліку нормативно-правового матеріалу. В Україні існують інформаційно-пошукові системи: "Законодавство України" на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, неофіційні пошукові системи "Юрист", "Ліга-Закон" та ін. Кожна з цих форм обліку нормативно-правового матеріалу передбачає контрольно-текстовий облік - врахування динаміки "життя" чинних нормативних актів: своєчасне внесення відміток про зміни, доповнення в акти в цілому чи в їх окремі частини із зазначенням тих актів, на підставі яких зроблені відмітки;

2. Інкорпорація - спосіб систематизації,, що полягає у поєднанні та розміщенні нормативно-правових актів повністю чи частково в тому чи іншому порядку (хронологічному, алфавітному, предметному) у збірники чи зібрання після певної технічної обробки без зміни їх змісту. Технічна обробка нормативно-правового акта полягає у такому: з нього вилучаються положення, що втратили силу; включаються внесені до них зміни і доповнення; вилучаються положення, що не містять норм права; вилучаються відомості про осіб, що підписали нормативний акт. Така обробка робить нормативний матеріал зручним для практичного використання. В Україні поширеними результатами інкорпорації є збірники та зібрання законодавства.

Інкорпорації можна класифікувати за видами суб'єктів здійснення: офіційна - здійснюється від імені нормотворчого органу держави, що сам підготував або офіційно схвалив збірник, підготовлений іншим органом (наприклад, "Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник України"); неофіційна - здійснюється без офіційного схвалення нормотворчого органу держави: з ініціативи видавництв, наукових і навчальних установ, практичних органів, окремих фахівців або за дорученням нормотворчого органу (останній вид збірника називають офіціозним); за характером відбору нормативно-правового матеріалу: хронологічна - впорядкування нормативно-правових актів за часом вступу їх у дію; предметна - впорядкування нормативно-правових актів за галузями або інститутами права; сферами державної діяльності (праця і кадри, фінанси і кредит, промисловість, сільське господарство, культура та ін.); за обсягом Поданого нормативного матеріалу: повна - у збірники включаються всі акти суб'єкта нормотворчості; часткова - збірники складаються з нормативно-правових актів, що присвячені певній сфері правового регулювання (адвокатура, нотаріат, банківська діяльність тощо).

3. Консолідація - спосіб систематизації,, що полягає у подоланні розрізненості нормативно-правових актів, виданих у різний час щодо того самого предмета правового регулювання, шляхом їх поєднання в єдиний укрупнений нормативно-правовий акт з усуненням повторень і суперечностей без зміни змісту. Змінюється форма правових актів, але не їх зміст.

У ХХ-ХХІ ст. в країнах Європи й Америки поширилася практика створення консолідованих актів (Сільськогосподарський і Податковий кодекси в США, Кодекс про працю Франції, Соціальний кодекс ФРН та ін.). Хоч ці акти називаються кодексами, але по суті вони є результатом консолідації. Таку консолідацію ще можна назвати кодифікацією-компіляцією, але її варто відокремити від справжньої кодифікації (кодифікації-реформи).

4. Кодифікація - спосіб систематизації, що полягає у створення нового, вдосконаленого, об'єднаного загальним предметом правового регулювання, нормативно-правового акта на основі старих нормативних актів шляхом часткової або значної зміни їхнього змісту (усуненням дублювання, розбіжностей і суперечностей, їх узгодженням, заповненням прогалин, звільненням від застарілих і неефективних приписів, виробленням нових). Іншими словами, кодифікація виражається в підготовці і прийнятті нових актів, до яких входять погоджені між собою приписи колишніх актів, що містять норми права, котрі виправдали себе, а також нові норми.

Кодифікація виступає особливою формою систематизації нормативно-правових актів: вона поєднує упорядкування законодавства з його відновленням, удосконаленням; після її завершення приймають один нормативно-правовий акт, який упорядковує правові норми і процедури у визначеній сфері відносин. У результаті змінюється сама основа правового регулювання - тому кодифікація справедливо вважається формою нормотворчості.

Види кодифікацій за обсягом: загальна - утворення зведених кодифікованих актів з основних галузей законодавства ("кодекс кодексів", наприклад, конституція); галузева-утворення кодексів у межах певної галузі законодавства (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.); спеціальна (внутрішньогалузева) - утворення кодексів у межах підгалузі законодавства (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.); міжгалузева (комплексна) - утворення кодексів поєднанням норм різних інститутів, галузей і підгалузей законодавства (Повітряний кодекс, Кодекс торговельного мореплавання та ін.).

Види основних кодифікаційних актів: конституція, кодекс, основи законодавства. Серед них найбільш уживаним видом кодифікованого акта є кодекс - кодифікований закон, що являє собою систему нормативних приписів, які виражають у цільному і внутрішньо погодженому вигляді найбільш важливі норми конкретної галузі права або основних інститутів (підгалузей) права.

Менш уживаним в Україні видом кодифікованого акта є основи законодавства - кодифікований закон, що містить систему концептуальних понять, цілей, завдань і принципів, які визначають основні напрями регулювання певної сфери суспільних відносин і забезпечують їх погодженість з положеннями конституції держави (в Україні їх діє три: Основи законодавства про культуру від 14.02.1992, Основи законодавства про охорону здоров'я від 19.11.1992, Основи законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування від 14.01.1998). Внаслідок специфічності (є актами більшого ступеня узагальнення нормативного матеріалу, ніж кодекси, бо встановлюють засади нормативного регулювання у відповідних сферах) їх нерідко відносять до консолідованих, рамкових законів.

5. Звід законів. Результатом поєднання консолідації, кодифікації та інкорпорації є видання зводу законів - систематизованого акта, який надає нової форми чинному законодавству поєднанням його за хронологічним чи тематичним принципом.

Звід законів відрізняється від збірників нормативних актів такими ознаками: 1) може бути лише офіційним виданням, оскільки здійснюється від імені і за дорученням нормотворчих органів з подальшим схваленням видання у цілому або кожного тому окремо; 2) є зведенням в єдине ціле чинного законодавства, що регулює однакові питання; 3) ліквідує множинність актів, прийнятих з того самого питання, які втратили силу, застаріли або фактично не діють; 4) є результатом великої юридично-технічної роботи з усунення наявних прогалин у законодавстві та узгодження норм права, що закріплені в приписах законів; 5) має пріоритет перед попередніми офіційними виданнями законів, становить їх чинну редакцію.

Головними формами сучасної систематизації законодавства в Україні є облік нормативно-правового матеріалу, інкорпорація, кодифікація. Перспективною формою є підготовка і видання Зводу законів України, що потребує не лише високого рівня юридичної науки і законотворчої майстерності, а й завершення кодифікаційної роботи, якості і сталості законодавства.

Правовий тезаурус в загальному сенсі - спеціальна термінологія, більш суворо і предметно - словник, збори відомостей, корпус або звід, повномірного охоплюють поняття, визначення і терміни правової галузі знань або сфери діяльності, що має сприяти правильної лексичної, корпоративної комунікації (простіше кажучи - розумінню у спілкуванні і взаємодії осіб, пов'язаних однією дисципліною або професією); в сучасній лінгвістиці - особливий різновид словників загальної або спеціальної лексики, в яких вказані семантичні відносини (синоніми, антоніми, пароніми, гіпоніми, Гіпероніми і т. п.) між лексичними одиницями. Тобто це виклад певних теоретичних понять і визначень, види словників, енциклопедій і т.д.