Поняття, склад, визнання та оцінка основних засобів

Для здійснення статутної діяльності підприємствам необхідні необоротні активи, тобто засоби праці, під якими в економічній літературі розуміють річ або комплекс речей, за допомогою яких працівник здійснює вплив на предмети праці (сировину, матеріали, тощо).

Від предметів праці засоби праці відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконані роботи (надані послуги). Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості та перетворюються на готову продукцію.

До засобів праці відносять машини, обладнання, інструменти тощо, тобто основні засоби підприємства.

Основні засоби класифікують за їх функціональним призначенням (виробничі та невиробничі основні засоби), за речовим характером (інвентарні та неінвентарні основні засоби), за використанням (діючі, недіючі та запасні основні засоби), за ознакою належності (власні та орендовані основні засоби). Крім того, основні засоби групують за галузями економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, будівництво).

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). За ПКУ до основних засобів відносять об’єкти, вартість яких перевищує 6000,00 грн.

Види основних засобів:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будинки та споруди;

- машини та обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади та інвентар;

- робоча продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо:

- існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням активу;

- його оцінка може бути достовірно визначена.

Оцінка необоротних матеріальних активів (основних засобів), враховуючи дію принципу безперервності підприємства, здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

П(С)БО 7 передбачені наступні види оцінки основних засобів:

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

1) суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

2) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

3) суми ввізного мита;

4) суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

5) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

6) витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

7) інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включається до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Капіталізація фінансових витрат можлива тільки при створенні кваліфікаційних активів. А це актив відповідно до П(С)БО 31 актив, для створення якого потрібен значний час, будівництво приміщень, багаторічні насадження, вина, які вимагають багаторічної витримки.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після переоцінки.

Операції з переоцінки основних засобів включають операції зі збільшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – дооцінка, та операції зі зменшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – уцінка.

Переоцінена сума первісної вартості та зносу об’єкта основних засобів визначається відповідно як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки.

І_П = ,

де І_П – індекс переоцінки;

СП – справедлива вартість;

ЗВ - залишкова вартість.

Дооцінка, якщо І_П >1;

Уцінка, якщо І_П <1.

Справедлива вартість необоротного матеріального активу дорівнює сумі, за якою може бути проведений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (це дійсна, реальна, ринкова вартість об’єкта основних засобів).

Залишкова вартість необоротного матеріального активу визначається як різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу.

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

 

Облік основних засобів

Рух основних засобів, пов’язаний зі здійсненням господарських операцій з їх надходження, внутрішнього переміщення та вибуття, оформлюють типовими формами перинної облікової документації, затвердженими наказом Міністерства статистики України.

Характеристику форм первинних документів з обліку основних засобів наведено в табл. 17.1.

Таблиця 17.1

Характеристика типових форм первинних документів з обліку основних засобів

 

Форма документу	Назва документу	Характеристика форми
ОЗ-1	Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів	Складається на кожний об’єкт окремо, або на декілька коли об’єкти являються однотипними, мають однакову вартість і прийняті одночасно на відповідальне зберігання однією тією ж особою
ОЗ-2	Акт приймання здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів основних засобів	Зазначається технічна характеристика та первісна вартість об’єкту. Актом такої форми оформляється приймання завершених робіт після добудови, реконструкції або модернізації основних засобів
ОЗ-3	Акт на списання основних засобів	Після ліквідації основних засобів і складання актів на списання основних засобів перший примірник передається до бухгалтерії, де на його підставі робиться запис до інвентарного списку основних засобів
ОЗ-4	Акт на списання автотранспортних засобів	Складається в двох примірниках, підписують члени комісії, затверджує керівник підприємства або уповноважена ним на це особа
ОЗ-5	Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини	Складається при встановлені, запуску і демонтажі будівельної машини, взятої на прокат. Підписується представником машинопрокатної бази та механіком будівельної ділянки
ОЗ-6	Інвентарна картка обліку основних засобів	Здійснюються записи на підставі актів приймання-передачі основних засобів та актів на списання основних засобів; для групового обліку однотипних об’єктів основних засобів, які надійшли в одному календарному місяці та мають одне і теж виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість. Як правило заповнюється в одному примірнику та знаходиться в бухгалтерії.
ОЗ-7	Опис інвентарних карток з обліку основних засобів	Застосовується для реєстрації інвентарних карток. Ця форма складається в одному примірнику в бухгалтерії
ОЗ-8	Картка обліку руху основних засобів	Застосовується для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами. Відкривається в бухгалтерії в одному примірнику
ОЗ-9	Інвентарний список основних засобів	Застосовується в місцях експлуатації основних засобів для обліку кожного об’єкта за МВО. Дані, що містяться в цій формі, мають бути тотожними записам в інвентарних картках обліку основних засобів.

 

 

Для обліку основних засобів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про його застосовування № 291 призначені балансовий рахунок І-го класу “Необоротні активи” (10 “Основні засоби”).

Типова кореспонденція рахунків по обліку надходження та вибуття основних засобів зображена у табл. 17.2, 17.3

Таблиця 17.2

Типова кореспонденція рахунків по обліку надходження основних засобів

Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
Дебет	Кредит
Введено в експлуатацію придбаний об’єкт за первісною вартістю
Відображено суму дооцінки основних засобів
Відображено вартість безоплатно одержаних основних засобів.
Внесено основні засоби в рахунок погашення заборгованості по неоплаченому капіталі
Оприбутковано надлишки основних засобів, виявлених в результаті інвентаризації

 

Таблиця 17.3

Типова кореспонденція рахунків по обліку вибуття основних засобів

Зміст господарських операцій	Кореспондуючі рахунки
Дебет	Кредит
Відображено суму уцінки вартості основних засобів
Відображено суму уцінки зносу основних засобів
Відображено списання нарахованого зносу при ліквідації або реалізації основних засобів
Переведено основні засоби в групу вибуття при реалізації
Відображено залишкову вартість реалізованих основних засобів
Відображено залишкову вартість ліквідованих основних засобів

 

Аналітичний облік основних засобів ведеться за об’єктами основних засобів.

Об’єкт основних засобів – це:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями та приладдям до нього;

- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

- відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосовування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;

- інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Кожному об’єкту присвоюється інвентарний номер, який наноситься на об’єкт і вказується у відповідних первинних документах та реєстрах з обліку об’єктів основних засобів.