Облік переоцінки основних засобів.

Стандартом 7 "Основні засоби" передбачено, що підприємства мають право переоцінюватиоб'єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливаньсправедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінкиоб'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюютьсявсіоб'єкти групи основних засобів, до якоїналежить цей об'єкт.

Переоціненапервісна вартість та сума зносуоб'єкта основних засобів визначається множеннямвідповіднопервісної вартості і сумизносуоб'єкта основних засобів на індекспереоцінки. Індекспереоцінки визначається діленнямсправедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Знаведенихприкладів видно, що сума дооцінкизалишковоївартості об'єкта основних засобів включається до складу додатковогокапіталу. Уцінказалишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшенняствореногопопереднімидооцінкамидодаткового капіталу.

При вибуттіоб'єктів основних засобів, які ранішебулипереоцінені, перевищення сум попередніхуцінокзалишкової вартості цього об'єктаосновних засобів включається до складу нерозподіленогоприбутку з одночаснимзменшеннямдодаткового капіталу. При цьому дебетуєтьсярахунок 42 "Додатковийкапітал", субрахунок 423 "Дооцінка активів" і кредитується рахунок 44 "Нерозподіленіприбутки (непокритізбитки)", субрахунок 441 "Прибутокнерозподілений".

Для цілей бухгалтерського обліку подальші заходи щодо переоцінки вартості об'єкта основних засобів залежатимуть від результатів попередніх переоцінок, а саме:

=> якщо підприємство проводить уцінку раніше дооціненої вартості об'єкта основного засобу, то суму такої уцінки буде відображено:

а) у зменшення суми додаткового капіталу, сформованого при дооцінці такого об'єкта основних засобів;

б) якщо сума уцінки перевищує суму додаткового капіталу (в частині дооцінки такого основного засобу), то сума такого перевищення включається до складу витрат.

Якщо на момент уцінки вартості об'єкта основних засобів, який раніше переоцінювався, сальдо по рахунку 423 "Дооцінка активів" відсутнє (внаслідок його покриття попередніми уцінками), всю суму уцінки буде відображено у складі витрат звітного періоду;

=> якщо підприємство здійснює уцінку раніше уціненої вартості основних засобів, то суму такої уцінки буде відображено:

а) у складі доходів у сумі, що дорівнює сумі витрат, показаних при попередніх уцінках;

б) у сумі перевищення над витратами попередніх уцінок - у складі додаткового капіталу.

Якщо на момент дооцінки вартості основного засобу, який раніше переоцінювався, суму витрат повністю покрито попередніми дооцінками, всю суму здійснюваної дооцінки буде показано у складі додаткового капіталу.

При дооцінці вартості основного засобу, який раніше тільки дооцінювався, всю суму переоцінки було віднесено до складу додаткового капіталу.

При уцінці вартості основного засобу, який раніше тільки уцінювався, всю суму уцінки буде віднесено до складу витрат.

Дані про переоцінку відображаються у регістрах аналітичного обліку основних засобів - в інвентарній картці обліку основних засобів.

Відомості про змінипервинної вартості та сумизносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

 

Блік зносу (амортизації) основних засобів та відображення в облікових регістрах та звітності.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації). Вартість, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Положенням (стандартом) 7 "Основні засоби» передбачено застосування таких методів нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів):прямолінійний;зменшення залишкової вартості;прискореного зменшення залишкової вартості;кумулятивний;виробничий.

Для нарахування амортизації необоротних активів складають розрахунок (відомість № 4.4 с.-г.) нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів за прямолінійним методом на початок року

Для обліку зносу необоротних активів призначено рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів. Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" має такі субрахунки:"Знос основних засобів";"Знос інших необоротних матеріальних активів";"Накопичена амортизація нематеріальних активів";"Накопичена амортизація довгострокових біологічних активів"."Знос інвестиційної нерухомості"

За кредитом рахунка 13 "Знос (амортизація) необоротних матеріальних активів" відображаєтьсянарахуванняамортизації та індексаціїзносунеоборотних активів, за дебетом зменшеннясумизносу.

Аналітичнийоблік зносу (накопиченоїамортизації) необорот­них активів ведетьсявідповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Синтетичний облік за рахунком 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» ведеться в Журналі-ордері № 4 А с.-г. Записи за кредитом цього рахункуздійснюють на підставі Відомості № 4.6 с.-г. або № 4.7 с.-г. Кредитовий оборот за рахунком 13 переносять в Головну книгу.

Амортизаціїпідлягають витрати на придбання і виготовлення основних фондів та нематеріальних активів для власного виробни­чого використання, включаючи витрати на придбанняплемінноїхудобита придбання, закладення і вирощуваннябагаторічнихнасаджень до початку плодоношення;.

Амортизацію не нараховують на витрати з придбання, ремонту, реконструкціїмодернізації або іншомуполіпшеннюневиробничихфондів.З метою нарахуванняамортизаціїосновні засоби розподіляють на чотири групи: перша - будівлі, споруди, їх структурнікомпоненти і передавальніпристрої, друга - автомобільний транс­порт, включаючивузли та гуму до нього; меблі; побутові, електронні, оптичні, третя - інші об'єкти; четверта - електронно-обчислювальнімашини.

Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основ­них фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою: Б(а) = Б(а -1) + П(а - 1) - В(а-1) - А(а -1),

Б(а) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахунковогокварталу; Б(а-1) - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому; П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягаютьамортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому; В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому; А(а-1) - сума амортизаційнихвідрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.

При визначенні балансової вартості основних фондів, які підлягають амортизації, слід мати на увазі, що платники податку мають право про­тягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищуютьзазначену суму, розподіляютьсяпропорційно суміфактичнопонесенихплатникомподатку витрат на поліпшення основних фондівгруп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

 

Облік орендних операцій

В умовах переходу до ринкової економіки підприємствам інколи вигідно взяти необхідний об'єкт основних засобів у тимчасове користування в іншого суб'єкта, тобто орендувати, ніж придбати його у власність. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 14 "Оренда". Взаємовідносини орендаря з орендодавцем регулюються договором оренди. В ньому обговорюються склад і вартість переданих в оренду об'єктів основних засобів, розмір орендної плати, тривалість оренди, обов'язки сторін по виконанню договірних умов. Виходячи з умов, на яких передається в користування орендарю орендодавцем власність, оренда поділяється на операційну і фінансову. Операційна оренда - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку орендної угоди. При цьому право власності на орендовані основні засоби залишається в орендодавця протягом всього строку дії договору оренди. Прийняті в оперативну оренду основні засоби зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за вартістю, що зазначається у договорі. Регістрами аналітичного обліку таких основних засобів є копія інвентарної картки цього об'єкта або витяг з інвентарної книги, що повинна бути додана бухгалтерією орендодавця до акта приймання-передачі орендованих об'єктів. Ці картки (витяги) зберігаються бухгалтерією орендаря окремо. Прийняті в оперативну оренду основні засоби обліковуються в орендаря за інвентарними номерами орендодавця. Нарахування амортизації об'єкта операційної оренди здійснюється уорендодавцем. Належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається іншими операційними витратами відповідного звітного періоду. На підставі документів, що засвідчують повернення об'єкта орендодавцю, бухгалтерія орендаря списує його з позабалансового рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" та вилучає з картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і зберігає разом з актом приймання-передачі. Фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигід, пов'язаних з правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

1) орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2) орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3)строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди. Мінімальні орендні платежі - платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.Гарантованою ліквідаційною вартістю є: 1) для орендаря - частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов'язаною з ним стороною; 2) для орендодавця - частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією. Орендар відображає в обліку одержаний у фінансову оренду об'єкт бухгалтерським записом: Д-т рах. 10 "Основні засоби" К-т рах. 531 "Зобов'язання з фінансової оренди" - за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. Амортизація об'єкту фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу. Орендодавець відображає в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об'єкт як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу (доходу від реалізації необоротних активів).

Негарантована ліквідаційна вартість - частина ліквідаційної вартості об'єкта оренди, отримання якої орендодавцем не забезпечується або і гарантується лише пов'язаною з ним стороною.