Загальна характеристика стану екологічної небезпеки в Україні та її регіонах

Екологічна ситуація, яка склалася в нашій державі формувалася протягом тривалого періоду і характеризувалася такими негативними явищами, як забруднення складових довкілля, нераціональне використання природних ресурсів, структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Сьогодні в Україні сформувалася кризову екологічна ситуація.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.

Екологічний стан України поглиблюються великими регіональними кризами. Так, Чорнобильська катастрофа з її довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Таким чином головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є проблеми у галузях економіки (табл.2.1.).

До найбільш забруднюючих галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел забруднення досягають 38 % загальної кількості забруднюючих речовин, можна віднести металургійну промисловість, що включає чорну та кольорову металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні допоміжні об'єкти і процеси.

Таблиця 2.1

Характеристика проблем галузей економіки

 

№ пер.	Проблеми
Промисловість
	Застаріла технологія виробництва та обладнання, висока енергомісткість та матеріало-місткість, що перевищують у два – три рази відповідні показники розвинутих країн.
	Високий рівень концентрації промислових об'єктів
	Несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв.
	Відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабез-печення тощо), незадовільний рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів.
	Відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природо-охоронних систем.
	Відсутність належного контролю за рівнем екологічної безпеки

 

продовження таблиці 2.1

Енергетика і підприємства ядерної галузі
	Підприємства теплоенергетики здійснюють близько 30% усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних джерел.
	В тепловій енергетиці домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і забруднення земель через накопичення значної кількості відходів (золи, шлаків, пилу).
	За кількістю реакторів та їх потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте - в Європі, що створює радіаційні ризики для населення.
	У 30- кілометровій зоні ЧАЕС зберігається в тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах значна кількість радіоактивних в тому числі ядерної енергетики.
	В Україні функціонують регіональні підприємства УкрДО "Радон" з переробки та зберігання радіоактивних відходів, які приймають на зберігання радіоактивні відходи від усіх галузей народного господарства. Ці підприємства також не мають установок для первинної переробки відходів.
	Підприємства з видобування та переробки уранових руд становлять великі за своїми обсягами хвостосховища та зосереджені в них радіоактивні матеріали.
Сільське господарство
	Сільське господарство України - найбільш трудомістка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал. У сільськогосподарському виробництві щороку використовуються понад 10,9 млрд. куб.м води. Якщо Україна в Європі займає 5,7% території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9%, а рілля - 26,9 %.
	Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарське ставлення до землі, недосконалі техніка і технологія обробітку землі, повсюдне недотримання сівозмін і ін.

 

продовження таблиці 2.1

	Якісний стан земельного фонду погіршується, відбуваються деградаційні процеси в ґрунтовому покриві.
Транспорт
	Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, паливно-мастильні матеріали, пари шкідливих речовин.
	Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює навколишнє середовище токсичними компонентами: 25% - солями свинцю; 50% - оксидом вуглецю.
	Основні забруднювачі залізничного транспорту - це відпрацьовані гази тепловозів, фенол, аерозолі, сміття.
	Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою.
Житлово-комунальне господарство
	В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є: 1) концентрація і навантаження промислових об'єктів на обмеженій території; 2) несприятлива територіально-планувальна структура міст; 3) другорядність проблем містобудування; 4) руйнування природного середовища великих міст.
	Система водопровідно-каналізаційного господарства нині перебуває в кризовому екологічному стані з таких причин: - водопровідні мережі не мають внутрішнього антикорозійного покриття; - понад 17% води не відповідають вимогам стандарту; - не мають централізованих систем каналізації;- промислові підприємства скидають у водойми шкідливі речовини.
Промислові відходи

продовження таблиці 2.1

	Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація поклала Україну в число країн з найбільшими високими абсолютними обсягами утворення відходів.
	Недостатні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування промислових відходів.
	Існуючи рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля.

 

Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан навколишнього природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук.

У ряді регіонів України висока концентрація хімічних та нафтохімічних виробництв призвела до занадто високого рівня забруднення джерел водопостачання. У відкриті водойми хімічні підприємства скидають щорічно 70 млн. куб. метрів неочищених або недостатньо очищених стоків. Хімічна промисловість - одна з основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна кількість яких - токсичні.

Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля, що може статися у разі порушення технологічних режимів роботи устаткування чи аварійної ситуації. Деякі об'єкти забруднюють довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими технологічними процесами.

Наслідками цього є деградаційні процеси, які відбуваються в довкіллі. Зокрема їх аналіз представлений у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Причини та наслідки забруднення складових довкілля

 

	Причини та наслідки забруднення
	Скид неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації.

Продовження таблиці 2.2

Водні ресурси	Надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь.
Ерозія ґрунтів на водозабірній площі.
Надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення само відтворюючих можливостей річок та виснаження водно ресурсного потенціалу.
Широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання.
Недосконалість економічного механізму водоко- ристування і реалізації водоохоронних заходів.
Недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно-правової бази і організаційної структури управління.
Відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу екологічного стану водних басейнів акваторії Чорного та Азовського морів, якості питної води і стічних вод у системах водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів.
	Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування.
	Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56 відсотків території країни і 80 відсотків сільськогосподарських угідь.

Продовження таблиці 2.2

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ	Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками.
З ґрунтом щороку виноситься 11 млн. тонн гумусу, 0,5 млн. тонн азоту, 0,4 млн. тонн фосфору і 0,7 млн. тонн калію. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії ґрунтів дорівнюють 9,1 млрд. гривень.
Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40 відсотків органіки, отримуваної в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційних органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля.
Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі. З використання вилучено 119 тис. гектарів сільського господарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі.
АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ	Напружена екологічна ситуація у багатьох районах і містах країни свідчить про те, що незважаючи на посилення останнім часом уваги до цих питань і значні витрати на їх вирішення, вжиті заходи не досить ефективні і не зумовлюють змін у тенденції погіршення стану довкілля.
З галузей промисловості найбільше забруднюють атмосферу енергетика (32 відсотки), металургія (27 відсотків), вугільна промисловість (23 відсотки).
Зростає рівень забруднення від пересувних джерел забруднення.

 

продовження таблиці 2.2

РОСЛИННИЙ СВІТ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ	Тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним потенціалом після аварії на Чорнобильській АЕС спричинили кризовий стан ресурсів більшості дикорослих лікарських рослин.
Екстенсивне лісокористування призвело до значного виснаження лісів, зниження загальної продуктивності їх ценозів, погіршення товарної структури лісосічного фонду.
Порушення природної стійкості лісів призводить до збільшення вразливості насаджень.
За останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис.га лісових насаджень, радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребує обмеження лісокористування, удосконалення системи проти- пожежної безпеки лісів. В середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на площі 4000 гектарів.

 

З урахуванням вище проаналізованих причин та наслідків критичної екологічної ситуації, яка склалася в Україні, пріоритетними напрями наступного десятиліття, які покращать екоситуацію є: оптимізація структури природокористування; екологічно-орієнтована структурна перебудова економіки; створення системи державного моніторингу довкілля; створення системи моделювання екологічної ситуації, здійснення запобіжних заходів щодо нейтралізації можливих чинників шкідливого впливу; досягнення балансу між рівнем негативного впливу на довкілля і його здатністю до відновлення; активна інтеграція в європейський та світовий екологічний процес.

В ході реалізації пріоритетних напрямів основними завданнями будуть: розвиток економічних механізмів природокористування; підвищення ролі вартісних регуляторів щодо використання природних ресурсів; впровадження механізму забезпечення цільового використання коштів, що виділяються на природоохоронні заходи; зміцнення інституціональних засад державної системи регулювання і екологічної безпеки та охорони природи; реалізація відповідних державних програм; розвиток природоохоронного законодавства, гармонізація його з європейським законодавством; підвищення ролі регіонального рівня у реалізації екологічної політики; розроблення та впровадження механізмів реалізації екологічної політики в контексті соціально-економічних реформ; створення та розвиток механізмів внутрішнього і зовнішнього інвестування в природоохоронну галузь; забезпечення науково-технічної підтримки політики екологічних реформ.

У результаті забезпечення цих завдань має бути створена система збалансованого управління розвитком суспільства, яка стимулюватиме охорону довкілля та відновлення його природних властивостей і забезпечить належне регулювання використання природних ресурсів та розвиток продуктивних сил держави.