Експлуатаційні вимоги до утримання будівельних конструкцій

Загальні положення. У процесі експлуатації будівельні кон­струкції слід охороняти від руйнуючого впливу кліматичних факторів: дощу, снігу, перемінного зволоження і висихання, заморожування і відтавання.

У виробничих приміщеннях необхідно підтримувати параметри температури і вологості, а також режиму аерації, які б відповідали проектові або нормативно-інструктивним документам.

Зміна в процесі експлуатації об’ємно-планувального рішення бу­дівель, а також його зовнішньої облаштованості (установка на по­крівлі світлової реклами тощо), повинні виконуватися тільки за спе­ціальними проектами, розробленими чи погодженими з проектною організацією, що є генеральним проектувальником, або спеціалі­зо­ваною організацією.

У процесі експлуатації конструкцій змінювати конструктивні схе­ми несучого каркаса будівлі не допускається. Будівельні конструкції необхідно охороняти від перевантаження, з цією метою не допус­кається:

· скупчення снігу або пилу на покрівлях шаром, рівним або та­ким, що перевищує за ваговими показниками проектне нормативне навантаження;

· при збиранні з покрівлі снігу або сміття необхідно їх видаляти рівномірно з обох схилів покрівлі, не збираючи докупи;

· додаткове навантаження на конструкції від тимчасових наван­тажень, пристроїв або механізмів при виконанні будівельних і мон­тажних робіт без узгодження з генеральним проектувальником чи спе­ціалізованою організацією;

· складування матеріалів, виробів або інших вантажів, а також на­вал ґрунту при проведенні земляних робіт, що викликає горизон­тальний тиск на стіни, перегородки, колони або інші будівельні кон­струкції, без узгодження з генеральним проектувальником або спеціа­лізованою організацією.

Ділянки конструкцій, де можливі систематичні удари транспортних засобів або переміщуваних вантажів (кутки стін, колон і стовпів), варто захищати обрамленням із дерева чи металу або обетонуванням (металевих колон). Висота захисного обрамлення (обетонування) встановлюється залежно від виду й розмірів транспортних засобів та переміщуваних вантажів.

Ослаблення несучих конструкцій шляхом вирізів в окремих еле­ментах або їхніх частинах, пробиванням борозен, свердління чи про­би­вання отворів у перекриттях, фермах, балках, колонах, зовнішніх стінах і інших несучих конструкціях, як правило, не допускається. Такі ослаблення несучих конструкцій можуть бути дозволені тільки за наявності проектного рішення, розробленого або погодженого ге­не­ральним проектувальником чи спеціалізованою організацією.

У терміни, призначені залежно від характеру виробництва, але не рідше від одного разу на рік із поверхні сталевих конструкцій варто видаляти пил, жиро-масляні та інші відкладення.

Ушкоджені ділянки протикорозійного покриття металевих несучих або огороджувальних конструкцій, повинні бути в найкоротший тер­мін відновлені. Підготовка поверхні на ушкоджених ділянках перед поновленням захисту залежить від системи покриття і включає:

· очищення поверхні з повним видаленням іржі, окалини, жиро-масляних й інших відкладень, старого покриття і т. д.;

· обробку поверхні спеціальними складами.

Після очищення поверхні металу виконується ґрунтування і фар­бування відповідно до вимог проекту.

Кріплення нових елементів, приварку деталей, підвіска трубо­про­водів, світильників або кабелів до арматури залізобетонних несучих конструкцій не допускається.

Щоб уникнути зволоження дерев’яних конструкцій, необхідно:

· тримати в справному стані пристрої вентилювання конструкцій (канали, решітки, щілинні плінтуси і т. п.), уживаючи негайні заходи для вентиляції та просушування дерев’яних конструкцій у випадку їхнього зволоження;

· забезпечувати справність покриття, ліхтарів, водостоків із по­крит­тя, лотків для відведення конденсату й інших водовідвідних при­строїв;

· не допускати проникання атмосферних опадів через відкриті от­вори ліхтарів і вікон;

· не допускати зволоження деревини виробничими водами;

· робити систематичне провітрювання приміщень, щоб не до­пус­кати надлишкового зволоження.

У дерев’яних конструкціях необхідно вчасно регулювати ослаблені болтові з’єднання, клини, шпонки, кільця, а металеві частини періо­дично фарбувати.

Фасадні поверхні алюмінієвих огороджувальних конструкцій і ві­конних переплетінь, що мають декоративне або захисне покриття, а також поверхні віконних переплетінь у міжрамному просторі віконних прорізів слід систематично, не рідше від двох разів на рік (перед за­морозками і на початку весни), очищати від пилу і забруднень.

При сухому або мокрому очищенні алюмінієвих конструкцій не допускається застосовування крейди, піску, тертої цегли, мила, що містить вільний луг, грубих тканин і щіток або інших матеріалів, які можуть пошкодити поверхню таких конструкцій.

Огороджувальні конструкції із склоблоків або профільного скла необхідно регулярно очищати від пилу і бруду водою з синтетичними миючими засобами. Періодичність очищення залежить від умов екс­плуатації, але не повинна бути рідше від двох разів на рік. Засто­сування металевих щіток для очищення не допускається.

У випадку застосування драбин для очищення або ремонту світло-прозорих огорож із склоблоків кінці сходів, що спираються на скло­бло­ки, повинні мати підкладки з м’якого матеріалу (поролону, гуми і т. п.).

Нагрівальні прилади й інші джерела тепла з температурою вище від 70 °С слід розміщати від поверхні огороджень із склоблоків або профільного скла на відстані не менше ніж 25 см.

При проведенні електрозварювальних робіт профільне скло в ого­роджувальних конструкціях варто захищати від влучення в нього роз­печених часток металу.

Елементи огороджувальних конструкцій із листового або про­філь­ного скла, які мають тріщини, а також розбиті скляні блоки зі знач­ними тріщинами або такі, що мають у порожнині конденсаційну воду, повинні бути замінені; склоблоки з невеликими тріщинами допус­кається залишати в конструкціях. До виконання ремонтних робіт із заміни ушкоджених елементів необхідно відгородити робочу зону.

Коридори, вестибюлі, сходові клітки, які не мають природного ос­вітлення, необхідно освітлювати цілодобово. Неполадки штучного ос­вітлення слід усувати негайно.

Варто регулярно робити очищення систем опалення, водопроводу, каналізації, електроустаткування, протипожежного устаткування і т. ін. від пилу, жиру й інших забруднень; утримувати в справному стані тепло-, паро- й гідроізоляцію технологічного та санітарно-тех­нічного устаткування й трубопроводів, розташованих у межах горища, підвалу або технічних поверхів; місця переходів через трубопроводи повинні бути обладнані містками.

Викид відпрацьованих вод і пари в навколишню атмосферу через зовнішні стіни не допускається.

При ліквідації несправностей технологічного устаткування або інженерних систем допускається на період проведення ремонтних робіт викид відпрацьованих вод і пари на відстань не менше ніж 3 м від зовнішніх стін будівель, наземних та підземних споруд.

Утримання прилеглої до будівлі території. На території, що прилягає до будівлі, варто постійно підтримувати чистоту, не допус­каючи скупчення сміття та відходів виробництва.

Складування на прилеглій до будівлі території матеріалів, готової продукції, відходів виробництва тощо поза спеціально відведеними для цього місцями не допускається.

Необхідно дотримуватися встановлених проектом габаритів прохо­дів і проїздів при входах і в’їздах у будівлю. Захаращення проходів і проїздів не допускається.

Влітку необхідно прибирати і поливати тротуари й зелені насад­ження біля будівель, а взимку вчасно очищати проходи від снігу, посипати тротуари піском, не допускаючи утворення ожеледі.

Посадку дерев і чагарників варто робити не ближче ніж 3 м від стін будівлі. Випадкові поросли необхідно негайно видаляти. Квітники і газони допускається влаштовувати не ближче ніж 2 м від стін будівлі.

Основи й фундаменти будівель необхідно охороняти від впливу дощових і талих поверхневих вод, для чого слід:

· забезпечити обов’язкову наявність вимощень навколо будівель; осідання, що утворилися, вибої і тріщини у вимощенні та тротуарах, що з’явилися в зимовий період, зашпаровувати з настанням стійких позитивних температур, а в літній період – не пізніше ніж через 5 діб;

· систематично очищати (від мулу, трави, сміття і наносів) зли­вові стоки (відкриті лотки, кювети й дренажі), що збирають та від­водять води від території забудови, підтримуючи достатні для про­пуску вод перерізи й ухили вбік водоскиду; одяг зливових стоків не повинен допускати розмивів;

· розміщати біля ринв водовідвідні лотки, які систематично очи­щаються від засмічень;

· прочищати не рідше від двох разів у рік – до початку весняного танення снігу й осінніх дощів систему зливової каналізації (з коло­дязями);

· навесні, перед таненням снігу, відкрити всі загородження, за­безпечуючи скидання води в основний колектор, а в період танення снігу постійно контролювати і вчасно видаляти полій; на зимовий період усі оглядові колодязі надійно утеплювати;

· захищати дренажну мережу від ушкоджень, засмічень і про­мер­зання; оглядові колодязі тримати завжди закритими; не допускати виконання земляних робіт поблизу дренажної мережі без проекту, розробленого спеціалізованою організацією.

Роботу водовідвідних пристроїв варто перевіряти під час сильних дощів.

Основи будівель необхідно охороняти від впливу ґрунтових, стіч­них і виробничих вод, не допускаючи:

· порушення планування території поблизу будівель (навал або ущіль­нення ґрунту, його підсипання навколо будівель вище від розта­шування гідроізоляції цоколя);

· несправності та витоки з підземних комунікацій, санітарно-тех­нічних систем і технологічного устаткування й трубопроводів, систем дренажу.

Варто періодично перевіряти в лабораторних умовах ґрунтові води на агресію для запобігання засоленню й окисленню ґрунту навколо будівлі та спричинення цим руйнувань фундаментів будівель і ус­тат­кування.

У випадку постійного підвищення рівня ґрунтових вод, що ви­зна­чається за оглядовими свердловинами і колодязями, а також затоп­лення підземних приміщень будівель і споруд необхідно залучити спеціалізовану організацію для розроблення заходів щодо усунення подальшого підвищення рівня ґрунтових вод і захисту фундаментів, підвалів та інших підземних споруд від затоплення.

Стіни. Без проекту, розробленого або погодженого генеральним проектувальником чи спеціалізованою організацією, не допускається:

– для воріт, дверей, вікон, уведень комунікацій і т. ін.;

– закладання віконних або дверних прорізів.

Не допускається влаштування борозен у стінах із пустотілих каме­нів, комбінованої кладки тощо, а також у цегляних стінах товщиною менше ніж 38 см.

В усіх випадках борозни в зовнішніх цегляних стінах можуть бути пробиті тільки з письмового дозволу співробітників спеціалізованої організації.

Температурні й осадкові шви в стінах необхідно вчасно очищати від засмічення з відновленням захисних покрить; закладення розчи­ном або оштукатурювання температурних швів не допускається.

Із метою попередження утворення вибоїв у стінах від ударів дверним обладнанням варто влаштовувати упори у вигляді стрижня з гумовою насадкою, що закріплюється на підлозі або на стіні.

При виявленні на стінах зволожених ділянок, цвілі тощо варто виявити причини їхньої появи (будівельна або конденсаційна волога; поверхневі або ґрунтові води, атмосферні води; ушкодження техно­логічних, водопровідних або каналізаційних пристроїв, що приля­гають до стін; зволоження, пов’язані з технологічним процесом або експлуатацією технологічного устаткування й ін.), усунути ці причини і вжити заходів для сушіння зазначених місць.

За необхідності штучного сушіння стін вибір способу сушіння із застосуванням додаткових опалювально-обігрівальних пристроїв вар­то робити залежно від площі поверхонь, що підлягають сушінню, при­пустимих термінів сушіння, виду будівельної конструкції й за­сто­сованих у ній матеріалів, наявних джерел енергії, кліматичних умов і технологічного процесу, розміщеного в будівлі виробництва.

При застосуванні обігрівальних пристроїв конвективного типу нагріте повітря, яке рухається біля поверхонь, що висушуються, по­вин­не мати, як правило, температуру до 55 °С.

При застосуванні опалювально-обігрівальних пристроїв радіа­цій­ного типу на поверхнях, що обігріваються, варто підтримувати темпе­ратуру, як правило, до 70 °С.

Опалювально-обігрівальні пристрої конвективного типу варто за­сто­совувати переважно для загального сушіння приміщень, а радіа­ційного – для сушіння окремих ділянок стін.

У процесі сушіння потрібно забезпечувати відведення волого-видалення з приміщень,

Підвищену будівельну вологість стінових матеріалів будівлі варто усувати шляхом забезпечення проектного режиму опалення і вен­ти­ляції приміщень, а в разі потреби – за допомогою штучного сушіння.

Зовнішні стіни будівлі варто захищати від зволоження кон­ден­са­ційною вологою, для чого необхідно:

· підтримувати в приміщеннях проектний режим опалення і вен­тиляції; не допускати провітрювання через віконні прорізи приміщень із високою вологістю повітря (φ >70 %);

· не допускати безпосередньо біля зовнішніх стін складування виробничої сировини й відходів, а також розміщення громіздкого ус­таткування з великими поверхнями, що утрудняють вільну цирку­ля­цію повітря в стіні;

· відновляти наявний пароводоізоляційний шар на поверхні стін за мірою необхідності, але не рідше ніж через 4–6 років;

· додатково утеплювати окремі ділянки стін, що зволожуються конденсатом, головним чином у кутках і біля підвіконь, шляхом здій­снення заходів будівельного характеру або встановленням нагрі­валь­них приладів за проектами, розробленим або погодженим гене­раль­ним проектувальником чи спеціалізованою організацією;

· не допускати скупчення вологи в міжрамних просторах ві­кон­них прорізів.

У випадку, якщо дотримання зазначених заходів виявиться недос­татньо ефективним, необхідно звернутися за рекомендаціями в спе­ціалізовану організацію.

Підвищення теплозахисних характеристик зовнішніх стін, що зво­ложуються конденсатом, шляхом улаштування зовнішньої штука­турки, збільшення шару втеплювача або інших змін конструктивного рішення, прийнятого в проекті, без узгодження з генеральним проек­тувальником або спеціалізованою організацією, як правило, не допус­кається.

Без узгодження з генеральним проектувальником або спеціалі­зова­ною організацією допускається влаштування внутрішньої штукатурки в усіх виробничих будівлях, а зовнішньої – тільки в будівлях із сухим або нормальним режимами приміщень (відповідно до класифікації ДБН із будівельної теплотехніки) за умови вибору матеріалів для штукатурки і наступного фарбування стін із урахуванням вимог СНип до захисту будівельних конструкцій від корозії.

Підвищену вологість стінових матеріалів будівлі, викликану по­верх­невими або ґрунтовими водами, варто усувати шляхом упоряд­кування відведення поверхневих атмосферних вод (ремонт або розши­рення вимощення, ремонт водостоків і т. п.), заміни гідроізоляції, що вийшла з ладу, влаштуванням додаткової гідроізоляції, укладанням дренажу, просушуванням стін методом пасивного або активного елек­троосматичного осушення.

Заходи для боротьби зі зволоженням стінових матеріалів ґрун­то­вими водами необхідно здійснювати за проектом, розробленим спе­ціалізованою організацією.

Підвищенню вологості стінових матеріалів будівлі, викликаного ат­мосферними водами, варто запобігати шляхом утримування в справ­ному стані покрівлі, ринв, лійок, жолобів, покрить карнизів, зовнішніх відливів віконних прорізів.

Виступаючі архітектурні деталі фасадів і уступи стін повинні мати ухили (утворюються із застосуванням цементного розчину із заліз­нен­ням поверхні або покрить із листової сталі), що забезпечують відвід атмосферних вод від стін.

Фасади будівель варто періодично очищати, промивати й фарбу­вати. Одночасно з відновленням оздоблювального шару виступаючих деталей та фарбуванням необхідно виконати весь комплекс робіт, що включає ремонт лінійних покрить, водовідвідних пристроїв, фарбу­вання зовнішньої сторони віконних заповнень, дверей і т. п.

Облицювання фасадів слід очищати сухим або мокрим методом залежно від виду облицювання. Очищення фасадів мокрим способом варто виконувати, як правило, в теплу пору року.

Перекриття. У випадках намокання міжповерхових перекриттів через порушення нормальної роботи систем водопроводу, каналізації, технологічних трубопроводів, устаткування або порушення суціль­но­сті покрівлі необхідно встановити причину зволоження, забезпечити негайне припинення протікання, відремонтувати трубопровід, устат­кування або покрівлю, видалити зруйнований від намокання шар штукатурки або іншого оздоблювального покриття нижньої поверхні перекриття, просушити конструкцію настилу, потім відремонтувати ізоляційні шари і відновити вилучений шар штукатурки або іншого оздоблювального покриття.

Роботи з прокладання або ремонту інженерних комунікацій, пов’я­зані з порушенням цілісності несучих конструкцій перекриттів, необ­хідно погоджувати з генеральним проектувальником або спеціалізо­ва­ною організацією.

У випадку зволоження або промерзання перекриттів у місцях при­микання до зовнішніх стін питання про виявлення й усунення причин, що викликають ці явища, необхідно розв’язувати за участю спеціа­лізованої організації.

Вимоги до підлог. Підлога в приміщенні повинна відповідати тех­нологічному процесові, що проходить в ньому, і бути розрахована на сприйняття всіх експлуатаційних впливів, характерних для цього технологічного процесу.

Спосіб очищення підлог повинен відповідати санітарно-гігієнічним умовам, вимогам технологічного процесу й правилам пожежної без­пеки, а також матеріалам та конструкції підлоги.

У приміщеннях, де виділяється велика кількість пилу, пуху тощо, підлоги варто підмітати і протирати після попереднього легкого змо­чування. У цехах із мокрим технологічним процесом підлоги потрібно мити водою.

Очищення й інші роботи з утримання підлоги мають виконуватися в терміни, встановлювані технологічним підрозділом і санітарно-гі­гієнічною службою залежно від призначення приміщення та характеру його експлуатації, а також від матеріалу і конструкції підлоги, але не рідше, ніж зазначено нижче.

Прибирання виробничих і адміністративно-побутових приміщень необхідно робити, як правило, за допомогою прибиральних машин, ме­ханізмів і вакуумних систем.

Бетонні, монолітні мозаїчні підлоги та підлоги з цементно-пі­ща­ного розчину не рідше від одного разу на зміну слід підмітати з по­слідуючим вологим витиранням і не рідше від одного разу в декаду промивати гарячою водою зі щітками й протирати. Плями на підлогах варто очищати аміачною водою (нашатирним спиртом).

Підлогу з керамічної плитки слід не рідше від одного разу в зміну промивати холодною або теплою водою; а олію та емульсію, що по­трапили на підлогу, видаляти підмітанням із сухою деревною тирсою.

Дерев’яні дощаті підлоги по лагах необхідно утримувати в су­хому стані, забезпечуючи постійну вентиляцію підпілля. Відсутність венти­ляції допускається для дощатих підлог по лагах, утоплених у піща­ному шарі по залізобетонному настилі.

Протікання води на дерев’яні підлоги із санітарно-технічних при­ладів, трубопроводів і т. ін. не допускається.

Дерев’яні дощаті підлоги варто мити гарячою водою із содою. Пля­ми і забруднення на не пофарбованих дощатих підлогах видаляються протиранням капроновими мочалками в напрямку деревних волокон, обстругування підлог з метою очищення допускається тільки у ви­пад­ку крайньої необхідності.

Паркетні підлоги слід протирати спочатку вологими, а потім сухими ганчірками. Миття паркетних підлог допускається як виняток тільки перед натиранням або у випадку сильного забруднення, з від­повідним просушуванням.

Паркетні підлоги необхідно періодично, не рідше від одного разу на місяць, натирати воском або спеціальною мастикою.

При закріпленні клепки паркетних підлог бітумною мастикою натирання підлог скипидарною мастикою не допускається. В цьому випадку слід застосовувати тільки водні мастики.

Необхідно забезпечувати вентиляцію простору під паркетними під­логами з чорновою підлогою по лагах і запобігати його від по­па­дання вологи.

Покриття. Установку антен радіо і телебачення, а також інших пристроїв на сумісних покриттях слід виконувати за допомогою спеціалізованих організацій тільки у відповідності до проекту.

Пробивання й інші ушкодження пароізоляційного шару покриття не допускаються.

У сумісних покриттях із пароізоляцією, нанесеною на поверхню стелі, при заміні або встановленні на нижній поверхні покриття при­ладів освітлення тощо необхідно наклеїти додаткову пароізоляцію, яка б щільно облягала елементи або деталі кріплень.

У перші роки експлуатації будівель і далі через кожні 5 років варто робити підтягування болтів, хомутів й інших металевих кріплень для забезпечення щільного з’єднання дерев’яних елементів кроквяних кон­струкцій у вузлах.

При виявленні в зимовий період ушкоджень окремих склоблоків у склозалізобетонних панелях покриттів необхідно вжити тимчасові заходи для закриття пробоїн в огородженні до виконання ремонтних робіт у літню пору.

При виявленні на нижній поверхні теплого покриття або го­рищ­ного перекриття зволожених ділянок, цвілі, інею і т. п. варто вста­новити причини такої появи (будівельна або конденсаційна волога; атмосферні води; зволоження, пов’язані з технологічним процесом або експлуатацією технологічного устаткування тощо, а також ушкод­жен­ня технологічного, санітарно-технічного або теплотехнічного устатку­вання чи трубопроводів, розташованих на горищі) й усунути ці при­чини. За необхідності треба розкрити покрівлю, забезпечивши без­перешкодний стік води на випадок дощу, видалити зруйнований від намокання шар штукатурки або іншого оздоблювального матеріалу нижньої поверхні покриття (горищного перекриття) просушити кон­струкцію настилу, а також просушити або замінити утеплювач сухим відповідно до проекту, відремонтувати пароізоляційний шар та від­но­вити покрівлю і вилучений шар штукатурки або іншого оздоб­лю­валь­ного матеріалу.

За необхідності штучного сушіння настилу покриття або горищ­ного перекриття варто користуватися рекомендаціями для штучного сушіння стін, наведеними вище.

Для захисту теплих покрить або горищних перекриттів від зво­ло­ження конденсаційною вологою необхідно:

· підтримувати в приміщеннях режим опалення і вентиляції, які б відповідали проектові або нормативно-інструктивним документам;

· відновляти в міру необхідності наявний пароізоляційний шар;

· рихлити жужільне засипання горищних перекриттів, що не має стяжки, не рідше від одного разу в 4–5 років.

Якщо зазначені заходи виявляться недостатньо ефективними, не­обхідне додаткове утеплення за рекомендаціями спеціалізованої ор­га­нізації.

Підвищеної вологості теплих покрить або горищних перекриттів бу­дівель, викликану атмосферними водами, доцільно запобігати шля­хом усунення відповідних порушень правил експлуатації. Слід ужи­вати невідкладних заходів для відновлення ухилів скатної покрівлі, не допускаючи скупчення дощових і талих вод на ній.

Не допускати засмічення продухів, що осушують сумісні венти­льо­вані покриття.

При температурі зовнішнього повітря нижче від 0 ºС температура повітря горищного приміщення повинна бути, як правило, не вище ніж 2 ºС. Це досягається шляхом підтримування в справному стані утеплювача горищного перекриття і слухових вікон, а також улаш­ту­вання додаткових вентиляційних отворів у даху та карнизі. Закри­вання жалюзійних решіток у слухових вікнах не допускаються.

Люки й двері, що ведуть на горище з теплих приміщень, у зимову пору року повинні бути щільно закриті.

Покрівлі. Перебування людей на покрівлях, за винятком випадків очищення покрівлі від снігу, сміття і бруду, підготовки поверхні й фарбування, скління ліхтарів, ремонту покрить та ліхтарів, виконання монтажних робіт тощо не допускається. Виходи на покрівлю повинні бути постійно замкнені, а ключ слід зберігати в установленому місці з можливістю одержання його в будь-який час доби.

До робіт із очищення покрівель допускаються особи не молодші від 18 років. Провадження робіт при температурах нижче ніж мінус 30 °С і вітрі більше від шести балів (11 м/с), а також у грозу і при ожеледі не дозволяється.

Бригади робітників із догляду за покрівлею повинні пройти спе­ціальний інструктаж із безпечних прийомів виконання робіт.

Електропроводи і кабелі на покритті мають бути огороджені і позначені знаками, що забороняють наближення до них.

Засмічення або несправність жолобів та труб зовнішніх водостоків, розжолобків, лійок і труб внутрішніх водостоків варто усувати не­гайно.

Установлення підпірок під стулки ліхтарного засклення з обпи­ран­ням їх на покрівлю не допускається.

Установка на покрівлі різних предметів, як правило, забороняється. Вона може бути допущена як виняток тільки з дозволу спеціалізованої організації. При цьому має бути забезпечений захист покрівлі як у місцях такої установки, так і на шляху проходів по покрівлі.

Щити наглядної агітації, реклами що спираються на покрівлю, тощо слід, як правило, закріплювати в бетонних постаментах за уз­годженням із спеціалізованою організацією.

Переносні сходи або драбини, що використовуються в роботах на покрівлі, повинні мати дерев’яні башмаки, підбиті повстю, гумою або іншим неслизьким матеріалом,

Прохід людей по покрівлях із азбестоцементних листів допус­ка­ється тільки по ходових містках (дошках).

Перебування людей на сталевих, азбестоцементних, рулонних і мастичних покрівлях, що не мають захисного шару у вигляді піску й гравію, або піску та плиток чи дерев’яних містків, при огляді, ремонті, очищенні покрівлі й інших роботах допускається тільки в м’якому взутті (валяному, на гумовій підошві і т. ін).

Для проходу обслуговуючого персоналу до інженерного устатку­вання, встановленому на покрівлі, необхідно укладати дерев’яні ре­шіт­часті щити або влаштовувати захисні шари.

Пропуск труб або інших елементів інженерного устаткування через покрівлю має виконуватися за проектом, розробленим або погод­же­ним генеральним проектувальником чи спеціалізованою організацією.

Поновлення захисних шарів рулонних або мастичних покрівель необхідно виконувати в терміни, визначені умовами експлуатації, але не рідше ніж через кожні 8–10 років. Для захисних шарів рулонних покрівель варто застосовувати шар гравію на дьогтевій або бітумній мастиці.

Сталеві покрівлі, розжолобки, ринви й інші деталі зовнішніх во­достоків необхідно періодично фарбувати. Терміни поновлення фарбування сталевих покрівель варто призначати з урахуванням сту­пеня агресивної дії експлуатаційного середовища, системи і стану протикорозійного захисту, конструктивної форми елементів. Ушкод­ження антикорозійних захисних покрить установлюються візуальним оглядом. Оцінка стану (величина дефектів і ступінь ушкодження) про­тикорозійного захисту має встановлюватися в процесі поточних періо­дичних оглядів.

При виявленні на покрівлі окремих ділянок ушкодженого фарбу­вання необхідно їх негайно підфарбувати.

Підготовка поверхні на пошкоджених ділянках перед поновленням захисту залежить від системи покриття і включає: очищення поверхні з повним видаленням іржі, окалини, жиро­олій­них й інших відкладень старого покриття і т. ін.

Після очищення поверхні металу виконують її ґрунтування та фар­бування відповідно до вимоги проекту.

Перед фарбуванням фальці й гребені повинні бути ретельно про­ма­зані суриковою замазкою.

Фарбування варто починати з жолобів, розжолобків, карнизів, спус­ків, лійок, ринв і місць прилягання покрівель до інших буді­вель­них конструкцій. Фарбування виконують по очищеній та висушеній поверхні в суху погоду. Перед фарбуванням необхідно відремон­ту­вати покрівлю і всі пристрої, що виходять або розташовані на ній.

Очищення покрівлі від снігу варто робити у випадку, якщо фак­тичне навантаження від снігу дорівнює або перевищує прийняте при проектуванні, а також у випадку необхідності виконання термінового ремонту покрівель.

Азбестоцементні покрівлі слід очищати тільки від пухкого снігу без­посередньо після снігопаду, змітаючи його або видаляючи за допо­могою дерев’яних лопат.

Збирання снігу необхідно виконувати з пересувних драбин.

При очищенні покрівель із рулонних або мастичних матеріалів тре­ба залишати шар снігу товщиною близько 10 см, на сталевих – близь­ко 5 см.

Очищення покрівлі від полоїв не допускається. Полої варто ви­даляти тільки з карнизів покрівель, жолобів, лійок і ринв. Полої і бурульки, що звисають із карнизів покрівель, необхідно збивати вчас­но зі сходів, телескопічних автомобільних вишок і т. п. Місця ви­конання робіт повинні бути обгороджені, а прохід для пішоходів і проїзд для транспорту закритий.

При очищенні карнизів будівель від обледеніння і бурульок, а також покрівель від снігу у випадку різної висоти окремих ділянок будівлі (при різниці у висоті більше ніж 3 м) на покритті зниженої частини в місцях примикання до підвищеної частини будівлі потрібно застосовувати дерев’яний запобіжний настил шириною 150 см із дощок товщиною не менше ніж 30 мм. При цьому порядок збирання має бути таким, щоб сніг та лід не накопичувалися великими масами на нижче розміщених покрівлях.

При очищенні покрівель від снігу вручну варто користуватися тіль­ки скребковими пристроями або дерев’яними лопатами, дерев’яними молотками, а для перенесення снігу вздовж схилів покрівлі – листами фанери або спеціальним саньми з дерев’яними полозами, які потрібно переміщати тільки по снігу.

Використання металевого інструменту (кайл, ломів, залізних лопат і т. п.) при очищенні покрівлі не допускається. Зона можливого падіння й розльоту снігу, що скидається з покрівлі, або сміття повинна бути обгороджена.

Бур’янисті трави, що ростуть у швах захисного плиткового настилу рулонної або мастичної покрівлі будівлі, необхідно видаляти з ко­ре­нями, негайно відновлюючи ушкоджений захисний шар.

Із настанням весняного й наприкінці осіннього періоду слід забрати пил, хвою, листя з покрівель і водоприймальних пристроїв. Змітати хвою та листя в лійки внутрішніх водостоків не допускається.

У літню пору внутрішні водостоки потрібно регулярно очищати: верхні ділянки – з покрівлі прикріпленим до тичини йоржем, діаметр якого дорівнює діаметрові стояка, нижні – через ревізії.

Прийомні решітки і стакани, витягнуті з водоприймальних лійок, треба очищати від пилу, мулу й бруду шкребками та щітками з нас­тупним промиванням водою. Стояки потрібно промивати содовим роз­чином або гарячою водою.

Вікна, ліхтарі, ворота, двері. Коробки, переплетіння і підвіконні дошки вікон, а також переплетіння світлових ліхтарів потрібно ре­гу­лярно фарбувати.

Терміни поновлення фарбування встановлюються залежно від складу застосовуваної фарби й ступеня агресивності діючих на неї факторів. Оцінка стану (величина дефектів і ступінь ушкодження) фар­бування повинна бути встановлена в процесі поточних періо­дич­них оглядів відповідно до інструктивно-нормативних документів.

Місцеві пошкодження фарбування слід ремонтувати з настанням періоду зі стійкими позитивними температурами зовнішнього повітря.

У приміщеннях із високою вологістю повітря (φ ≥ 70) необхідно регулярно відновляти антикорозійну і пароізоляційну обробку швів між склоблоками й обрамленням склозалізобетонних панелей із боку, поверненого до приміщення.

Очищення поверхонь засклення від забруднень слід робити із зов­нішньої і внутрішньої сторін із періодичністю, зумовленою залежно від вимог технологічного процесу, зовнішніх і внутрішніх експлуа­таційних середовищ, але не рідше від двох разів на рік.

Узимку очищення поверхні засклення необхідно робити тільки з внутрішньої сторони.

Отвори або вирізи для стоку води від зовнішньої сторони нижньої частини віконної коробки, а також зовнішній відлив вікна необхідно періодично очищати від снігу, бруду і пилу.

При закриванні вікон на зиму необхідно стекла зимових і літніх переплетінь промити, літні й зимові переплетіння підтягти до коробок за допомогою віконних засувок, зимові віконні переплетіння, що вий­мались, поставити на місце та закріпити шурупами, щілини між зи­мовими переплетіннями і чвертями віконних коробок ущільнити.

Віконні переплетіння на сходових клітках повинні бути щільно закриті і повністю засклені.

Розбиті стекла повинні негайно замінятися новими. При заміні ушкоджених великорозмірних стекол у сталевих і алюмінієвих вітра­жах необхідно обв’язкою залишати зазори між склом із гумовим ущільнювачем, що запобігають руйнуванню скла.

Для зміцнення стекол повинні застосовуватися свинцево-сурикові, бітумні чи крейдові замазки на натуральній оліфі або штапики з гу­мовою прокладкою. Бітумні замазки слід, як правило, застосовувати:

– для зміцнення похилого скління ліхтарів;

– для зміцнення вертикального засклення ліхтарів, а також вікон приміщень, у яких мають місце виділення хімічно агресивних ре­човин.

Свинцево-сурикові замазки слід застосовувати переважно для зміц­нення засклення ліхтарів.

Мити засклення розчинниками, агресивними до фарбування, або матеріалів ліхтарів і заповнень віконних та ліхтарних прорізів не до­пускається.

Для герметизації внутрішнього засклення необхідно забезпечити щільність притвору стулкових переплетінь шляхом виправлення по­гнутих або пожолоблених елементів переплетінь; закрити щілини в глухих ділянках переплетінь; відновити зруйновану або потріскану скляну замазку, гумове ущільнення.

Герметичність засклення і притворів створних елементів повинні вчасно забезпечуватись (в міру зносу і старіння) заміною герме­тизую­чих і ущільнюючих матеріалів та виробів.

Природна вентиляція міжскляного простору зовнішнім повітрям забезпечується через нещільності в зовнішньому заскленні. У зов­ніш­ньому заскленні світлових ліхтарів щілини в стиках стекол, що укла­даються внапуск, замазувати не слід.

Фіксувати розкриті ворота в такому положенні слід спеціальними упорами, що запобігають мимовільному закриванню.

Перед настанням зимового періоду необхідно привести в справний стан пружини, противаги тощо, установлені на дверях, забезпечити правильність навішення й щільність притворів дверей і воріт, за­без­печити утеплення в’їзних та вхідних тамбурів і справний стан при­строїв, що опалюють, біля воріт за відсутності тамбурів.

Двопільні двері, що відкриваються в одну сторону, при звичайному користуванні ними, як правило, повинні відкриватися на одну поло­вину. При цьому друга пола повинна бути закрита тільки на гачок або шпінгалет.

Мити фарбовані двері слід теплою водою без мила і соди. Фар­бування дверей потрібно відновляти раз у два-три роки.

Сходи. При експлуатації сходових кліток необхідно тримати за­критими двері з приміщень, що виходять на сходову клітку, і під­тримувати в них нормативний температурний режим і вологість.