Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Експлуатаційні вимоги до утримання будівельних конструкційСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Загальні положення. У процесі експлуатації будівельні конструкції слід охороняти від руйнуючого впливу кліматичних факторів: дощу, снігу, перемінного зволоження і висихання, заморожування і відтавання. У виробничих приміщеннях необхідно підтримувати параметри температури і вологості, а також режиму аерації, які б відповідали проектові або нормативно-інструктивним документам. Зміна в процесі експлуатації об’ємно-планувального рішення будівель, а також його зовнішньої облаштованості (установка на покрівлі світлової реклами тощо), повинні виконуватися тільки за спеціальними проектами, розробленими чи погодженими з проектною організацією, що є генеральним проектувальником, або спеціалізованою організацією. У процесі експлуатації конструкцій змінювати конструктивні схеми несучого каркаса будівлі не допускається. Будівельні конструкції необхідно охороняти від перевантаження, з цією метою не допускається: · скупчення снігу або пилу на покрівлях шаром, рівним або таким, що перевищує за ваговими показниками проектне нормативне навантаження; · при збиранні з покрівлі снігу або сміття необхідно їх видаляти рівномірно з обох схилів покрівлі, не збираючи докупи; · додаткове навантаження на конструкції від тимчасових навантажень, пристроїв або механізмів при виконанні будівельних і монтажних робіт без узгодження з генеральним проектувальником чи спеціалізованою організацією; · складування матеріалів, виробів або інших вантажів, а також навал ґрунту при проведенні земляних робіт, що викликає горизонтальний тиск на стіни, перегородки, колони або інші будівельні конструкції, без узгодження з генеральним проектувальником або спеціалізованою організацією. Ділянки конструкцій, де можливі систематичні удари транспортних засобів або переміщуваних вантажів (кутки стін, колон і стовпів), варто захищати обрамленням із дерева чи металу або обетонуванням (металевих колон). Висота захисного обрамлення (обетонування) встановлюється залежно від виду й розмірів транспортних засобів та переміщуваних вантажів. Ослаблення несучих конструкцій шляхом вирізів в окремих елементах або їхніх частинах, пробиванням борозен, свердління чи пробивання отворів у перекриттях, фермах, балках, колонах, зовнішніх стінах і інших несучих конструкціях, як правило, не допускається. Такі ослаблення несучих конструкцій можуть бути дозволені тільки за наявності проектного рішення, розробленого або погодженого генеральним проектувальником чи спеціалізованою організацією. У терміни, призначені залежно від характеру виробництва, але не рідше від одного разу на рік із поверхні сталевих конструкцій варто видаляти пил, жиро-масляні та інші відкладення. Ушкоджені ділянки протикорозійного покриття металевих несучих або огороджувальних конструкцій, повинні бути в найкоротший термін відновлені. Підготовка поверхні на ушкоджених ділянках перед поновленням захисту залежить від системи покриття і включає: · очищення поверхні з повним видаленням іржі, окалини, жиро-масляних й інших відкладень, старого покриття і т. д.; · обробку поверхні спеціальними складами. Після очищення поверхні металу виконується ґрунтування і фарбування відповідно до вимог проекту. Кріплення нових елементів, приварку деталей, підвіска трубопроводів, світильників або кабелів до арматури залізобетонних несучих конструкцій не допускається. Щоб уникнути зволоження дерев’яних конструкцій, необхідно: · тримати в справному стані пристрої вентилювання конструкцій (канали, решітки, щілинні плінтуси і т. п.), уживаючи негайні заходи для вентиляції та просушування дерев’яних конструкцій у випадку їхнього зволоження; · забезпечувати справність покриття, ліхтарів, водостоків із покриття, лотків для відведення конденсату й інших водовідвідних пристроїв; · не допускати проникання атмосферних опадів через відкриті отвори ліхтарів і вікон; · не допускати зволоження деревини виробничими водами; · робити систематичне провітрювання приміщень, щоб не допускати надлишкового зволоження. У дерев’яних конструкціях необхідно вчасно регулювати ослаблені болтові з’єднання, клини, шпонки, кільця, а металеві частини періодично фарбувати. Фасадні поверхні алюмінієвих огороджувальних конструкцій і віконних переплетінь, що мають декоративне або захисне покриття, а також поверхні віконних переплетінь у міжрамному просторі віконних прорізів слід систематично, не рідше від двох разів на рік (перед заморозками і на початку весни), очищати від пилу і забруднень. При сухому або мокрому очищенні алюмінієвих конструкцій не допускається застосовування крейди, піску, тертої цегли, мила, що містить вільний луг, грубих тканин і щіток або інших матеріалів, які можуть пошкодити поверхню таких конструкцій. Огороджувальні конструкції із склоблоків або профільного скла необхідно регулярно очищати від пилу і бруду водою з синтетичними миючими засобами. Періодичність очищення залежить від умов експлуатації, але не повинна бути рідше від двох разів на рік. Застосування металевих щіток для очищення не допускається. У випадку застосування драбин для очищення або ремонту світло-прозорих огорож із склоблоків кінці сходів, що спираються на склоблоки, повинні мати підкладки з м’якого матеріалу (поролону, гуми і т. п.). Нагрівальні прилади й інші джерела тепла з температурою вище від 70 °С слід розміщати від поверхні огороджень із склоблоків або профільного скла на відстані не менше ніж 25 см. При проведенні електрозварювальних робіт профільне скло в огороджувальних конструкціях варто захищати від влучення в нього розпечених часток металу. Елементи огороджувальних конструкцій із листового або профільного скла, які мають тріщини, а також розбиті скляні блоки зі значними тріщинами або такі, що мають у порожнині конденсаційну воду, повинні бути замінені; склоблоки з невеликими тріщинами допускається залишати в конструкціях. До виконання ремонтних робіт із заміни ушкоджених елементів необхідно відгородити робочу зону. Коридори, вестибюлі, сходові клітки, які не мають природного освітлення, необхідно освітлювати цілодобово. Неполадки штучного освітлення слід усувати негайно. Варто регулярно робити очищення систем опалення, водопроводу, каналізації, електроустаткування, протипожежного устаткування і т. ін. від пилу, жиру й інших забруднень; утримувати в справному стані тепло-, паро- й гідроізоляцію технологічного та санітарно-технічного устаткування й трубопроводів, розташованих у межах горища, підвалу або технічних поверхів; місця переходів через трубопроводи повинні бути обладнані містками. Викид відпрацьованих вод і пари в навколишню атмосферу через зовнішні стіни не допускається. При ліквідації несправностей технологічного устаткування або інженерних систем допускається на період проведення ремонтних робіт викид відпрацьованих вод і пари на відстань не менше ніж 3 м від зовнішніх стін будівель, наземних та підземних споруд. Утримання прилеглої до будівлі території. На території, що прилягає до будівлі, варто постійно підтримувати чистоту, не допускаючи скупчення сміття та відходів виробництва. Складування на прилеглій до будівлі території матеріалів, готової продукції, відходів виробництва тощо поза спеціально відведеними для цього місцями не допускається. Необхідно дотримуватися встановлених проектом габаритів проходів і проїздів при входах і в’їздах у будівлю. Захаращення проходів і проїздів не допускається. Влітку необхідно прибирати і поливати тротуари й зелені насадження біля будівель, а взимку вчасно очищати проходи від снігу, посипати тротуари піском, не допускаючи утворення ожеледі. Посадку дерев і чагарників варто робити не ближче ніж 3 м від стін будівлі. Випадкові поросли необхідно негайно видаляти. Квітники і газони допускається влаштовувати не ближче ніж 2 м від стін будівлі. Основи й фундаменти будівель необхідно охороняти від впливу дощових і талих поверхневих вод, для чого слід: · забезпечити обов’язкову наявність вимощень навколо будівель; осідання, що утворилися, вибої і тріщини у вимощенні та тротуарах, що з’явилися в зимовий період, зашпаровувати з настанням стійких позитивних температур, а в літній період – не пізніше ніж через 5 діб; · систематично очищати (від мулу, трави, сміття і наносів) зливові стоки (відкриті лотки, кювети й дренажі), що збирають та відводять води від території забудови, підтримуючи достатні для пропуску вод перерізи й ухили вбік водоскиду; одяг зливових стоків не повинен допускати розмивів; · розміщати біля ринв водовідвідні лотки, які систематично очищаються від засмічень; · прочищати не рідше від двох разів у рік – до початку весняного танення снігу й осінніх дощів систему зливової каналізації (з колодязями); · навесні, перед таненням снігу, відкрити всі загородження, забезпечуючи скидання води в основний колектор, а в період танення снігу постійно контролювати і вчасно видаляти полій; на зимовий період усі оглядові колодязі надійно утеплювати; · захищати дренажну мережу від ушкоджень, засмічень і промерзання; оглядові колодязі тримати завжди закритими; не допускати виконання земляних робіт поблизу дренажної мережі без проекту, розробленого спеціалізованою організацією. Роботу водовідвідних пристроїв варто перевіряти під час сильних дощів. Основи будівель необхідно охороняти від впливу ґрунтових, стічних і виробничих вод, не допускаючи: · порушення планування території поблизу будівель (навал або ущільнення ґрунту, його підсипання навколо будівель вище від розташування гідроізоляції цоколя); · несправності та витоки з підземних комунікацій, санітарно-технічних систем і технологічного устаткування й трубопроводів, систем дренажу. Варто періодично перевіряти в лабораторних умовах ґрунтові води на агресію для запобігання засоленню й окисленню ґрунту навколо будівлі та спричинення цим руйнувань фундаментів будівель і устаткування. У випадку постійного підвищення рівня ґрунтових вод, що визначається за оглядовими свердловинами і колодязями, а також затоплення підземних приміщень будівель і споруд необхідно залучити спеціалізовану організацію для розроблення заходів щодо усунення подальшого підвищення рівня ґрунтових вод і захисту фундаментів, підвалів та інших підземних споруд від затоплення. Стіни. Без проекту, розробленого або погодженого генеральним проектувальником чи спеціалізованою організацією, не допускається: – для воріт, дверей, вікон, уведень комунікацій і т. ін.; – закладання віконних або дверних прорізів. Не допускається влаштування борозен у стінах із пустотілих каменів, комбінованої кладки тощо, а також у цегляних стінах товщиною менше ніж 38 см. В усіх випадках борозни в зовнішніх цегляних стінах можуть бути пробиті тільки з письмового дозволу співробітників спеціалізованої організації. Температурні й осадкові шви в стінах необхідно вчасно очищати від засмічення з відновленням захисних покрить; закладення розчином або оштукатурювання температурних швів не допускається. Із метою попередження утворення вибоїв у стінах від ударів дверним обладнанням варто влаштовувати упори у вигляді стрижня з гумовою насадкою, що закріплюється на підлозі або на стіні. При виявленні на стінах зволожених ділянок, цвілі тощо варто виявити причини їхньої появи (будівельна або конденсаційна волога; поверхневі або ґрунтові води, атмосферні води; ушкодження технологічних, водопровідних або каналізаційних пристроїв, що прилягають до стін; зволоження, пов’язані з технологічним процесом або експлуатацією технологічного устаткування й ін.), усунути ці причини і вжити заходів для сушіння зазначених місць. За необхідності штучного сушіння стін вибір способу сушіння із застосуванням додаткових опалювально-обігрівальних пристроїв варто робити залежно від площі поверхонь, що підлягають сушінню, припустимих термінів сушіння, виду будівельної конструкції й застосованих у ній матеріалів, наявних джерел енергії, кліматичних умов і технологічного процесу, розміщеного в будівлі виробництва. При застосуванні обігрівальних пристроїв конвективного типу нагріте повітря, яке рухається біля поверхонь, що висушуються, повинне мати, як правило, температуру до 55 °С. При застосуванні опалювально-обігрівальних пристроїв радіаційного типу на поверхнях, що обігріваються, варто підтримувати температуру, як правило, до 70 °С. Опалювально-обігрівальні пристрої конвективного типу варто застосовувати переважно для загального сушіння приміщень, а радіаційного – для сушіння окремих ділянок стін. У процесі сушіння потрібно забезпечувати відведення волого-видалення з приміщень, Підвищену будівельну вологість стінових матеріалів будівлі варто усувати шляхом забезпечення проектного режиму опалення і вентиляції приміщень, а в разі потреби – за допомогою штучного сушіння. Зовнішні стіни будівлі варто захищати від зволоження конденсаційною вологою, для чого необхідно: · підтримувати в приміщеннях проектний режим опалення і вентиляції; не допускати провітрювання через віконні прорізи приміщень із високою вологістю повітря (φ >70 %); · не допускати безпосередньо біля зовнішніх стін складування виробничої сировини й відходів, а також розміщення громіздкого устаткування з великими поверхнями, що утрудняють вільну циркуляцію повітря в стіні; · відновляти наявний пароводоізоляційний шар на поверхні стін за мірою необхідності, але не рідше ніж через 4–6 років; · додатково утеплювати окремі ділянки стін, що зволожуються конденсатом, головним чином у кутках і біля підвіконь, шляхом здійснення заходів будівельного характеру або встановленням нагрівальних приладів за проектами, розробленим або погодженим генеральним проектувальником чи спеціалізованою організацією; · не допускати скупчення вологи в міжрамних просторах віконних прорізів. У випадку, якщо дотримання зазначених заходів виявиться недостатньо ефективним, необхідно звернутися за рекомендаціями в спеціалізовану організацію. Підвищення теплозахисних характеристик зовнішніх стін, що зволожуються конденсатом, шляхом улаштування зовнішньої штукатурки, збільшення шару втеплювача або інших змін конструктивного рішення, прийнятого в проекті, без узгодження з генеральним проектувальником або спеціалізованою організацією, як правило, не допускається. Без узгодження з генеральним проектувальником або спеціалізованою організацією допускається влаштування внутрішньої штукатурки в усіх виробничих будівлях, а зовнішньої – тільки в будівлях із сухим або нормальним режимами приміщень (відповідно до класифікації ДБН із будівельної теплотехніки) за умови вибору матеріалів для штукатурки і наступного фарбування стін із урахуванням вимог СНип до захисту будівельних конструкцій від корозії. Підвищену вологість стінових матеріалів будівлі, викликану поверхневими або ґрунтовими водами, варто усувати шляхом упорядкування відведення поверхневих атмосферних вод (ремонт або розширення вимощення, ремонт водостоків і т. п.), заміни гідроізоляції, що вийшла з ладу, влаштуванням додаткової гідроізоляції, укладанням дренажу, просушуванням стін методом пасивного або активного електроосматичного осушення. Заходи для боротьби зі зволоженням стінових матеріалів ґрунтовими водами необхідно здійснювати за проектом, розробленим спеціалізованою організацією. Підвищенню вологості стінових матеріалів будівлі, викликаного атмосферними водами, варто запобігати шляхом утримування в справному стані покрівлі, ринв, лійок, жолобів, покрить карнизів, зовнішніх відливів віконних прорізів. Виступаючі архітектурні деталі фасадів і уступи стін повинні мати ухили (утворюються із застосуванням цементного розчину із залізненням поверхні або покрить із листової сталі), що забезпечують відвід атмосферних вод від стін. Фасади будівель варто періодично очищати, промивати й фарбувати. Одночасно з відновленням оздоблювального шару виступаючих деталей та фарбуванням необхідно виконати весь комплекс робіт, що включає ремонт лінійних покрить, водовідвідних пристроїв, фарбування зовнішньої сторони віконних заповнень, дверей і т. п. Облицювання фасадів слід очищати сухим або мокрим методом залежно від виду облицювання. Очищення фасадів мокрим способом варто виконувати, як правило, в теплу пору року. Перекриття. У випадках намокання міжповерхових перекриттів через порушення нормальної роботи систем водопроводу, каналізації, технологічних трубопроводів, устаткування або порушення суцільності покрівлі необхідно встановити причину зволоження, забезпечити негайне припинення протікання, відремонтувати трубопровід, устаткування або покрівлю, видалити зруйнований від намокання шар штукатурки або іншого оздоблювального покриття нижньої поверхні перекриття, просушити конструкцію настилу, потім відремонтувати ізоляційні шари і відновити вилучений шар штукатурки або іншого оздоблювального покриття. Роботи з прокладання або ремонту інженерних комунікацій, пов’язані з порушенням цілісності несучих конструкцій перекриттів, необхідно погоджувати з генеральним проектувальником або спеціалізованою організацією. У випадку зволоження або промерзання перекриттів у місцях примикання до зовнішніх стін питання про виявлення й усунення причин, що викликають ці явища, необхідно розв’язувати за участю спеціалізованої організації. Вимоги до підлог. Підлога в приміщенні повинна відповідати технологічному процесові, що проходить в ньому, і бути розрахована на сприйняття всіх експлуатаційних впливів, характерних для цього технологічного процесу. Спосіб очищення підлог повинен відповідати санітарно-гігієнічним умовам, вимогам технологічного процесу й правилам пожежної безпеки, а також матеріалам та конструкції підлоги. У приміщеннях, де виділяється велика кількість пилу, пуху тощо, підлоги варто підмітати і протирати після попереднього легкого змочування. У цехах із мокрим технологічним процесом підлоги потрібно мити водою. Очищення й інші роботи з утримання підлоги мають виконуватися в терміни, встановлювані технологічним підрозділом і санітарно-гігієнічною службою залежно від призначення приміщення та характеру його експлуатації, а також від матеріалу і конструкції підлоги, але не рідше, ніж зазначено нижче. Прибирання виробничих і адміністративно-побутових приміщень необхідно робити, як правило, за допомогою прибиральних машин, механізмів і вакуумних систем. Бетонні, монолітні мозаїчні підлоги та підлоги з цементно-піщаного розчину не рідше від одного разу на зміну слід підмітати з послідуючим вологим витиранням і не рідше від одного разу в декаду промивати гарячою водою зі щітками й протирати. Плями на підлогах варто очищати аміачною водою (нашатирним спиртом). Підлогу з керамічної плитки слід не рідше від одного разу в зміну промивати холодною або теплою водою; а олію та емульсію, що потрапили на підлогу, видаляти підмітанням із сухою деревною тирсою. Дерев’яні дощаті підлоги по лагах необхідно утримувати в сухому стані, забезпечуючи постійну вентиляцію підпілля. Відсутність вентиляції допускається для дощатих підлог по лагах, утоплених у піщаному шарі по залізобетонному настилі. Протікання води на дерев’яні підлоги із санітарно-технічних приладів, трубопроводів і т. ін. не допускається. Дерев’яні дощаті підлоги варто мити гарячою водою із содою. Плями і забруднення на не пофарбованих дощатих підлогах видаляються протиранням капроновими мочалками в напрямку деревних волокон, обстругування підлог з метою очищення допускається тільки у випадку крайньої необхідності. Паркетні підлоги слід протирати спочатку вологими, а потім сухими ганчірками. Миття паркетних підлог допускається як виняток тільки перед натиранням або у випадку сильного забруднення, з відповідним просушуванням. Паркетні підлоги необхідно періодично, не рідше від одного разу на місяць, натирати воском або спеціальною мастикою. При закріпленні клепки паркетних підлог бітумною мастикою натирання підлог скипидарною мастикою не допускається. В цьому випадку слід застосовувати тільки водні мастики. Необхідно забезпечувати вентиляцію простору під паркетними підлогами з чорновою підлогою по лагах і запобігати його від попадання вологи. Покриття. Установку антен радіо і телебачення, а також інших пристроїв на сумісних покриттях слід виконувати за допомогою спеціалізованих організацій тільки у відповідності до проекту. Пробивання й інші ушкодження пароізоляційного шару покриття не допускаються. У сумісних покриттях із пароізоляцією, нанесеною на поверхню стелі, при заміні або встановленні на нижній поверхні покриття приладів освітлення тощо необхідно наклеїти додаткову пароізоляцію, яка б щільно облягала елементи або деталі кріплень. У перші роки експлуатації будівель і далі через кожні 5 років варто робити підтягування болтів, хомутів й інших металевих кріплень для забезпечення щільного з’єднання дерев’яних елементів кроквяних конструкцій у вузлах. При виявленні в зимовий період ушкоджень окремих склоблоків у склозалізобетонних панелях покриттів необхідно вжити тимчасові заходи для закриття пробоїн в огородженні до виконання ремонтних робіт у літню пору. При виявленні на нижній поверхні теплого покриття або горищного перекриття зволожених ділянок, цвілі, інею і т. п. варто встановити причини такої появи (будівельна або конденсаційна волога; атмосферні води; зволоження, пов’язані з технологічним процесом або експлуатацією технологічного устаткування тощо, а також ушкодження технологічного, санітарно-технічного або теплотехнічного устаткування чи трубопроводів, розташованих на горищі) й усунути ці причини. За необхідності треба розкрити покрівлю, забезпечивши безперешкодний стік води на випадок дощу, видалити зруйнований від намокання шар штукатурки або іншого оздоблювального матеріалу нижньої поверхні покриття (горищного перекриття) просушити конструкцію настилу, а також просушити або замінити утеплювач сухим відповідно до проекту, відремонтувати пароізоляційний шар та відновити покрівлю і вилучений шар штукатурки або іншого оздоблювального матеріалу. За необхідності штучного сушіння настилу покриття або горищного перекриття варто користуватися рекомендаціями для штучного сушіння стін, наведеними вище. Для захисту теплих покрить або горищних перекриттів від зволоження конденсаційною вологою необхідно: · підтримувати в приміщеннях режим опалення і вентиляції, які б відповідали проектові або нормативно-інструктивним документам; · відновляти в міру необхідності наявний пароізоляційний шар; · рихлити жужільне засипання горищних перекриттів, що не має стяжки, не рідше від одного разу в 4–5 років. Якщо зазначені заходи виявляться недостатньо ефективними, необхідне додаткове утеплення за рекомендаціями спеціалізованої організації. Підвищеної вологості теплих покрить або горищних перекриттів будівель, викликану атмосферними водами, доцільно запобігати шляхом усунення відповідних порушень правил експлуатації. Слід уживати невідкладних заходів для відновлення ухилів скатної покрівлі, не допускаючи скупчення дощових і талих вод на ній. Не допускати засмічення продухів, що осушують сумісні вентильовані покриття. При температурі зовнішнього повітря нижче від 0 ºС температура повітря горищного приміщення повинна бути, як правило, не вище ніж 2 ºС. Це досягається шляхом підтримування в справному стані утеплювача горищного перекриття і слухових вікон, а також улаштування додаткових вентиляційних отворів у даху та карнизі. Закривання жалюзійних решіток у слухових вікнах не допускаються. Люки й двері, що ведуть на горище з теплих приміщень, у зимову пору року повинні бути щільно закриті. Покрівлі. Перебування людей на покрівлях, за винятком випадків очищення покрівлі від снігу, сміття і бруду, підготовки поверхні й фарбування, скління ліхтарів, ремонту покрить та ліхтарів, виконання монтажних робіт тощо не допускається. Виходи на покрівлю повинні бути постійно замкнені, а ключ слід зберігати в установленому місці з можливістю одержання його в будь-який час доби. До робіт із очищення покрівель допускаються особи не молодші від 18 років. Провадження робіт при температурах нижче ніж мінус 30 °С і вітрі більше від шести балів (11 м/с), а також у грозу і при ожеледі не дозволяється. Бригади робітників із догляду за покрівлею повинні пройти спеціальний інструктаж із безпечних прийомів виконання робіт. Електропроводи і кабелі на покритті мають бути огороджені і позначені знаками, що забороняють наближення до них. Засмічення або несправність жолобів та труб зовнішніх водостоків, розжолобків, лійок і труб внутрішніх водостоків варто усувати негайно. Установлення підпірок під стулки ліхтарного засклення з обпиранням їх на покрівлю не допускається. Установка на покрівлі різних предметів, як правило, забороняється. Вона може бути допущена як виняток тільки з дозволу спеціалізованої організації. При цьому має бути забезпечений захист покрівлі як у місцях такої установки, так і на шляху проходів по покрівлі. Щити наглядної агітації, реклами що спираються на покрівлю, тощо слід, як правило, закріплювати в бетонних постаментах за узгодженням із спеціалізованою організацією. Переносні сходи або драбини, що використовуються в роботах на покрівлі, повинні мати дерев’яні башмаки, підбиті повстю, гумою або іншим неслизьким матеріалом, Прохід людей по покрівлях із азбестоцементних листів допускається тільки по ходових містках (дошках). Перебування людей на сталевих, азбестоцементних, рулонних і мастичних покрівлях, що не мають захисного шару у вигляді піску й гравію, або піску та плиток чи дерев’яних містків, при огляді, ремонті, очищенні покрівлі й інших роботах допускається тільки в м’якому взутті (валяному, на гумовій підошві і т. ін). Для проходу обслуговуючого персоналу до інженерного устаткування, встановленому на покрівлі, необхідно укладати дерев’яні решітчасті щити або влаштовувати захисні шари. Пропуск труб або інших елементів інженерного устаткування через покрівлю має виконуватися за проектом, розробленим або погодженим генеральним проектувальником чи спеціалізованою організацією. Поновлення захисних шарів рулонних або мастичних покрівель необхідно виконувати в терміни, визначені умовами експлуатації, але не рідше ніж через кожні 8–10 років. Для захисних шарів рулонних покрівель варто застосовувати шар гравію на дьогтевій або бітумній мастиці. Сталеві покрівлі, розжолобки, ринви й інші деталі зовнішніх водостоків необхідно періодично фарбувати. Терміни поновлення фарбування сталевих покрівель варто призначати з урахуванням ступеня агресивної дії експлуатаційного середовища, системи і стану протикорозійного захисту, конструктивної форми елементів. Ушкодження антикорозійних захисних покрить установлюються візуальним оглядом. Оцінка стану (величина дефектів і ступінь ушкодження) протикорозійного захисту має встановлюватися в процесі поточних періодичних оглядів. При виявленні на покрівлі окремих ділянок ушкодженого фарбування необхідно їх негайно підфарбувати. Підготовка поверхні на пошкоджених ділянках перед поновленням захисту залежить від системи покриття і включає: очищення поверхні з повним видаленням іржі, окалини, жироолійних й інших відкладень старого покриття і т. ін. Після очищення поверхні металу виконують її ґрунтування та фарбування відповідно до вимоги проекту. Перед фарбуванням фальці й гребені повинні бути ретельно промазані суриковою замазкою. Фарбування варто починати з жолобів, розжолобків, карнизів, спусків, лійок, ринв і місць прилягання покрівель до інших будівельних конструкцій. Фарбування виконують по очищеній та висушеній поверхні в суху погоду. Перед фарбуванням необхідно відремонтувати покрівлю і всі пристрої, що виходять або розташовані на ній. Очищення покрівлі від снігу варто робити у випадку, якщо фактичне навантаження від снігу дорівнює або перевищує прийняте при проектуванні, а також у випадку необхідності виконання термінового ремонту покрівель. Азбестоцементні покрівлі слід очищати тільки від пухкого снігу безпосередньо після снігопаду, змітаючи його або видаляючи за допомогою дерев’яних лопат. Збирання снігу необхідно виконувати з пересувних драбин. При очищенні покрівель із рулонних або мастичних матеріалів треба залишати шар снігу товщиною близько 10 см, на сталевих – близько 5 см. Очищення покрівлі від полоїв не допускається. Полої варто видаляти тільки з карнизів покрівель, жолобів, лійок і ринв. Полої і бурульки, що звисають із карнизів покрівель, необхідно збивати вчасно зі сходів, телескопічних автомобільних вишок і т. п. Місця виконання робіт повинні бути обгороджені, а прохід для пішоходів і проїзд для транспорту закритий. При очищенні карнизів будівель від обледеніння і бурульок, а також покрівель від снігу у випадку різної висоти окремих ділянок будівлі (при різниці у висоті більше ніж 3 м) на покритті зниженої частини в місцях примикання до підвищеної частини будівлі потрібно застосовувати дерев’яний запобіжний настил шириною 150 см із дощок товщиною не менше ніж 30 мм. При цьому порядок збирання має бути таким, щоб сніг та лід не накопичувалися великими масами на нижче розміщених покрівлях. При очищенні покрівель від снігу вручну варто користуватися тільки скребковими пристроями або дерев’яними лопатами, дерев’яними молотками, а для перенесення снігу вздовж схилів покрівлі – листами фанери або спеціальним саньми з дерев’яними полозами, які потрібно переміщати тільки по снігу. Використання металевого інструменту (кайл, ломів, залізних лопат і т. п.) при очищенні покрівлі не допускається. Зона можливого падіння й розльоту снігу, що скидається з покрівлі, або сміття повинна бути обгороджена. Бур’янисті трави, що ростуть у швах захисного плиткового настилу рулонної або мастичної покрівлі будівлі, необхідно видаляти з коренями, негайно відновлюючи ушкоджений захисний шар. Із настанням весняного й наприкінці осіннього періоду слід забрати пил, хвою, листя з покрівель і водоприймальних пристроїв. Змітати хвою та листя в лійки внутрішніх водостоків не допускається. У літню пору внутрішні водостоки потрібно регулярно очищати: верхні ділянки – з покрівлі прикріпленим до тичини йоржем, діаметр якого дорівнює діаметрові стояка, нижні – через ревізії. Прийомні решітки і стакани, витягнуті з водоприймальних лійок, треба очищати від пилу, мулу й бруду шкребками та щітками з наступним промиванням водою. Стояки потрібно промивати содовим розчином або гарячою водою. Вікна, ліхтарі, ворота, двері. Коробки, переплетіння і підвіконні дошки вікон, а також переплетіння світлових ліхтарів потрібно регулярно фарбувати. Терміни поновлення фарбування встановлюються залежно від складу застосовуваної фарби й ступеня агресивності діючих на неї факторів. Оцінка стану (величина дефектів і ступінь ушкодження) фарбування повинна бути встановлена в процесі поточних періодичних оглядів відповідно до інструктивно-нормативних документів. Місцеві пошкодження фарбування слід ремонтувати з настанням періоду зі стійкими позитивними температурами зовнішнього повітря. У приміщеннях із високою вологістю повітря (φ ≥ 70) необхідно регулярно відновляти антикорозійну і пароізоляційну обробку швів між склоблоками й обрамленням склозалізобетонних панелей із боку, поверненого до приміщення. Очищення поверхонь засклення від забруднень слід робити із зовнішньої і внутрішньої сторін із періодичністю, зумовленою залежно від вимог технологічного процесу, зовнішніх і внутрішніх експлуатаційних середовищ, але не рідше від двох разів на рік. Узимку очищення поверхні засклення необхідно робити тільки з внутрішньої сторони. Отвори або вирізи для стоку води від зовнішньої сторони нижньої частини віконної коробки, а також зовнішній відлив вікна необхідно періодично очищати від снігу, бруду і пилу. При закриванні вікон на зиму необхідно стекла зимових і літніх переплетінь промити, літні й зимові переплетіння підтягти до коробок за допомогою віконних засувок, зимові віконні переплетіння, що виймались, поставити на місце та закріпити шурупами, щілини між зимовими переплетіннями і чвертями віконних коробок ущільнити. Віконні переплетіння на сходових клітках повинні бути щільно закриті і повністю засклені. Розбиті стекла повинні негайно замінятися новими. При заміні ушкоджених великорозмірних стекол у сталевих і алюмінієвих вітражах необхідно обв’язкою залишати зазори між склом із гумовим ущільнювачем, що запобігають руйнуванню скла. Для зміцнення стекол повинні застосовуватися свинцево-сурикові, бітумні чи крейдові замазки на натуральній оліфі або штапики з гумовою прокладкою. Бітумні замазки слід, як правило, застосовувати: – для зміцнення похилого скління ліхтарів; – для зміцнення вертикального засклення ліхтарів, а також вікон приміщень, у яких мають місце виділення хімічно агресивних речовин. Свинцево-сурикові замазки слід застосовувати переважно для зміцнення засклення ліхтарів. Мити засклення розчинниками, агресивними до фарбування, або матеріалів ліхтарів і заповнень віконних та ліхтарних прорізів не допускається. Для герметизації внутрішнього засклення необхідно забезпечити щільність притвору стулкових переплетінь шляхом виправлення погнутих або пожолоблених елементів переплетінь; закрити щілини в глухих ділянках переплетінь; відновити зруйновану або потріскану скляну замазку, гумове ущільнення. Герметичність засклення і притворів створних елементів повинні вчасно забезпечуватись (в міру зносу і старіння) заміною герметизуючих і ущільнюючих матеріалів та виробів. Природна вентиляція міжскляного простору зовнішнім повітрям забезпечується через нещільності в зовнішньому заскленні. У зовнішньому заскленні світлових ліхтарів щілини в стиках стекол, що укладаються внапуск, замазувати не слід. Фіксувати розкриті ворота в такому положенні слід спеціальними упорами, що запобігають мимовільному закриванню. Перед настанням зимового періоду необхідно привести в справний стан пружини, противаги тощо, установлені на дверях, забезпечити правильність навішення й щільність притворів дверей і воріт, забезпечити утеплення в’їзних та вхідних тамбурів і справний стан пристроїв, що опалюють, біля воріт за відсутності тамбурів. Двопільні двері, що відкриваються в одну сторону, при звичайному користуванні ними, як правило, повинні відкриватися на одну половину. При цьому друга пола повинна бути закрита тільки на гачок або шпінгалет. Мити фарбовані двері слід теплою водою без мила і соди. Фарбування дверей потрібно відновляти раз у два-три роки. Сходи. При експлуатації сходових кліток необхідно тримати закритими двері з приміщень, що виходять на сходову клітку, і підтримувати в них нормативний температурний режим і вологість. Переміщати важкі предмети по сходових клітках без попереднього захисту й прийняття інших необхідних за
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 466; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.15.26.135 (0.019 с.) |