Покрівельні та ізоляційні матеріали

133. Як одержують природний бітум?

а) із асфальтових порід-вапняків, доломітів, пісків;

б) на нафтоперегінних заводах при переробці нафти.

134. Як одержують нафтовий бітум?

а) із асфальтових порід-вапняків, доломітів, пісків;

б) на нафтоперегінних заводах при переробці нафти.

135. З яких матеріалів виготовляють дьогтеві (смоляні) матеріали?

а) деревинних чи торф’яних;

б) при переробці нафти.

136. Яким гідроізоляційним матеріалом просочують толь покрі­вель­ний і толь безпокривний?

а) дьогтевим;

б) бітумним.

137. Яким гідроізоляційним матеріалом просочують гідроізол, рубе­ройд і пергамін?

а) дьогтевим;

б) бітумним.

138. Для яких бітумних матеріалів найвища температура розм’як­шен­ня?

а) твердих;

б) напіврідких.

139. Для яких бітумних матеріалів найвища температура розм’як­шення?

а) твердих;

б) напіврідких.

140. Де застосовується толь безпокривний, виготовлений без при­сип­ки поверхні піском?

а) для верхнього шару положистих і широких покрівель на гаря­чих дьогтевих мастиках;

б) для пароізоляції як підкладковий матеріал під толь.

141. Де застосовується толь із присипкою поверхні піском?

а) для верхнього шару положистих і широких покрівель на гаря­чих дьогтевих мастиках;

б) для влаштування покрівель тимчасових споруд, ізоляції фунда­ментів, кам’яних і дерев’яних частин будівель.

142. Де застосовується толь із грубозернистим посипанням?

а) для верхнього шару положистих і широких покрівель на гаря­чих дьогтевих мастиках;

б) для пароізоляції як підкладковий матеріал під толь.

143. Для чого призначений гідроізол – азбестовий картон, просочений нафтовими бітумами?

а) для верхнього шару положистих і широких покрівель на гаря­чих дьогтевих мастиках;

б) як обклеювальна гідроізоляція для влаштування захисного ан­ти­корозійного покриття.

144. Яке застосування руберойду, обидві поверхні якого посипані мі­не­ральним порошком, звичайно тальком, або одна сторона по­кри­та лускатою посипкою зі слюдяного сланцю чи покрита алю­мі­ніє­вою фольгою?

а) для верхнього шару положистих покрівель на бітумних масти­ках;

б) як обклеювальна гідроізоляція для влаштування захисного ан­ти­корозійного.

145. Де застосовують пергамін – покрівельний матеріал, що скла­да­ється з картону, просоченого нафтовими бітумами, без покрив­ного бітумного шару?

а) для верхнього шару положистих покрівель на бітумних мастиках;

б) як підкладковий матеріал під руберойд, а також для пароізо­ляції.

146. Як потрібно зберігати й транспортувати рулонні покрівельні матеріали?

а) у вертикальному положенні;

б) у горизонтальному положенні.

147. Із якими армуючими елементами виготовляють азбес­тоцемент­ні листи хвилястого профілю?

а) волокнами азбесту;

б) арматурними сітками.

148. Як впливає на міцність азбестоцементних листів його насичення водою?

а) знижує міцність;

б) підвищує міцність.

[Вгору] [Вниз]

Матеріали для утеплення стін

149. Чи слід утеплення існуючих огороджуючих конструкцій вважати радикальним засобом забезпечення економії тепло-електро­енер­гії, а також, наближення до норм енергозатрат на опалення, які діють у Євросоюзі?

а) так;

б) ні.

150. Чи можливе влаштування додаткової теплоізоляції стін на зов­нішніх поверхнях?

а) так;

б) ні.

151. Чи можливе влаштування додаткової теплоізоляції стін на внут­­рішніх поверхнях?

а) так;

б) ні.

152. Яке розміщення утеплення стін має суттєві переваги?

а) розміщення утеплення на зовнішніх поверхнях;

б) розміщення утеплення на внутрішніх поверхнях.

153. Чи є обов’язковим елементом додаткової системи утеплення стін теплоізоляційний шар із ефективного плитного утеп­лю­вача?

а) так;

б) ні.

154. Для яких випадків потрібно передбачити вентиляційну щілину між утеплювачем і захисним (декоративним) шаром?

а) якщо не забезпечується міграція вологи з утеплювача, роз­мі­щеного на внутрішніх поверхнях стіни, в зовнішню атмосферу;

б) якщо не забезпечується міграція вологи з утеплювача, розмі­щеного на зовнішніх поверхнях стіни, в зовнішню атмосферу.

155. Як переважно забезпечується ефективна робота утеплювача зов­нішніх теплоізоляційно-оздоблювальних систем?

а) забезпеченням міграції вологи з утеплювача в зовнішню ат­мо­сферу;

б) недопущенням міграції вологи з приміщення в утеплювач, роз­міщений на зовнішніх поверхнях стіни.

 

Матеріали для підлог

156. Чим забезпечується горизонтальність підлоги або створюється її необхідний ухил?

а) верхнім шаром, який сприймає експлуатаційні навантаження та впливи;

б) проміжним шаром, що служить пружною основою для покрит­тя підлоги;

в) вирівнюючою стяжкою, що служить основою під покриття під­логи.

157. До якого шару підлоги висуваються такі вимоги як міцність матеріалу на стиск, стирання та на дію ударних навантажень; відповідний естетичний вигляд; пожежна безпечність; не виді­лення пилу; антистатичні, антибактеріологічні властивості?

а) верхнього шару, який сприймає експлуатаційні навантаження;

б) проміжного шару, що служить пружною основою для покриття підлоги;

в) основи під покриття підлоги, яка вирівнює поверхню.

158. На основі яких компонентів улаштовується стяжка?

а) цементу або гіпсу, наповнювачів (в основному кварцового піс­ку), полімерних добавок;

б) полімерних матеріалів, стійких проти стирання.

159. У чому полягає відмінність суміші для влаштування стартової стяжки підлог?

а) можуть містити заповнювачі з фракцією до 8–10 мм і незначну кількість модифікаторів;

б) містять заповнювачі фракції до 0,5–1,0 мм і добави, які за­без­печують відповідні реологічні, технологічні та механічні харак­теристики суміші.

160. У чому полягає відмінність суміші для влаштування фінішного вирівнювання стяжки підлог?

а) можуть містити заповнювачі з фракцією до 8–10 мм і незначну кількість модифікаторів;

б) містять заповнювачі фракції до 0,5–1,0 мм і добави, які за­без­печують відповідні реологічні, технологічні та механічні ха­рак­теристики суміші.

161. Для яких елементів підлоги застосовують полімерні матеріали, стійкі проти стирання, а також мають невелике водопо­гли­нен­ня й досить міцні?

а) для покриття;

б) для основи.

[Вгору] [Вниз]

Оздоблювальні матеріали

162. Чи знаходять широке застосування керамічні матеріали при об­лицюванні фасадів, внутрішніх стін і підлог будівель торгівлі й гро­мадського харчування?

а) так;

б) ні.

163. Які плитки засовують для облицювання внутрішніх поверхонь стін приміщень, до яких пред’являються підвищені санітарні ви­моги (заготівельні, мийні, санвузли душові й ін.)?

а) пластикові білі або кольорові плитки;

б) глиняні й фаянсові плитки, покриті глазур’ю.

164. Як зберігають плитки для облицювання внутрішніх поверхонь стін приміщень?

А – на відкритих складських майданчиках;

Б – у закритих приміщеннях.

165. Які переважно плитки використовують для покриття підлог тор­говельних залів, приміщень з інтенсивним рухом?

а) ті, що мають мале водопоглинення, високу механічну міцністю на удар і стирання;

б) ті, що мають достатню морозостійкість.

166. Які переважно плитки використовують для облицювання фасадів будівель?

а) ті, що мають мале водопоглинення, високу механічну міцністю на удар і стирання;

б) ті, що мають достатню міцність та морозостійкість.

167. Де застосовують керамічні метлаські плитки?

а) для покриття підлог приміщень з інтенсивним рухом – торго­вельних залів, вестибюлів, сходових площадок, а також підлог вологих приміщень – мийних, душових;

б) для облицювання фасадів будівель.

168. Де переважно застосовують лакофарбові покриття?

а) для захисту поверхонь, облицьованих керамічною глазуро­ва­ною плиткою;

б) для обробки різних поверхонь і захисту металевих конструкцій від корозії.

169. Чи обов’язкове включення до складу фарби таких компонентів як барвники (пігменти), розчинники, в’яжучі речовини?

а) так;

б) ні.

170. Чи обов’язкове включення до складу лаків таких компонентів як барвники (пігменти), сикативи, наповнювачі?

а) так;

б) ні.

171. Залежно від чого фарби розрізняють на вапняні, клейові, масляні, казеїнові, емалеві й ін.

а) залежно від барвників і сикативів;

б) залежно від в’яжучої речовини.

172. Які в’яжучі речовини застосовують у фарбах на основі водяних розчинів?

а) тваринний і рослинний клеї, рідке й розчинне скло;

б) оліфу або оксоль (напівнатуральну оліфу).

173. Які в’яжучі речовини переважно застосовують у масляних фар­бах?

а) тваринний і рослинний клеї, рідке й розчинне скло;

б) оліфу або оксоль (напівнатуральну оліфу).

174. Які фарби не можна застосовувати для обробки приміщень, де зберігаються продукти або відбувається приготування їжі?

а) фарби, що містять тваринний і рослинний клеї, рідке й розчин­не скло;

б) фарби, що містять оліфу або оксоль (напівнатуральну оліфу);

в) фарби, що містять сурму барій, хром, мідь, ртуть і свинець.

175. Де переважно застосовують лаки?

а) для оздоблювання оштукатурених поверхонь;

б) для оздоблювання дерев’яних поверхонь.

176. Чи допускається застосування шпалер для оздоблення приміщень із підвищеною вологістю?

а) так;

б) ні.

177. Чи допускається застосування полівінілхлоридних декоративних облицювальних плівок для оздоблення приміщень із підвищеною вологістю?

а) так;

б) ні.

Інформаційні джерела

1. Роговий С.І. Основи будівництва: Навчальний посібник. – Полтава: ПУСКУ, 2008. –204 с.

2. Материалы и технологии в современном строительстве / В.Г. Соха, Е.К. Карапузов, Т.Е. Остапченко. – К., 2004. – 216 с.

3. Забельская М. Теплоизоляционные материалы для фасадов // Буд-Майстер. – 2003. – № 22. – С. 38–41.

4. ДБН А.2.2-1-95. Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впли­ву на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і бу­дівництві підприємств, будівель і споруд. Основні положення про­ектування.

5. ДБН В.2.6-22-2001. Конструкції будинків і споруд. Улаштування покриттів із застосуванням сухих будівельних сумішей. – Київ, 2002. – 17 с.

6. СНиП 2.03.13-88. Полы. – М., 1988. – 16 с.

7. СНиП 2.08.02-89. Общественные здания и сооружения. – М., 1989. – 62 с.

8. СНиП П-3-79**. Строительная теплотехника. – М., 1986. – 32 с. (Зі змі­ною № 1, затвердженою наказом Держкомітету України з місто­будування й архітектури від 27.06.1996, №117).

9. Справочник по строительным материалам и изде­лиям: Керамика. Стекло. Древесина. Пластмассы. Краски / Ю.Д. Нациевский, В.П. Хо­­менко, В.В. Бегле­цов. – К.: Будівельник, 1990. – 144 с.