Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Склад позикового капіталу та оцінка вартості його залучення
До складу позикового капіталу корпорації включають: 1) короткострокові кредити та позики; 2) довгострокові кредити й позики; 3) кредиторську заборгованість (виступає у формі залучених коштів). Короткострокові кредити і позики є джерелом покриття оборотних активів. Короткостроковою вважається заборгованість за одержаними кредитами й позиками, строк погашення якої згідно з умовами договору не перевищує 12 місяців. Довгостроковий позиковий капітал (у формі кредитів і позик) спрямовується на фінансування необоротних (капітальних) і частини оборотних активів. Довгострокові кредити і позики показують у бухгалтерському балансі як довгострокові зобов'язання зі строком погашення більше 12 місяців після звітної дати. Порівняно з фінансуванням через позики, що залучають з фондового ринку (емісія корпоративних облігацій), використання довгострокових кредитів забезпечує позичальнику такі переваги: 1) відпадають витрати на друкування документарних емісійних цінних паперів, їх розміщення, оплату послуг фінансових посередників; 2) правові відносини між позичальником і кредитором відомі небагатьом особам; 3) умови надання кредиту визначаються партнерами по кожній кредитній угоді; 4) зменшується строк між поданням заяви і одержанням кредиту від банку порівняно з надходженням коштів з фондового ринку. Різноманітність джерел і умов надання позикового капіталу у формі банківських кредитів передбачає необхідність порівняльної оцінки ефективності формування позикових коштів. Вартість банківського кредиту визначають на основі процентної ставки («ціни кредиту»), яка формує основні видатки позичальника з обслуговування боргу. Ця ставка в процесі оцінки потребує ряд уточнень. Вона має бути: - збільшена на розмір інших витрат позичальника, зумовлених кредитною угодою (наприклад страхування кредиту за рахунок позичальника); - знижена на ставку податку на прибуток з метою відображення реальних витрат позичальника з залучення кредиту. З урахуванням цих положень вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту визначають за формулою:
, (5.14)
де ПКбк - вартість позиченого капіталу, який залучають у формі банківського кредиту;
Сп - ставка процента за банківський кредит, %; Пп - ставка податку на прибуток, долі одиниці; РВбк - рівень витрат позичальника з залучення банківського кредиту в його сумі, долі одиниці. Політика залучення банківського кредиту включає такі основні етапи: 1) визначення цілей використання банківського кредиту; 2) оцінка співвідношення між короткостроковим і довгостроковим кредитом (з урахуванням альтернативних форм залучення позикового капіталу: комерційного кредиту, небанківських позик); 3) вивчення й оцінка комерційних банків - потенційних кредиторів позичальника (таку оцінку проводять за привабливістю кредитної політики банку для позичальника); 4) зіставлення умов можливого залучення окремих видів кредитів у різних банках. Для вирішення питання про вибір банку-кредитора необхідно враховувати такі фактори: - загальну характеристику банку: склад засновників, організаційно-правову форму, цілі й політику банку на ринку позикового капіталу, контингент його клієнтів тощо; - результати діяльності банку за останній рік: розмір власного капіталу, позиції на фінансовому ринку, фінансову стійкість і ін.; - якість і різноманітність послуг, які надає банк тощо. Однією з форм залучення довгострокового позикового капіталу є розміщення облігаційних позик. Облігаціязасвідчує право власника потребувати її погашення (виплати номінальної вартості і процентів або номінальної вартості по дисконтованій облігації) у встановлений строк. У рішенні про емісію облігацій мають бути визначені форми, строки й інші умови їх розміщення. Товариство може випускати облігації з одночасним строком погашення або облігації зі строком погашення по серіях у певні строки. Вартість позикового капіталу, що залучають за рахунок емісії корпоративних облігацій, оцінюють на основі ставки купонного процента, що формується за рахунок періодичних купонних виплат. Якщо облігацію продають за інших умов, то базою оцінки виступає сума дисконту за нею, що виплачуйся при погашенні. У першому випадку оцінку здійснюють за формулою:
, (5.16)
де ПКо - вартість позикового капіталу, що залучають за рахунок емісії облігацій, %;
Скп - ставка купонного процента за облігацією, %; Пп - ставка податку на прибуток, долі одиниці; РЕВ - рівень емісійних витрат щодо обсягу емісії, долі одиниці. У другому випадку розрахунок вартості позики здійснюють за формулою:
(5.17)
де - вартість позикового капіталу, що залучають за рахунок емісії облігацій, %; Но - номінал облігації; Д - середня сума дисконту (процента) за облігацією, грн.; Рев - рівень емісійних витрат щодо суми залучених за рахунок емісії грошових коштів, долі одиниці. Залучення позикового капіталу у формі випуску облігацій забезпечує акціонерному товариству такі переваги: 1) емісія облігацій не призводить до втрати контролю над управлінням товариством (як у разі випуску акцій); 2) облігації можуть бути емітовані при відносно невисоких фінансових зобов'язаннях за процентами (порівняно зі ставками процента за банківський кредит або дивідендами за акціями), оскільки вони забезпечуються майном товариства і мають пріоритет у виплаті процентів (за рахунок прибутку до оподаткування); 3) облігації мають більшу можливість розповсюдження, ніж акції, внаслідок меншого рівня ризику для інвесторів, оскільки вони забезпечені майном товариства. У той же час емісія має такі негативні наслідки для товариства: 1) облігації не можуть бути емітовані для формування статутного капіталу і покриття тимчасової нестачі грошових коштів. Його зручніше покривати за рахунок залучення короткострокового банківського або комерційного кредиту; 2) емісія облігацій пов'язана зі значними додатковими витратами емітента і потребує тривалого строку залучення коштів; розміщення облігацій на більшу суму можуть собі дозволити лише відомі акціонерні компанії (корпорації); 3) рівень фінансової відповідальності товариства за своєчасну виплату процентів і основної суми боргу при погашенні облігацій дуже високий, оскільки стягнення цих сум при тривалому простроченні платежів здійснюється через процедуру банкрутства; 4) після випуску облігацій внаслідок зміни кон'юнктури на фінансовому ринку середня ставка позикового відсотку може стати значно нижчою, ніж установлений процент виплати за облігаційною позикою. Це ставить емітента у невигідні фінансові умови порівняно з одержувачем банківського кредиту. Вартість товарного кредиту, що надається у формі короткострокового відстрочення платежу, розраховується за наступною формулою:
, (5.18)
де ВТКк – вартість товарного (комерційного) кредиту, що надається на умовах короткострокового відстрочення платежу (%); ЦЗ – розмір цінової знижки при здійсненні наявного платежу за продукцію („платежу проти документів”) (%); Спп – ставка податку на прибуток, що виражається десятковим дробом; вПВ – період надання відстрочення платежу за продукцію, в днях. Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства враховується за нульовою ставкою, оскільки є безкоштовним фінансуванням його господарської діяльності за рахунок цього виду позикового капіталу. Контрольні запитання: 1. Дайте визначення власного капіталу корпорації та назвіть його основні складові. 2. Назвіть та охарактеризуйте етапи політики формування власного капіталу підприємста.
3. Які вам відомі етапи емісійної політики корпорації? 4. Як визначити вартість власного каптіалу, залученого за рахунок емісії звичайних та привілейованих акцій? 5. Як оцінити вартість нерозподіленого прибутку як джерела формування власного каптіалу? 6. Охарактеризуйте теорії дивідендних виплат. 7. Які Вам відомі форми виплати дивідендів? 8. Як оцінити вартість позикового капіталу, залученого за рахунок кредиту? 9. Які переваги забезпечує позичальнику використання кредитів? 10. Як визначається вартість позикового капіталу, залученого за рахунок емісії облігації? 11. Назвіть переваги та недоліки Залучення позикового капіталу у формі випуску облігацій? 12. Яка вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства?
Тематика ІНДЗ: 1. Особливості оцінки вартості власного та позикового капіталу акціонерного товариства. 2. Відмінності розміщення акцій ПАТ і ПрАТ. 3. Політика вітчизняних та зарубіжних корпорацій щодо залучення позикового капіталу. 4. Політика вітчизняних та зарубіжних корпорацій щодо залучення власного капіталу. 5. Вплив емісійної та дивідендної політики на результати діяльності вітчизняних корпорацій. Тестові завдання: 1. Дотримання постійної виплати дивідендів протягом тривалого періоду незалежно від динаміки курсу акцій – це… а) агресивний підхід до вибору дивідендної політики; б) помірний підхід до вибору дивідендної політики; в) консервативний підхід до вибору дивідендної політики; г) немає правильної відповіді. 2. Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства: а) враховується за нульовою ставкою; б) прирівнюється до рентабельності власного капіталу; в) прирівнюється до вартості залучення капіталу за рахунок емісії простих акцій без поправки на емісію; г) немає правильної відповіді. 3. Розрахунок вартості залучення додаткового капіталу за рахунок емісії звичайних акцій потребує наявності таких показників: а) суми довгострокової емісії звичайних акцій; б) суми дивіденду, виплаченого у звітному періоді на одну звичайну акцію; в) суми дивідендів, виплачених у попередньому періоді на одну звичайну акцію; г) правильні відповіді а) і б). 4. Згідно з теорією переваги дивідендів: а) максимізація дивідендних виплат переважає над капіталізацією прибутку; б) капіталізація прибутку переважає над максимізацією дивідендних виплат; в) виплата дивідендів здійснюється лише у випадку, коли власні кошти складають 50% капіталу підприємства; г) правильної відповіді немає. 5. Якому способу залучення капіталу відповідають наступні особливості: правові відносини між позичальником і кредитором відомі небагатьом особам; умови надання капіталу визначаються партнерами по кожній угоді; зменшується строк між моментом прийняття рішення про залучення капіталу та надходженням коштів? а) випуск облігацій; б) взяття довгострокового кредиту; в) випуск акцій; г) немає правильної відповіді.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 479; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.224.33.93 (0.02 с.) |