Формування і розвиток в Україні ринку корпоративних цінних паперів

 

У сучасному світі розвинений фондовий ринок є необхідним еле­ментом фінансової системи країни і засобом ефективного функціону­вання її економіки, оскільки він виконує функцію залучення інвести­ційних ресурсів до реального сектора економіки. Аналіз стану вітчизняного фондового ринку, вагомим сегментом якого є ринок корпоративних цінних паперів, свідчить про те, що для ефективно­го виконання цієї функції ринок ще потребує певного розвитку.

Як свідчить історія, обіг корпоративних цінних паперів став ре­зультатом довготривалого еволюційного розвитку економіки і зрос­тання потреб підприємств, що ефективно працюють, у додаткових фінансових ресурсах, які почали залучатися через фондовий ринок. В Україні ж корпоративні цінні папери з'явилися не з об'єктивних причин, а були штучно ініційовані програмою приватизації та корпоратизації державних підприємств. Отже, питома вага акцій, ви­пущених внаслідок корпоратизації державних підприємств у 1994— 1998 рр., становила майже половину загального обсягу зареєстрова­них ДКЦПФР емісій акцій, а акції, що були емітовані на загальних підставах (тобто з метою розміщення самими підприємствами серед інвесторів для залучення додаткових коштів), — близько 20 %. Іншими словами, біль­шість первинних емісій акцій не сприяла залученню реальних коштів в економіку, а лише обслуговувала процес приватизації і надходжен­ня в бюджет доходів від продажу належних державі часток у корпоратизованих підприємствах. Ринок цінних паперів створювався на тлі щорічного спаду ВВП, уповільнення процесу відтворення та зни­ження рентабельності підприємств.

У цей же період зменшилися обсяги виробництва майже всіх галу­зей промисловості, крім паливної та чорної металургії. Понад поло­вину українських підприємств стали нерентабельними.

Не дивно, що збільшення кількості емісій акцій за таких еконо­мічних умов призвело до заповнення новонародженого вітчизняно­го ринку цінних паперів низькоякісними фінансовими інструмента­ми — акціями низькорентабельних або напівзбанкрутілих емітентів У 1999-2000 рр. темпи приватизації уповільнились, відповідно зменшились емісії акцій, що її супроводжують; обсяги залучення інвестицій шляхом розміщення акцій не змінились і залишились низькими (особливо у промисловості). Ще складнішою була ситуація з розповсюдженням корпоративних облігацій. По суті, ри­нок цих цінних паперів в Україні ще майже не функціонує. У 1996-1997 р. розпочались емісії облігацій підприємств. За свідченням голови ДКЦПФР О. Мозгового, протягом 1997-1998 рр., цей ринок в Ук­раїні було фактично знищено. Основною причи­ною цього було віднесення коштів, запозичених підприємством шля­хом розміщення власних облігацій, до доходу підприємства і оподат­кування податком на прибуток всієї суми отриманої позики. Іншою причиною була висока прибутковість облігацій внутрішньої держав­ної позики (ОВДП), операції з якими на той час відволікли значні інвестиційні ресурси з ринку корпоративних паперів. Після скасу­вання в 1999 р. оподаткування коштів, залучених шляхом випуску облігацій, обсяги випуску облігацій різко зросли. Розвиток ринку корпоративних облігацій — тривалий процес, інтен­сивність якого залежить від багатьох чинників. Основними чинниками, що впливають на випуск облігацій є такі: досягнення певного рівня розвитку інших секторів фінансово­го ринку, зокрема ринку акцій або ринку державних цінних па­перів; сформована інфраструктура може бути використана для розміщення та обігу корпоративних облігацій; підвищення ролі позик у фінансуванні корпорацій; підвищення рентабельності АТ, збільшення кількості великих кредитоспроможних компаній, що користуються довірою інве­сторів і спроможні бути емітентами облігацій.

Для подальшого розвитку ринку корпоративних цінних паперів необхідно:

- розвивати тенденції макроекономічної стабілізації, основними показниками якої є рівень інфляції, банківські процентні став­ки, валютні курси;

- підвищувати реальні доходи населення, оскільки фінансові ринки спираються на заощадження приватних осіб;

- зміцнювати довіру суспільства до цінних паперів та інституціо-нальних фінансових посередників.

Розвиток фондового ринку в Україні, який відраховується від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні. На сьогодні український ринок має досить добре розвинену систему обігу цінних паперів (діють фондові біржі ВАТ "Українська біржа", ЗАТ "Українська фондова біржа", ЗАТ "ФОНДОВА БІРЖА "ІННЕКС" (з 2006 року), ЗАТ "Українська Міжнародна Фондова Біржа", ЗАТ "Українська міжбанківська валютна біржа", ПрАТ "Придніпровська фондова біржа", Фондова біржа ПФТС, ВАТ "КИЇВСЬКА МІЖНАРОДНА ФОНДОВА БІРЖА", Дочірне підприємство Асоціації "Південноукраїнська торгівельно-інформаційна система" - "Південь-Сервер", Фондова біржа "Перспектива" (Дніпропетровськ); національну депозитарну систему, електронні торгові системи тощо), розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав акціонерів, але активність у цьому сегменті економіки дуже незначна. Держава повинна активізувати продаж контрольних пакетів акцій великих підприємств із залученням висококваліфікованих фахівців у галузі інвестиційного менеджменту та консалтингу. Це зможе дати новий імпульс для розвитку національного фондового ринку.

Фондовий ринок України знаходиться на порозі серйозних перетворень, про свідчить Програма розвитку фондового ринку України на 2011-2015 рр. Метою даної програми є підвищення захисту прав інвесторів та формування конкурентоспроможного національного фондового ринку на основі поступового зменшення спекулятивної складової ринку з одночасним зростанням інвестиційно-спрямованого сегменту в умовах фінансової глобалізації.

Насамперед документ пропонує механізми вирішення проблем низької ліквідності ринку, поліпшення його інфраструктури та спрощення валютного регулювання. Програма містить понад 120 заходів із подолання проблем. У короткостроковій перспективі (до кінця 2012 р.) мають дозволити звернення концесійних корпоративних облігацій, знизити вимоги до лістингових паперів та дозволити включати в лістинг біржі акції, які вже пройшли процедуру лістингу на другому фондовому майданчику. Пробудити інтерес емітентів до IPO планують через спрощення умов випуску та розміщення цінних паперів. Програма регламентує спрощення порядку здійснення операцій з іноземною валютою для резидентів, щоб українські інвестори могли активніше купувати цінні папери емітентів інших країн. Передбачено врегулювання випуску та обігу валютних деривативів. Документ також декларує необхідність обов’язкового створення Центрального депозитарію. Довгострокова перспектива (до кінця 2015 р.) розвитку фондового ринку передбачає скасування торгівлі з відстрочкою платежу, оскільки всі угоди мають здійснюватися тільки в режимі миттєвої поставки проти платежу.

Етапи розвитку фондового ринку в Україні наведені у табл. 2.1.

Незважаючи на позитивні тенденції фондового ринку, ще існує ціла низка проблем його розвитку та функціонування, основними з яких є наступні:

- низький рівень капіталізації національного фондового ринку;

- не розробленість організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення;

- недостатня пропозиція інструментів фондового ринку з прийнятними для інвесторів характеристиками щодо дохідності, ризиковості, ліквідності та захищеност;

- недостатній рівень розкриття інформації про діяльність на підприємствах-емітентах, відсутність прийнятної дивідендної політики;

- відсутність ефективного механізму захисту прав інвесторів, складність процедур реструктуризації;

- відсутність відкритих вторинних ринків ЦП, на яких має відбуватись масовий рух цінних паперів;

- відсутність охоплення сегментом ринку похідних фінансових інструментів валютного і товарного ринків;

- невелика пропозиція інвестиційного капіталу на фондовому ринку (відсутність потужного національного інституційного інвестора, недостатню зацікавленістю роздрібних інвесторів, несприятливий клімат для іноземних інвесторів);

- незначна інтеграція національного фондового ринку до міжнародних ринків капіталу;

- другорядна роль біржового сегменту фондового ринку;

- відсутність досконалих механізмів клірингу, що створює додаткові труднощі як для учасників ринку, інвесторів, так і для держави в цілому;

- недосконалий рівень інфраструктури вітчизняного фондового ринку.

Для вирішення існуючих проблем пропонується наступна система заходів та механізмів:

- суттєве розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками;

- удосконалення засад функціонування боргового ринку та запровадження нових видів інструментів;

- підвищення ролі внутрішніх інвесторів – громадян та інституційних інвесторів (пенсійних та інвестиційних фондів, страхових компаній тощо);

- покращення інформаційної прозорості фондового ринку України; сприяння розвитку та становлення потужних національних інституційних інвесторів;

- зосередження торгівлі цінними паперами підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави та підприємств-монополістів на фондових біржах;

- завершення пенсійної реформи, що забезпечить появу на фінансовому ринку недержавних пенсійних фондів, які у розвинених країнах являються одними з найпотужніших інвесторів;

- модернізація депозитарної системи України;

- удосконалення саморегулювання на ринку цінних паперів;

- формування сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку;

- забезпечення подальшого розвитку послуг Інтернет-трейдингу як інструмента залучення інвестицій від роздрібного інвестора;

- удосконалення та оптимізації режиму валютного регулювання операцій із цінними паперами в Україні;

- консолідація біржової системи фондового ринку через забезпечення умов для здійснення публічних первинних розміщень пайових та боргових цінних паперів на фондових біржах з одночасним унесенням їх до лістингу.

Таблиця 2.1

Етапи розвитку фондового ринку в Україні

Період, років	Характеристики етапів
1991-1994	Прийнято Закони України "Про цінні папери і фон­дову біржу" (1991 р.), "Про госпо­дарські товариства" (1991 р.). Заснування першої в державі Української фондової біржі (1991 р.). Низькі темпи розвитку ринку цінних паперів, пов'язані з повільними темпами приватизації, відсутністю інфраструк­тури, недостатнім правовим регулюванням. Відсутність системи обліку прав власності на цінні папери
1995-2000	Розролено та прийнято Концепцію функціонуван­ня та розвитку ринку цінних паперів (1995 р.), Закони України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Ук­раїні" (1996р.), "Про Національну депози­тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (1997 р.). Розширення фондового ринку як результат прискорення темпів приватизації. Корпоративна форма власності стає провідною. Створення державної системи регулювання фондового ринку в особі ДКЦПФР. Збільшення частки організованого ринку в торгівлі цінними паперами. Створення інвестиційних фондів та компаній (найбільшу кількість було зареєстровано у 1996-1997 рр.) для здійснення операцій з приватизаційними паперами. Створення мережі реєстраторів іменних цінних паперів. Заснування в 1999 р. Національного депозита­рію України з метою формування цілісної системи обліку прав власності на цінні папери українських емітентів. Уповільнення темпів приватизації (1999 р.). Невеликі обсяги залучен­ня інвестицій промисло­вими підприємствами шляхом випуску акцій та облігацій
2001 -2004	Закони України "Про обіг векселів в Україні" (2001 р.), "Про інститути спільного інвестування (пайові та кор­поративні інве­стиційні фон­ди)" (2001 р.), "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан­сових послуг" (2001 р.). Завершення масової приватизації. Удосконалення системи захисту прав інвесторів. Підвищення ролі дер­жавного регулювання ринку цінних паперів, розвиток нормативно-правової бази. Подальший розвиток інфраструктури фондо­вого ринку, системи біржової торгівлі для підвищення ліквідності та прозорості фондового ринку, розвитку його інфор­маційних технологій. Розвиток ринку похідних цінних паперів. Створення ф’ючерсних та опціонних підрозділів бірж з торгівлі деривативами. Удосконалення механізмів доступу дрібних інвесторів до операцій з цінними паперами через інститути фінансових посередників. Збільшення обсягів залучення інвестицій підприємствами шляхом емісії акцій та облігацій.
2005 рік і далі	У 2005 році створено ВАТ "Фондова біржа ПФТС", яка є найбільшим торговельним майданчиком цінних паперів України та індекс якої на сьогодні є найбільш розповсюдженим показником, який характеризує аналітичний огляд фондового ринку України У 2006 році був прийнятий Закон України " Про цінні папери та фондовий ринок ", який регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. У 2008 році прийнято Закон України «Про акціонерні товариства», що визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів В рамках реалізації Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада» Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку розроблено проект Програми розвитку фондового ринку України на 2011 – 2015 роки, в якій конкретизовано та більш детально викладено положення загальнодержавної Програми економічних реформ на 2010-2014 роки щодо ринку цінних паперів, зокрема: створення законодавчої бази для впровадження нових фінансових інструментів та механізмів перерозподілу коштів; посилення інституціональної спроможності й операційної незалежності регулятора фондового ринку; посилення вимог до управління ризиками, прозорості діяльності та розкриття інформації учасниками фондового ринку; створення єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів. Важливою подією першого півріччя 2010 року стало визнання аналітиками лондонського Сіті у березні 2010 року українського ринку акцій світовим лідером за темпами зростання. Разом з тим у травні 2010 року відбулося серйозне падіння вітчизняного ринку акцій, обсяг торгів на якому скоротився майже на чверть. Отже, тенденції фондового ринку України дозволяють говорити про наближення цього фінансового інституту до світових стандартів.

Контрольні запитання:

1. Що таке фінансовий ринок та яка його роль?

2. Що собою являє структуризація та сегментація фінансового ринку?

3. Назвіть та охарактеризуйте основних учасників фінансового ринку.

4. Яка роль корпорацій на фінансовому ринку.

5. Охарактеризуйте операції з корпоративними цінними паперами.

6. Які причини можуть спонукати корпорацію до операцій з викупу власних акцій?

7. Назвіть та охарактеризуйте форми андерайтингу.

8. Які витрати, пов’язані з емісією акцій, несуть корпорації?

9. Назвіть та охарактеризуйте етапи розвитку фондового ринку в Україні.

 

Тематика ІНДЗ:

1. Роль корпоративних облігацій у діяльності вітчизняних акціонерних товариств.

2. Особливості формування ринку корпоративних цінних паперів в Україні.

3. Проблеми державного регулювання фондового ри­нку України.

4. Форми державного регулювання ринку цінних па­перів в Україні.

Тестові завдання:

1. За характером руху фінансових інструментів фінансовий ринок поділяється на:

а) первинний і вторинний;

б) внутрішній і зовнішній;

в) міжнародний і національний;

г) біржовий і позабіржовий.

2. Вид андерайтингу, за яким андерайтер викуповує в емітента весь обсяг емісії за договірною ціною, а потім продає цінні папери за ринковою ціною має назву:

а) андерайтингу шляхом фірмового зобов'язання;

б) андерайтингу за принципом найкращих умов на ринку;

в) методу поєднання під­писки з наступним андерайтингом;

г) немає правильної відповіді.

3. Місткість фінансового ринку - це:

а) фактичний річний обсяг продажу певного виду цінних паперів;

б) плановий обсяг продажу певного виду цінних паперів;

в) можливий річний обсяг продажу певного виду цінних паперів при певному співвідношенні попиту і пропозиції на нього;

г) правильні відповіді б) та в).

4. Спред - це:

а) прямі витрати емітента, тобто різниця між ціною, яку отримує емітент, і ціною, за якою андерайтери продають акції;

б) витрати на реєстрацію, оплату праці юристів, ауди­торів;

в) витрати керівництва компанії на організацію нової емісії;

г) правильної відповіді немає.

5. Сфера економічних відносин між позичальником та кре­дитором, що виникають внаслідок руху грошей на умовах платно­сті, цільового використання, зворотності, —це:

а) ринок цінних паперів;

б) ринок фінансових ресурсів;

в) ринок інвестицій;

г) кредитний ринок.