Тема 1. Основи функціонування корпоративних фінансів

1. Корпорація як тип організації підприємницької діяльності.

2. Реорганізація акціонерних товариств. Заснування корпорацій.

3. Моделі корпоративного управління.

 

Основні терміни і поняття:акціонерне товариство (корпорація), переваги корпоративної форми організації бізнесу, недоліки корпоративної форми організації бізнесу, реорганізація акціонерних товариств, приєднання, злиття, поділ, виділення, перетворення, заснування корпорації, моделі корпоративного управління.

1. Корпорація як тип організації підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність існує у конкретних організаційно-правових формах. На вибір форм організації підприємницької діяльності впливають багато чинників: сфери діяльності, фінансові можливості, переваги чи недоліки організаційної форми. Важливе значення також має аналіз чинного законодавства. Підприємництвом можуть займатися окремі громадяни, колектив людей (підприємство), а також держава.

Аналіз правових форм підприємств дає змогу виділити їх основні види:

- одноосібне володіння - підприємство, власником якого є одна особа або сім'я, що самостійно веде справу з урахуванням своїх інтересів, одержуючи весь дохід і ризикуючи своїм майном і грошима;

- партнерство (товариство)— підприємство, організація або установа, заснована на засадах угоди двох чи більше осіб (у тому числі юридичних) шляхом об'єднання фінансових ресурсів і підприємницької діяльності, з метою одержання та розподілу прибутків, а також розподілу ризику і збитків. Партнерство створюється на основі договору, яким регулюються права й обов'язки партнерів (пайовиків), участь у спільних витратах, розподіл прибутку, поділ майна;

- акціонерне товариство (корпорація)— правова форма підприємницької діяльності, відокремлена від конкретних осіб, які володіють корпорацією, за якої функції власності та контролю поділені між акціонерами. Акціонерна корпорація — юридична особа, її власники — тримачі акцій.

Корпорація (акціонерне товариство) є зараз домінуючою формою підприємницької діяльності. Її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування. Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і менеджерами.

Світовий досвід свідчить, що в економічно розвинутих країнах основою національних економік є корпорації. Вони сприяють реалізації багатьох напрямків діяльності: концентрації капіталу і інвестуванню його в напрямках, котрі забезпечують конкурентоздатність на світових і національних ринках; пом'якшенню суперечностей між трудом і капіталом; подолання внутрішнього протиріччя людини-власника і людини-працівника; формуванню корпоративної культури.

Для нашої країни корпоративний сектор економіки, і зокрема акціонерна форма організації підприємництва, поняття порівняно нові. Засади управління акціонерним товариством радикально відрізняються від тих, які практикувалися раніше. Вони потребують принципово нової психології і нового економічного мислення.

Попередниками сучасних акціонерних товариств можна вважати англійську Ост-Індійську компанію (1600 p.); голла­ндську Ост-Індійську компанію (1602 p.), французьку «Компані дез Енд оксіданталь». Однак до 30-х років XIX ст. акціонер­ні товариства були відносно рідкісним явищем. Основною формою капіталістичних підприємств були такі, що належали приватним особам.

Поштовху розвитку AT надало будівництво залізниць, яке активно розпочалось у 30-ті роки XIX ст. Акціонерне товарис­тво стає домінуючою формою капіталістичного підприємства спочатку у сфері залізничного транспорту і кредиту (акціоне­рні банки). З розвитком важкої промисловості з високою пи­томою вагою основного капіталу в сукупному капіталі промислових підприємств і зростанням концентрації та монополіза­ції промисловості акціонерна форма стає домінуючою у всіх галузях, крім сільського господарства.

У Німеччині напередодні франко-прусської війни 1870-1871 pp. було всього 459 акціонерних товариств. У 1909 р. їх кількість уже перевищила 5,2 тис. (капітал 14,7 млрд. марок), перед Другою світовою війною акціонерних товариств було близько 5,5 тис. з капіталом 21 млрд. марок. У Великобританії за 1914-1937 pp. кількість акціонерних товариств зросла з 64,7 тис. до 153,8 тис, а акціонерний капітал - з 12,1 до 30,1 млрд. дол. Питома вага акціонерних товариств у загальній кі­лькості промислових підприємств США за період з 1904 по 1939 pp. зросла з 23,6 до 51,7%, а в продукції промисловості - із 73,7 до 92,6%. На частку AT у Сполучених Штатах припада­ло 69% у 1947 p., 78% у 1962 р. сукупної виручки всіх підпри­ємств.

У дореволюційній Росії перше акціонерне товариство - «Російська у Константинополі торгуюча компанія» - виникло у 1757 p., а у 1861 р. уже налічувалось 120 AT (без залізниць) з капіталом 100 млн. руб., у 1881 р. - 635 з капіталом 840 млн. руб., на початку 1917 р. - 2,9 тис. з капіталом 6,7 млрд. руб. Для багатьох акціонерних товариств царської Росії була хара­ктерною участь іноземного капіталу. У 1916-1917 pp. в акціо­нерних товариствах видобувної галузі іноземним монополіям належав 91% капіталу, у металообробній - 42%, у хімічній промисловості - 50%, текстильній - 28%.

Нині акціонерні товариства є основною організаційно-правовою формою капіталістичних підприємств та монополій у всіх сферах економіки розвинених країн. На сучасному етапі розвитку капіталізму AT є не лише формою централізації вільних капіталів, а й засобом мобілізації збережень населення для перетворення їх у капітал. Цьому сприяє емісія дрібних акцій, а також розподіл акцій серед своїх робітників і службовців. Акціонерна власність набуває великої ваги і в українській економіці.

В економічній науці існує велика кількість визначень корпорацій. Наприклад: на думку американських економістів Джеймса А.Ф.Стонера та Едвіна Г.Долана „...Корпорація -це фірма, що існує як незалежна юридична одиниця, власність якої поділено на акції (паї). Власників такої фірми називають акціонерами або паєвласниками. Головною ознакою корпорації є те, що відповідальність за борги, судові позови проти фірми, обмежуються сумою коштів сплачених за придбання акцій (пайових внесків)”. Інші американські економісти Ейсан Нікхбахт і Анжеліко Гропеллі вважають лише, що „...Корпорація - це форма організації бізнесу, за якою товариство є юридичною особою, а його власники мають обмежену відповідальність”.

Автори економічного словника Енциклопедії Кирила і Мефодія стверджують, що „корпорація - це обширно розповсюджена в розвинутих країнах форма організації підприємницької діяльності, яка передбачає дольову участь у власності, юридичний статус та зосередження функцій управління в руках професійних управляючих (менеджерів), що працюють за наймом”. Інша група вчених в базу дефініції корпорації бере об'єднання фізичних чи юридичних осіб. Колектив авторів „Довідника економіста-міжнародника” стверджує, що „корпорація - це добровільна організація осіб, як фізичних, так і юридичних, зв'язаних законними забов'язаннями з метою створення господарського підприємства”. Автори „Енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджера” розглядають корпорацію, як „...Об'єднання юридичних та фізичних осіб навколо спільних професійних або економічних інтересів, як правило, на акційних засадах зі спільним керівництвом”.

Хоча наведені визначення виражають більш юридичну сторону категорії „корпорація”, але у них уже з'явилися окремі ознаки, що мають відношення до економічної сутності корпорації: це грань власності корпорації. Що стосується відповідальності за її забов'язаннями, то обмежена відповідальність характерна не лише для корпорацій, а тому вона не є основою і визначальною для категорії „корпорація”. До того ж, це також здебільшого юридичний аспект проблеми. А ось властивості власності корпорації, „...Власність, яку поділено на акції (паї)”, чи те, що вона створюється, „...Як правило, на акційних засадах” є початковим етапом пізнання економічної сутності корпорації. Це зумовлено тим, що у власності також виділяються економічний та юридичний аспекти. Властивості корпорації, які вказують на „...Дольову участь у власності ”, чи „...Власність розподілена на частини...”, також не є визначальними тільки для корпорації. Дольова участь характерна, для прикладу, і для товариств з обмеженою відповідальністю.

Дуже чітко виділяє характерні риси корпорацій И.Ансофф: „Корпорація -це обширно розповсюджена в країнах з ринковою економікою форма організації підприємницької діяльності, передбачаюча дольову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешалону професійних управляючих, працюючих по найму ”.

На думку Ван Хорна: “Корпорация – это обезличенное предприятие, созданное законом; оно может владеть имуществом и брать на себя обязательства». С.Росс визначає корпорацію наступним чином: “Корпорация – это бизнес, основанный как отдельное юридическое лицо, состоящее из одного или более частных или юридических лиц». Е.Нікбахт, А.Гропеллі: вважають, що “Корпорація – це форма організації бізнесу, за якою товариство є юридичною особою, а його власники мають обмежену відповідальність”. Далі приводиться таке роз’яснення: корпорація за законом повністю відокремлена від її власників, що означає, що корпорація відповідає за сплату боргів, а не її власники. На відміну від власної справи, власники корпорації не повинні сплачувати борги з особистих заощаджень або ж продавати своє майно. Щоб розрахуватися з кредиторами в разі банкрутства корпорації.

Господарським кодексом України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні передбачено поділ підприємств на унітарні та корпоративні. Згідно з ним корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Отже, корпорація — засноване на пайовій участі в капіталі об'єднання, юридичні права якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників. Найпоширенішою формою корпоративних об’єднань є акціонерне товариство.

Згідно ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визначених статутом товариства, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Розглянемо фінансові особливості створення і діяльності AT. Акціонерні товариства створюються шляхом заснування або реорганізації існуючої юридичної особи та діють на підставі установчого договору і статуту. Засновниками AT можуть бути як юридичні особи, так і громадяни. Для створення товариства їм необхідно підписатися на акції, провести установчі збори і здійснити державну реєстрацію AT. Термін відкритої підписки не повинен перевищувати шести місяців. Конкретний термін підписки, а також інші основні відомості щодо створення AT, зокрема розмір статутного фонду, номінальна вартість акції, кількість і види акцій тощо, зазначаються в повідомленні, яке публікують засновники. Статутний фонд AT не повинен бути менший від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діяла на момент створення AT).

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів), майном і майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, не може здійснюватися за ціною, нижчою від їх номінальної вартості.

Оплата вартості акцій, що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, не може здійснюватися шляхом прийняття на себе зобов'язань з виконання для товариства робіт або надання послуг.

Розповсюдження акцій при створенні як ПАТ, так і ПрАТ має відбуватися однаково - шляхом розподілу між засновниками. Тому при заснуванні ПАТ у випадку, коли всі акції розподіляються між засновниками, до дня скликання установчих зборів має бути внесено не менше 50% номінальної вартості акцій.

Статутний фонд AT може збільшуватись або зменшува­тись. Рішення про збільшення або зменшення статутного фонду AT приймається загальними зборами акціонерів або ж прав­лінням товариства (при зміні статутного фонду не більш як на третину за умови, якщо це передбачено статутом). Рішення про внесення змін до статуту, у тому числі пов'язані зі зміною статутного капіталу, приймаються виключно загальними зборами акціонерів більшістю у три чверті голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Статутний капітал товариства збільшується шляхом підвищення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал після реєстрації звітів про результати розміщення всіх попередніх випусків акцій.

Статутний капітал акціонерного товариства зменшується в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства. Зменшення статутного капіталу товариства допус­кається після повідомлення про це всіх його кредиторів у по­рядку, встановленому законом. При цьому кредиторам надається право вимагати дострокового припинення або виконан­ня товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

Стосовно відчуження акцій акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до відчуження третій особі.

Акціонери приватного акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, діє протягом двох місяців з дня отримання товариством повідомлення акціонера про намір продати акції, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право придбання товариством акцій, що продаються його акціонерами, якщо акціонери не використали своє переважне право на придбання акцій.

Переважне право товариства на придбання акцій, що продаються акціонерами цього товариства, може бути реалізовано протягом 10 днів після закінчення строку дії переважного права на придбання цих акцій акціонерами товариства, якщо коротший строк не передбачено статутом товариства.

Строк переважного права, передбачений статутом товариства, не може бути меншим ніж 20 днів з дня отримання товариством відповідного повідомлення. Строк переважного права припиняється у разі, якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства та самого товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій.

Акціонер приватного акціонерного товариства, який має намір продати свої акції третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це решту акціонерів товариства та саме товариство із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів товариства здійснюється через товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера, який має намір продати свої акції третій особі, товариство зобов'язане протягом двох робочих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам товариства. Якщо інше не передбачено статутом товариства, повідомлення акціонерів товариства здійснюється за рахунок акціонера, який має намір продати свої акції.

Якщо акціонери приватного акціонерного товариства та/або товариство не скористаються переважним правом на придбання всіх акцій, що пропонуються для продажу, протягом встановленого цим законом або статутом строку, акції можуть бути продані третій особі за ціною та на умовах, що повідомлені товариству та його акціонерам.

В Україні для AT існують ті ж самі умови оподаткування, що і для підприємств інших організаційно-правових форм. Особливості оподаткування стосуються тільки дивідендних виплат та операцій з цінними паперами AT. Зокрема, устано­влено різний порядок виплати дивідендів для резидентів і нерезидентів. Резидентам - власникам корпоративних прав - дивіденди можуть виплачуватися незалежно від результатів діяльності AT. При цьому розподілу на дивіденди можуть підлягати прибуток звітного й минулих звітних періодів.Особливість оподаткування дивідендних виплат в Україні полягає в тому, що AT повинне перерахову­вати авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 23% відрахованої суми для резидентів до виплати дивідендів або одночасно з нею. При цьому нарахований податок на прибу­ток зменшується на суму внесеного в бюджет авансового вне­ску.

Якщо за результатами звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податків має від'ємне значення, сума авансового внеску, сплаченого у зв'язку з нарахуванням диві­дендів, додається для збільшення такого від'ємного значення.

Якщо сума такого авансового внеску перевищує суму по­даткових зобов'язань підприємства-емітента з податку на прибуток, різниця переноситься для зменшення податкових зобов'язань майбутніх періодів.

Якщо АТ приймає рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у вигляді корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується (за умови, що така виплата не змінює пропорції участі власників у статутному капіталі підприємства-емітента).

Дивіденди, які отримують акціонери - юридичні особи від резидентів, не включаються до складу їх валового доходу, тоб­то звільняються від подвійного оподаткування. Дивіденди, що сплачуються акціонерам - фізичним особам, включаються до їх сукупного оподатковуваного доходу.

Дивіденди як резидентам, так і нерезидентам виплачу­ються з прибутку, що залишається в розпорядженні AT після оподаткування.

Важливим при інвестуванні в AT є те, що до валового дохо­ду емітента, який є об'єктом оподаткування відповідно до Податкового Кодексу, не включаються кошти або вартість майна, що надходять емітенту як прямі інвестиції або реінвестиції в корпоративні права. Практично прямі інвестиції не підлягають оподаткуванню, що є додатковим стимулом для вкладання коштів в акції суб'єктів господарювання.

Операції емісії, розміщення та продажу за гроші цінних паперів, що випущені в обіг AT (як і іншими суб'єктами під­приємницької діяльності), не обкладаються ПДВ.

Слід зазначити, що як і будь-яка форма організації бізнесу корпорація має свої переваги та недоліки.

До переваг корпорації (акціонерного товариства) відносять:

1. Корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.

2. Потужній корпорації значно простіше постійно збільшувати обсяги виробництва або послуг. Це дає добру можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

3. Кожен акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутства фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій). Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, якщо купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

4. Власники корпорацій при бажанні можуть просто позбутися своєї частки капіталу шляхом продажу відповідних цінних паперів. У вітчизняній економічній літературі такі цінні папери прийнято називати акціями. Звідси походить і назва цього типу підприємств-акціонерні товариства. Перепродаж часток капіталу (цінних паперів) не впливає на факт існування фірми.

5. Корпорація — це організаційно-правове утворення, яке може функціонувати дуже тривалий період (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Недоліки корпорації (акціонерного товариства):

1. Є певні розбіжності між функціями власності та контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість оперативного управління корпорацією. Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами й акціонерами корпорації.

2. У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорації може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених безгосподарністю певних структурних ланок.

3. Складний і довгий порядок створення, хоча на практиці це не стає серйозною перешкодою.