Методологічне керівництво бухгалтерським обліком та звітністю в Україні

Загальне державне керівництво бухгалтерським обліком в Україні здійснює Кабінет Міністрів України з метою:

- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств і організацій;

- удосконалення бухгалтерського обліку і звітності.

Основним нормативним документом, що регулює ведення бухгалтерського обліку, є Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Він стоїть на I рівні нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні.

Можна з упевненістю сказати, що даний Закон є основою організації бухгалтерського обліку на підприємствах і в організаціях, оскільки в його статтях регламентовані мета, основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності і організаційні питання його ведення.

На II рівні нормативно-правового регулювання розробляються і впроваджуються нормативні акти Кабінету Міністрів України та інших урядових органів. Ці функції покладені на Міністерство фінансів, яке затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

До складу Міністерства фінансів України входить Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка діє як дорадчий орган і створюється з висококваліфікованих учених, фахівців міністерств, підприємств, суспільних організацій бухгалтерів і аудиторів України. Основним завданням Методологічної ради є організація розробки і розгляду проектів національних положень (стандартів) та інших нормативно-правових актів щодо веденню бухгалтерського обліку і складанню фінансової звітності.

Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» роз'яснює, що національне положення (стандарт) – нормативно-правовий акт, який затверджений Міністерством фінансів та визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, які не суперечать міжнародним стандартам (П(С)БО).

Міжнародні стандарти (МСБО) – сукупність правив, методів і процедур обліку, які використовуються для організації бухгалтерського обліку в країнах з ринковою економікою. Їх розробкою займається Комітет міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО).

Стандарт (англ. standard – норма, зразок) для цілей бухгалтерського обліку – комплекс документально оформлених правил ведення бухгалтерського обліку. В кожному стандарті містяться: термінологія, методи і порядок обліку, альтернативні підходи в методах оцінки і обліку, що дає можливість кожній країні розробляти національні стандарти. Слід враховувати, що МСБО мають рекомендаційний характер.

На основі МСБО в Україні розроблені і застосовуються в бухгалтерській практиці тридцять П(С)БО (Додаток А). Крім того, Міністерство фінансів України готує для практичної роботи різні рекомендації та інструкції з методики ведення бухгалтерського обліку. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, рекомендації та інструкції є III рівнем нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні.

У національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку передбачені альтернативні підходи в методах оцінки і обліку, що дає можливість кожному підприємству розробити облікову політику, визначення якої дається в ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» і в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і надання фінансової звітності.

Метою розробки облікової політики є забезпечення підготовки достовірної та своєчасної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, про результати його діяльності, необхідної різним користувачам.

Обрана облікова політика істотно впливає на фінансовий результат, і її розробники повинні передбачати цей вплив. Саме в цій роботі головний бухгалтер творчо підходить до вибору методів обліку, здійснюючи креативний (творчий) облік на благо бізнесу економічного суб'єкта. Від того, наскільки продумана облікова політика, залежить об'єктивність і точність розкриття інформації про фінансовий стан підприємства у фінансовій звітності.

Облікова політика розробляється при створенні підприємства головним бухгалтером або (за домовленістю) аудиторською фірмою; вона оформляється спеціальним наказом «Про облікову політику», який затверджує керівник підприємства. Після цього він набуває чинності, і це означає, що підприємству не один рік доведеться працювати і враховувати свої активи і зобов'язання за розробленими правилами. Тут використовується принцип послідовності: постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Тому облікову політику можна вважати внутрішнім нормативним документом підприємства, який регулює ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Проте зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених у П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових рахунках». Для зміни облікової політики необхідні вагомі докази і це можуть бути такі причини:

1) змінилися статутні вимоги;

2) відбулися зміни в П(С)БО;

3) у разі якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

На вибір облікової політики впливають такі чинники: організаційно-правова форма підприємства, форма власності, галузева належність, розміри підприємства, наявність структурних підрозділів, рівень технічного забезпечення підприємства, кадрове забезпечення, стан законодавства, система матеріального заохочення працівників, стратегія фінансово-господарського розвитку підприємства.

Таким чином, на кожному підприємстві організовується оперативний, фінансовий, управлінський, податковий та статистичний облік відповідно до затвердженої облікової політики.

На завершення наведемо структуру нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні (рис. 1.2.).

		I рівень
		II рівень
		III рівень
		IV рівень

 

 

Рис 1.2. Структура нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні