Наслідки Національно-демократична революція в Україні

П’ятирічна (1917-1921 рр.) самовіддана боротьба українського народу за створення власної, ні від кого незалежної, держави не пропала марно. На політичній карті було стерто назву “Південно-Західний край Росії” натомість з’явилася нова – Українська Народна Республіка із столицею в м. Харкові. Більшовики і прибічники унітарної Росії не змогли проігнорувати прагнення українського народу до створення власної держави і спочатку навіть запозичили виниклу в процесі національної революції назву (УНР) але в січні (6) 1919 замість цієї назви ввели нову: Україна проголошувалась Українською Соціалістичною Радянською Республікою.Проте сам факт існування та визнання України міжнародною спільнотою,чітко окреслені кордони, своя, хай залежна адміністрація, столиця, герб, прапор, гімн, певна можливість культурно-національного розвитку створювали для українського народу перспективу виборення власної незалежної держави. На жаль, і на цей раз, Україні невдалося зібрати воєдино всі свої землі.Галичина, Західна Волинь, Карпатська Україна, Північна Буковина залишилися поза її межами. 55. Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (30 грудня 1922 р.) Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (БСРР) і Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗСФРР - Грузія, Азербайджан і Вірменія) укладають цей союзний договір про об'єднання в одну союзну державу - “Союз Радянських Соціалістичних Республік” - на таких засадах:

1.До відання Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його верховних органів належать:

- представництво Союзу в міжнародних зносинах, зміна зовнішніх кордонів Союзу, укладення договорів про прийняття до складу Союзу нових республік; оголошення війни і укладення миру; встановлення систем зовнішньої і внутрішньої торгівлі; затвердження єдиного державного бюджету Союзу Радянських Соціалістичних Республік, встановлення монетної, грошової і кредитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків;

2. Для громадян союзних республік встановлюється єдине союзне громадянство.

3. Союз Радянських Соціалістичних Республік має свій прапор, герб і державну печатку.

4.Столицею Союзу Радянських Соціалістичних Республік є місто Москва.
5.Союзні республіки вносять у відповідності з цим договором зміни до своїх конституцій.
6.Затвердження, зміна і доповнення союзного договору підлягають виключному віданню З'їзду Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

7.За кожною з союзних республік зберігається право вільного виходу з Союзу.

 

Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.

У 1920-ті рр. складовою частиною національ­но-культурних процесів в Україні була політика коренізаціі, що проводилася ВКП(б) в роки непу. При здійсненні політики коренізаціі в Україні ви­діляються два аспекти: українізація і створення умов для розвитку національних меншин. Українізація — політика, спрямована на під­готовку та виховання партійно-державних кад­рів української національності; урахування націо­нальних факторів при формуванні партійного й державного апарату; організація та відкриття мережі українських дитячих садків, шкіл, технікумів, закладів культури; випуск українських газет, журналів, книг і підручників; глибоке вивчення української мови, літератури, історії України, географії; відродження й розвиток національних традицій культури.Політика українізації запроваджувалась партійним керівництвом на під­ставі рішень XII з'їзду РКП(б), що відбувся у квітні 1923 р. Ця політика мала на меті зміцнити контроль партійних органів над національними окра­їнами, розширити свій вплив на місцеве, зокрема українське, населення й керувати процесом національного відродження в Україні.

Рушійною силою політики українізації стала українська інтелігенція. Ак­тивними прихильниками цієї політики були М. Грушевський, Д. Багалій,М. Куліш, М. Хвильовий, інші діячі культури й мистецтва. З 1925 р. відбувалась політика українізації партії більшовиків й держав­них органів.У 1929 р. в УРСР більша частина шкіл і технікумів перейшли на українську мову викладання. Українізація створила сприятливі умови для розвитку національних мен­шин: у складі України було створено Молдавську Автономну Радянську Ре­спубліку, засновано німецькі, грецькі, болгарські, польські, автономні єв­рейські райони. У 1938 р. політику коренізаціі в Україні було згорнуто остаточно. Висновок. У своїй політиці більшовики враховували процес українського національного відродження, прагнули його контролювати за допомогою по­літики українізації і спрямувати в русло соціалістичного будівництва. Однак у 1930-х рр. процес національного відродження почав виходити за межі існуючої тоталітарної системи, тому політика коренізаціі була згорнута.

 

Нова екон політика: суть, причини, наслідки.

У березні 1921р керівництво приймає рішеня по тимчасовий відступ від соціалізму і запровадж неп: 1)було дозвол продавати дрібні та сер підприємства в приватні руки або здавати в аренду--- зявл. кооперативи та артілі. Держ залиш за собою контроль над важкою промисловістю; 2)запровадж. трести,які обєдн. Підприємства,що виробл одну продукцію і працювали на госпрозрахунку

. Восени 1921р на Укр. були організ І-і трести:Тютюн-трест, махор-трест, масло-трест,цукор-трест. В наст році були створ електро-трест, текстиль-трест, спирт-трест. Всього за роки непу було створ 21 республ трест, що об’єднував 2,5 тис підприємств. Держ не кредитувала діяльність трестів і це змуш керівництво трестів проявляти ініціативу у виготовленні та збутті продукції. На підприємствах поновлюється зароб плата, дозвол залуч іноземн капітал. Були дозвол непом ярмарки, базари та ринки, були утвор оптові торгівельні обєднання, відновлені тогр-грошові відносини. У 1922-24рр була провед грош реформа, були введені золоті червінці, як конвертована валюта, а в 1924р були випущ паперові гроші. У с/г неп замінив продрозкладку продподатком.Неп дозвол селянам залишки с/г продукції реалізовувати на ринку. Хронологічно неп правив до кін 20-х рр.. Саме неп вивів країну із господарської розрухи.

 

Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.

На базі непу промисловий розвиток СРСР у середині 20-х років досяг довоєнного (1913) рівня, однак країна суттєво відставала від передових капіталістичних держав: значно менше вироблялося електроенергії, сталі, чавуну, добувалося вугілля і нафти. Господарство в цілому перебувало на доіндустріальній стадії розвитку. Тому цілком закономірно, що XIV з'їзд ВКП(б) (грудень 1925 р.) проголосив курс на індустріалізацію.Цей курс був спрямований на забезпечення економічної самостійності й незалежності СРСР; зміцнення обороноздатності країни; створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості, так і сільського господарства; стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і на цій основі підвищення матеріального добробуту й культурного рівня трудящих.

.Наслідки:1)Інвестування в промисловість республіки,особливо в початковий період індустріалізації,значної частини коштів(на Укр. було виділено близько 20% всіх капіталовкладень);2)Побудова та реконструкція в Україні на початку індустріалізації великих промислових об’єктів(побудовано 3 металург. заводи, ХТЗ, Краммашбуд;реконструйовано Луганський паровозобудівний та 4 металургійні заводи);3)Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки(в СРСР було споруджено більше пром. підприємств);4)Поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей;5)Значне відставання модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії;6)Вищі темпи витіснення приватного сектора в економіці України, ніж у СРСР.