Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Активи підприємства та їх класифікаціяСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
У Законі "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" активи характеризуються як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, зумовить економічні вигоди в майбутньому. Це визначення – «в результаті минулих подій» – означає, що господарські операції вже відбулися і в результаті цих операцій підприємство вже має в своєму розпорядженні певні ресурси (засоби) і контролює майбутні економічні вигоди від їх використання. Відзначимо, що економічна вигода – потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. За своїм економічним змістом активи різноманітні, тому основою організації їх обліку базується на науковообгрунтована класифікація за характером участі в господарському процесі і швидкості обороту.
1. Нематеріальні активи 1. Запаси 2. Основні засоби 2.Короткострокова 3. Незавершені дебіторська капітальні інвестиції заборгованість 4. Довгострокові 3. Грошові кошти фінансові і їх еквіваленти інвестиції 4. Поточні 5. Довгострокова фінансові дебіторська інвестиції заборгованість
Рис. 2.1. Класифікація активів підприємства Критерієм віднесення активів до необоротних або оборотних є термін корисного використання, який підприємством встановлюється самостійно. Якщо встановлений термін більше року, то даний актив слід віднести до необоротних, а якщо менше року – до оборотних. Розглянемо сутність та зміст групи «Необоротні активи», що входить до складу активів підприємства. Відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам. Об'єктами бухгалтерського обліку нематеріальних активів є: права користування природними ресурсами, майном, на знаки для товарів і послуг, на винаходи, корисні моделі; ноу-хау; авторські і суміжні з ними права. Основні засоби згідно П(С)БО 7 «Основні засоби» – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року. До основних засобів відносять будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби і т.д. У кожну з наведених груп включаються конкретні об'єкти основних засобів. Об'єкт основних засобів – закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього. На кожен об'єкт підприємство встановлює строк корисного використання. Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Придбані (створені) основні засоби і нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю, яка характеризується як історична (фактична) собівартість у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні об’єкта з урахуванням витрат з доставки або в сумі фактичних витрат на будівництво та створення об’єкта. Віднесення первісної вартості необоротних активі на витрати виробництва здійснюється шляхом нарахування амортизації протягом строку їх корисного використання. П(С)БО 7 «Основні засоби» характеризує амортизацію як систематичний розподіл вартості, необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання. Вартість, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів – за відрахування їх ліквідаційної вартості. Переоцінена вартість – це вартість необоротних активів після їх переоцінки. Ліквідаційна вартість – сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за відрахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією). Підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Найпоширенішим є прямолінійний метод, при якому нарахування амортизації здійснюється рівними частками протягом встановленого строку корисного використання. В бухгалтерському обліку об'єкти основних засобів та нематеріальних активів відображаються за первісною вартістю впродовж всього терміну їх використання, а величина зносу відображається окремо. Проте на будь-яку дату може бути визначена їх залишкова вартість як різниця між первісною вартістю або переоціненою вартістю і нарахованим зносом. Для розуміння сутності третьої групи у складі необоротних активів слід пригадати поняття інвестиції. Інвестиції(від лат. investire – одягати, оточувати) – вкладення вільного капіталу підприємства в об’єкти підприємницької діяльності, а також у цінні папери (акції, облігації) з метою одержання доходу або встановлення впливу, контролю над підприємством, діяльність якого інвестується. Залежно від цілей інвестування розрізняють капітальні й фінансові інвестиції. Капітальні інвестиції – вкладення засобів у зміцнення і розширення власної матеріально-технічної бази підприємства шляхом будівництва та придбання машин і обладнання, реконструкції і модернізації необоротних активів. Якщо придбання основних засобів у бухгалтерському обліку зводиться до декількох господарських операцій (пошук постачальника оплата отримання), то будівництво може мати тривалий характер, і у зв'язку з цим виникає поняття «незавершене будівництво». Незавершене будівництво – сума капітальних інвестицій в незавершене будівництво, у тому числі обладнання для монтажу. Його вартість дорівнює сумі фактичних витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта основних засобів на дату балансу. Фінансові інвестиції – це активи, якими володіє підприємство з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів і т.д.; зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Відмінністю фінансових інвестицій від капітальних полягає в тому, що підприємство здійснює вкладення своїх вільних коштів в інші підприємства шляхом придбання, наприклад, акцій, які принесуть йому прибуток. Оскільки фінансові інвестиції можуть мати термін більше або менше року, вони поділяються на довгострокові і поточні. До необоротних активів будуть віднесені довгострокові фінансові інвестиції. Довгострокові фінансові інвестиції – це активи, якими володіє підприємство з метою збільшення прибутку, термін використання яких більше дванадцяти місяців з дати балансу. До необоротних активів відносять також довгострокову дебіторську заборгованість. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дає таке визначення: «дебітори – юридичні і фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Звідси випливає, що дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Вона поділяється на довгострокову – з терміном погашення більше 12 місяців і поточну – з терміном погашення протягом року». Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість юридичних і фізичних осіб зі строком погашення більше року. Прикладами такої заборгованості може бути заборгованість орендаря за фінансовою орендою, довгострокові векселі отримані. Розглянемо сутність і зміст другої групи активів підприємства «Оборотні активи» (рис. 2.1.). У П(С)БО 2 «Баланс» дається наступне визначення: оборотні активи – грошові кошти і їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням грошових коштів від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг. Оборотні активи підприємства представлені такими групами: запаси, короткострокова дебіторська заборгованість, грошові кошти і їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції. Запаси згідно П(С)БО 9 «Запаси» – це активи, які - утримуються для подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності; - знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; - утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також управління підприємством. До запасів належать: виробничі запаси (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо, тара, будівельні та інші матеріали), тварини на вирощуванні і відгодівлі, готова продукція, незавершене виробництво, товари, малоцінні та швидкозношувані предмети. До складу оборотних активів включається короткострокова (поточна) дебіторська заборгованість, яку можна згрупувати таким чином: 1) за продукцію, товари, роботи і послуги, не забезпечені векселем; 2) за продукцію, товари, роботи і послуги, забезпечені векселем; 3) за розрахунками; 4) інша дебіторська заборгованість. При відвантаженні покупцям продукції і товарів, при передачі замовникам виконаних робіт і послуг виникає поточна дебіторська заборгованість в оцінці за первісною вартістю (згідно договором купівлі-продажу). Ця заборгованість характеризується як нормальне явище протягом встановленого в договорі терміну оплати. При порушенні домовленості щодо терміну оплати дебітором у підприємства виникає сумнівний, а потім безнадійний борг. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» сумнівну заборгованість характеризує як поточну (первісно виниклу) дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість в її погашенні боржником. У цьому випадку підприємство зобов'язане суми сумнівної заборгованості визнавати як витрати і створювати резерв сумнівних боргів, за рахунок якого списувати безнадійну заборгованість. Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або позовний термін якої закінчився. Термін позовної давності – період часу, протягом якого особа може звернутися до суду для захисту свого порушеного права. Для відображення в бухгалтерському обліку реальної до отримання дебіторської заборгованості визначають чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості як різницю між її первісною вартістю і резервом сумнівних боргів. Заборгованість за векселями одержаними – це заборгованість покупців, замовників за відвантажену їм продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, забезпечена векселем, термін оплати за яким не настав. Дебіторська заборгованість по розрахунках виникає: - з бюджетом по переплачених податках; - за виданими авансами постачальникам і підрядчикам у рахунок майбутніх поставок цінностей, виконаних робіт і послуг; - за нарахованими доходами на користь підприємства; - за внутрішніми розрахунками (між структурними підрозділами об'єднання). До іншої дебіторської заборгованості належить заборгованість працівників підприємства з одержаних позик на індивідуальні потреби, з підзвітних сум, з відшкодування матеріального збитку. Зміст термінів групи оборотних активів «Грошові кошти та їх еквіваленти» наведено в П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Грошові кошти – готівка, грошові кошти на рахунках у банках і депозити до запитання. Об'єктами обліку є грошові кошти в національній та іноземній валюті в касі, на поточних та інших рахунках банків. Еквіваленти грошових коштів – короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, вільно конвертовані в певні суми грошових коштів і такі, що характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Поточні фінансові інвестиції – це активи, якими володіє підприємство з метою збільшення прибутку, термін використання яких протягом дванадцяти місяців з дати балансу. У складі активів підприємства окрему групу складають витрати майбутніх періодів. Такі витрати сплачені в звітному періоді, але на фінансові результати діяльності підприємства відносяться в наступні звітні періоди. До цих витрат відносять наперед сплачені підприємством: орендну плату, страхові платежі, рекламні послуги, передплату на періодичні видання. Таким чином, активи підприємства представлені економічними ресурсами, без яких неможлива діяльність підприємства.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 644; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.167.58 (0.008 с.) |