Пасиви підприємства та їх класифікація

Складовими частинами пасиву підприємства є власний капітал і зобов'язання (рис 2.2.).

 

 

Рис. 2.2. Класифікація пасивів підприємства

 

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал – це частина в активах підприємства, яка залишається за вирахуванням його зобов'язань. Він є основою для початку і подальшого здійснення господарської діяльності підприємства. Основним джерелом забезпечення активів підприємства є статутний капітал.

Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників (учасників) в капіталі підприємства.

З одного боку, статутний капітал, наприклад, акціонерного товариства – це власність товариства як юридичної особи, а з іншого – колективна власність акціонерів, частка кожного в якій визначається вартістю акцій, що належать йому. Акція в даному випадку є одиницею власності акціонерного товариства.

Речовим змістом статутного капіталу є грошові і матеріальні ресурси, якими акціонери розплачуються за акції. Статутний капітал створюється в момент утворення товариства, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, є «стартовим» власним капіталом та стає об'єктом обліку з дня реєстрації підприємства.

Аналогічні функції виконує пайовий капітал, який є сумою пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбаченою установчими документами. Він створюється за рахунок обов'язкових і додаткових (на добровільних засадах) пайових внесків членів колективних підприємств, кредитних спілок, підприємств споживчої кооперації.

До групи інших видів власного капіталу відносять: додатковий капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, неоплачений і вилучений капітал.

Додатково вкладений капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Різниця між вартістю реалізації акцій та їх номінальною вартістю називається емісійним доходом.

Інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів безоплатно (безкоштовно) одержаних підприємством від інших юридичних або фізичних осіб.

Резервний капітал – сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Він створюється в акціонерному товаристві за рахунок прибутку після сплати податків і обов'язкових платежів у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на його поповнення не може бути меншим 5 % від суми чистого прибутку.

Неоплачений капітал – сума заборгованості власників (учасників) за внесками в статутний капітал. У міру того як акціонери здійснюватимуть внески в рахунок статутного капіталу, зменшуватиметься неоплачений капітал. Його розмір зменшує первісно зареєстрований статутний капітал, отже, зменшує власний капітал підприємства.

Вилучений капітал – фактична вартість акцій власної емісії і часток, викуплених товариством у його учасників. Акціонерне товариство має право викупити у акціонерів сплачені ними акції з метою їх подальшого анулювання, перепродажу або розповсюдження серед своїх працівників. На суму вилученого капіталу зменшується власний капітал підприємства.

Особливу групу у власному капіталі займає нерозподілений прибуток. У П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток характеризується як сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, що приводять до зростання власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок вкладів власників). Основне місце в доходах підприємства займає дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Основне місце в витратах підприємства займає собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Зіставлення сум доходів і витрат дає можливість визначити фінансовий результат діяльності підприємства. Сума різниці між доходами і витратами є прибутком, за рахунок якого підприємство проводить розрахунки з бюджетом за податками, власниками (учасниками) по дивідендах, формує резервний капітал. Прибуток, що залишився, і буде нерозподіленим, його сума залишається в розпорядженні підприємства. На суму нерозподіленого прибутку збільшується власний капітал підприємства.

Іншу групу пасивів складають зобов'язання.

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» зобов'язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілює в собі економічні вигоди.

Зобов'язання залежно від строку погашення можуть бути довгострокові і поточні.

Довгострокові зобов'язання – це заборгованість підприємства, яка буде погашена протягом більше ніж 12 місяців. До них відносять заборгованість із довгострокових кредитів банку, довгострокових облігацій, з фінансової оренди та ін.

Поточні зобов'язання – це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з моменту їх виникнення.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банку; векселі видані; кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за товари, роботи, послуги; поточні зобов'язання за розрахунками. До поточних зобов'язань за розрахунками відносять розрахунки: за одержаними авансами, з бюджетом, за позабюджетними платежами, зі страхування, з оплати праці, з учасниками (за дивідендами), за внутрішніми розрахунками та ін.

До зобов'язань також належать забезпечення наступних витрат і платежів. Це умовні (потенційні) зобов'язання, відносно яких сума і час майбутніх платежів не визначені. До них відносять резерви на оплату відпусток працівникам, на здійснення гарантійного ремонту випущеної продукції, цільове фінансування на певні цілі та ін.

З метою рівномірного включення в собівартість продукції майбутніх витрат на виплату працівникам відпускних створюється резерв на відпустки, за рахунок коштів якого буде проводитися фактичне нарахування відпускних працівникам підприємства. Іншими словами, підприємство прийняло зобов'язання із забезпечення відповідних виплат.

Особливу групу в зобов'язаннях складають доходи майбутніх періодів. Це одержані підприємством в поточному звітному періоді доходи, які на фінансові результати діяльності відносяться в наступні звітні періоди. Це наперед отримані грошові кошти за надане майно в оренду, рекламні послуги, передплатні видання і т.д.

Таким чином, пасиви підприємства надані власними (власний капітал) і позиковими (зобов'язання) джерелами утворення активів підприємства.