Недійсність шлюбу. Правові наслідки недійсності шлюбу.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Недійсність шлюбу. Правові наслідки недійсності шлюбу.



Недійсність шлюбу — це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає ану

лювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом.

Шлюб визнається недійсним лише за рішенням суду, і на вимоги про визнання шлюбу недійсним позовна давність не поширюється.

Можливість визнання шлюбу недійсним обмежена лише випадками найбільш серйозних відступів від закону. Недійсним може бути визнано шлюб, коли порушені норми, які закріплюють принципи шлюбу (моногамії, свободи, добровільності), що встановлюють певні вимоги до особи, яка вступає в шлюб (дієздатність).

При порушенні правил реєстрації шлюбу,

процедури і порядку реєстрації шлюбу, але дотриманні в цілому встановленої форми шлюбу, він не може бути визнаний недійсним.

Від недійсних шлюбів слід відрізняти так звані «шлюби, які не відбулися». До них відносяться «шлюби», які зареєстровані з порушенням процедури реєстрації шлюбу, наприклад, коли

реєстрація проведена по пред'явленню чужого паспорта або при відсутності одного із вступаючих до шлюбу, або оформлення шлюбу було здійснено не уповноваженою на це особою чи органом (капітаном судна, командиром в/частини, начальниками зимівок, експедицій, нотаріатом і т.п.).

1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недій­сним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у при­дбанні цього майна своєю працею та коштами.

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої пра­вової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більше як за останні три роки.

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєст­рацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

5. Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової під­стави.

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті, за­стосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і прихова­ла їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.

 

1. Із загального аналізу норм чинного законодавства можна дійти висновку, що закон закріплює два види правових наслідків недійсності шлюбу:

а) загальні правові наслідки (ст. 45 СК України);

б) особливі (спеціальні) правові наслідки (ст. 46 СК України).

Загальні правові наслідки можна визначити як негативні, оскільки вони по­лягають у позбавленні особи тих прав, на які вона могла розраховувати при укла­денні дійсного шлюбу (прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України).

Загальні наслідки застосовуються до недобросовісної особи. Згідно з ч. 6 ст. 45 СК України недобросовісною є особа, яка:

• знала про перешкоди до реєстрації шлюбу;

• приховала дані про наявність перешкод від другого з подружжя і (або) від державного органу РАЦС.

Оскільки недобросовісною є особа, яка знала та приховала інформацію про перешкоди до укладення шлюбу, вона визначатиметься як винна особа, яка діяла умисно. При цьому не має значення спрямування умислу такої сторони. Вона мо­же укласти фіктивний шлюб з метою набутя права на майно, права на проживан­ня, одержання іншої майнової вигоди від шлюбу. Недобросовісною буде і сторо­на, яка прагне створити реальні сімейні стосунки з іншою особою, втім приховує від неї факт свого перебування у попередньому нерозірваному шлюбі тощо.

Загальні наслідки можуть застосовуватися як до однієї, так і до обох сторін недійсного шлюбу залежно від того, одна або обидві сторони діяли при реєстра­ції шлюбу недобросовісно. Якщо обидві сторони були обізнані про наявність перешкод до реєстрації шлюбу та приховали їх від органу РАЦС, то негативні наслідки недійсності шлюбу будуть застосовані в повному обсязі. Якщо одна сторона, знала про наявність перешкод і приховала їх від другої сторони та ор­гану РАЦС, то негативні наслідки застосовуються лише до такої недобросовісної сторони.

Особливі (спеціальні) правові наслідки недійсного шлюбу можна визначити як позитивні, оскільки вони полягають у збереженні за особою тих прав, які вона могла б одержати у випадку реєстрації дійсного шлюбу. Спеціальні право­ві наслідки застосовуються до добросовісної сторони недійсного шлюбу (ст. 46 СК України).

Таким чином критерієм застосування загальних (негативних) або особливих (позитивних) наслідків недійсності шлюбу єсуб'єктивний фактор. До недобро­совісної сторони, яка знала про перешкоди до укладення шлюбу та приховала їх, застосовуються негативні правові наслідки недійсного шлюбу, які полягають у невизнанні за нею прав та обов'язків подружжя. Натомість до добросовісної сто­рони застосовуються наслідки позитивні, що полягають у збереженні за нею тих прав та обов'язків, що зазвичай має подружжя.

2. З аналізу ч. І ст. 45 СК України можна дійти висновку, що негативні на­слідки недійсності шлюбу застосовуються щодо усіх видів недійсного шлюбу: а) абсолютно недійсного (ст. 39 СК України); б) шлюбу, який визнається недій­сним за рішенням суду (ст. 40 СК України); в) шлюбу, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

3. Недійсність шлюбу означає відсутність у сторони (сторін) прав та обов'яз­ків подружжя. Це положення деталізується в ч. ч. 2—5 коментованої статті. Нега­тивні правові наслідки полягають у позбавленні особи цілої низки особистих та майнових прав подружжя, які прямо визначені в законі. Треба зазначити, що в новому СК України негативні наслідки недійсності шлюбу знайшли більш повне визначення порівняно з законодавством, що діяло раніше (ст. 49 КпШС України 1969 р.). Якщо раніше сімейне законодавство основну увагу приділяло правам

добросовісної сторони недійсного шлюбу, то новий СК України чітко визначає наслідки, що виникають для сторони недобросовісної.

4. Першим з негативних наслідків є те, що майно, набуте протягом недійсно­го шлюбу, вважається таким, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

В дійсному шлюбі норми сімейного права враховують особливість відносин подружжя, їх довірчий, особистий характер. Тому в законодавстві закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з по­важної причини самостійного заробітку (доходу). Якщо внесок одного з подруж­жя у спільне майно був незначним або взагалі відсутнім у зв'язку з навчанням, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворобою та іншими суттєвими обставинами, то це не впливає на його права щодо спільного майна. У разі поділу майна подружжя частки дружини та чоловіка у праві власності на майно визнаються рівними (ст. 70 СК України).

Інший підхід закріплюється в законі щодо прав на майно осіб, які перебува­ють в недійсному шлюбі. Таким особам майно належить на праві спільної часткової власності (ст. ст. 356-367 ЦК України). Розмір часток кожної із сторін визнача­ється відповідно до її участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Недобросовісна сторона не може набувати прав на майно в порядку, встановле­ному для подружжя. Вона може розраховувати лише на те майно, у придбанні якого вона брала участь своєю працею та коштами. Розмір належної їй частки в праві власності на майно визначається відповідно до її особистої участі у його придбанні. У разі спору сторін факт такої участі має бути доведений в суді. Якщо недобросовісна сторона не вкладала зусиль або коштів у придбання майна, вона також не може посилатися на ведення нею домашнього господарства, догляд за дітьми тощо. Якщо для подружжя режим спільності майна, набутого за час шлю­бу, виникає незалежно від того, на ім'я кого з них воно було зареєстроване, то відносно сторін, які перебувають у недійсному шлюбі, ця обставина має інше значення. Недобросовісна особа має доводити своє право на майно, зареєстрова­не на ім'я іншої сторони, за допомогою відповідних доказів.

Якщо добросовісна сторона може вимагати поділу майна, набутого за час не­дійсного шлюбу, за правилами, встановленими для поділу спільного майна по­дружжя (ст. ст. 46, 69, 70 СК України), то недобросовісна сторона такого права не має. Відносно цієї сторони поділ здійснюватиметься за правилами цивільно­го законодавства (ст. ст. 357, 367 ЦК України). Якщо обидві сторони недійсного шлюбу діяли недобросовісно, то правила цивільного законодавства щодо права спільної часткової власності на майно застосовуватимуться до них обох.

Складні майнові відносини виникають у разі реєстрації шлюбу особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч. 1 ст. 39 СК України). У цьому випадку дійсним є перший шлюб, а другий - недійсним з усіма наслідками, що з цього випливають. Якщо така особа набула, наприклад, нерухоме майно, право на яке було зареєстроване на її ім'я, то юридично таке майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто сторін першого (дійсного) шлюбу.

При цьому друга сторона дійсного шлюбу набуває права власності щодо такого майна без будь-яких доказів. Натомість друга сторона недійсного шлюбу повинна доводити свої внески (трудові або грошові) у придбання такого майна.

Найбільш складними для юридичного вирішення у цьому плані є випадки, коли друга сторона недійсного шлюбу є добросовісною. Ситуація може бути на­ступною. Особа, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, уклала новий щлюб, приховавши цей факт від другої сторони (добросовісної). Протягом перебування, умовно кажучи, у двох «шлюбах» - дійсному та недійсному - вона набула нерухо­ме майно, яке було зареєстроване на її ім'я. Яким буде його правовий режим? Не викликає сумнівів, що другий шлюб є недійсним (ч. 1 ст. 39 СК України). Незва­жаючи на це, добросовісна сторона недійсного шлюбу має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя (п. 1 ч. 1 ст. 46 СК України). Одночасно набуте майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у дійсному (першому) шлюбі (ч. 1 ст. 60 СК України). Таким чином дві особи — друга сторона дійсного шлюбу та друга добросовісна сторона недійсного шлюбу - одночасно мають право вимагати поділу набутого майна за правилами поділу об'єкта права спільної сумісної власності.

Тут виникає колізія прав, яка, на жаль, не вирішується в законі. Якщо недоб­росовісна сторона, яка перебуває у першому нерозірваному шлюбі, повністю припинила відносини з другою стороною в цьому щлюбі, то можна застосовува­ти правила, передбачені в ч. 6 ст. 57 СК України: суд може визнати роздільним майном подружжя майно, набуте ними за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. За таких обставин добросовісна сторона недійсного шлюбу набуває певний пріоритет щодо майна і може вимага­ти його поділу як об'єкта права спільної сумісної власності. Ситуація практично не має вирішення в іншому випадку. Якщо недобросовісна особа, яка перебуває у дійсному та недійсному шлюбах, не припиняє відносин з другою стороною як в першому, так і у другому шлюбі, за таких обставин права на майно другої сторони дійсного шлюбу та добросовісної сторони недійсного шлюбу повністю збігаються: кожна з них може вимагати визнання його об'єктом права спільної сумісної власності.

5. Другим з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що особа, яка одер­жувала аліменти від того, з ким вона була в недійсному шлюбі, повинна їх повер­нути. При цьому сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України. У свою чергу, у ч. 1 ст. 1212 ЦК України сказано, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової під­стави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно з п. З ч. 2 ст. 1212 ЦК України правила про безпідставно набуте майно застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'я­занні.

Треба вказати, що конструкція безпідставно набутого майна вперше застосо­вується до аліментів, одержаних недобросовісною стороною за час недійсного шлюбу. Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 р. не містив аналогічних правил (ст. 49). Очевидно, ідея нововведення полягає у тому, що наявність зареєстрова­ного шлюбу є однією з підстав виникнення аліментного зобов'язання подружжя. Тому виконання такого зобов'язання (сплата аліментів) повинна мати відповідне юридичне підґрунтя. Якщо відпадає підстава зобов'язання, то воно не повинне виконуватися наперед, а усе сплачене підлягає поверненню, оскільки воно було сплачене безпідставно.

Закон встановлює, що поверненню підлягає не вся сума аліментів, а лише та, яка сформувалася за останні три роки. Це пов'язано з необхідністю реаліза­ції норм сімейного закону. Якщо недобросовісна сторона одержувала від другої сторони аліменти, вона з очевидністю є такою, що потребує матеріальної допо­моги. Покладати на таку, навіть винну сторону, обов'язок щодо повної сплати аліментів навряд чи можна визнати справедливим та доцільним. Навіть якщо сторони прожили у недійсному шлюбі багато років, недобросовісна сторона по­винна повернути другій стороні суму аліментів, яку вона одержала не більше, як за останні три роки.

Питання про повернення аліментів у зв'язку з недійсністю шлюбу має ще один аспект. Він стосується випадків, коли особа приховала від іншої сторони свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Такі дії слугують підставою для визнання судом шлюбу недійсним (ч. 5 ст. ЗО, п. З ч. 1 ст. 41 СК України). Якщо суд визнає шлюб недійсним, то згідно з ч. ч. 1,3 ст. 45 СК України недобросовісна особа не набуває права на аліменти, оскільки недійсний шлюб не є підставою для виникнення у неї майнових прав. Разом з тим, в п. З ч. 1 ст. 83 СК України міститься дещо інше правило. Якщо особа приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з по­дружжя, то рішенням суду така особа може бути позбавлена права на утримання або її право може бути обмежене строком.

Справа полягає у наступному. Приховання особою тяжкої хвороби може ви­кликати два варіанти наслідків: а) визнання шлюбу недійсним; б) невизнання шлюбу недійсним. У першому випадку, коли шлюб визнається судом недійсним (ч. 5 ст. ЗО, п. З ч. І ст. 41 СК України), недобросовісна сторона взагалі не набуває права на аліменти і повинна повернути одержане (ч. 1, ч. З ст. 45 СК України). У другому випадку, якщо шлюб судом недійсним не визнається, то засобом впливу на недобросовісну особу може будепозбавлення її права на утримання або обме­ження її права строком (п. З ч. 1 ст. 83 СК України).

6. Третім негативним наслідком недійсності шлюбу є те, що недобросовісна особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстра­цією з нею недійсного шлюбу, не набуває права на проживання у ньому і може бути виселена (ч. 4 ст. 45 СК України). Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом. Таке право називається сервітутом (ст. 401 ЦК України). Сервітут нероз­ривно пов'язаний з членством в сім'ї власника житла. Якщо шлюб є недійсним в силу прямого припису закону або визнається недійсним за рішенням суду, особа позбавляється права на проживання, встановленого для членів сім'ї, оскільки це прямо передбачено в ч. 4 ст. 45 СК України.

Звертає на себе увагу та обставина, що в законі сказано: особа може бути виселена з житлового приміщення. Можна припустити, що правило про виселен­ня не є імперативним і може застосовуватися у тих випадках, коли друга сторо­на недійсного шлюбу (добросовісна) наполягає на цьому. Якщо ж добросовісна сторона не вимагає виселення, то недобросовісна сторона може продовжувати проживати в житловому приміщенні і в подальшому. Очевидно, що підставою для такого проживання буде не шлюб, оскільки він не є дійсним,.а самостійний договір двох осіб про встановлення права на проживання (сервітут).

7. Останнім, четвертим, з негативних наслідків недійсності шлюбу є те, що, якщо особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вона вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави (ч. 5 ст. 45 СК України). На жаль, цей момент в законі прописаний не­достатньо чітко. Очевидно, вказана норма передбачає, що недобросовісна особа повинна змінити своє шлюбне прізвище на дошлюбне в обов'язковому порядку. Проте такий порядок законом не визначений, що знижує дієвість цієї норми.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.236.58.220 (0.008 с.)