Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Матеріали до практичного заняття
Імунологія. Сучасне визначення. Імунологія – це наука про імунітет, що належить до найсучасніших, найскладніших, фундаментальних дисциплін. Імунологія включає наступні розділи: загальна (фундаментальна) імунологія, імуноцитологія, імуносерологія, імунохімія, імунобіологія, імуногенетика та імунопатологія. Стрімкий розвиток фундаментальної імунології за кілька останніх десятиріч сформував нову важливу дисципліну – клінічну імунологію. Клінічна імунологія – це клінічна і лабораторна дисципліна, яка займається обстеженням, діагностикою і лікуванням хворих з патологічними процесами, що розвиваються в результаті порушення імунних механізмів, а також тими випадками, коли імунологічні маніпуляції є важливою частиною терапії і (або) профілактики (ВООЗ, 1993). Імунологія на сьогодні має найбільш стрімку історію розвитку з щорічним накопиченням величезної кількості нових знань, фактів, відкриттів, що спричиняє безперервний потік змін у розумінні основних понять, визначень та термінології. Швидкий ріст науки зумовлює різномаїття поглядів, розумінь різних дослідників та наукових шкіл, що, з однієї сторони, породжує масу сперечань та неоднозначностей, а з іншого боку ще більше приваблює до себе ї.
Поняття про імунітет. У літературі зустрічається декілька визначень поняття "імунітет". Першим сформулював це поняття наш співвітчизник І. Мечніков, за яким воно визначалося так: імунітет - це спосіб захисту організму від збудників заразних хвороб. Визначні наукові відкриття 20-го сторіччя сприяли трансформації уявлень про імунітет та його функції, вкоренився погляд на систему імунітету - якна контрольний механізм, що виявляє в організмі генетично чужорідні елементи та їх похідні. Тобто, імунітет - є спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки генетично чужорідної інформації. Імунітет – це сукупність факторів ті механізмів, які склалися у процесі еволюції для забезпечення розпізнання "свого" і "чужого" і формування відповідних реакцій, що можуть бути зведені до декількох стратегій або програм: 1. В одних випадках - розпізнання «чужого», система імунітету знищує його і елімінує із організму (інфекційні хвороби, алотрансплантати та ін.).
2. В інших випадках - розпізнання «чужого», інертність до нього (толерантність) і взяття його під охорону у своєму організмі (вагітність). 3. В третіх випадках - система імунітету розпізнає надлишок «свого» і включає механізми, що елімінують цей надлишок, зокрема ферментні реакції. Найголовнішою функцією імунної системи є збереження та підтримка постійності внутрішнього середовища організму – гомеостазу. Здатність імунної системи підтримувати незмінний гомеостаз дозволяє кожному індивідууму зберегти свою антигенну індивідуальність шляхом: Ø захисту від збудників інфекційних захворювань; Ø протипухлинного імунологічного нагляду; Ø створення умов для внутрішньоутробного розвитку плод; Ø забезпечення антигенної різноманітності популяції; Ø своєчасного видалення старих структур; Ø відторгнення трансплантатів. Переходячи до механізмів імунітету, відмітимо відразу, що його ознаками визнаються три основні характеристики: 1. Здатність системи імунітету відрізняти "чуже" від "свого" на основі тонкого аналізу стереохімічної конфігурації молекули подразника; 2. Здатністіь реагувати на цей подразник особливою реакцією (імунною відповіддю), яка передбачає специфічну перебудову функції низки органів і тканин; 3. Наявність феномена імунологічної пам'яті. Форми імунітету. Імунітет поділяється на спадковий, природній або видовий і набутий. Спадковий (видовий, вроджений) імунітет - несприйнятливість певного виду тварин або людини до мікроорганізмів, які викликають захворювання у інших видів. Наприклад, несприйнятливість людини до чуми собак, а тварин - до збудників гонореї, кору, менінгіту тощо. Видова несприйнятливість залежить від генотипу та імуногенетичної спадковості. Набутий імунітет - невразливість організму людини до інфекційних агентів, яка формується у процесі його індивідуального розвитку і характеризується строгою специфічністю відповіді щодо варіанту збудника. До інших збудників чутливість при цьому зберігається. Набутий імунітет поділяється на:
1. Активний набутий – формується після перенесеного захворювання чи введення вакцин. 2. Пасивний набутий – формується після введення імунних сироваток або імунних глобулінів. 3. Природній – формується після перенесеного захворювання чи передається трансплацентарно. 4. Штучний – формується після введення імунних сироваток або імунних глобулінів та вакцинації. 5. Постінфекційний – набутий в результаті перенесеного інфекційного захворювання. 6. Поствакцинальний – набутий у результаті штучного введення антигенів-збудників (вакцинації). 7. Плацентарний – переданий через плаценту від матері дитині або ж через грудне молоко. 8. Місцевий імунітет – імунологічний компартмент - імунітет покривних тканин - імунітет шкіри і слизових оболонок відкритих порожнин. Оскільки філогенетичною основою імунітету у будь-якому випадку є макрофаги, в цьому разі велика роль відводиться дендритним клітинам. Індуктором розвитку імунної відповіді із наступним формування імунітету в організмі людини є антиген. Набутий імунітет виникає в організмі тільки тоді, коли у нього проникає збудник або речовина, що здатна викликати імунітет. Це – антиген (АГ) - він формує імунну відповідь і залишає набутий імунітет. Процес введення антигену в організм називається імунізацією.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-01-14; просмотров: 64; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.188.241.82 (0.006 с.) |