Захисна роль шкіри та слизових оболонок

 

Факторами неспецифічної резистентності є шкіра і слизові оболонки, які механічно перешкоджають проникненню мікроорганізмів в тканини і продукують (виділяють) речовини, що мають інгібуючу дію на мікроби. Для більшості мікроорганізмів, в тому числі патогенних та умовно патогенних, шкіра та слизові оболонки є бар'єром, що попереджує їх проникнення в організм, наприклад ВІЛ.

Постійне злущення епітелію шкіри, секрети сальних, потових залоз видаляють мікроби з поверхні шкіри. Крім того, шкіра проявляє бактерицидну дію за рахунок дії молочної та жирних кислот, ферментів, що виділяються сальними та потовими залозами. Шкіра є природним біотопом для автохтонних облігатних мікроорганізмів, які адгезуються на епітеліоцитах, колонізують її, виділяючи речовини, що інгібують розмноження алохтонних, в тому числі патогенних бактерій.

Слизові оболонки відкритих порожнин (рота, зіву, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, ока) мають виражені захисні функції: змивають мікроорганізми з поверхні слизової оболонки. Пригнічують ріст і вбивають аллохтонні мікроорганізми слина, сльоза, шлунковий сік, ферменти травлення, жовч та інші секрети. Перераховані секрети містять в собі біологічно активні речовини, мова про яких буде нижче. Слизова оболонка покрита глікокалексом, який представляє собою біологічну плівку, утворену автохтонними облігатними мікроорганізмами і глікопротеїнами, що продукують їх епітеліальні клітини і самі мікроби, які входять в глікокалікс. Утворена зусиллями бактерій і епітеліальних клітин біоплівка (глікокалекс) виконує різноманітні захисні функції для організму людини, формує колонізаційну резистентність слизових оболонок. Доки глікокалекс не буде пошкодженим патогенні та умовно патогенні мікроорганізми не можуть проявити свої патогенні дії, так як їм необхідно адгезуватися на епітелії слизової оболонки. В нормі це неможливо, так як слизова оболонка колонізована автохтонними облігатними мікроорганізмами. Біологічна ніша зайнята і процес не може проявитись в порожнині.

Нормальна мікрофлора людини

Нормальна мікрофлора людини - інтегральна частина організму, хазяїна, яка виконує різноманітні корисні функції. Ротова порожнина людини являє собою унікальну екосистем з багатством харчовим ресурсів, постійною вологістю, оптимальними значеннями рН і температури, що створюються сприятливі умови для адгезії, колонізації та розмноження мікроорганізмів. Однак наявність в ротовій порожнини слини та її бактерицидних компонентів (імуноглобулінів, лізоціму, ферментів), а також потужного епітеліального покриву, обмежує можливість оральних мікроорганізмів викликати патологічні процеси. У наш час описано кількасот видів мікроорганізмів, що складають нормальну мікрофлору ротової порожнина. До її складу входять бактерії, віруси, гриби та найпростіші. Серед мікробів ротової порожнина зустрічаються автохтонні (постійні) та аллохтонні види - іммігранті з інших біотопів хазяїна (носоглотки, кишечнику та ін.) та занесення мікрофлора із зовнішнього середовища.

Автохтонна мікрофлора поділяється на облігатну, яка постійно мешкає в ротовій порожнини, та тимчасову - транзиторну, до складу якої частіше входять патогенні або умовно-патогенні бактерії. Основна маса грамопозитивних коків ротової порожнина представлена гетерогенної групою стрептококів, які приймаються активну участь у процесах, що призводять до враження твердих тканин зуба і пародонта (Streptococcus mutans, S.sanguis, S.mitis, S.salivarium). Вони відрізняються за здатністю ферментувати вуглеводі, утворювати перекис водно, синтезувати полісахариди. Ці види зустрічаються у ротовій порожнини у різних кількісних співвідношеннях, які залежатись від дієти, гігієни ротової порожнина та інших факторів.

Інша група грампозитивних коків - пептококи, які активно розщеплюють пептони та амінокислоти. Найчастіше вони зустрічаються в асоціаціях із фузобактеріями та спірохетами при різних захворювання ротової порожнини. Грамонегатівні анаеробні коки представлені родом Veillonella, які приймають активну участь у розщепленні лактату, пірувату, ацетату. За рахунок катаболізму лактату утворення стрептококи Вейлонеллі мо-жуть здійснювати протикаріозну дію.

Автохтонні облігатні мікроорганізми людини, що заселяють шкіру та слизові оболонки відкритих порожнин, відіграють певну захисну і фізіологічну роль. На шкірі вони утворюють мікробні співтовариства, які поряд з дезінтоксикаційною і фізіологічними функціями, виконують захисну функцію, попереджаючи адгезію і колонізацію шкіри патогенними мікробами. Автохтонні облігатні мікроорганізми при цьому виступають у якості антагоністів патогенних і умовно патогенних мікробів, попереджують їх укорінення та розмноження.

Нормальна мікрофлора відкритих порожнин поділяється на порожнинну і мукозну. Порожнинна мікрофлора проявляє пригнічуючу і бактерицидну дію щодо патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів. Значно сильніша і різноманітніша захисна функція мукозної мікрофлори кон'юнктиви, носоглотки, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи. Завдяки функціонуванню мікробів, що формують біоплівку (мукозна мікрофлора), забезпечуються умови, що визначають стабільний стан всіх останніх представників екологічної ніші. При цьому кількісні співвідношення між різними популяціями нормофлори у здорової людини характеризуються відповідною стабільністю за рахунок антагонізму і синергізму серед окремих видів. Антагоністична активність нормофлори слизових є одним із захисних механізмів, що гальмують надмірне розмноження патогенних та умовно патогенних мікробів. Мукозна мікрофлора забезпечує потовщення слизової оболонки, акумулює токсичні речовини, що утворюються в порожнині або ж поступають із зовнішнього середовища, є конкурентом аллохтонних мікробів за ділянки адгезії на епітеліоцитах, стимулює формування і розвиток лімфоїдної тканини, захисних факторів. Вона сприяє дозріванню імунної системи і підтримує її в стані високої функціональної активності, стимулює продукцію клітинами лізоциму, інтерферону та інших біологічно активних речовин.