Зміст і методика проведення занять з малювання в ДНЗ

У дитячому садку малювання займає провідне місце в навчанні дітей образотворчому мистецтву і включає три види: предметне малювання, сюжетне і декоративне. Кожному з них властиві свої завдання, які визначають програмовий матеріал і зміст роботи.

Основне завдання навчання малюванню – допомогти дітям пізнати навколишню дійсність, розвинути у них спостережливість, виховати відчуття прекрасного і навчити прийомам зображення. Одночасно здійснюється основне завдання образотворчої діяльності – формування творчих здібностей дітей в створенні виразних образів різних предметів доступними для даного віку образотворчими засобами.

Предметне малювання – зображення окремих предметів в малюнку. Предметами можуть бути різні живі і неживі об’єкти природи і побуту: дерево, яблуня, меблі, тощо.

Сюжетне малювання – передача зв’язного змісту в малюнку або об’єднання кількох предметів єдиним змістом. Сюжетом можуть бути як картини природи, так і побут: ілюстрації до казок тощо.

Декоративне малювання – створення візерунків. Візерунки бувають геометричні і рослинні. Візерунки виконуються в смужці або в різних геометричних фігурах (квадраті, прямокутнику, колі тощо).

Елементи навчання малюванню дітей молодшої групи

Початковий ступінь образотворчої діяльності малюка спрямована до активного, дієвого пізнання до вивчення дитиною матеріалу його властивостей і до оволодіння ними до експериментування з матеріалом.

Процес малювання дошкільника - це розвиток руху рук, їх різноманітність і повторюваність.

Розвиток доступних віком чітких, ритмічних рухів різноманітних і повторних - важливе завдання вихователя, від її вирішення залежить створювана дитиною образотворча форма, що супроводжується ігровими діями (вправами).

Ігрові вправи можуть бути проведені з усією групою або з невеликими групами, окремими дітьми, особливо несміливими у малюванні.

Вправи проводяться протягом 2-2,5 хв один раз на тиждень перед малюванням за задумом дитини. Пропоновані вправи зв'язуються з образами «дощик», «м'ячики», «лист». Перед малюванням вихователь пропонує дітям підняти руку (праву) і в повітрі разом з вихователем «малювати» «дощик» або «м'ячики». Рухи повинні бути швидкі, сміливі, точні, повторювані багато разів. Потім вихователь пропонує намалювати пальчиком на папері так само швидко, сміливо на весь аркуш (1/4 хв) і потім те - ж зробити олівцем на папері (1-1,5 хв).

При малюванні фарбами дітям слід показати напрямок руху кисті відповідно до форми.

Пропонуючи тематичне завдання, вихователь повинен пов'язувати його з попередніми враженнями, спостереженнями дитини. У короткому вступі вихователь дає образ предмета, іноді вихователь показує предмети.

По закінченню роботи не слід проводити загальний перегляд малюнків, їх аналіз, так як діти для цього ще малі, проте малюнки слід розкласти на окремому столі, щоб діти могли ще раз помилуватися своїми малюнками і малюнками інших дітей.

До технічних умінь малят ми відносимо:

- Сміливість руху

- Хороший натиск

- Чіткість форми

- Вміння користуватися олівцем, пензлем, фарбами.

- Чітко торкатися аркуша

- Штрихування кольоровими олівцями

На штрихування слід звертати уваги дітей давати їм вказівки. Але не робити це предметом особливих вправ.

Елементи навчання малюванню дітей середньої групи

До дітей середньої групи пред'являють більше вимог, ніж в молодших групах. Відносно технічних навичок - сміливість ліній, чіткість форми, гарного натиску, осмисленого і ретельного штрихування, правильного володіння олівцем, пензлем, фарбами.

Розвиток і утримання форми дитячого малюнка тісно пов'язана з розвитком спостереження і враженнями з чітким керівництвом дитячим «малюванням» на «вільну» тему, і за завданням, а так само з розвитком технічних умінь.

Для розвитку змісту і форми дитячого малюнка вміння зображати різні предмети, дітям пропонується предметно - тематичні завдання, фіксуючи, таким чином, увагу на малюванні окремого предмета.

Елементи навчання малюванню дітей старшої групи (6-7 років)

У старшій групі серйозну увагу слід приділяти:

1. Початку заняття

2. Правильного визначення моменту вказівок

3. Змісту вказівок

4. Формі вказівок

Початок занять. Не може бути однакового початку до занять різного характеру. Майже завжди тут необхідний зразок.

Заняття творчого порядку. Крім чіткого пояснення, потрібні вплив на уяви дитини, привернення її уваги до творчого задуму, збудження бажання творчо працювати.

Заняття повторні. Добре знайомі дітям, при хорошим діловому настрої групи можуть бути проведені навіть без вступу і особливого прагнення налаштувати дітей.

У розвитку дитячої творчості спостерігається три характерних моменти:

1. Дитина сама або з допомогою вихователя ставить перед собою технічні або творчі завдання та працює над їх подоланням.

2. Дитина з цікавістю та задоволенням, повторює свої нові досягнення у різних варіантах, тим самим закріплюючи свої навички.

3. Дитина, явно вимагає допомоги та вказівок, не дивлячись на велику поглиненість і завантаженість дитини в даній роботі.

Є діти, які недостатньо самостійні, постійно звертаються за допомогою. Їм слід вселити впевненість, що вони «самі зуміють»; потрібно заохочувати їх найменшу самостійність і досягнення, відучувати від звички з кожною дрібницею звертатися за допомогою.

Роль зразка, показу і наслідування в старшій групі

Зразок. Різний характер зразка в різних типах дитячого малювання займає різне місце. Чим більш творчі завдання ставить малювання, тим менш доречні зразки в процесі роботи, але тим більше значення мають спостереження, вражень дітей до малювання шляхом сприймання художньої літератури, картин, скульптури і в особливості сприйняття живого предмета. І чим менш творчими є малювання та інші заняття, тим більше воно може, а інколи має проходити за зразком.

Показ. Метод показу дитині, як потрібно малювати, використовується широко, але лише стосовно технічних завдань: як штрихувати, як зафарбовувати, як тримати кисть і руку і т.д.

Наслідування в малюванні може бути пасивним і активним.

Активним є наслідування зразкам, наприклад, техніки вихователя тоді, коли дитина вносить свою творчу ініціативу. Таке наслідування буває необхідним для розвитку у дитини здібності до малювання.

Пасивне наслідування, безініціативність, постійно запозичена у сусіда тема, а також у пасивному виконанні тих чи інших вправ за зразком. Це наслідування негативного характеру, воно не сприяє активному засвоєнню досвіду, не плекає творчі задуми дитини.

 

------------24

Планування роботи з розвитку мовлення в різних вікових групах

Без планування неможливо належним чином організувати навчально-виховний процес, зробити його цілеспрямованим, систематичним і послідовним. У плануванні вихователь повинен враховувати ряд загальнодидактичних принципів, зумовлених особливостями засвоєння дітьми рідної мови. Складаючи план, слід керуватися вимогами програми, але враховувати природне і соціальне оточення дитячої установи. Виходячи з місцевих умов, вихователь добирає і відповідний пізнавальний матеріал для навчання. Наприклад, у приморському місті чи селі доцільно планувати більше спостережень, читання творів про близьке дітям оточення: море, пароплави, риболовецький промисел тощо. Врахування місцевих умов дає можливість здійснювати навчання дітей на близькому і зрозумілому. їм матеріалі, на основі безпосереднього сприймання об'єктів та явищ навколишнього життя. Важливе значення має забезпечення принципу систематичності і послідовності в розташуванні матеріалу. Ускладнення програмних завдань, методів навчання, вимог до словесної діяльності дітей повинно здійснюватись як протягом навчального року у межах однієї групи, так і від групи до групи. На початку навчального року завжди планується легший матеріал, який поступово ускладнюється. Наприклад, у старшій групі діти спочатку вчаться переказувати невеликі оповідання та казки повністю, близько до тексту, а в кінці навчального року — більші за розміром твори, повністю і частинами. Планова робота з розвитку мови повинна забезпечити здійснення системи педагогічних заходів у процесі навчання.

Систематичність в уточненні, поглибленні і повідомленні нових знань забезпечується взаємозв'язком окремих знань та видів діяльності. Зв'язок між різними формами роботи у реалізації одного освітньо-виховного завдання забезпечує повторність і закріплення програмного матеріалу.

На початку навчального року вихователі планують спостереження за розвитком дітей, проведення групових та індивідуальних бесід з тим, щоб виявити обсяг знань, здобутих дітьми у попередніх групах, і набуті ними уміння. Протягом року такий контроль може здійснюватись за допомогою підсумково-контрольних занять, які проводять за квартал. При перевірці вивчається рівень розвитку різних сторін мови дітей: звукової культури, словникового складу, граматичної правильності, зв'язності мови. Звертається увага також на рівень активності дітей, на те, чи вміють вони слухати вихователя і правильно, чітко відповідати на запитання, відтворювати нові дії за зразком, а відомі—-за заданими умовами. Виявлений рівень знань і умінь дітей є основою для дальшого планування роботи.

Основними видами планування роботи з розвитку мови є перспективний та календарний плани. Перспективний план складається на місяць чи квартал з метою упорядкувати роботу, рівномірно розподілити матеріал протягом певного часу. План має дві частини. У першій визначають конкретні програмні виховні і навчальні завдання з розділів програми, передбачають зміст роботи, спрямованої на засвоєння всіх сторін мови. У другій частині плану подаються методи навчання.

Перспективний план деталізується уточненням у календарному плані, який складають на один-два тижні чи кілька днів. У ньому конкретизується навчальна і виховна робота з розвитку мови, що проводиться вранці, на заняттях, під час прогулянок і в вечірню годину.

Планування роботи на заняттях і поза ними має свою специфіку. Під час занять вихователь має можливість планомірно і систематично навчати весь колектив дітей нормам усної літературної мови. Кількість занять визначена програмою дитячого садка. Відповідно до занять з розвитку мови вихователь добирає їх зміст та методи проведення.

Відповідно до нової програми виховання та навчання в дитячому садку проводять такі види занять: з розвитку мови, ознайомлення дітей з явищами навколишнього життя, з художньої літератури та грамоти. Заняття з розвитку мови планують двох типів — комплексні та тематичні. Перші три заняття кожного місяця — комплексні, на четвертому тижні місяця планується тематичне заняття. Комплексне заняття складається з трьох частин, четверте присвячене одному з розділів мовної роботи: звукова культура, словник чи граматика. Враховуючи рівень підготовки дітей, вихователь може сам визначити, яку частину заняття (зв'язне мовлення, словник чи граматика) ставити першою. В окремих випадках доцільно починати заняття з роботи над словником чи граматикою, а потім переходити до розділу зв'язного мовлення. Розділ звукової культури переважно є третьою частиною заняття. Розділ зв'язного мовлення входить до складу перших трьох занять і як самостійне заняття не планується. Розвиток зв'язного мовлення передбачається на заняттях з художнього читання, ознайомлення з явищами суспільного життя, навчання грамоти. На цих самих заняттях відповідно до теми вихователь здійснює завдання словникової роботи, виховує звукову культуру мовлення, формує знання з граматичної будови мови.

Програмний зміст комплексних занять з розвитку мови складається з трьох розділів відповідно до структури заняття. У плані можна записувати скорочено: словник, граматика, зв'язне мовлення, звукова культура. Наприклад (молодша група): Розвиток мови. Завдання:

1.    Словник. Учити правильно називати предмети, які є в груповій кімнаті; збагатити словник словами: групова кімната, іграшки, ігровий куточок, стіл, стілець, квіти, книжкова шафа, килим, акваріум, займатись, гратись.

2.    Зв'язне мовлення. Учити відповідати на запитання, складати коротеньку розповідь   про групову кімнату Звукова культура. Вправляти у вимові звука тс, розвивати фонематичний слух; виховувати акуратність, бережливе ставлення до громадського майна.

 

Матеріал: Лялька Оксана, стілець; предметні картинки; квіти, книжка, акваріум, лялька, ведмедик, стіл,: стілець, кімната, вікно, килим. Хід заняття записують молоді вихователі, а ті, які мають тривалий педагогічний стаж, можуть обмежитися лише коротким планом.

З розділу «Ознайомлення дітей з явищами навколишнього життя» планують такі види занять: спостереження, екскурсії-огляди, екскурсії за межі дитячого садка, розглядання предметів та бесіда про них, бесіда за репродукціями художніх картин, бесіди, читання творів пізнавального змісту, показ діафільмів за творами пізнавального змісту, прислів'я, приказки, загадки, дидактичні ігри та вправи, радіослухання, телебачення. Заняття з цього розділу носять комбінований характер, вони об'єднані однією темою, одне завдання виконується різними методами. В плані виховної роботи записується тема, провідний метод (назва заняття), матеріал.

Наприклад (підготовча до школи група):

Тема: Школа. Бесіда про школу. Завдання: Систематизувати знання дітей про школу, клас. Дати поняті тя про те, що діти шести-семи років йдуть до школи| В школі вчитель вчить дітей читати, писати. Діти вчаться^ в класі, сидять за партами. Виховувати інтерес до школи| бажання вчитися.

Словник: школа, клас, парта, вчитель, вчитися, учні, школярі, 1 вересня.

Матеріал: картина «Вчитель» (Л. І. Мусякіна В. Т. Черв'якова «Ким бути?»); вірші: Н. Забіли «Мала школярка» (уривок), М. Стельмаха «Скоро я піду п школи»; запис пісні про школу.

З розділу «Художня література» плануються такі види занять: читання художніх оповідань морально-етичного та гумористичного змісту; розповідання казок; заучування віршів; розігрування потішок, ігри-драматизації, етичні бесіди, узагальнюючі бесіди про улюблені казки, книги, письменника, покази різних видів театрів, діафільмів. У плані виховної роботи записується провідний метод навчання, завдання, матеріал. Наприклад (підготовча група): Читання казки В. Одоєвського «Мороз Іванович». Завдання: Учити дітей слухати казку, розуміти її зміст, виховувати любов до класичної літератури; ознайомити з автором твору; вчити знаходити засоби емоційної виразності твору, казкові елементи; пригадувати знайомі казки, зачини, кінцівки.

Матеріал: казка, ілюстрації, прислів'я про лінощі, працьовитість, уривки знайомих казок, портрет В. Одоєвського, епідіаскоп.

Процес оволодіння рідною мовою відбувається як під час занять, так і в повсякденному житті дитячого садка. В різні періоди дня можна планувати таку роботу з дітьми.

Вранці: індивідуальна робота з виховання звукової культури та граматичної правильності мови, бесіди на близькі для дітей теми, нетривалі спостереження, дидактичні ігри, словесні доручення, малорухливі ігри із співом та діалогом, розглядання ілюстрацій, настільно-друковані ігри. На прогулянці: спостереження в суспільному житті, індивідуальна робота, дидактичні ігри; рухливі ігри із співом і діалогом. У другу половину дня: після сну — показ різних видів театрів, концерти для дітей силами учнів музичної школи, художня самодіяльність співробітників дитячого садка, самодіяльні концерти дітей, веселі ігри-змагання, інсценований показ забавних іграшок, слухання улюблених казок, пісень; відзначення днів народження дітей; перегляд діафільмів, літературні ранки; у вечірні години — спостереження в природі і суспільному житті, дидактичні, хороводні ігри, індивідуальна робота, загадування і відгадування загадок, розглядання ілюстрацій, настільно-друковані ігри, перегляд телевізійних передач.

З усіх перелічених видів роботи щодня планується два-три види.

У повсякденному житті вихователі повинні стимулювати мовну активність дітей, організовувати бесіди, розповіді, повторення віршів; наприклад, можна запланувати розмову-бесіду про те, як діти гралися, які ігри були цікавими, чи правильно діти розподілили ролі між собою, чи добре поводили себе.

Для старшої групи треба передбачити формування практичних орієнтувань (наприклад, уміння розповісти, де розташована група, який найкоротший шлях від дитячого садка додому). Плануючи спостереження на прогулянках, треба точно назвати об'єкт спостереження, визначити, на що слід звернути увагу дітей, сформулювати запитання. Спостереження в природі треба будувати так, щоб до свідомості дітей довести динаміку сезонних змін (спостереження неба, сонця, ввечері, вдень).У педагогічній діяльності вихователя великого значення надається індивідуальній роботі з дітьми. Ця робота планується як на заняттях, так і в повсякденному житті. На заняттях вихователь передбачає варіювання прийомів навчання залежно від можливостей окремих дітей. Наприклад: на занятті з навчання самостійного переказу дітей шостого року життя вихователь може використати прийом спільного переказу на допомогу тим дітям, яким важко виконати завдання.

Індивідуальні заходи можна планувати і здійснювати з метою перевірки знань, умінь. Проводять їх протягом певного часу, але записати у плані варто один раз, а не повторювати щодня (скажімо, «Протягом тижня обстежити мову таких-то дітей...»).

Якщо в групі є діти, які відстають у розвитку або виявляють індивідуальні нахили до якогось виду діяльності, то роботу з ними планують, здійснюють й обліковують протягом тривалого часу. В плані записують імена дітей, мету індивідуальної роботи та матеріал, потрібний для проведення («З Танею, Васею повправлятись у вимові звуку р, запропонувати їм скоромовку «На річці Роман спіймав руками рака. Рак ущипнув Романа за руку»). Індивідуальна робота з дітьми на занятті планується на кінець його, а в повсякденному житті — на різний час (вранці, на прогулянці, ввечері). Ефективність роботи з розвитку мови багато в чому залежить від правильного її планування.