Сприйняття і передача основних колірних відношень. Колір та його властивість

Сприйняття кольору дітьми сильно відрізняється від сприйняття його дорослими. Дитяча палітра кольорів інша, ніж у дорослих, вона розширюється у міру дорослішання. Новонароджені бачать світ у чорно-білій гамі. Першим діти починають розрізняти червоний колір, а потім вони сприймають інші яскраві кольори, наприклад, жовтий. Малюків тягне до яскравих кольорів, як магнітом. Діти починають розпізнавати і відрізняти кольори ще до того, як вони дізнаються їх найменування.

Від 2 до 5 - у цьому віці діти вивчають назви кольорів, причому дівчатка роблять це швидше, ніж хлопчики.

Спочатку діти сприймають кольори завдяки різним асоціаціям. Наприклад, жовтий - це сонце, лимон, кульбаба, банан, зелений - трава, листя, червоний - помідор, синій - небо, коричневий - ведмежа. Діти насилу можуть зрозуміти, що за предмет їм показують, якщо цей предмет пофарбований у нехарактерний колір. Наприклад, дитина не зрозуміє малюнок, на якому будуть зелене сонце або жовта річка.

До десяти років більшість дітей вважають своїми улюбленими кольорами червоний, рожевий і жовтий кольори, а після десяти років вони воліють синій. Дівчата зазвичай обожнюють рожевий, синій і фіолетовий кольори, а хлопчики люблять темні відтінки.

Якщо дозволити дитині самій вибирати колір одягу, колір для оформлення своєї кімнати, то згодом вона виросте більш самостійною.

Коли діти починають розрізняти більшу кількість кольорів, їх непереборно тягне до великих наборів фломастерів. Причому чим більше там кольорів, тим краще. Тому вони люблять яскравого кольору продукти - льодяники, жувальні гумки, йогурти, яскраві кремові троянди неприродних квітів на тортах. У підлітковому віці пристрасть до яскравих кольорів у дітей не зникає. Їм далі подобаються яскраві шпильки для волосся, кислотні лаки для нігтів. На підлітків розраховані яскраві кольори газованої води (фанти, міринди і.т.д.), кольорові жувальні гумки. І якщо в один прекрасний момент ви помітите, що дитина перестала носити речі з забарвленням "вирви око" - це означає тільки те, що вона виросла!

Відтворення

Колір, особливо сильний, інтенсивний, збуджує позитивні почуття дітей, радує їх. Але багато дітей без спеціального спонукання не використовують колірного різноманіття матеріалів: вони можуть весь малюнок виконати олівцем або фарбою одного кольору. За пропозицією дорослого вони охоче беруть олівець іншого кольору, проте знов взятим олівцем можуть малювати до кінця, не змінюючи його. Лише поступово під впливом педагога діти починають помічати колірне багатство навколишнього світу, у них з'являється бажання передати це в малюнку.

 Починаючи з другої молодшої групи у програмі ставиться завдання вчити дітей передавати колір як ознаку предмета. У першу чергу це колір природних предметів і явищ, що має відносну сталість. Так, малюючи ялинку, діти 3 років використовують зелену фарбу. Колір характеризує ялинку, відрізняє її від всіх листяних дерев взимку. Зображуючи зимову картинку, діти передають білий колір снігу, виліплених з нього грудочок, сніговика.

 Але безліч інших предметів не має одного характерного для них кольору: такі будинки, машини, кораблі. Квіти, метелики, птахи можуть бути різного забарвлення. Тільки поступово діти знайомляться з різними видами рослин і тварин і дізнаються їх характерну забарвлення. Малюнки та аплікації дітей підготовчої до школи групи вже не тільки радісні і яскраві за кольором, але і реалістичні: за забарвленням вгадується в них берізка, тюльпан, волошка, синичка, снігур. Колір використовується і як засіб виразності. Вже починаючи з 3 років, діти знайомляться з деякими відтінками кольору: синій - блакитний, червоний - рожевий. Поступово ці знання розширюються, діти дізнаються велику кількість відтінків. У підготовчій групі дітей навчають самих складати відтінки кольору і отримувати нові кольори, змішуючи фарби.

 Діти дізнаються також, що колір предметів може змінюватися в залежності від зміни умов: незріла ягода зелена, а зріла - червона; весняне листя світло-зелене, восени листя на одних деревах жовтіють, на інших червоніють, а у деяких, як у клена, набувають всі відтінки: від світло-жовтого до темно-червоного, небо змінює колір залежно від погоди, при заході сонця. Людина за своїм бажанням змінює колір предметів, які створює: заново пофарбували будинок або паркан, зробили ремонт у приміщенні дитячого садка, постелили килимову доріжку іншого кольору. Діти відзначають всі ці зміни в навколишньому середовищі.

 Так поступово збагачуються колірні уявлення дітей, і це знаходить відображення в їх образотворчій діяльності. Успішне оволодіння образотворчою діяльністю вимагає не тільки знання форм і кольорів, але і співвідношення їх із загальноприйнятими еталонами форми (геометричні фігури) і кольору (колірний спектр).

Усі кольори поділяють на дві групи: ахроматичні (безколірні) і хроматичні (колірні).

Ахроматичні кольори. Вони становлять групу кольорів, які відрізняються один від одного тільки світлотою. До ахроматичних відносяться білий, чорний і всі проміжні між ними сірі кольори. Світлота кольору залежить від здатності предмета відбивати більшу чи меншу кількість світлових променів, які падають на неї. Якщо поверхня відбиває більше світлових променів, вона здається світлішою, менше — темнішою. Змішуючи чорну і білу фарби в різних пропорціях, можна одержати цілий ряд сірих кольорів різних за світлотою.

Хроматичні кольори. Це насамперед кольори сонячного спектра. Кожний хроматичний колір має такі властивості: кольоровий тон, світлоту, насиченість кольору.

Під кольоровим тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати певну назву: червоний, синій, жовтий, зелений тощо. У природі є багато кольорових тонів. Природним рядом кольорових тонів є сонячний спектр. Є кольори, які значно відрізняються від спектральних, тоді їм присвоюють назву тих кольорових предметів або матеріалів, які є в природі (тютюновий, гороховий, цитриновий, сталевий тощо).

Світлота хроматичного кольору залежить від здатності його відбивати світлові промені. Два предмети одного кольорового тону, наприклад червоного, можна відрізнити за їхньою світлотою (світло-червоний, темно-червоний).

При змішуванні однієї і тієї самої кількості, наприклад, зеленої фарби з різною кількістю сірої одержимо ряд сумішей зеленкувато-сірого кольору однакової світлоти. Проте всі вони відрізнятимуться одна від одної і від вихідних кольорів (сірого, зеленого) насиченістю.

Насиченістю називають ступінь відмінності хроматичного кольору від ахроматичного тієї самої світлоти. Проте хроматичні кольори відрізняються від ахроматичних кольоровим тоном. Отже, під поняттям «насиченість» слід розуміти, наскільки більший або менший ступінь кольоровості двох кольорів відносно один одного при їх порівнянні.

Найбільш насиченими чистими кольорами є кольори сонячного спектра. Кольори фарб, пігментів, кольорових розчинів значно відрізняються від спектральних і більш бліді, тобто менш насичені.

Серед великої кількості хроматичних кольорів є тільки три (червоний, синій, жовтий), які не можна одержати змішуванням інших кольорів. Їх називають основними. Змішуючи основні, отримують кольори інших тонів. Так, змішуючи червоний і синій кольори, одержимо фіолетовий, червоний і жовтий — жовтогарячий, жовтий і синій — зелений. Фіолетовий, оранжевий і зелений кольори називають змішаними. Змішуючи основні кольори зі змішаними, можна одержати нові кольори.

Однак не всі хроматичні кольори при змішуванні дають інший хроматичний колір. Так, якщо змішати у певному співвідношенні червоний і зелений кольори, то отримаємо ахроматичний сірувато-білий колір.

Кольори, які при змішуванні дають ахроматичний колір, називають взаємнодоповняльними. Так, до червоних кольорів доповняльними будуть блакитно-зелені, до жовтогарячих — блакитні, до жовто-зелених — фіолетові тощо. Користуючись доповняльними кольорами, можна створити багато опоряджувальних сумішей сірого кольору з хроматичними відтінками.

 

------19