ТОП 10:

Значення ігрової діяльності у розвитку мовлення дошкільників



Розвиток мовлення дітей дошкільного віку є однією зі стрижневих проблем сучасної дошкільної лінгводидактики. Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт з довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Водночас, як засвідчує практика, поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, які стали доступними і дітям дошкільного віку як у сім’ї, так і в дошкільних закладах, обмежують безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва.

Важливе місце в системі засобів розвитку мовлення дошкільників посідає гра. Її вплив на виховний процес дітей було розкрито в роботах педагогів-класиків (Я. А. Коменський, С. Ф. Русова, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський та ін.), психологів (Ю. А. Аркін, М. Я. Басов, П. П. Блонський, Л. С. Виготський, Н. Д. Виноградов, Д. Б. Ельконін, С. Л. Рубінштейн, Д. Н. Узнадзе та ін.), сучасних педагогів (Л. В. Артемова, А. К. Бондаренко, Г. І. Григоренко, Р. І. Жуковська, В. Г. Захарченко, Т. О. Маркова, Д. В. Менджерицька, О. І. Сорокіна, О. П. Усова, Г. С. Швайко, К. І. Щербакова та ін.).

У ході гри діти мають можливість діяти, конкретні дії зумовлюють мовленнєву активність дошкільника і водночас спрямовують розвиток гри. Це перехідна, проміжна ланка між повною залежністю мовлення від речей і предметних дій та свободою слова.

Доведено, що здатність дитини використовувати в ігрових ситуаціях мовленнєві висловлювання, позитивно впливає на емоційно чуттєву сферу їхньої життєдіяльності і водночас максимально активізує мовлення дітей.

Завдяки розвитку спілкування і пізнання у процесі навчання і виховання, їх взаємодії і злиття у різноманітних формах виникає на їх основі така "синтетична" форма діяльності, як ігрова (Б. Г. Ананьєв). В ігровій діяльності відбувається пошук предметів - замінників і символічне зображення предметних дій, що передають характер відносин між людьми, форми і типи їхнього спілкування. Ігрова діяльність тренує знакову функцію: заміщення знаками і знакові дії. Ігрова діяльність виступає засобом пізнання культури свого народу, його традицій, обрядів, звичаїв. Відтак, у дитячих іграх яскраво відображується взаємозв’язок національної культури народу і його мови, взаємозв’язок пізнання, спілкування і діяльності дитини, що і становить сутність мовленнєво-ігрової діяльності.

Мовленнєво-ігрова діяльність - це діяльність, що вимагає використання набутих раніше знань, мовленнєвих умінь і навичок у нових зв’язках і обставинах. У цій діяльності діти, на основі набутих уявлень про предмети, уточнюють і поглиблюють свої знання. Основою для мовленнєво-ігрової діяльності є сформовані уявлення про побудову ігрового сюжету, різноманітні ігрові дії з предметами, засвоєні мовленнєві вміння і навички. Як форма навчання дітей, мовленнєво-ігрова діяльність виконує пізнавальну і розважальну функції. Однією з найважливіших функцій ігрової діяльності є функція мовленнєвого спрямування. Мовленнєво-ігрові дії гравців спрямовані на інших учасників гри. У процесі гри дитина користується як діалогічним, так і монологічним мовленням. Саме в ігровій діяльності яскраво виявляється образність і виразність дитячого мовлення, в якому поєднуються мовні і немовні засоби виразності. Мовленнєво-ігрові дії виступають і засобом творчого мовленнєвого самовираження. Як самостійний вид діяльності, мовленнєво-ігрова діяльність - це процес, що ґрунтується на інтересі дитини до гри, її правил і дій. У кінцевому результаті мовленнєво-ігрова діяльність спрямована на розвиток і вдосконалення мовлення дітей. Відомо, що мовчазної гри не буває. Будь-яка гра супроводжується мовленням.

Мовленнєвий супровід ігрової діяльності ми розглядаємо як цілеспрямоване використання дитиною мовлення у процесі ігрової діяльності, що і надає їй статусу "мовленнєво-ігрової діяльності".

У ході гри діти мають можливість діяти, конкретні дії зумовлюють мовленнєву активність дошкільника і водночас спрямовують розвиток гри. Саме у грі розвивається уміння дитини переносити функції, способи дії з одного предмета на інший, що має вирішальну значущість для розвитку наочно-образного мислення та розвитку зв’язного мовлення дошкільників. Дитина словом позначає свої дії, осмислюючи їх у такий спосіб, словом вона користується, щоб доповнити дії, виразити свої думки і почуття. У грі між дітьми встановлюється надзвичайно насичений мовленнєвий зв’язок, що має можливість виходу за межі конкретної ситуації. Гра - перехідна проміжна ланка між повною залежністю мовлення від речей і предметних дій та свободою слова. Саме у "звільненні слова" і полягає значення гри з однолітками для мовленнєвого розвитку дітей. Граючись, вони не лише маніпулюють іграшками, а й пояснюють, що саме роблять. Без пояснень, які надають нового змісту предметам і діям, неможливе ні осмислення ролей, ні освоєння умовного простору гри. Причому це пояснення завжди комусь адресоване. Без домовленості та взаємного розуміння гра розпадається. Мовлення супроводжує і творчі ігри дітей. Рольова гра сприяє становленню і розвитку регулювальної і планувальної функцій мовлення та появі і розвитку нових форм мовлення. У рольових іграх виникає потреба в контекстному, монологічному мовленні, водночас у рольовій грі вдосконалюється діалогічне мовлення, звукова культура, граматична правильність, активізується лексичний запас, що стимулює зв’язне мовлення дитини. Отже, ігрова діяльність дозволяє створити життєві ситуації, які стимулюють мовленнєву активність дітей, мовленнєве спілкування і сприяють мовному і лінгвістичному розвитку дітей. Водночас не можна перебільшувати вплив ігрової діяльності на розвиток мовлення дітей, сама по собі гра не може спонтанно розвивати і вдосконалювати мовлення дитини. Оскільки уявлювана ігрова ситуація дозволяє дитині відходити від чітко визначених літературних норм вимови, вона повертає дитину до "життєвих" (термінологія Л. С. Виготського), звичних норм спілкування у побуті, в умовах сім’ї, до діалектного мовлення, до місцевих говірок чи вікових мовленнєвих помилок, які утворили динамічні неправильні мовні стереотипи. Саме тому дитину спочатку потрібно навчити правильного мовлення. У навчально-мовленнєвій та мовленнєвій діяльності, виробити міцні навички і звички правильного мовлення, а вже потім можна закріплювати й активізувати мовлення в ігровій діяльності дітей.

Характеристиками мовленнєво-ігрової діяльності є:

•      доступність - доступно і зрозуміло для дітей;

•      довільність - високий рівень мовленнєвої активності і здатності до самоорганізації, відсутність мовленнєвих штампів. Дитина з високим рівнем довільності мовленнєво-ігрової діяльності почуває себе впевнено і без попередньої підготовки, може організувати ігрову ситуацію, реалізувати ігровий задум;

•      варіативність - здатність одне і те саме завдання реалізувати за допомогою різноманітних ігор на основі словесного матеріалу;

•      виразність - уміння викликати за допомогою мовленнєвого матеріалу у свідомості дітей наочні образи (використання метафор, порівнянь).

•      емоційність - здатність впливати на емоції і почуття учасників мовленнєво-ігрової діяльності;

•      логічність - послідовність розгортання аргументації, дотримання основного завдання, мети діяльності;

•      доречність - відповідність змістових і стилістичних особливостей мовленнєвого висловлювання ситуації взаємодії.

•      РОСЛИНИ КУТОЧКА ПРИРОДИ. Основні групи кімнатних рослин: декоративно листяні, красиво квітучі, ампельні, виткі, цибулинні. Догляд за рослинами та участь дітей у ньому.

Наявність кутка природи — неодмінна умова формування перших трудових навичок, пов'язаних з доглядом за рослинами, тваринами, а також почуття відповідальності за доручену справу. Добре обладнаний куток природи є завжди окрасою групової кімнати.

У молодшій групі у куточку природи доцільно розмістити 3 - 4 кімнатні рослини, хоча в інтер'єрі групової кімнати квітів може бути значно більше. Тут розміщують рослини, що мають чітко виражено основні частини (стебло, листя) і яскраво, рясно та довго квітнуть. Малюків залучають до догляду за рослинами. Вони виконують доручення дорослого, зокрема: поливають рослини, обтирають їхнє листя вологою ганчірочкою. Отже, підбираючи кімнатні рослини для молодшої групи, необхідно пам'ятати про певні вимоги. У куточку природи слід утримувати рослини, які мають:

•      привабливий вигляд - гарно і рясно квітнуть;

•      велике, цупке листя, щоб малюкам було зручно витирати з нього пил;

•      типову будову - стебло, листя, квіти.

З огляду на ці вимоги пропонуємо для наповнення куточка природи у молодшій групі такі рослини:

красивоквітучі - бальзамін, герань зональна;

декоративнолистяні - фікус звичайний невеликого розміру, аспідістра. Доцільно мати у куточку природи одну з рослин у двох екземплярах для того, щоб діти могли вчитися знаходити однакові рослини.

У куточку природи середньої групи зазвичай має бути 5 - 6 рослин. Вимоги до підбору рослин куточка природи середньої групи дещо змінюються і доповнюються. Адже діти опановують складніші прийоми порівняння, вчаться знаходити подібне і відмінне в рослинах, узагальнювати об'єкти за тими чи тими ознаками. Поглиблюються знання дітей: вони чіткіше розрізняють особливості рослин, ознайомлюються з умовами, необхідними для їхнього життя, опановують нові прийоми підтримки рослин у чистоті:

•      обливають з дрібносітчатої лійки або обприскують із пульверизаторів рослини із дрібним листям;

•      обтирають вологим пензликом або щіткою листя, що має зазубрини;

•      обтирають сухим пензликом опушене листя.

При цьому діти вчаться встановлювати спосіб догляду залежно від характеру листя: величини, кількості, особливостей поверхні, крихкості тощо.

Отже, для куточка природи середньої групи слід добирати рослини, які мають: листя з різною поверхнею, формою, величиною; яскраво забарвлене листя; добре виявлену потребу світлі та воді.

Отже, до рослин, які залишаються з молодшої групи, можна додати колеус із групи декоративнолистяних і бегонію завждиквітучу або кленовидну із групи красивоквітучих рослин.

Основним змістом спостережень дітей старшого дошкільного віку стають ріст і розвиток рослин, зміни, що відбуваються з ними залежно від сезону. Діти мають знати, що рослини для свого росту потребують світла, вологи, тепла, ґрунтового харчування; різні рослини мають потребу у різній кількості світла та вологи. У дітей старшого дошкільного віку закріплюють уміння визначати спосіб підтримання рослини у чистоті залежно від характеру листя і стебла. Отже, основні вимоги до відбору рослин для куточка природи старшої групи дещо змінюються, зокрема слід утримувати рослини з різними:

•      будовою - видозміненим стеблом чи листям;

•      листям;

•      потребами у світлі і воді;

•      строками і періодами вегетації.

У старшій групі діти вже мають знати функції кожної частини рослини, зокрема: кореня, стебла, листя, квітів. А тому у куточку природи необхідно мати хоч би одну рослину з групи ампельних, і скажімо, традесканцію або плющ, аспарагус. З красивоквітучих рослин доцільно утримувати клівію, із цибулинних – амариліс, цикломен європейський. Доцільно у старшій групі ознайомити дітей із рослинами-лікарями, зокрема алое чи каланхое.

Красивоквітучі кімнатні рослини. У цю групу об'єднують рослини, для яких характерне пишне і тривале цвітіння. Саме їм віддають перевагу, оскільки дітей приваблює все яскраве. На їх прикладі ознайомлюють дітей з будовою квітки та суцвіття. Ці рослини відіграють основну роль в естетичносу вихованні. Бегонія. Серед красивоквітучих бегоній найбільш поширена бегонія завжди квітуча і бульбова. Рослини вимагають мякого пухкого ґрунту, затінку, помірного поливання. Розмножують їх насінням, листковими і стебловими живцями, поділом кореневища і бульб. Завжди квітуча бегонія є постійним мешканцем кутка природи.

Фуксія. Це світлолюбна рослина може рости і на великих північних вікнах, потребує помірного поливання. Розмножують її живцями. В дитячому садку фуксію можна використовувати як тимчасовий і постійний об'єкт кутка природи.

Цибулинні кімнатні рослини. Цибулинні кімнатні рослини близькі за своїми ознаками подібні до красивоквітучих, але мають біологічні особливості: цибулину — видозмінене стебло з запасом поживних речовин. Походять з перемінно-вологих територій. Вони здатні перебувати у стані спокою, доки не з'являться відповідні умови — певна температура, достатня кількість вологи. Рослини, що належать до цієї групи, потребують повного або часткового спокою протягом кількох місяців, а це означає, що цибулини треба певний час тримати не политими або ледь политими. Яскравість цвітіння, можливість вигонки роблять ці рослини цікавими об'єктами кутків природи. Гемантус. Найбільш розповсюджені в кімнатних умовах гемантус біло-квітковий і гемантус Катарина. Перший не вимагає яскравого освітлення, другий полюбляє більш освітлені місця. Поливання помірне, гемантус розмножують насінням та відділенням цибулинок-діток. Цвітіння продовжується близько місяця, після чого утворюються яскраво-червоні, подібні до намиста, плоди. Евхарис амазонський. Світлолюбна рослина, але витримує і недостатнє освітлення, поливання помірне, розмножують її дочірніми цибулинами. Розглядаючи її чудові білосніжні квітки, що нагадують нарциси, треба відмітити їхній ніжний аромат.

Декоративно-листяні кімнатні рослини. Ці рослини зовсім не цвітуть, або їхні квіти менш декоративні, ніж листя. З допомогою них дітей знайомлять з різноманітністю листків, крім того ці рослини мають естетичний вигляд постійно (на відміну від красиво квітучих, які перецвітають). До таких рослин відносять кущі і трав'янисті рослини. Серед них пальми, папороті та інші рослини, які мають декоративний вигляд завдяки гарним орнаментальним листкам. Квіти у цих рослин неяскраві. Бегонії. Усі бегонії вимагають легкого пухкого ґрунту, притінення від прямого сонячного проміння, рівномірного зволоження. Винятком є бегонія рицинолиста, що не боїться прямого сонячного проміння. Розмножують бегонії навесні діленням кореневищ, стебловими і листковими живцями. Бегонії можна утримувати в кутку природи. Найбільш зручні для догляду — бегонія Феаста, борщівниколиста, червонувата. Драцена. Найбільш поширена драцена драконове дерево. Вона невибаглива до зміни температури, освітлення і зволоження. Розмножують її насінням і живцюванням верхівок пагонів.

Ампельні і виткі кімнатні рослини — це рослини із звисаючими видовженими пагонами і стеблами. Виткі і лазячі рослини здатні підніматися на висоту завдяки пристосуванням — присоскам, вусикам. Ці рослини вносять різноманітність в озеленення, серед них є чимале таких, що красиво цвітуть. Допомагають сформувати знання про різноманітність стебла у рослин.

Плющ звичайний. Рослина невибаглива до світла і тепла. Розмножують плющ живцями, які легко укорінюються. Цікава особливість рослини — наявність повітряних корінців.

Сукулентами називають групу рослин, що належать до різних ботанічних родин, але мають спільну властивість — нагромаджувати в своїх стеблах і листках воду. Прикладі представники напівпустель та пустель. На їх прикладі дітям показують пристосування до життя в умовах дефіциту вологи. Поділяють на листкові та стеблові(кактуси).

Алое. Це рослина, світлолюбна, але не переносить прямого сонячного проміння, поливання помірне. Розмножують її живцями, які краще брати з верхівок і перед садінням підсушувати. Каланхое.

ДОГЛЯД полягає в створенні умов, подібних до тих, які вони мали в себе на Батьківщині.

Включає: 1.правильне розміщення; 2.поливання; 3.підтримання чистоти; 4.обрізування; 5.підживлення; 6.пересаджування; 7.розмноження; 8.боротьба із шкідниками.

1.По відношенню до світла: світлолюбні та тіневитривалі. Для ампельних та витких рослин потрібні спеціальні підставки.

2.Підливають рослини відстояною водою кімнатної температури.

3.Для підтримання чистоти листя рослини обприскують водою або витирають мякою ганчіркою.

4.Обрізують рослини аби сповільнити їх ріст, сформувати їх крону і забезпечити цвітіння. Обрізаний матеріал можна використовувати для розмноження.

5.Підживлюють рослини для того, щоб рідше пересаджувати та щоб вони краще цвіли. Добрива: мінеральні (азотні, калійні, фосфорні, комбіновані); органічні. Азотні – забезпечують ріст; калійні та фосфорні – цвітіння. Підживлення міндобривами поєднують із підливанням.

6.Пересаджувати слід тоді, коли горщик стає затісним для рослини і вона перестає цвісти. Пересаджують у відповідний грунт (глинистий, піщаний, дерновий, листяний, торфовий) або його суміш. Рослину, яку пересаджують варто обрізати.

7.Розмноження буває насіннєве та вегетативне (природне та штучне). Природне: вусами, дітками, цибулинами. Штучне розмноження здійснюється живцями листковими та стебловими.

З методичної точки зору слід дотримуватись таких правил:

•      в куточку природи повинні бути представники кожної з груп рослин;

•      діти мають бути максимально залучені у догляд за рослинами.

????

------7

 







Последнее изменение этой страницы: 2019-05-20; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.201.9.19 (0.012 с.)