Використання ігор для формування елементарних математичних уявлень у ДНЗ

ДРІБНІ ССАВЦІ В КУТОЧКУ ПРИРОДИ, ЇХ Х-КА ТА О-ТІ УТРИМАННЯ ТА ДОГЛЯДУ.

Із ссавців у кутку природи утримують тих, що добре розмножуються в умовах неволі. Представниками їх є морська свинка та хом'ячок, що належать до ряду гризунів.

Морські свинки невибагливі, вони не кусаються. Приміщення для них зробити неважко. Морська свинка не може ні стрибати, ні лазити, тому будь-який великий ящик, стінки якого не нижчі 30—35 см, може бути для неї житлом. На дно насипають тирсу, ставлять хатку, де свинки люблять ховатися.

Цікавіше утримувати не одну, а двох свинок, вони добре уживаються між собою, розмножуються. Годують цих гризунів свіжою травою, сіном, морквою, буряком, вівсом, молочними продуктами, хлібом, дають також кускову сіль, крейду, вапно. Воду свинки не п'ють, бо отримують її з кормів. При хорошому догляді свинки живуть 10 і більше років і стають зовсім ручними.

Хом'ячки золотистий, або сирійський, і джунгарський. Обидва гризуни приємні і добре живуть у неволі. Утримують їх у металевих клітках з товстого дроту, в які ставлять невеличкий будиночок і кладуть матеріал для гнізда (вату, м'які шматочки тканини, тирсу), з якого хом'ячок влаштовує гніздо.

При відборі рослин і тварин для куточка природи слід враховувати вимоги, які пред'являються «Програмою виховання в дитячому садку". Тільки за цієї умови можна забезпечити виховне та освітнє вплив на дітей праці і спостережень. Багато педагогів сходяться на думці, що поповнювати куточок природи потрібно поступово, щоб діти могли розглянути внесені об'єкти і поспостерігати за деякими з них. Розміщуючи мешканців в куточку природи, слід в першу чергу подбати про те, щоб були враховані їхні біологічні особливості та потреби. Біологія ящірки і жаби така, що тераріум, де живе ящірка, слід ставити на добре прогрівається сонцем місце, тераріум з жабою повинен бути неодмінно в тіні. Разом з тим куточок природи повинен радувати око, прикрашати інтер'єр. І нарешті, слід розміщувати об'єкти таким чином, щоб діти могли вільно підходити до них, спостерігати і трудитися в куточку природи. З численного і різноманітного за складом класу ссавців вимогам відбору відповідають перш за все гризуни: кролик, білка, морська свинка, хом'ячок. Невибаглива їжа, малі розміри приміщень для їх утримання, мирну вдачу тварин і майже повна безпека, різноманітність звичок роблять їх бажаними мешканцями куточків природи. Тварини можуть міститися і на ділянці. Добре мати сімейство курей, качку з каченятами, козеняти або інших дрібних домашніх тварин. Кроликів також містять на ділянці.

???

------5

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ З МАТЕМАТИКИ у дитячому садку.

  Плануючи роботу з математики в ДНЗ, вихователь враховує різні її форми, а саме: заняття з математики, ігри, спостереження, робота із усією віковою групою, індивідуальна робота. Складаючи план заняття з математики виділяють такі 3 частини: програмний зміст, дидактичний матеріал до заняття, хід заняття. До програмового змісту добирають фактичний матеріал, що рекомендується до певного заняття: сукупність практичних та розумових дій, відповідні поняття.

Крім занять вихователь повинен планувати і іншу роботу з навчання дітей математичних знань. Так на два тижні слід запланувати одну-дві гри з математичним змістом. Це можуть бути різні ігри: настільні, рухові тощо.

Крім цього планують спостереження: наприклад, визначити форму листя на деревах, порівняти за товщиною стовбури дерев, їхню висоту тощо.

Обов’язково планується індивідуальна робота з окремими дітьми, частота планування такої роботи визначається конкретними потребами.

Готуючись до заняття або до іншої форми роботи, вихователь продумує і визначає ативізуючі прийоми навчання. Добираючи необхідний дидактичний матеріал, вихователь враховує чи він відповідає програмному змісту та періоду навчання.

У процесі підготовки до заняття з математики вихователь продумує і відбирає навчальний матеріал, передбачає методику, відповідно до етапу навчання, намічає послідовність роботи на занятті, визначає потрібний для певного заняття дидактичний матеріал, продумує міру його застосування, готує в достатній кількості.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЧАСОВИХ УЯВЛЕНЬ ТА ОРІЄНТУВАННЯ В ЧАСІ (СТАРША ГРУПА).

У дітей старшої групи закріплюються і поглиблюються уявлення про одиниці та деякі властивості часу. Назва частин доби пов’язується не тільки з конкретним змістом діяльності дітей і дорослих, що їх оточують, а й з більш об’єктивними показниками часу — явищами природи. Діти ознайомлюються з порами року, назвами днів тижня, визначають, який день тижня був учора, який сьогодні, який буде завтра.

У роботі з дітьми широко використовують спостереження, бесіди, читання, переказування казок, віршів, розгляд картин, фотографій, дидактичні ігри і вправи.

В процесі навчання звертається увага дітей на ритмічну зміну дня і ночі. Для правильного розуміння доби діти мають усвідомити, що добу можна умовно поділити на чотири частини: ранок, день, вечір, ніч.

Діти розрізняють і визначають частини доби за природними орієнтирами: схід і захід сонця. У процесі спостережень за природними явищами діти засвоюють поняття: на світанку, присмерком, опівдні, опівночі. Для формування цих уявлень вихователь використовує насамперед спостереження, розгляд сюжетних картин, а також читання художньої літератури.

Ознайомлення дітей з днями тижня вже в старшій групі треба пов’язувати з формуванням знань про тиждень як міру робочого часу. Зосереджуючи увагу на тому, що люди п’ять днів на тиждень працюють, два дні відпочивають, з’ясовують кількісний склад днів тижня (5 і 2).

Для того щоб діти краще засвоїли назви днів тижня, послідовність їх, можна пояснити походження назв днів тижня. Для закріплення й уточнення знань проводяться дидактичні ігри: «Назви наступний день тижня», «Назви сусідів», «Покажи відповідну цифру».

Назви днів тижня, особливо спочатку, треба пов’язувати з конкретним змістом діяльності дітей.

На одному із занять вихователь, звертаючись до дітей, говорить: «Діти, сьогодні у нас заняття з математики. Мине день, вечір, ніч. Настане ранок, і ми скажемо, що заняття з математики у нас було вчора. Завтра у нас музичне заняття. Настане новий день, і ми скажемо, що музичне заняття у нас сьогодні. Так минають дні за днями. Щоб знати, що і коли було зроблено, що і коли треба зробити, люди дали назви дням. Сім днів (сім діб) становлять тиждень...». Діти добирають і розкладають картинки, що ілюструють їхню діяльність у різні дні протягом тижня.

Потім одному-двом дітям пропонують назвати дні тижня по порядку.

Досвід показує, що діти не всі дні тижня засвоюють однаково легко і швидко. Найкраще вони запам’ятовують неділю, суботу і понеділок.

Спочатку уявлення дітей про дні тижня пов’язують з порядковими номерами.

Для того щоб діти краще запам’ятали послідовність днів тижня, доцільно використовувати картинки-символи із зображенням усіх днів тижня. Як демонстраційний матеріал можна взяти великий круг, на якому по порядку розміщені різнокольорові круги, а на них — маленькі білі кружечки з цифрами від 1 до 7. Посередині великого круга встановлено рухому стрілку. Це умовний своєрідний календар, за яким діти позначатимуть дні тижня. Цей календар можна повісити поряд з календарем погоди.

Як роздавальний матеріал використовують менші круги — дні тижня.

Спочатку діти запам’ятовують дні тижня в прямому і зворотному порядку, починаючи з понеділка. Надалі важливо сформувати уявлення про те, що тиждень може починатися з будь-якого дня. Важливо, щоб минуло сім днів.

Крім того, у старшій групі проводиться робота з формування у дітей уявлень про пори року. При цьому широко використовуються картинки і словесний матеріал: оповідання, казки, вірші, загадки, прислів’я.

З порами року (сезонами) краще ознайомлювати попарно: зима, літо; весна і осінь. На одному із занять вихователь запитує у дітей: «Яка пора року тепер? Які ви; ще знаєте пори року? Скільки їх усього? Правильно, рік складається з чотирьох пір року. Ось круг. Нехай це буде рік. Розділимо його на чотири частини». Діти розглядають частини круга. Кожна частина — різного кольору. Вихователь пропонує дітям умовно зіставити кожну частину круга з певною» порою року.

«Назвіть пори року, починаючи від зими». Важливо сформувати у дітей уявлення про те, що кожний сезон (пора року) має три місяці, що пори року настають одна за одною. Рік може починатися з будь-якого сезону, проте для того щоб минув один рік, необхідно, щоб минули всі чотири пори року по порядку. Діти читають вірші, загадують загадки.

У старшій групі вихователь формує у дітей «відчуття часу», розуміння значення його в житті людей, необоротності. У цій групі є змога ознайомити з об’ємною моделлю, на якій діти бачать неперервність, необхідність, симетричність часу.

 

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ФОРМУ ПРЕДМЕТІВ ТА ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР (СТАРША ГРУПА)

У старшій групі діти ознайомлюються з ромбом, пірамідою, овалом; вчаться обстежувати їхню форму, виділяти характерні особливості цих фігур, знаходити

подібність і відмінність, визначати форму предметів, порівнюючи їх з геометричними фігурами як еталонами.

Методика формування геометричних знань у цій групі принципово не змінюється. Проте обстеження стає дедалі більш докладним. Поряд з практичним і безпосереднім порівнянням знайомих геометричних фігур накладанням і прикладанням широко використовується як методичний прийом вимірювання умовною міркою.

Уся робота з формування уявлень і понять про геометричні фігури будується на основі зіставлення і протиставлення їхніх моделей.

Для виявлення ознак подібності й відмінності фігур їхні моделі спочатку порівнюють попарно (квадрат і ромб, круг і овал), потім зіставляють відразу 3—4 фігури кожного виду, наприклад, чотирикутники.

Так, ознайомлюючи дітей з ромбом, вихователь показує кілька ромбів різної величини, виготовлених з різного матеріалу (паперу, картону, дроту). «Діти, подивіться на ці фігурки. Це ромби». При цьому звертається увага на те, що форма не залежить від величини. Дітям пропонують взяти у ліву руку ромб, а вказівним пальцем правої руки обвести по контуру. Діти виявляють особливості цієї фігури: рівні сторони, кути попарно рівні, протилежні. Перевіряють це згинанням, накладанням ромбів один на одного. Лічать кількість сторін і кутів. Потім порівнюють ромб з квадратом, знаходять спільне й особливе в цих фігурах. У квадрата і ромба по чотири кути і чотири сторони, усі сторони рівні між собою. Проте ромб відрізняється від квадрата тим, що у квадрата всі кути рівні, а у ромба рівні тільки протилежні — попарно.

Особливу увагу в цій групі слід приділяти зображенню геометричних фігур; викладанню з лічильних паличок, із смужок паперу. Ця робота проводиться як з демонстраційним (біля стола вихователя), так і з роздавальним матеріалом.

На одному із занять вихователь викладає на фланелеграфі із смужок прямокутник. «Діти, як називається ця фігура? Скільки сторін має прямокутник? Скільки кутів?» Діти показують сторони, кути прямокутника. Далі вихователь запитує: «Як і які фігури можна утворити з прямокутника (утворити менші прямокутники, квадрати, трикутники)?» При цьому використовують

додаткові смужки паперу. Діти лічать сторони і кути утворених фігур.

На основі виявлення суттєвих ознак геометричних фігур дітей підводять до узагальненого поняття «чотирикутник». Порівнюючи між собою квадрат, прямокутник і ромб, діти встановлюють, що у всіх цих фігур по чотири сторони і по чотири кути. Ця кількість сторін і кутів є загальною ознакою, яку покладено в основу визначення поняття «чотирикутник».

Далі діти порівнюють різні за формою чотирикутники. У рівності сторін і кутів діти переконуються завдяки накладанню їх один на одного.

У старшому дошкільному віці діти оволодівають здатністю переносити здобуті знання в незнайому їм раніш ситуацію, використовувати ці знання в самостійній діяльності. Знання про геометричні фігури широко використовуються, уточнюються, закріплюються на заняттях з образотворчої діяльності, конструювання. Внаслідок подібних вправ діти набувають навичок розчленовувати складний відрізок на складові його елементи, називати їхню форму і просторове розташування, а також утворювати візерунок складної форми з моделей геометричних фігур одного — двох видів різних розмірів.

Так, під час одного із занять дітям роздають конверти з набором моделей геометричних фігур. Вихователь показую аплікацію «робот», складену з квадратів і прямокутників різних розмірів і пропорцій.

Спочатку всі разом послідовно розглядають зразок. З'ясовують з яких частин (фігур) виконано кожну деталь. Потім діти відтворюють зразок. Педагог показує ще 2—3 зразки і пропонує вибрати один з них, уважно його розглянути і скласти таку саму фігуру.

У дітей цього віку важливо сформувати правильні навички показу елементів геометричної фігури. При перелічуванні кутів діти вказують тільки на вершину кута. Дітям не пояснюють, що таке вершина кута, а просто показують її як точку з'єднання двох сторін. Сторони діти показують, проводячи пальцем вздовж усього відрізка, від однієї вершини кута до другої. Кут як частину площини діти показують одночасно двома пальцями — великим і вказівним.

В об'ємних фігурах, таких як циліндр, піраміда, діти виділяють і називають бічні сторони і основу. При цьому можна показувати кількома пальцями або долонею.

Діти шостого року життя часто самостійно організовують дидактичні ігри на закріплення й уточнення особливостей геометричних фігур. Так, вони організовують ігри «Гаражі», «Хто знайде?», «Доручення», «У яку коробку?» та ін.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ УЯВЛЕНЬ ПРО ФОРМУ ПРЕДМЕТІВ ТА ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР (СЕРЕДНЯ ГРУПА)

Поглиблення понять про форму здійснюється також завдяки ознайомленню з геометричними фігурами. Діти вчаться розрізняти і називати трикутник, прямокутник, циліндр; обстежувати їх форму, виділяти характерні ознаки; відшукувати у навколишніх предметах подібність за формою зі знайомими геометричними фігурами (кулею, кубом, циліндром, кругом, квадратом, трикутником, прямокутником). У процесі навчання діти усвідомлюють, що форма не залежить від величини, кольору та інших властивостей.

Розв'язання цих завдань, як правило, відбувається на заняттях з математики у поєднанні з іншими: навчанням лічби, із вправами у порівнянні предметів за величиною та ін. Велике значення має встановлення зв'язку цієї роботи з навчанням різних видів зображувальної діяльності (ліплення, малювання, аплікація, конструювання).

Саме завдяки завданням діти чітко сприймають форму предмета.

З новими геометричними фігурами дітей ознайомлюють, порівнюючи їхні моделі з уже знайомими або одну з одною: прямокутник з квадратом, циліндр з кубом або кулею. Спочатку ці фігури порівнюють попарно, а потім по три. Наприклад, квадрат, прямокутник, трикутник.

Ознайомлення з формою предметів починається з того, що діти зорово і дотиково сприймають геометричну фігуру, виділяють її характерні особливості і запам'ятовують її назву. Водночас вони вчаться добирати до геометричних зразків предмети і зображення предметів відповідної форми.

У процесі ознайомлення дітей з трикутником вихователь пропонує кілька різних трикутників і запитує: «Діти, які ви бачите фігури? Скільки їх? Чим вони відрізняються одна від одної? Візьміть трикутника, який лежить у вас на столі, в ліву руку, а вказівним пальцем правої руки обведіть його по краю (по контуру). Очима простежте, як рухається ваш пальчик. Полічіть, скільки сторін у трикутника. А скільки кутів у трикутника?»

Діти у 5 років добре засвоюють особливості геометричних фігУР. визначають фігури на дотик, за контуром і т. ін. Від безпосереднього порівняння предметів з геометричними зразками діти переходять до словесного описання їхньої форми і узагальнення.

Порівняння фігур здійснюють у певному порядку: «Що це? Якого кольору? Якого розміру? З чого зроблено? Чим відрізняється? Чим схожі?» Така послідовність привчає дітей до логіки обстеження, уміння виділяти основні, істотні ознаки і властивості.

Велике значення для дітей середньої групи мають такі прийоми, як: дії з моделями (котять, ставлять та ін.), накладання і прикладання, обведення по контуру, групування та упорядкування, дидактичні ігри та вправи на засвоєння особливостей геометричних фігур, на зіставлення форми предметів з геометричними зразками і на аналіз складної форми.

Так, наприклад, у дидактичній грі «Магазин» основним завданням є формування в дітей уміння знаходити предмети певної форми з використанням геометричних фігур-зразків.

На відміну від програмних завдань молодшої групи, у групі, де перебувають діти п'ятого року життя, вимагається розгорнуте словесне позначення своїх дій: «Я хочу купити трикутне печиво, тому беру трикутний чек.

Матеріалами для заняття можуть бути сумки, у які діти складають покупки, булочки, цукерки — кругла, прямокутна, овальна і трикутна за формою, халати для працівників магазину, каса, вага, чеки тощо.

Основне правило у грі: товар одержує лише той, хто правильно вибрав чек і правильно описав форму свого товару. Наприклад, «Я підібрав чек, на якрму намальоване коло, тому що у мене цукерки круглої форми», — говорить дитина.

На п'ятому році життя діти повинні вміти описати форму предметів, які складаються із 2—5 частин.

Планування роботи з розвитку мовлення в різних вікових групах

Без планування неможливо належним чином організувати навчально-виховний процес, зробити його цілеспрямованим, систематичним і послідовним. У плануванні вихователь повинен враховувати ряд загальнодидактичних принципів, зумовлених особливостями засвоєння дітьми рідної мови. Складаючи план, слід керуватися вимогами програми, але враховувати природне і соціальне оточення дитячої установи. Виходячи з місцевих умов, вихователь добирає і відповідний пізнавальний матеріал для навчання. Наприклад, у приморському місті чи селі доцільно планувати більше спостережень, читання творів про близьке дітям оточення: море, пароплави, риболовецький промисел тощо. Врахування місцевих умов дає можливість здійснювати навчання дітей на близькому і зрозумілому. їм матеріалі, на основі безпосереднього сприймання об'єктів та явищ навколишнього життя. Важливе значення має забезпечення принципу систематичності і послідовності в розташуванні матеріалу. Ускладнення програмних завдань, методів навчання, вимог до словесної діяльності дітей повинно здійснюватись як протягом навчального року у межах однієї групи, так і від групи до групи. На початку навчального року завжди планується легший матеріал, який поступово ускладнюється. Наприклад, у старшій групі діти спочатку вчаться переказувати невеликі оповідання та казки повністю, близько до тексту, а в кінці навчального року — більші за розміром твори, повністю і частинами. Планова робота з розвитку мови повинна забезпечити здійснення системи педагогічних заходів у процесі навчання.

Систематичність в уточненні, поглибленні і повідомленні нових знань забезпечується взаємозв'язком окремих знань та видів діяльності. Зв'язок між різними формами роботи у реалізації одного освітньо-виховного завдання забезпечує повторність і закріплення програмного матеріалу.

На початку навчального року вихователі планують спостереження за розвитком дітей, проведення групових та індивідуальних бесід з тим, щоб виявити обсяг знань, здобутих дітьми у попередніх групах, і набуті ними уміння. Протягом року такий контроль може здійснюватись за допомогою підсумково-контрольних занять, які проводять за квартал. При перевірці вивчається рівень розвитку різних сторін мови дітей: звукової культури, словникового складу, граматичної правильності, зв'язності мови. Звертається увага також на рівень активності дітей, на те, чи вміють вони слухати вихователя і правильно, чітко відповідати на запитання, відтворювати нові дії за зразком, а відомі—-за заданими умовами. Виявлений рівень знань і умінь дітей є основою для дальшого планування роботи.

Основними видами планування роботи з розвитку мови є перспективний та календарний плани. Перспективний план складається на місяць чи квартал з метою упорядкувати роботу, рівномірно розподілити матеріал протягом певного часу. План має дві частини. У першій визначають конкретні програмні виховні і навчальні завдання з розділів програми, передбачають зміст роботи, спрямованої на засвоєння всіх сторін мови. У другій частині плану подаються методи навчання.

Перспективний план деталізується уточненням у календарному плані, який складають на один-два тижні чи кілька днів. У ньому конкретизується навчальна і виховна робота з розвитку мови, що проводиться вранці, на заняттях, під час прогулянок і в вечірню годину.

Планування роботи на заняттях і поза ними має свою специфіку. Під час занять вихователь має можливість планомірно і систематично навчати весь колектив дітей нормам усної літературної мови. Кількість занять визначена програмою дитячого садка. Відповідно до занять з розвитку мови вихователь добирає їх зміст та методи проведення.

Відповідно до нової програми виховання та навчання в дитячому садку проводять такі види занять: з розвитку мови, ознайомлення дітей з явищами навколишнього життя, з художньої літератури та грамоти. Заняття з розвитку мови планують двох типів — комплексні та тематичні. Перші три заняття кожного місяця — комплексні, на четвертому тижні місяця планується тематичне заняття. Комплексне заняття складається з трьох частин, четверте присвячене одному з розділів мовної роботи: звукова культура, словник чи граматика. Враховуючи рівень підготовки дітей, вихователь може сам визначити, яку частину заняття (зв'язне мовлення, словник чи граматика) ставити першою. В окремих випадках доцільно починати заняття з роботи над словником чи граматикою, а потім переходити до розділу зв'язного мовлення. Розділ звукової культури переважно є третьою частиною заняття. Розділ зв'язного мовлення входить до складу перших трьох занять і як самостійне заняття не планується. Розвиток зв'язного мовлення передбачається на заняттях з художнього читання, ознайомлення з явищами суспільного життя, навчання грамоти. На цих самих заняттях відповідно до теми вихователь здійснює завдання словникової роботи, виховує звукову культуру мовлення, формує знання з граматичної будови мови.

Програмний зміст комплексних занять з розвитку мови складається з трьох розділів відповідно до структури заняття. У плані можна записувати скорочено: словник, граматика, зв'язне мовлення, звукова культура. Наприклад (молодша група): Розвиток мови. Завдання:

1.    Словник. Учити правильно називати предмети, які є в груповій кімнаті; збагатити словник словами: групова кімната, іграшки, ігровий куточок, стіл, стілець, квіти, книжкова шафа, килим, акваріум, займатись, гратись.

2.    Зв'язне мовлення. Учити відповідати на запитання, складати коротеньку розповідь   про групову кімнату Звукова культура. Вправляти у вимові звука тс, розвивати фонематичний слух; виховувати акуратність, бережливе ставлення до громадського майна.

 

Матеріал: Лялька Оксана, стілець; предметні картинки; квіти, книжка, акваріум, лялька, ведмедик, стіл,: стілець, кімната, вікно, килим. Хід заняття записують молоді вихователі, а ті, які мають тривалий педагогічний стаж, можуть обмежитися лише коротким планом.

З розділу «Ознайомлення дітей з явищами навколишнього життя» планують такі види занять: спостереження, екскурсії-огляди, екскурсії за межі дитячого садка, розглядання предметів та бесіда про них, бесіда за репродукціями художніх картин, бесіди, читання творів пізнавального змісту, показ діафільмів за творами пізнавального змісту, прислів'я, приказки, загадки, дидактичні ігри та вправи, радіослухання, телебачення. Заняття з цього розділу носять комбінований характер, вони об'єднані однією темою, одне завдання виконується різними методами. В плані виховної роботи записується тема, провідний метод (назва заняття), матеріал.

Наприклад (підготовча до школи група):

Тема: Школа. Бесіда про школу. Завдання: Систематизувати знання дітей про школу, клас. Дати поняті тя про те, що діти шести-семи років йдуть до школи| В школі вчитель вчить дітей читати, писати. Діти вчаться^ в класі, сидять за партами. Виховувати інтерес до школи| бажання вчитися.

Словник: школа, клас, парта, вчитель, вчитися, учні, школярі, 1 вересня.

Матеріал: картина «Вчитель» (Л. І. Мусякіна В. Т. Черв'якова «Ким бути?»); вірші: Н. Забіли «Мала школярка» (уривок), М. Стельмаха «Скоро я піду п школи»; запис пісні про школу.

З розділу «Художня література» плануються такі види занять: читання художніх оповідань морально-етичного та гумористичного змісту; розповідання казок; заучування віршів; розігрування потішок, ігри-драматизації, етичні бесіди, узагальнюючі бесіди про улюблені казки, книги, письменника, покази різних видів театрів, діафільмів. У плані виховної роботи записується провідний метод навчання, завдання, матеріал. Наприклад (підготовча група): Читання казки В. Одоєвського «Мороз Іванович». Завдання: Учити дітей слухати казку, розуміти її зміст, виховувати любов до класичної літератури; ознайомити з автором твору; вчити знаходити засоби емоційної виразності твору, казкові елементи; пригадувати знайомі казки, зачини, кінцівки.

Матеріал: казка, ілюстрації, прислів'я про лінощі, працьовитість, уривки знайомих казок, портрет В. Одоєвського, епідіаскоп.

Процес оволодіння рідною мовою відбувається як під час занять, так і в повсякденному житті дитячого садка. В різні періоди дня можна планувати таку роботу з дітьми.

Вранці: індивідуальна робота з виховання звукової культури та граматичної правильності мови, бесіди на близькі для дітей теми, нетривалі спостереження, дидактичні ігри, словесні доручення, малорухливі ігри із співом та діалогом, розглядання ілюстрацій, настільно-друковані ігри. На прогулянці: спостереження в суспільному житті, індивідуальна робота, дидактичні ігри; рухливі ігри із співом і діалогом. У другу половину дня: після сну — показ різних видів театрів, концерти для дітей силами учнів музичної школи, художня самодіяльність співробітників дитячого садка, самодіяльні концерти дітей, веселі ігри-змагання, інсценований показ забавних іграшок, слухання улюблених казок, пісень; відзначення днів народження дітей; перегляд діафільмів, літературні ранки; у вечірні години — спостереження в природі і суспільному житті, дидактичні, хороводні ігри, індивідуальна робота, загадування і відгадування загадок, розглядання ілюстрацій, настільно-друковані ігри, перегляд телевізійних передач.

З усіх перелічених видів роботи щодня планується два-три види.

У повсякденному житті вихователі повинні стимулювати мовну активність дітей, організовувати бесіди, розповіді, повторення віршів; наприклад, можна запланувати розмову-бесіду про те, як діти гралися, які ігри були цікавими, чи правильно діти розподілили ролі між собою, чи добре поводили себе.

Для старшої групи треба передбачити формування практичних орієнтувань (наприклад, уміння розповісти, де розташована група, який найкоротший шлях від дитячого садка додому). Плануючи спостереження на прогулянках, треба точно назвати об'єкт спостереження, визначити, на що слід звернути увагу дітей, сформулювати запитання. Спостереження в природі треба будувати так, щоб до свідомості дітей довести динаміку сезонних змін (спостереження неба, сонця, ввечері, вдень).У педагогічній діяльності вихователя великого значення надається індивідуальній роботі з дітьми. Ця робота планується як на заняттях, так і в повсякденному житті. На заняттях вихователь передбачає варіювання прийомів навчання залежно від можливостей окремих дітей. Наприклад: на занятті з навчання самостійного переказу дітей шостого року життя вихователь може використати прийом спільного переказу на допомогу тим дітям, яким важко виконати завдання.

Індивідуальні заходи можна планувати і здійснювати з метою перевірки знань, умінь. Проводять їх протягом певного часу, але записати у плані варто один раз, а не повторювати щодня (скажімо, «Протягом тижня обстежити мову таких-то дітей...»).

Якщо в групі є діти, які відстають у розвитку або виявляють індивідуальні нахили до якогось виду діяльності, то роботу з ними планують, здійснюють й обліковують протягом тривалого часу. В плані записують імена дітей, мету індивідуальної роботи та матеріал, потрібний для проведення («З Танею, Васею повправлятись у вимові звуку р, запропонувати їм скоромовку «На річці Роман спіймав руками рака. Рак ущипнув Романа за руку»). Індивідуальна робота з дітьми на занятті планується на кінець його, а в повсякденному житті — на різний час (вранці, на прогулянці, ввечері). Ефективність роботи з розвитку мови багато в чому залежить від правильного її планування.

 

Малювання

ДІЛЯНКА

Найближчим природним оточенням, де діти проводять велику кількість часу в дитячому садку, є ділянка.

Ділянка дитячого садка є тим середовищем, яке за умови його правильної організації, має великий вплив на розвиток всіх сторін особистості дитини, оскільки на ділянці організується різноманітна діяльність дошкільників — пізнавальна, ігрова, трудова.

Ділянка дитячого садка повинна давати багатий матеріал для формування у дітей образів рідної природи. Саме тут дитина повинна дізнатися про різноманітні дерева, кущі, плодові, городні, декоративні рослини, особливості їхнього життя, зміни в різні пори року, їхнє значення для людини. На ділянці діти знайомляться із світом тварин — різноманітними комахами, птахами, деякими свійськими тваринами. У процесі пізнання цих об'єктів дітей знайомлять з залежністю життя рослин, тварин від зміни умов (підживлені рослини краще ростуть). Нагромадження такого досвіду сприяє розумінню зв'язків і залежностей у природі.

Ділянка дитячого садка — сприятливе середовище для розвитку мови і мислення дітей. Процес пізнання нових об'єктів природи, прийомів догляду за ними завжди пов'язується з позначенням їх словом, що сприяє збагаченню словника дітей. Збільшення фонду

конкретних уявлень про природні об'єкти створює сприятливі умови для формування узагальнень, розвитку мислення.

Добре озеленена ділянка — важлива умова здійснення сенсорного виховання. Вона дає вихователю достатньо матеріалу для розвитку всіх аналізаторів — зорового, слухового, дотикового, нюхового.

Під час перебування дошкільників на ділянці здійснюється розвиток їхньої спостережливості, діти оволодівають прийомами аналізу, навчаються порівнювати, виділяти суттєве.

Ділянка дитячого садка — важлива умова вирішення виховних завдань, одне з найважливіших з них — екологічне виховання. На ділянці вихователь може раціонально поєднати формування нових знань з діяльністю дітей, спрямовуючи педагогічний процес на здійснення завдань екологічного виховання: формування узагальнених уявлень про залежності у природі, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою. Саме на ділянці діти засвоюють перші знання про природокористування, на основі яких у них формується екологічна культура поведінки, одержують перші навички діяльності, спрямованої на поліпшення навколишнього середовища.

ПЛАНУВАННЯ ДІЛЯНКИ. Розмір ділянки залежить від типу дошкільного закладу. В яслах-садках на 100 місць відводиться до 40 м2 на одне місце; на 140—320 місць —35 м2, 560—640 місць —ЗО м2 на одне місце.

Ця норма площі включає розміщення основного і допоміжних приміщень, під'їзних шляхів, групових майданчиків тощо. В умовах, коли площа для дитячого садка виділяється в районі реконструкції, вона може бути зменшена на 25 %. При будівництві дитячого садка в умовах складного рельєфу площа ділянки зменшується на 15 %. Ділянки дитячих садків у великих містах, де є всі види благоустрою, менші, ніж ділянки сільських дитячих садків, за рахунок скорочення площ для господарського подвір'я. В санаторних дитячих садках площа на одне місце збільшується до 100 м2. Зелені насадження в таких випадках займають 60—70 % усієї площі.

На ділянці дитячого садка виділяються такі структурні компоненти:

Групові майданчики з газонами. Майданчики повинні мати садове покриття (відсів щебеню), асфальтоване покриття на дитячих ділянках не допускається. Середина майданчика має бути вільною від обладнання, оскільки на майданчику проводяться рухливі ігри, розваги. По краях майданчика слід розташовувати тіньовий навіс, пісочники, обладнання для ігор з водою тощо.

Фізкультурний майданчик площею не більше 250 м2. Половина майданчика повинна мати садове покриття, а половина засіватися сумішшю газонних трав. Фізкультурне обладнання розташовується по краях майданчика.

Майданчик для утримання дрібних свійських тварин площею 20 м2. Розташовують його переважно біля господарського подвір'я. Він обладнується клітками і вольєрами для утримання дрібних свійських тварин.

Квітники — спільні для дитячого садка, і квітники на групових ділянках.

Дитячий город. Він планується з розрахунку не менше 0,5 м2 на одну дитину. Оптимальний розмір площі городу — 1,5 м2 на дитину.

Сад і ягідник, його площа залежить від загальної площі дитячого закладу, але важливо, щоб там були посаджені основні плодові дерева і кущі.

Майданчик для вивчення правил вуличного руху.

Кільцева дорога для їзди на дитячих велосипедах. Вона не повинна перетинати групові ділянки.

 

ДЕРЕВА І КУЩІ НА ДІЛЯНЦІ

Основу озеленення ділянки дитячого садка складають дерева.

Декоративні дерева, що висаджуються на ділянці, належать до хвойних і листяних. Серед них є рослини природної флори України та інтродуковані.

З представників хвойних дерев на ділянці бажано мати ялину, сосну і модрину, що створить сприятливі умови для проведення порівняльних спостережень, формування ціннісних орієнтацій.

Висаджують ялини найчастіше біля центрального входу. Ці тіньовитривалі дерева вимагають вологих, багатих грунтів.

Для світлолюбної, невибагливої до грунту сосни треба знайти добре освітлене місце або на межах групових ділянок, або біля приміщення.

Прикрасить ділянку і модрина з рідким, ажурним галуженням. Це світлолюбна рослина, маловибаглива до грунту, добре витримує міські умови. Гарно виглядає у поодинокій посадці на газоні.

Спостереження за хвойними деревами проводяться з дітьми в усі пори року. Слід навчити дітей розрізняти їх, відмічати своєрідну красу кожного дерева, знаходити спільне і відмінне у появі молодих пагонів, голок, цвітінні, утворенні і визріванні шишок.

Листяні дерева різко відрізняються від хвойних і часто становлять з ними контрасти великої художньої цінності.

На ділянці дитячого садка обов'язково треба посадити 1—2 дерева, цвітіння яких припадає на березень — початок квітня, причому цвітіння виразне, яке сприйматиметься дітьми як ознака пробудження природи. До таких дерев належать осика, верба козяча, вільха. Цвітуть вони до появи листя. Всі вони маловибагливі до грунтів, але садити їх краще у більш зволожених місцях ділянки. У квітні і травні цвітуть більшість дерев: клен, береза, горобина, кінський каштан, ясен, верба, тополя, дуб, дикорослі плодові (яблуня Недзведського, сливолиста, чудова, маньчжурська тощо). Всі вони потрібні для проведення спостережень, надання різноманітності зеленому вбранню ділянки.