Спрощення у групах приголосних



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Спрощення у групах приголосних



- випадання приголосного при словотворі.

В сучасній українській мові спостерігаються в таких групах приголосних:

ЖДН — ЖН

Тиждень — Тижневий


ЗДН — ЗН

Виїздити — Виїзний


СТН — СН

Честь — Чесний


СТЛ — СЛ

Щастя — Щасливий


СКН — СН

Тріск — Тріснути


ЗКН — ЗН

Бризкати — Бризнути

 

! У деяких словах спрощення можна виявити зіставленням з російською мовою, це слова спільного походження


ЛНЦ — НЦ

Солнце — Сонце

РДЦ — РЦ

Сердце — Серце


СТКЛ — СКЛ

Стекло — Скло

Збіг приголосних у слові ускладнює вимову, тому в процесі мовлення один з них (здебільшого середній) випадає.

На письмі фіксується:

1. Випадання д, т у групах приголосних ждн, здн, стн, стл: тиждень — тижневий, проїзд — проїзний, роз’їзд — роз’їзний, лестощі — улесливий, щастя — щасливий, вість — вісник, користь — корисний, честь — чесний, якість — якісний, захист — захисний, стелити — слати. Буква т зберігається у словах: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, шістнадцять.

2. Випадання к у групах приголосних скн, зкн при творенні дієслів із суфіксом ну: тріск — тріснути, брязк — брязнути. Але: виск — вискнути.

3. Випадання л у групі приголосних слн: масло — масний, мисль — умисний, навмисне; ремесло — ремісник.

Зверніть увагу: спрощення відбувається при вимові, але не позначається на письмі у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження (аванпостний, баластний, компостний, контрастний, форпостний, гігантський, парламентський і под.), у словах типу студентський, туристський, фашистський; у давальному і місцевому відмінках однини іменників жіночого роду першої відміни (аспірантці, оптимістці, піаністці, хустці).

 

Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

Матеріал з Вікіпідручника

Перейти до: навігація, пошук

Закінчення , мають іменники, коли вони означають:

1. назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: Вітра, Дмитра, Івана, Ліса, Мороза, професора, студента

2. назви тварин і дерев: ведмедя, вола, дуба, зайця, коня, ясеня

3. назви предметів: ножа, олівця, стола́ (сто́лу)

4. назви населених пунктів: Києва, Львова, Лондона, Нью-Йорка, Харкова

5. географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дністра́, Іртиша́, Орла́, Пскова, Тетерева

6. назви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, грошових знаків: кілометра, грама, місяця, вівторка, жовтня, долара; а також зменшені форми на : ліска, ставка́, майданчика

7. назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора

8. терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, квадрата, радіуса, ромба, сектора; а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника

Закінчення , мають іменники, коли вони означають:

1. назви речовини, маси, матеріалу: бензину, граніту, піску, каменю, льоду, спирту, але: хліба

2. збірні поняття: батальйону, капіталу, колективу, лісу, то́му, товару

3. назви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барвінку, гороху, наливу, ренету, щавлю

4. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, клубу, коридору, магазину, палацу, тину, але: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, портика

5. назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, штабу

6. слова із значенням місця, простору: краю, лиману, абзацу, світу, лугу

7. явища природи: вітру, грому, дощу, снігу

8. назви почуттів: болю, сорому, страху

9. назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: винятку, галасу, звуку, моменту, принципу, руху, світогляду, спорту, шуму, але: ривка, стрибка

10. терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, образу, памфлету, нарису, стилю, сюжету

11. назви ігор і танців: вальсу, краков'яку, хокею, тенісу, але: гопака

12. назви складних безсуфіксних слів: живопису, трубопроводу

13. префіксальні іменники (крім назв істот): вибою, опуху, прибою, прибутку, сувою, успіху

14. географічні назви: Алтаю, Бугу, Донбасу, Дону, Криту, Китаю, Нілу, Сибіру

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерали), акта (документа) — акту (дія), апарата (прилад) — апарату (установа), каменя (одиничне) — каменю (збірне), інструмента (одиничне) — інструменту (збірне), елемента (хімічний елемент, прилад) — елементу (складова частина чогось), центра (в математиці, фізиці) — центру (в інших значеннях)

Кличний відмінок в українській мові

Кличний відмінок мають усі іменники першої, другої та третьої відмін в однині. У множині форма кличного відмінка збігається з формою називного відмінка: сестри, брати. Рідше утворюється він від іменників третьої відміни, бо це здебільшого назви предметів, понять, до яких ніхто не звертається, хоч і тут існує ця форма (переважно в поезії) із закінченням -е: вісте, змінносте, ноче, смерте. Як правило, обидва слова мають форму кличного відмінка у таких звертаннях, як друже Іване

[ред.] I відміна

У кличному відмінку однини іменників першої відміни треба вживати закінчення

· -о (тверда група): дружино, перемого, сестро;

· -е (м’яка та мішана групи): воле, земле, Катре;

· -є (іменники м’якої групи після голосного та апострофа): Надіє, мріє, Маріє, редакціє, сім’є, а також Іллє;

· -ю (деякі пестливі іменники цієї ж групи): бабусю, доню, матусю, татусю.

[ред.] II відміна

Іменники другої відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

· На -у закінчуються іменники твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок,-ко), власні імена з основою на г, ґ, к, х і деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий (крім ж): батьку, синку, критику, супутнику, Людвіґу, читачу, товаришу; також ді́ду, та́ту, си́ну й под.

· Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, Віталію, Грицю, Юрію, краю, Ігорю[Джерело?], розмаю, ясеню, бійцю, знавцю, царю, кобзарю. Утворення типу Андріє, Юріє, Ігоре, наголошує відомий мовознавець Олександр Пономарів, суперечать цьому правилу, тому вони помилкові.

· На -е:

o закінчуються іменники твердої групи (вітре, Дніпре, Мар’яне, Степане, друже, козаче, командире, Києве, Лебедине, Львове, Херсоне),

o частина іменників м’якої групи на -ець: (женче — від жнець, хлопче, шевче — від швець),

o іменники мішаної групи (пісняре, газетяре, стороже, тесляре, Дороше, Довбуше).

[ред.] III відміна

Іменники цієї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення

· -е: ві́сте, любо́ве, но́че, ра́досте, сме́рте.

[ред.] IV відміна

Кличний відмінок однини збігається з називним та знахідним відмінками. Іменники четвертої відміни мають закінчення

· -я (після шиплячого — -а): галченя́, гуся́, дитя́, ім’я́, козеня́, плем’я́; коліща́, курча́, лоша́.

[ред.] Звертання з двох слів

Якщо звертання складається:

· з імені та по батькові - обидва слова вживаються у кличному відмінку: Олександре Петровичу, Оксано Петрівно.

· з іменника та імені - обидва слова мають форму кличного відмінка: друже Іване.

· з іменника та прізвища - прізвище завжди має форму називного відмінка: пане Ковальчук.

· прикметники та займенники у складі звертання мають форму називного відмінка: шановний пане, моя зіронько.

[ред.] Типові приклади

· Коте!

· Києве!

· Василю!

 

 

Правопис іншом. слів

`

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

1. а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.

2. б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

2. Апостроф не пишеться:

1. а) Перед йо: курйоз, серйозний.

2. б) Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг.

Ь

1. Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н:

1. а) Перед я, ю, є, ї, йо: адью, кондотьєр, конферансьє, монпансьє, ательє, марсельєза, мільярд, бульйон, віньєтка, каньйон; В’єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї.

2. б) Відповідно до вимови після л перед приголосним: альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон, але: залп, катафалк і т. ін.

3. в) Відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, Базель, Булонь, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін.

2. Знак м’якшення не пишеться перед я, ю коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Сю.

 

Українські прізвища

передають на письмі за загальними нормами українського правопису відповідно до усталеної вимови. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко, Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Со-лов'яненко, Тимошенко, Юрчук.

Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості на відміну від російської мови:

• російські прізвища на е передаються сполученням йо на початку слова та на початку складу. Наприклад: Йотов, Йоржик, Майоров, Водойомов, Муравйов, Соловйов, Воробйов;

• якщо е означає звук о після м'якого приголосного, то пишуть сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дехтярьов, Пушкарьов, Лав-реньов, Треньов;

• під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ, ц завжди пишуть о. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Кудряшов, Ліхачов, Лоба-чов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишуть е. Наприклад: Горячев, Чебишев, Коришев, Сонцев, Кривенцев, Плющев, Лещев та ін.;

• російську е після приголосних в українській мові передають літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Александров, Демидов, Шевцов, Кобзаревич, Леонов, Мошек, Сапек, Гашек, Луспекаев, Білевич. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передають літерою є. Наприклад: Бєлкін, Беляев, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський та ін.;

• російську и в основах прізвищ на початку слова і після приголосних передають літерою і. Наприклад: Іващенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Ілл

єнко, Нікітін, Ніколаєв, Фірсов, Бірюков, Лісний, Ліненко та ін.

Після шиплячих ж, ш, щ, ч та ц завжди пишуть й. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Циганов, Чиргін, Чирва, Шишарова, Шишацький, Щиглов, Щипачов та ін.;

• російську й всередині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передають літерою ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Захар'їнов, Ільїн, Переїденко та ін.;

• російську ы завжди передають літерою й. Наприклад: Форта-ли, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;

• и завжди пишуть у прізвищах, утворених від імен та інших коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Миро-ненко, Сидоров, Тихонов, Максимов, Данилов, Григорчук; Кисіль, Виноградов, Винокур;

• російські суфікси -ев, -еев передають літерою є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Наприклад: Матвеев, Андреев, Федосеев, Євсєєв, Сергеев, Патрікєєв, Веденеев, Лаптев, Медведев, Пахарев, Каменев, Гундарев, Жухарев; Малишев, Баришев, Зайцев, Мальцев, Хомічев, Мариничев, Онищев, Костищев;

• у префіксі при- завжди пишуть и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний, Привалов, Придніпровський, Приймаков, Прийденко, Придорожній;

• у суфіксах -ич, -ик завди пишуть й. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич, Перепелятник, Руди к, Цілюрик, Дудник, Малик, Антосик, Бендрик та ін.;

• слов'янські прізвища незалежно від походження пишуть з ь у суфіксах -ськ-, -цьк-. Наприклад: Вишневецький, Новицький, Ли-повецький, Іваницький, Жванецький, Корецький, Саврицький, Квітницький, Хмельницький, Купецький, Пінаєвський, Залюбовський, Завадовський, Зелінський, Петровський, Гронський, Міщерський, Добровольський, Печерський, Матусовський, Броварський та ін.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.236.62.49 (0.009 с.)